Дата документу 19.03.2025
Справа № 501/1085/25
2-з/501/5/25
19 березня 2025 року Іллічівський міський суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Пушкарського Д.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карпової Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову (до відкриття провадження у справі), -
До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 із заявою про забезпечення позову (до відкриття провадження у справі) в якій просить:
- накласти арешт на транспортний засіб марки DAF, комерційний опис XF460, 2015 року випуску, спеціальний вантажний сідловий тягач, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- накласти арешт на всі транспортні засоби, які належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Заява мотивована тим, що 09.06.2023 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошей в розмірі 548550,00 грн., що за офіційним курсом, станом на 09.06.2023 еквівалентно 15000,00 доларів США, який був нотаріально зареєстрований та посвідчений приватним нотаріусом Шевченко В.М. Одеського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстровано в реєстрі №645.
Відповідно до п.4 договору позики грошей, зазначено, що повернення позики має бути здійснено у м. Чорноморську, Одеського району Одеської області (Україна).
Строк повернення грошей згідно договору позики до 09.12.2024.
09.06.2023, з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір застави транспортного засобу марки DAF, комерційний опис XF460, 2015 року випуску, спеціальний вантажний сідловий тягач, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить заставодавцю на підставі свідоцтва по реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , виданого ТСЦ 5150 26.05.2023, який був нотаріально зареєстрований та посвідчений приватним нотаріусом Шевченко В.М. Одеського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстровано в реєстрі №646.
Заявник стверджує, що на даний час ОСОБА_2 грошові кошти не повернув.
Також, заявник вказує, що йому стало відомо, що ОСОБА_2 на даний час займається перереєстрацією всіх своїх транспортних засобів, щоб унеможливити виконання своїх грошових зобов'язань, які в нього є на підставі вищевказаних договорів. Такі дії відповідача можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, відповідно до ст.149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Метою забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення.
Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.
Під час вирішення питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд повинен врахувати обґрунтованість заявленого клопотання, пов'язаність заходів забезпечення позову з предметом позову, співмірність заходів забезпечення із заявленими вимогами, а також запобігти порушенню прав третіх осіб в зв'язку з вжиттям судом заходів забезпечення позову.
В своїй заяві про забезпечення позову, заявник посилається на загальні обставини щодо необхідності забезпечення позову, а саме на те, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, також вказуючи, що відповідач має намір відчужити належне йому майно, в тому й числі і майно, що є предметом застави, з метою ухилення від виконання зобов'язань за укладеними договорами.
Суд зауважує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість відчуження спірного майна без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами згідно зі статтею 81 ЦПК, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заявником не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що дії відповідача спрямовані на відчуження рухомого майна, переданого в заставу, тому не доведено, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, аналізуючи зазначені правові норми, та враховуючи, що заявником не надано доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, і що відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення суду, доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування забезпечення позову, а також приймаючи до уваги інтереси не тільки позивача, відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.259-260 ЦПК України, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову (до відкриття провадження у справі).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя