ЄУН: 336/6559/22
Провадження №: 1-кп/336/228/2025
іменем України
19 березня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022082080000840 від 07 червня 2022 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 3 ст. 289, ч. 4 ст. 189 КК України,
за участі:
прокурора: ОСОБА_6 ,
обвинувачених - ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
встановив:
19 березня 2025 року прокурор подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 ..
Прокурор просив продовжити запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, які не зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник адвокат ОСОБА_10 , заперечували проти задоволення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважають його необґрунтованим, а заявлені прокурором ризики надуманими та недоведеними. Вони зазначили, що є всі підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який домашній арешт. Подане клопотання сторона захисту обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 тривалий час утримується під вартою більше двох років, обвинувачений не має можливості внести заставу визначену як альтернативний запобіжний захід, є особа ОСОБА_12 , яка надає свою згоду для проживання ОСОБА_5 у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до положень статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За змістом ст. ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Нормами ч. 1 ст. 184 КПК України визначені вимоги до клопотання слідчого, прокурора про застосування (продовження) дії запобіжного заходу.
Відповідно до положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду та тільки на підставах і в порядку, встановленими законом.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Статтею 177 КПК України встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Таким чином, кримінальне процесуальне законодавство пов'язує обрання запобіжного заходу саме для забезпечення виконання обвинуваченими своїх процесуальних обов'язків, а не є «очікуванням покарання», а тому застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не може обґрунтовуватися самою лише тяжкістю інкримінованих особі кримінальних правопорушень.
Збереження обґрунтованої підозри у тому, що заарештована особа вчинила злочин, є обов'язковою умовою законності тримання під вартою, але з перебігом певного часу цього недостатньо і суд має встановити, чи продовжують інші підстави виправдовувати позбавлення волі.
Розглядаючи наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, суд дійшов до такого висновку.
Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У рішенні «Волосюк проти України» від 12.03.2009 р. ЄСПЛ зазначає, що суд має дослідити усі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Стороною захисту зазначено, що ОСОБА_5 тривалий час утримується під вартою більше двох років, обвинувачений не має можливості внести заставу визначену як альтернативний запобіжний захід, є особа ОСОБА_12 , яка надає свою згоду для проживання ОСОБА_5 у власному будинку за адресою: АДРЕСА_1 . В підтвердження даних обставин надано правовстановлюючі документи та дозвіл особи на проживання обвинуваченого в її будинку.
Також судом враховується той факт, що обвинуваченим інкримінується вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, однак, що до решти обвинувачених застосований запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, фактів здійснення протиправного впливу на інших учасників кримінального провадження суду не надано.
Суд зазначає, що тяжкість обвинувачення не може слугувати єдиним обґрунтуванням продовження строку тримання під вартою, а прокурором, в порушення вимог ст.184 КПК України та ст.199 КПК України не надано жодних доказів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні.
Прокурором у судовому засіданні не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у тій мірі, яка б виправдовувала продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу, незважаючи, що обвинувачений на теперішній час тримається під вартою більше двох років, з 01 серпня 2022року.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що наявні підстави для зміни запобіжного заходу та дійшов до висновку, що до обвинуваченого ОСОБА_5 можливо обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, у вигляді цілодобового домашнього арешту, що також зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та належний судовий розгляд провадження.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 184, 181, 331, 372 КПК України, суд -
постановив:
В задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_5 у виді тримання під вартою - відмовити.
Клопотання захисника адвоката ОСОБА_10 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_5 з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , із застосуванням електронного засобу контролю, строком на 2 місяці, а саме до 17 травня 2025 року, включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- не залишати місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 - цілодобово;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади;
- утримуватися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду.
Копію ухвали для контролю за поведінкою ОСОБА_5 направити до відділу поліції № 3 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали може бути включене до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя: