18.03.2025 Справа № 756/5700/24
н.№756/5700/24
Пр.№2/756/365/25
25 лютого 2025 року Оболонський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Майбоженко А.М.
секретаря Приходько К.А.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу.
Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що між позивачем та ОСОБА_4 28.12.2020 був укладений договір грошової позики, відповідно до якого позивач надав грошові кошти відповідачці у сумі 35 350 доларів США та 169 200 грн. терміном повернення до 28.12.2021 року.
Позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачці грошові кошти обумовлені Договором грошової позики від 28.12.2020.
Відповідачка умови договору не виконала, кошти у встановлений договором строк не повернула.
З урахуванням викладеного просить суд, стягнути з ОСОБА_4 на свою користь 11 206 365,40 грн. боргу за Договором грошової позики, з яких: 1 131 250,25 грн. - сума основного боргу, 391 890,43 грн. - інфляційні втрати, 78 910,10 грн. - 3% річних, 9 604 314,62 грн. - штраф.
Представниця позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачки в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилався на те, що доказів, отримання ОСОБА_4 коштів, сума яких зазначена в Договорі грошової позики від 28.12.2020 матеріали справи не містять, а також на території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 року було встановлено карантин, а з 24.02.2024 року в Україні введено воєнний стан, у зв'язку з чим позичальник звільняється від щодо сплати інфляційних втрат, 3% річних та штрафу.
Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 28.12.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір грошової позики, згідно умов якого позивач передав відповідачу у власність грошові кошті в сумі 35 350 доларів США і 169 200 грн.
Пунктом 1.1 цього договору зокрема встановлено, що позичальник зобов'язується повернути зазначену суму грошової позики до 28.12.2021 (а.с. 18-21).
З моменту укладання договору до дня звернення до суду відповідачкою кошти не повернуто.
Згідно ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.
Згідно з нормами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Пунктом 2.1 Договору, зокрема передбачено, що виконання даного зобов'язання підтверджується підписанням даного договору.
У зв'язку з тим, що договір підписаний відповідачкою, тобто ця умова договору нею погоджена, суд вважає необґрунтованим посилання на неотримання коштів.
Відповідно до ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на положення частини 1 статті 1046 ЦК України, а також частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Як вбачається з матеріалів справи не повернута сума коштів складає 35 350 доларів США і 169 200 грн.
Пунктом 1.1. Договору грошової позики від 28.12.2020, встановлено, що розрахунки у національній валюті України Гривні, здійснюються по курсу купівлі долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/, в Розділі «Валюта», значення «Купівля»), станом на дату, яка відповідає даті здійснення розрахунків пропорційно зміні курсу долара США. Якщо в даний період торги на Міжбанку не проводились за основу береться курс купівлі долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття валютних торгів (за інформацією на сайті https://minfin.com.ua/currency/mb/, в Розділі «Валюта», значення «Купівля»), станом на останню дату, коли проводились торги на Міжбанківській валютній біржі (а.с. 18).
Позивач просить стягнути заборгованість 35 350 доларів США у національної валюті України у розмірі 962 050,25 грн, станом на 29.12.2021 (дата здійснення розрахунків та дата виникнення заборгованості) відповідно до курсу купівлі долара США на Міжбанківській валютній біржі та 169 200 грн., які обумовлені договором. Тобто загальний розмірі заборгованості за Договором грошової позики від 28.12.2020, станом на 29.12.2021 складає 1 131 250,25 грн.
В зв'язку з вищезазначеним, позовна вимога щодо стягнення з відповідачки заборгованості за Договором грошової позики від 28.12.2020 у розмірі 1 131 250,25 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_4 штрафу в розмірі 9 604 314,62 грн, 3% річних у розмірі 78 910,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 391 890,43 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на те, що відповідачка не повернувши суму позики в обумовлений Договором строк, чим порушила зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то вона вважається такою, що прострочила виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої законом.
Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник на вимогу кредитора у випадку прострочення грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У відповідності з п. 3.1 Договору при неповерненні суми позики у встановлений строк, позичальник сплачує штраф в розмірі 1 % від суми позики за кожен день прострочення до моменту повного погашення боргового зобов'язання за Даним договором перед позикодавцем.
Відповідачка просила відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нарахування штрафу, інфляційних втрат та 3% річних у повному обсязі посилаючись на п.п. 15, 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
Позивачем надано розрахунок розміру штрафу станом на дату подання цього позову за період з 29.12.2021 року по 25.04.2024 (включно), відповідно до якого, розмір штрафу становить 9 604 314,62 грн.
Відповідно до п. 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 встановлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався та діяв до 30.06.2023.
Разом з цим, судом враховується, що згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, враховуючи викладене, те що станом на момент розгляду справи в Україні воєнний стан не скасовано і не припинено, позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача штрафу за несвоєчасне повернення позики у розмірі 9 604 314,62 грн. не підлягають задоволенню.
Однак, відповідальність у вигляді трьох процентів річних та інфляційних втрат є особливим видом відповідальності, яка передбачена не договором, що укладається на розсуд сторін, а законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц).
Таким чином, за змістом наведеної норми нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, що належать до сплати кредиторові.
Враховуючи вищезазначене, до нарахувань трьох процентів річних та інфляційних втрат у відповідності до ст.. 625 ЦК України, п. 15 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України не застосовується.
Як вбачається з матеріалів справи дата виникнення заборгованості 29.12.2021 року.
Позивач, посилаючись на прострочення виконання боржником зобов'язання з повернення грошових коштів в обумовлений договором строк у відповідності до ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідачки 3% річних за період з 29.12.2021 по 25.04.2024 у розмірі 78 910,10 грн. та інфляційних втрат у розмірі 391 890,43 грн за цей же період.
24.02.2022 з 5-30 год. в Україні відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено воєнний стан.
Враховуючи наведене, а також приписи п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідачки 3% річних та інфляційних втрат підлягають за період з 29.12.2021 по 24.02.2022.
У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що три проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення, а тому при обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
В даному випадку, частина зобов'язання виражається у іноземній валюті у розмірі 35 350 доларів США та в гривні у розмірі - 169 200 грн., тому суд вважає правильним стягнути з відповідачки 3 % річних за користування грошовими коштами за період з 29.12.2021 по 23.02.2022 у розмірі 5 299,83 грн. (а.с. 4).
За змістом статті 1 Закону "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Отже, цим Договором, сума грошової позики визначена в гривні, на яку поширюється застосування індексу інфляції складає 169 200 грн., тому інфляційне збільшення суми боргу за період з 29.12.2021 року по 23.02.2022 року у відповідності до ст. 625 ЦК України складає 4 941,99 грн. У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України, згідно із якими судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково, то із відповідачки ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 11 414, 92 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5,12,13,81,89,141, 200, 259, 263-264, ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 :
- 1 131 250 (один мільйон сто тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят) гривень 25 копійок - основна сума боргу;
- 4 941 (чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) гривень 99 копійок - інфляційне збільшення суми боргу за період з 29.12.2021 року по 23.02.2022 року;
- 5 299 (п'ять тисяч двісті дев'яносто дев'ять) гривень 83 копійки - три відсотка річних за період з 29.12.2021 року по 23.02.2022 року
- 11 414 (одинадцять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 92 копійки - судового збору.
Дані учасників справи
Позивач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.03.2025.
Суддя А.М. Майбоженко