Справа № 496/6837/24
Провадження № 2/496/687/25
06 березня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Касьяненко А.О.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: Орган опіки та піклування Біляївської міської ради Одеської області про позбавлення батьківських прав, -
Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача та третьої особи, в якому просить позбавити батьківських прав відповідача відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги представник позивач мотивувала тим, що сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У відповідності до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00035490578 від 04.05.2022 року підтверджується факт батьківства позивача та відповідача по відношенню до дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 є громадянином України з 29.06.2022 року. Починаючи з 2016 року та по теперішній час батько дитини жодної участі у житті та вихованні дитини не приймає, не провідує її та не телефонує, не піклується про неї, не цікавиться фізичним та ментальним здоров'ям дитини, її успіхами у навчанні, морально не підтримує, ніяку матеріальну допомогу не надає, із днями народження ніколи дитину не вітав, подарунки на свята не дарував, тобто фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Фактичне місце проживання відповідача - ОСОБА_1 не відоме, засоби зв'язку із відповідачем - відсутні. Відоме лише останнє місце реєстрації відповідача: АДРЕСА_1 , Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 15.10.2024 року, вбачається, що на виконанні Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) перебувають 3 (три) виконавча провадження щодо відповідача. На теперішній час дитина проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідками Виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області. ОСОБА_3 є учнем вказаного ліцею, де перейшов до 5 класу, хлопчика на навчання приводить та забирає позивач, а також одноособово відвідує батьківські зборів що проводяться у ліцеї; саме ОСОБА_1 створює і забезпечує умови для здобуття дитиною повне загальної середньої освіти. Відповідач, за увесь час навчання дитини у ліцеї, жодного разу не відвідав батьківські збори; н проявляв турботу про сина та інтерес до його внутрішнього світу; не цікавиться успішністю у навчанні свої дитини протягом всього часу навчання у ліцеї; жодного разу не відвідував святкові заходи за участю дитині що проводились у ліцеї, в якому останній навчається. Класний керівник жодного разу не бачила батька за весь час навчання дитини у ліцеї. Позивачка в свою чергу, бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвід; батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформацію гігієну, забезпечує навчання дитини. Враховуючи абсолютну відсутність будь-якої матеріальної підтримки дитини з боку батька (відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини ніколи не надавав і не надає досі), ОСОБА_1 вимушена звернутися до Біляївського районного суду Одеської області із вимогами про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 28.10.2024 року відкрито загальне позовне провадження по справі з призначенням підготовчого судового засідання.
Представник позивача до підготовчого засідання не з'явився, але надав до суду заяву, згідно якої просив судове засідання розглянути без його участі та участі позивачки, позовну заяву задовольнити та не заперечував проти винесення заочного рішення (а.с. 60).
В судове засідання відповідач не з'явився, про причини не явки суд не повідомив, також в установлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Представник третьої особи до підготовчого засідання не з'явилася, але надала до суду висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Біляївської міської ради, щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 (а.с. 50-54).
Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання відповідно до частин 3, 11 ст. 128 ЦПК України (а.с. 20, 25, 27, 33, 35), в судове засідання не з'явився без поважних причин, а позивач не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи, судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам статей 280-281 ЦПК України.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено у судовому засіданні, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , згідно свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 29.07.2014 року (а.с. 11).
Також, згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №00035490578 від 04.05.2022 року, підтверджується факт батьківства позивача та відповідача по відношенню до дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 12-13).
Згідно довідки №5127-000009069 про реєстрацію особи громадянином України, виданої ГУ ДМС України в Одеській області 15.06.2022 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України з 29.06.2022 року (а.с. 14).
Як вбачається з інформації з Єдиного реєстру боржників від 15.10.2024 року, на виконанні Першого ВДВС у Вознесенському районі Миколаївської області ПМУМЮ (м. Одеса) перебувають три виконавчих провадження щодо відповідача ОСОБА_2 (а.с. 15).
На теперішній час дитина проживає разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на її утриманні, що підтверджується довідками Виконавчого комітету Біляївської міської ради Одеського району Одеської області від 05.08.2024 року №104 та від 14.10.2024 року №1345 (а.с. 16-17).
