ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/6360/21
провадження № 1-кп/753/435/25
"10" січня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого-судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 проводячи судове засідання у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України,
вс т а н о в и в:
У Дарницькому районному суді м. Києва на розгляді перебуває вищевказане кримінальне провадження.
Прокурор в судовому засіданні просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , оскільки існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Так як обставини, які слугували підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу на даний час не відпали та продовжують існувати.
Обвинувачений та захисник просили змінити запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Суд не вбачає підстав для скасування, зміни запобіжного заходу обвинуваченим на більш м'який, оскільки обставини, які враховувались раніше судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не змінилися, ризики не зменшились.
При цьому суд враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак відповідно до вимог ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Так, відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 інкримінованих злочинів, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачуються, вік та стан здоров'я обвинувачених, міцність їх соціальних зв'язків, репутацію, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Крім того, суд враховує наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, та те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, які згідно ст.12 КК України відноситься до категорій тяжкого та нетяжких злочинів, за який законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк до шести років.
Вказані вище обставини, а також підвищена суспільна небезпека злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , конкретні обставини справи, на думку суду, дають підстави для висновку, що з боку обвинуваченого існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме, можливість переховування від суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення.
Так, про наявність ризику переховуватись від суду, відповідно до п. 1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що ОСОБА_5 знає про тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у даному злочину, обізнаний в мірі покарання та усвідомлює, що за дані злочини передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком до 6-ти років, у нього відсутнє законне джерело доходу. Крім того, останній довгий час не з'являвся до суду та був затриманий в ході розшукових дій.
Не продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрання більш м'якого запобіжного заходу, непов'язаного із позбавленням волі може привести до того, що перебування на волі обвинувачений, який усвідомлюючи невідворотність, тяжкість та реальність покарання за вчинений злочин, наддасть можливість йому уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики суду та використати ситуацію, яка склалась в країні, на власну користь, а саме те, що на даний час військова агресія російської федерації проти України суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях.
Крім того, прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо можливості вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується зокрема тим, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, не має постійного джерела доходів, підозрюються у вчинені корисливих злочинів проти власності. Крім того, в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 186 КК України, що свідчить про те, що останній обрав собі джерелом доходу злочинну діяльність.
Наявність обґрунтованої підозри та наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, надають підстави для продовження відносно такого обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому суд враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Ураховуючи санкцію кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, до ОСОБА_5 може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання обвинуваченого в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, відсутні.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що заявлені ризики існують, менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити їх уникнення та забезпечення покладених на обвинуваченого обов'язків.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Аналізуючи матеріали справи, враховуючи обставини інкримінованого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, суд вважає за можливе залишити без змін раніше визначену заставу в розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з покладенням на нього обов'язків передбачених ч. ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. 331 КПК України, суд, -
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України в Державній установі «Київський слідчий ізолятор», строком на 60 діб, тобто до 09.03.2025 року включно.
Раніше визначену заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. - залишити без змін.
У разі внесення застави на спеціальних рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві та надання слідчому документа, що це підтверджує, обвинувачений ОСОБА_5 підлягає звільненню з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 наступні обов'язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом 5 діб з дня її оголошення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.
Суддя