Справа №442/199/25
Провадження №2/442/383/2025
26 лютого 2025 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Медведика Л.О.,
з участю секретаря судових засідань Далявської Л.І.,
розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Партика Ольга Владиславівна, до Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненніта відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
09.01.2025 представник ОСОБА_1 - адвокат Партика О.В. звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 29653,69 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 26426,53 грн.; моральну шкоду у розмірі 5000 грн та судові витрати на професійну правову допомогу у розмірі 1000 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 працювала з 21.04.2015 по 27.03.2024 у ПАТ «СГХП «Полімінерал» на посаді машиніста насосних установок 2 розряду. З початку 2023 року підприємство почало із затримкою, нерегулярно та не в повному обсязі виплачувати позивачу заробітну плату. 11.03.2024 ОСОБА_1 звільнилась з роботи за власним бажанням, що підтверджується наказом №164к від 28.03.2024.
Проте, під час звільнення ПрАТ «СГХП «Полімінерал» ні при звільнені, ні в наступні дні не повідомило письмово ОСОБА_1 про нараховані суми, належні при звільненні та не провело із нею відповідного розрахунку.
Оскільки, звільненню 11.03.2024, передувала робота ОСОБА_1 повні місяці у січня - лютому 2023 року, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.
У січні 2024 року 23 робочих дні, нарахована заробітна плата - 2408,52 грн.
У лютому 2024 року 21 робочий день, нарахована заробітна плата - 2299,04 грн.
Середньоденна зарплата: (2408,52 грн.+ 2299,04 грн) / 44 роб. дні = 103,99 грн.
Кількість робочих днів за час затримки виплати з 28.03.2024 по 30.11.2024 становить 247 днів.
Середній заробіток становить: 106,99 грн. х 247 робочих дні = 26426,53 грн.
Невиплата заробітної плати завдала їй зайвих душевних переживань, було змінено її звичний спосіб життя, вона не змогла утримувати свою сім"ю, забезпечувати належними продуктами харчування, одягом. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.
Ухвалою від 15.01.2025 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін на 31.01.2025 року, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Вказана ухвала надсилалась сторонам у справі і така, зокрема, відповідачем (з додатками) отримана в системі «Електронний суд».
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.
Належним чином повідомлений відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішив даний спір за наявними матеріалами.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 2 ст. 247ЦПК України - не здійснюється.
Дослідивши позовну заяву, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, суд встановив наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що позивач з 21.04.2015 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді головного бухгалтера. 11.03.2024 позивач була звільнена з роботи за власним бажанням, що підтверджується наказом №164к від 28.03.2024.
Згідно довідки ПрАТ СГХП «Полімінерал» №509 від 25.11.2024 ОСОБА_1 працювала на даному підприємстві на посаді машиніста насосних установок 2 розряду. Дохід за період з 01.03.2023 по 28.03.2024 склав 38989,66 грн. Заборгованість станом на 21.11.2024 становить - 29653,69 грн.
Статтями 43, 48 Конституції України гарантовано право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно із ст.ст. 21, 43 Конституції України, ст.ст. 94, 115 КЗпП України, ст.ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Роботодавець (роботодавець - фізична особа) не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються роботодавцем після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Статтею 103 КЗпП України передбачено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення роботодавець повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
Згідно ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
При цьому, відповідно до п. 6 роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає і рішенні суду.
Враховуючи вищенаведене, вимога позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі з наступним утриманням з цієї суми податків і обов'язкових платежів є підставною та підлягає задоволенню.
Крім цього, спір між сторонами виник з приводу права позивача на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому до правовідносин, котрі склалися між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, згідно ст. 117 якого, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці», пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто передують дню звільнення працівника з роботи. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторони покладено обов'язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивачка в період з 21.04.2015 по 27.03.2024 перебувала у трудових відносинах з відповідачем та була звільнена за власним бажанням.
Позивач, аргументуючи обґрунтованість поданого позову, покликається на довідку №509 від 25.11.2024 та наказ №164к від 28.03.2024, які видані відповідачем та з яких вбачається, що при звільненні позивача з роботи відповідачем не було проведено повного розрахунку та не виплачено заробітну плату.
Оскільки, розрахунок з позивачем мав бути здійснений відповідачем у день звільнення - 11.03.2024, то розрахунок відшкодування відповідно до ст. 117 КЗпП України слід проводити в межах шестимісячного строку, визначеного у ст. 117 КЗпП України).
При цьому, при розрахунку оплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні суд виходить з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100.
Оскільки, звільненню 11.03.2024, передувала робота ОСОБА_1 повні місяці у січні і лютому 2024 року, то середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за ці місяці.
У січні 2024 року 23 робочі дні, нарахована заробітна плата - 2408,52грн.
У лютому 2024 року 21 робочий день, нарахована заробітна плата - 2299,04грн.
Середньоденна зарплата: (2408,52грн + 2299,04грн) / 44 роб.дні = 106,99грн.
Кількість робочих днів за час затримки виплати з 28.03.2024 по 28.09.2024 - становить 180 днів. Середній заробіток становить: 106,99грн х 180 робочих дні = 19258,20грн.
Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди слід врахувати наступне.
Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється ст.237-1 КЗпП України, яка передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер неправомірних дій відповідача, його поведінку після невиплати заробітної плати, тривалість порушення прав позивача, як наслідок порушення нормального ритму життя, нормальних життєвих зв'язків, тяжкість вимушених змін, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.А тому, враховуючи вимоги п.п. 3,5,6,9,13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1000 грн моральної шкоди.
Ухвалюючи рішення в частині вимог позивача про відшкодування понесених витрат, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
За змістом ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з тим ч. 3 ст. 137 ЦПК України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Представником позивача у позовній заяві зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять в розмірі 1000,00 грн, та в якості підтвердження до суду було надано договір про надання правничої допомоги,, акт №1 від 30.11.2024 прийняття-передачі наданих послуг, квитанцію до прибуткового касового ордера №72.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено, а відтак, враховуючи предмет позову, незначну складність справи, час витрачений адвокатом для надання послуг, з урахуванням обсягу роботи, та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для його виконання фахівцем у галузі права, а також те, що розгляд справи здійснюється в спрощеному позовному провадженні, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що підлягають стягненню з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень. Підстав для зменшення розміру судових витрат не встановлено.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору, суд зазначає наступне.
Позивачем у позовній заяві заявлено дві вимоги майнового характеру стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з такою невиплатою.
Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 5 Закону України «Про судовий збір'від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі, зокрема у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Отже, при подачі позову про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, позивач була звільнена від сплати судового збору в цій частині.
Крім цього, відповідно до письмового клопотання позивача, відповідно до ухвали про відкриття провадження, позивача звільнено від сплати судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами. Сума при зверненні до суду становила 61080,22 грн., а відтак, позивач зобов'язаний був сплатити судовий збір, з врахуванням ціни позову, 1211,20 грн., проте, як вказано вище, була звільнена від сплати судового збору. За таких обставин, оскільки позов задоволено частково, відповідач є юридичною особою, а тому у відповідності до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню в дохід держави 3028 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі в розмірі 29653,69 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19258,20 грн, моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал» в дохід держави 3028,00 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Стебницьке гірничо-хімічне підприємство «Полімінерал», ЄДРПОУ 05762281, адреса - вул. Дрогобицька, 127, м. Стебник Львівської області.
Суддя Медведик Л.О.