Як вбачається з інформації від 17.07.2024 року №90/01-17, наданої Біляївським ліцеєм №1 Біляївської міської раді Одеського району Одеської області - ОСОБА_3 є учнем вказаного ліцею, де перейшов до 5 класу, хлопчика на навчання приводить та забирає позивач, а також одноособово відвідує батьківські збори що проводяться у ліцеї; саме ОСОБА_1 створює і забезпечує умови для здобуття дитиною повне загальної середньої освіти. ОСОБА_2 , за увесь час навчання дитини у ліцеї, жодного разу не відвідав батьківські збори; не проявляв турботу про сина та інтерес до його внутрішнього світу; не цікавиться успішністю у навчанні свої дитини протягом всього часу навчання у ліцеї; жодного разу не відвідував святкові заходи за участю дитині що проводились у ліцеї, в якому останній навчається. Класний керівник жодного разу не бачила батька за весь час навчання дитини у ліцеї.
Відповідно, до характеристики учня 5-А класу Біляївського ліцею №1 Біляївської міської ради Одеського району Одеської області ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серед іншого випливає, що батько - ОСОБА_2 - із дитиною не спілкується, з сім'єю не проживає, у вихованні дитини участі не бере, з класним керівником на зв'язок не виходив, на батьківські збори не з'являвся. Позивач бере активну участь у житті класу, допомагає у організації позакласних заходів, регулярно відвід; батьківські збори, цікавиться життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі Інтернет та інформацію гігієну, забезпечує навчання дитини (а.с. 19).
Згідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено, що дитина мешкає в належних житлово-побутових умовах та забезпечена всім необхідним (а.с. 21-22).
Як вбачається з протоколу бесіди від 19.07.2024 року з малолітнім ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дитина не пам'ятає свого батька; останній не займається виховання сина та його матеріальним забезпеченням. Окрім того, членами комісії рекомендовано ОСОБА_4 звернутися до суду з позовною заявою щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 (а.с. 22).
З відповіді ТОВ «Центр сімейної медицини та педіатрії «Смайл» від 01.08.2024 року №30/24 вбачається, що декларація в інтересах дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була укладена мамою дитини, на прийом дитину приводить мати та вона займається його лікуванням, батько дитини жодного разу не звертався до сімейного лікаря останнього з приводу його стану здоров'я (а.с. 23).
Відповідно до роз'яснень пунктів 15 та 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосуванням судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яке тягне за собою серйозні правові наслідки, як для матері (батька), так і для дитини, які визначені ст. 166 СК України. Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише, коли змінити поведінку батьків в кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позов про позбавлення батьківських прав представником позивача заявлено з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, яка передбачає ухилення матері, батька від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та згідно вказаної статті мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя , приймаючи до уваги права та обов'язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.
Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).
Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у її право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV).
На підставі ст. 51 Конституції України обов'язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.
Перелік обов'язків батьків по вихованню дитини викладений в ст. 150, 151, 153-156 СК України.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наданими по справі доказами достовірно встановлено, що відповідач ухиляється від виконання батьківських обов'язків відносно його сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодної участі у житті та вихованні дитини не приймає, не провідує та не телефонує йому не піклується про нього, не цікавиться фізичним та ментальним здоров'ям дитини, його успіхами у навчанні, морально не підтримує, ніяку матеріальну допомогу не надає.
Крім того, враховуючи відсутність будь-якої матеріальної допомоги з зі сторони відповідача, позивач просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно вказаного вище свідоцтва про народження, ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 .
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-ХІІ) дитина, враховуючи її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
На підставі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Положеннями ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція) передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На підставі ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру аліментів суд враховує обставини, передбачені ст.182 СК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Надані докази, суд визнає належними і допустимими, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмету позовних вимог.
За результатами розгляду справи та дослідження наданих доказів, судом встановлено, що відповідач є батьком - ОСОБА_3 та у відповідності до закону повинен нести обов'язок матеріального забезпечення дитини.
Відповідно до ст.79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача також підлягають стягненню судові витрати по справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 200, 259, 263-265, 282-284, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 150, 164, 165, 180-182, 184 СК України, ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , батьківських прав, відносно малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт: серія НОМЕР_3 , виданий Голованівським РС УДМС України в Кіровоградській області 25.07.2014 р., аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), щомісяця, але не менше, як 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, а саме 21.10.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 1211,20 грн.;
- держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя І.М. Горяєв