ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1983/22
провадження № 2/753/1400/25
17 березня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., позивача за первісним позовом ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Запаскіна М.Р., відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 , представника відповідачів - адвоката Циганкова А.І., розглянувши справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000) та повернути вказане майно у власність ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відновлення відповідного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 2007 року по 2014 рік позивачка перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . До розірвання шлюбу, 29 серпня 2014 року відповідач, діючи як законний представник дитини та за письмової згоди позивачки, уклав з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2769, згідно з яким придбав для ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000).
Як зазначає позивачка, 05 лютого 2019 року, переглядаючи інформацію з Державного реєстр речових прав на нерухоме майно, вона довідалася про скасування права власності дитини на об'єкт нерухомого майна на підставі рішення нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 від 02 серпня 2018 року, індексний номер 42364437, яке прийняте на підставі рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2014 року у справі № 225/4091/14-к.
В подальшому 10 серпня 2018 року було укладено договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , який було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., зареєстровано в реєстрі за № 1427, та вчинено запис про право власності 27442471, за яким власником об'єкта нерухомого майна 389302780000 став ОСОБА_2 .
Позивачка вказує, що у судовому реєстрі рішення Дзержинського міського суду Донецької області у справі № 225/4091/14-к, яке набрало законної сили 11 листопада 2014 року, значиться у категорії: розгляд подання про обрання, зміну запобіжного заходу та продовження строків тримання під вартою, про проведення обшуку у порядку Кримінального процесуального кодексу України та вказано, що інформація заборонена для оприлюднення згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень».
Під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12019100020001267 слідчими Дарницького УП ГУНП в м. Києві отримана та надана позивачці належним чином засвідчена копія рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 11 листопада 2014 року у справі № 225/4091/14-к.
Також під час розгляду Дарницьким районним судом м. Києва справи № 753/18825/19, позивачка від нотаріуса Іванківскої районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 отримала документи, які підтверджують вибуття майна від дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не з його волі.
Отже, оскільки вибуття майна відбулося без прийняття відповідного рішення, поза волею власника - дитини ОСОБА_5 , позивач вважає, що вказане майно перебуває у власності ОСОБА_2 без належних правових підстав, а тому наявні підстави для його витребування.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 січня 2022 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 червня 2022 року позов ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.
13 липня 2022 року позивач усунув недоліки, вказані в ухвалі суду від 20 червня 2022 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 753/1983/22 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження, призначено у справі підготовче судове засідання на 20 вересня 2022 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2022 року підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2022 року.
Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , відкладено підготовче засідання на 08 грудня 2022 року.
23 листопада 2022 року судом задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000).
08 грудня 2022 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку з відсутністю енергопостачання у адміністративній будівлі суду.
Підготовче засідання призначено на 24 січня 2023 року.
24 січня 2023 року підготовче засідання не відбулось у зв'язку з направленням матеріалів справи до Київського апеляційного суду на запит.
12 липня 2023 року підготовче засідання призначено на 02 серпня 2023 року.
02 серпня 2023 року підготовче засідання відкладено на 11 вересня 2023 року.
Протокольною ухвалою від 11 вересня 2023 року суд відмовив у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , підготовче засідання відкладено на 20 вересня 2023 року.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 20 вересня 2023 року відкладено підготовче засідання на 24 жовтня 2023 року, залучено до участі у справі як співвідповідача ОСОБА_3 та прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, згідно з якою позивачка просить: «Витребувати на користь ОСОБА_5 з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000)» .
09 жовтня 2023 року представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат Циганков А.І. подав заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що станом на момент подання позову та визнання ОСОБА_3 співвідповідачем факт незаконного позбавлення права власності жодним чином не встановлений; спірна квартири була придбана відповідачем ОСОБА_2 за 9 днів до прийняття рішення про розлучення, що може свідчити про відсутність доброї волі в її придбанні; договір купівлі-продажу між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 від 10 серпня 2018 року не визнано недійсним, він не оскаржувався, а тому є підставою для виникнення у подальшому права власності на це майно у ОСОБА_3 .
16 жовтня 2023 року ОСОБА_3 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , в якому просила визнати недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутніою Ю.Ю., зареєстрованого в реєстрі № 2769 від 29 серпня 2014 року та розірвати договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутніою Ю.Ю., зареєстрованого в реєстрі № 2769 від 29 серпня 2014 року.
Як на підстави вказаних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що вказаний договір є удаваним, оскільки ОСОБА_4 по відношенню до зазначеної квартири фактично був титульним власником та ніколи не сплачував особисті кошти на її придбання, а також не отримував кошти в результаті її продажу, оформивши квартиру у свою власність на прохання та за рахунок ОСОБА_6 і ОСОБА_4 ніколи не оглядав вказану квартиру, не здійснював будь-які видатки за її утримання, усі платежі, втому числі коштовний ремонт, встановлення обладнання, систем кондиціонування, меблів та всього необхідного здійснювалися ОСОБА_6 , яка бажала забезпечити житлом свого сина.
На думку позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , діючи під примусом, ввів в оману ОСОБА_4 щодо обізнаності реальної власниці ОСОБА_6 про необхідність укладення договору купівлі-продажу квартири саме на користь сина ОСОБА_1 , а тому сприймаючи необхідність укладення договору купівлі-продажу квартири саме як бажання ОСОБА_6 , ОСОБА_4 здійснив усі необхідні дії для оформлення відповідного правочину. Будь-яких коштів за цим договором він не отримував.
Таким чином вважає, що відповідачі уклади правочин для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду зустрічну позовну заяву передано на розгляд судді Якусику О.В.
Протокольною ухвалою від 24 жовтня 2023 року задоволено клопотання представника позивача за первісним позовом про виклик в судове засідання для допиту у якості свідка - державного реєстратора - нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7 .
01 листопада 2023 року ОСОБА_4 подав заперечення на позову заяву, в яких зазначив, що у 2005 році до нього з проханням звернувся його син ОСОБА_8 та повідомив, що спільна знайома ОСОБА_6 потрапила в досить скрутне становище, а саме з метою забезпечення житлом свого сина ОСОБА_2 , вона надала завдаток за квартиру і мала її оформити на себе та вступити в права власності. У разі, якщо на певну дату вказана квартира не буде нею придбана та оформлена у власність, наданий завдаток буде втрачений для неї, і вона не зможе повернути собі частину сплачених за неї коштів. Враховуючи їх дружні стосунки та повну довіру, а також те, що в його сина на той час були певні непорозуміння з його дружиною, він погодився, щоб вказана квартира була оформлена у його власність за кошти ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ). Обставиною, яка унеможливлювала для ОСОБА_6 оформити на себе власну квартиру, були трагічні обставини смерті її матері ОСОБА_10 у віці 67 років, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та пов'язане з цим поховання. Саме через це він став «титульним власником» вказаної квартири.
ОСОБА_4 зазначив, що ніколи не оглядав вказану квартиру, не здійснював будь-які видатки за її утримання, все це робила ОСОБА_6 , за власні кошти вона зробила в ній коштовний ремонт, обладнала її всім необхідним - меблями, системою кондиціонування та іншим.
Як вказував ОСОБА_4 , у 2014 році ОСОБА_2 звернувся до нього та його сина щодо відчуження на вимогу ОСОБА_1 квартири на її сина - ОСОБА_5 , який на той час був неповнолітнім, оскільки сімейне життя з його дружиною ОСОБА_12 , в нього не склалося, зазначивши, що вказане ніби погоджено із ОСОБА_6 , що не відповідало дійсності. Жодних грошей, сплат за вказану квартиру він не отримував та ніяких видатків за її переоформлення за неї не ніс.
У 2018 році склалася конфліктна ситуація, при якій ОСОБА_6 повідомила мені про те, що жодної згоди на реалізацію квартири на ОСОБА_5 вона не надавала, та про те, що їй запропонували відповідні послуги адвокати та юристи, аби оформити право власності квартири на її сина ОСОБА_2 , як вона і хотіла це одразу.
Йому повідомили, що він має видати довіреність на представника і більше не вчиняти жодних дій та не нести будь-яких видатків щодо оформлення квартири на ОСОБА_2 , що він і зробив. Наскільки йому відомо, ОСОБА_6 бажала і бажає, аби власником вказаної квартири був її син ОСОБА_2 , що і було зроблено.
Вказав, що жодного разу за цю квартиру він не отримував кошти, а кошти, що ним за неї було сплачено, були сплачені його сином, які ним були отримані від ОСОБА_6
3 огляду на зазначене вважає, що договір купівлі-продажу квартири на ОСОБА_5 є удаваною нікчемною угодою, яка має бути скасована судом та визнана недійсною, а дії ОСОБА_2 у цій ситуації є діями під примусом з метою отримати розлучення від ОСОБА_1 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
17 листопада 2023 року у поданих письмових поясненнях представник позивача - адвокат Запаскін М.Р. просив відмовити у задоволенні зустрічного позову, з тих підстав, що оскаржуваний правочин не порушує права та інтереси ОСОБА_3 .
Протокольною ухвалою від 17 листопада 2023 року задоволено клопотання представника відповідача за первісним позовом про виклик в судове засідання для допиту свідків - ОСОБА_1 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_2 , підготовче засідання відкладено на 27 грудня 2023 року.
27 грудня 2023 року підготовче засідання відкладено на 22 січня 2024 року.
22 січня 2024 року підготовче засідання відкладено на 01 лютого 2024 року.
01 лютого 2024 року підготовче засідання відкладено на 11 березня 2024 року.
Ухвалою суду від 11 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі №753/1983/22, призначено справу до судового розгляду по суті, викликано як свідків у судове засідання з розгляду справи № 753/1983/22 по суті: державного реєстратора - нотаріуса Іванківської районної державної нотаріальної контори ОСОБА_7, ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази та показання свідків, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, дійшов таких висновків.
Як свідчать матеріали справи, з 15 червня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі.
Сторони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Святошинського РУЮ м. Києва 15 червня 2007 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 вересня 2014 року у справі № 759/14639/14-ц шлюб між позивачкою і відповідачем було розірвано.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 травня 2017 року у справі № 753/17443/16-ц визначене місце проживання дитини - ОСОБА_5 до досягнення ним чотирнадцятирічного віку разом з матір'ю - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
29 серпня 2014 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 , від імені якого діяв законний представник - батько ОСОБА_2 за згодою матері - ОСОБА_1 , укладено договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 2769, відповідно до умов якого продавець передав належну йому на праві приватної власності, а покупець прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 та сплачує за неї обумовлену грошову суму відповідно до цього договору. Квартира складається з трьох жили кімнат загальною площею 95, 6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (далі - Квартира).
Наявними в матеріалах справи квитанціями підтверджується сплата ОСОБА_5 через ОСОБА_2 у період з 29 серпня 2014 року по 09 вересня 2014 року на користь ОСОБА_4 1 075 500 грн., що складає вартість квартири відповідно до п. 2 цього договору.
До Державного реєстру прав речових прав на нерухоме майно було внесено запис про прав власності № 6833157.
Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого мана щодо об'єктів нерухомого майна № 180843922 від 12 вересня 2019 року, право власності на Квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1427, виданий 10.08.2018, видавник: Змисловська Т.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.
З вказаної довідки слідує, що право власності ОСОБА_5 на вказану квартиру скасовано відповідно до рішення суду, серія та номер: 225/4091/14-к, виданий 11.11.2014, видавник: Дзержинський міський суд Донецької області, на підставі рішення 02.08.2018 16:54:01 ОСОБА_7 , Іванківська районна державна нотаріальна контора, Іванківський районний нотаріальний округ, Київська обл., індексний номер рішення: 42364437.
Як свідчать матеріали реєстраційної справи № 389302780000 на об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , підставою скасування запису про право власності ОСОБА_5 на Квартиру стало рішення про скасування № 42364437 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7, Іванківська районна державна нотаріальна контора, Іванківський районний нотаріальний округ, Київська обл., прийняте за результатами розгляду заяви від 02.08.208 16:53:30 за реєстраційним номером 29469235, поданої ОСОБА_4 .
Відповідно до договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_2 , посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Змисловською Т.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1427, продавець передає власність покупцю, а покупець приймає у власність квартиру номер АДРЕСА_1 .
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 509/545/22, з урахуванням описки, виправленої ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року, затверджено мирову угоду, укладену 30 жовтня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя закрито.
Зі змісту вказаної ухвали суду вбачається, що мирова угода сторін стосується поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема квартири, загальна площа 95,6 кв.м., житлова площа 56,4 кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000 (п. 1.12 мирової угоди); сторони погодили здійснити поділ спільного майна подружжя наступним чином: в спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишається квартира загальна площа 95,6 кв.м., житлова площа 56,4 кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000. 3/4 квартири переходить у спільну часткову власність ОСОБА_3 , а 1/4 залишається у спільній частковій власності ОСОБА_2 (пункт 2.3 Мирової угоди).
Вказана ухвала набрала законної сили.
Посилаючись на те, що вибуття спірного майна відбулося без прийняття відповідного рішення, поза волею власника - дитини ОСОБА_5 , позивач вважає, що вказане майно перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без належних правових підстав, а тому наявні підстави для його витребування.
Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до закріпленого в статті 387 Цивільного Кодексу України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Як передбачено частинами першою, третьою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 Цивільного кодексу України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.
За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Отже, для застосування положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України є визначальним питання добросовісності/недобросовісності набувача, оплатність чи неоплатність набуття добросовісним набувачем такого майна, а також обставини, за яких спірне майно вибуло з володіння первісного власника (за волею чи без волі власника, наприклад, чи в порядку продажу майна у виконавчому провадженні при виконанні судового рішення чи за інших умов), а тому такі обставини підлягають обов'язковому з'ясуванню та перевірці судом для правильного вирішення ним спору.
З огляду на викладене, визначальним для вирішення спору у цій справі є дослідження правомірності саме первісного відчуження спірного майна.
Також, вирішуючи питання про можливість витребування від відповідача майна, зокрема, про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 ЦК України, слід враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду щодо необхідності оцінки на добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див., зокрема, постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (пункт 51), від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17 (пункти 38-39, 57), від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18 (пункти 46.1-46.2), а також висновок про те, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див., зокрема, постанови від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 61), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 211), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 55), від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 (пункт 5.66)).
Як свідчать матеріали справи, спірна квартира вибула з володіння ОСОБА_5 відповідно до рішення № 42364437 про скасування запису про право власності за номером 6833157 державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_7 , Іванківська районна державна нотаріальна контора, Іванківський районний нотаріальний округ, Київська обл., прийнятого на підставі: рішення суду, серія та номер: 225/4091/14-к, виданий 11.11.2014, видавник: Дзержинський міський суд Донецької області
Частиною другою статті 13 ЦПК України встановлено, що суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З наявних в матеріалах справи доказів та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний доступ до якого наявний у суду, слідує, що Дзержинським міським судом Донецької області у справі № 225/4091/14-к 11 листопада 2014 року постановлено ухвалу за наслідками розгляду клопотання начальника ВРЗСГ СВ Дзержинського МВ ГУМВС України в Донецькій області про обшук нежитлових службових та неслужбових приміщень у відділенні виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області.
Доказів ухвалення судом будь-якого судового рішення, яким би вирішувалися питання права власності та інших речових прав ОСОБА_5 на спірну Квартиру матеріали справи не містять та учасниками справи не подавалися. Відомості про сторін такої справи, предмет позову, будь-які інші процесуальні рішення у такій справі у матеріалах цієї справи відсутні і відповідачі не надали. ОСОБА_4 , який згідно з матеріалами реєстраційної справи подав 02 серпня 2018 року державному реєстратору ОСОБА_7 заяву про скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі зазначеного рішення суду, такого судового рішення також не надав, які і пояснень щодо набуття ним у 2018 році спірної квартири.
Отже під час розгляду цієї справи суд не встановив правових підстав вибуття майна з володіння власника - ОСОБА_5 .
За таких обставин суд дійшов висновку, що Квартира вибула з володіння ОСОБА_5 не з його волі шляхом скасування у Державному реєстрі прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності на спірну Квартиру.
Наведений висновок підтверджується також тим, що у цій справі відсутні докази, які б підтверджували наявність згоди батьків та наявність дозволу органу опіки та піклування на відчуження Квартири. Іншого порядку відчуження нерухомого майна, власником якого є дитина, законодавство не передбачає.
Так, відповідно до частин другої статті 177 СК України батьки (усиновлювачі) або опікун малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування відмовитися від прав на майно малолітньої дитини, у тому числі речових прав на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації; вчиняти правочини щодо відчуження (у тому числі шляхом міни або внесення (передачі) до статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) юридичної особи чи як вступного, членського та/або цільового внеску члена кооперативу), поділу, виділу нерухомого майна, об'єкта незавершеного будівництва, майбутнього об'єкта нерухомості, іншого цінного майна, зокрема транспортних засобів, власником якого є малолітня дитина.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків (частина шоста цієї статті).
Вирішуючи питання щодо добросовісності набуття ОСОБА_2 спірної квартири, суд виходить з того, що ОСОБА_2 (1) достеменно був обізнаний, що власником Квартири є його дитина, в інтересах якої він і набував у 2014 році це майно, (2) у ОСОБА_5 відсутнє волевиявлення на її відчуження з огляду на встановлений і зазначений вище порядок розпорядження майном дитини, (3) продавцем цього майна вдруге був ОСОБА_4 , у якого вперше придбавалося це майно, а не ОСОБА_5 як власник майна (4) звертався у 2017 році з позовом до суду (справа № 753/7157/17) про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 29 серпня 2014 року частково недійсним в частині покупця ОСОБА_5 і визнання ОСОБА_2 покупцем за цим договором і визнання за ним права власності на Квартиру.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що ОСОБА_2 не може вважатися добросовісним набувачем Квартири, оскільки за встановлених обставин справи міг знати про порушення визначеного законодавством порядку реалізації майна неповнолітньої дитини і набуття ним майна всупереч закону.
Щодо оплатності набуття ОСОБА_2 спірної Квартири, суд враховує, що у наданих письмових поясненнях від 04 жовтня 2023 року ОСОБА_4 підтвердив, що жодного разу за цю квартиру він не отримував кошти. Безвідплатність набуття майна надає право власнику майно витребувати його у всіх випадках.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтями 387, 388 ЦК України підстав для витребування на користь ОСОБА_5 майна з чужого незаконного володіння, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000).
Під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 жовтня 2022 року у справі № 509/545/22, з урахуванням описки, виправленої ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 28 листопада 2022 року, затверджено мирову угоду, укладену 30 жовтня 2022 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , згідно з якою у спільній частковій власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишається квартира загальна площа 95,6 кв.м., житлова площа 56,4 кв.м., що находиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 389302780000. 3/4 квартири переходить у спільну часткову власність ОСОБА_3 , а 1/4 залишається у спільній частковій власності ОСОБА_2 (пункт 2.3 Мирової угоди).
Частиною третьою статті 355 ЦК України передбачено, що право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Як визначено частиною п'ятою статті 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Пунктом 10 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Водночас, згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеною у постанові від 17 січня 2024 року у справі № 522/3999/23, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає
Беручи до уваги, що право спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникло (набуто) на підставі судового рішення щодо поділу майна, відсутність державної реєстрації цього права за відповідачами не є перешкодою для витребування такого майна.
Як визначено пунктом 67 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції на дату ухвалення судового рішення у цій справі), для державної реєстрації права власності у разі витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі рішення суду подається відповідне рішення суду.
Таким чином, у разі наявності рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння для реєстрації права власності на таке майно державному реєстратору подається відповідне рішення суду, а не документи, що підтверджують право власності на таке майно належного власника.
З огляду на викладене, суд вважає, що позивачем обрано належний і ефективний спосіб захисту його права.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оцінюючи заперечення відповідачів за первісним позовом проти заявлених вимог та надані у підтвердження таких заперечень докази, в тому числі показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , суд виходить з того, що вони стосуються обставин набуття ОСОБА_5 спірної Квартири та зводяться до того, що договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. 29 серпня 2014 року та зареєстрований в реєстрі за № 2769, є удаваним, оскільки фактичним власником Квартири була ОСОБА_6 , та був укладений ОСОБА_2 під примусом, який ввів в обману ОСОБА_4 щодо обізнаності реальної власниці ОСОБА_6 про укладення цього договору саме на користь ОСОБА_5 .
Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
Доказів визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. 29 серпня 2014 року та зареєстрованого в реєстрі за № 2769, відповідачі суду не надали. За таких обставин, вищенаведені заперечення відповідачів та третьої особи не відносяться до предмета спору про витребування майна на користь законного його власника, оскільки не спростовують у визначеному законом порядку правомірності набуття ОСОБА_5 права власності на спірну Квартиру.
Щодо зустрічного позову.
Як передбачено статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Згідно з положеннями частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За правилами статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: (1) пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; (2) наявність підстав для оспорення правочину; (3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Згідно висновком щодо застосування вказаних вище норм права, викладеним, зокрема у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2021 року у справі № 523/7609/17, як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (зокрема, постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21, постанова Верховного Суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19).
Матеріали справи свідчать, що (1) позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_3 не була стороною договору купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, укладеного ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_5 , від імені якого діяв ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лабутіною Ю.Ю. 29 серпня 2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2769, (2) уклала шлюб з ОСОБА_2 тільки 04 вересня 2017 року, тобто після набуття ОСОБА_5 права власності на Квартиру (3) права та законні інтереси ОСОБА_3 на момент вчинення цього правочину, порушені не були, оскільки вона не перебувала з учасниками цього правочину у будь-яких правовідносинах щодо спірного нерухомого майна, (4) у зустрічній позовній заяві відсутнє будь-яке обґрунтування порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 станом на момент укладення оспорюваного договору 29 серпня 2014 року.
Таким чином, відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу ОСОБА_3 є підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.
Враховуючи відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу ОСОБА_3 у цій справі на момент укладення оспорюваного договору, що є самостійною і достатньою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову, суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам позивача за зустрічним позовом, викладеним у позовній заяві.
Відповідно до т. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідачів за первісним позовом в рівних частках.
Керуючись статтями 2, 5, 12, 13, 76-83, 141, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про витребування майна із чужого незаконного володіння задовольнити.
Витребувати на користь ОСОБА_5 з незаконного володіння ОСОБА_2 та ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 95,6 кв.м., житловою площею 56,4 кв.м.
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у сумі по 6 202,5 (шість тисяч двісті дві) гривні 50 коп. з кожного.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Третя особа: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо або через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення суду складено 19 березня 2025 року.
Суддя О.В. Якусик