19.03.2025
Справа № 334/276/25
Провадження № 2/337/815/2025
19 березня 2025 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя
у складі головуючого судді Кучерука І.Г.
з участю секретаря Нетяги М.І.
розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором у розмірі 120434 грн., а також стягнути судовий збір, і витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 12.01.2022 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2038749017, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 88570 грн. на споживчі потреби з фіксованою ставкою 19,99%. Відповідач своїх зобов'язань належним чином за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 21.06.2024 року у неї утворилась заборгованість на суму 120434 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 81947,74 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 38486,26 грн. 21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача.
На підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2025 року справа передана за підсудністю до Хортицького районного суду міста Запоріжжя.
18.02.2025 року Хортицьким районним судом міста Запоріжжя відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням(викликом) сторін.
Представник позивача надав заяву про проведення розгляду справи без участі представника, позов підтримує у повному обсязі, просмить його задовольнити , не заперечує проти заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, повідомлявся належним чином, шляхом направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, та шляхом розміщено оголошення про час і місце розгляду справи на офіційному веб-порталі суду, будь яких заяв не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів, та за відсутності сторін.
У суду є підстави для ухвалення заочного рішення, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 12.01.2022 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №2038749017.
Відповідно до п. 1 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на наступних умовах: 85000 грн. на загальні споживчі цілі; 2550 грн. на сплату комісійної винагороди за видачу кредиту; 1020 грн. на придбання послуг зі страхування у Продавця «Страхування від нещасного випадку»; дата остаточного повернення кредиту 12.01.2023 року та визначено графік платежів; комісія за управління кредитом щомісячно 0% від суми кредиту.
Відповідно до п. 1.2 Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись фіксована процентна ставка у розмірі 19,99% річних.
В підтвердження позовних вимог суду надано підписані відповідачем ОСОБА_1 копії заяви-приєднання (акцепт) №25/02/2038749017 від 12.01.2022 року до оферти щодо укладення договору добровільного страхування життя; Паспорт споживчого кредиту; графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту; анкету-заяву на отримання кредиту/опитувальний лист.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів за кредитним договором №2038749017 від 12.01.2022 року та користування ними підтверджується: заявою на видачу готівки №15398571 від 12.01.2022 року, квитанцією № 133Т003N8R здійснення касової операції від 12.01.2022 року на суму 85884 грн., випискою по особовим рахункам за період з 12.01.2022 року по 21.06.2024 року.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18.
Відповідно до наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором №2038749017 від 12.01.2022 року, у відповідача станом на 20.06.2024 року утворилася заборгованість у сумі 120434 грн., яка складається із: заборгованість по кредиту 81947,74 грн., заборгованість за відсотками 38486,26 грн.
21.06.2024 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 21/06/24, відповідно до якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту, і стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості згідно з реєстром боржників.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 21/06/24 від 21.06.2024 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором №2038749017 від 12.01.2022 року у загальному розмірі 120434 грн., яка складається із заборгованості по кредиту 81947,74 грн., заборгованість за відсотками 38486,26 грн.
Відповідно до ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Крім того, згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Суду не надано доказів, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання належним чином виконав, отримані кредитні кошти, відсотки за користування кредитом сплатив АТ «ОТП Банк» або ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».
Суд, оцінивши докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що вимоги позивача з приводу стягнення заборгованості за договором є обґрунтованими, доведені матеріалами справі, та такими, що підлягають задоволенню.
Суд вважає, що відповідач фактично отримав та використав кредитні кошти, але не повернув їх, а тому наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача фактично отриманої та не повернутої суми кредитних коштів, та відсотків.
Згідно з ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.2, ч.3 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розміри витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О.І. було укладено договір про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року.
Відповідно до акту № 1 приймання передачі наданих послуг від 15.07.2024 року, Адвокат надав, а Клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03.07.2024 року по справі за позовом до ОСОБА_1 на суму 9200 грн.
Факт перерахування грошових коштів підтверджується платіжною інструкцією № 4956 від 01.10.2024 року на суму 9200 грн.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх не співмірності.
Відповідачем не було подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд, враховуючи обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений адвокатом час, значення справи для сторін, з урахуванням вимог розумності та справедливості, вважає, що вимога про стягнення витрат що пов'язані з наданням правничої допомоги підлягає задоволенню, також з огляду на те, що відповідач не заявляв про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн.
Керуючись ст. 89, 133, 137, 141, 229, 247, 263, 264, 279-289, 354 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (м. Київ, пл. Солом'янська, б. 2, Код ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за кредитним договором №2038749017 від 12.01.2022 року у розмірі 120434(сто двадцять тисяч чотириста тридцять чотири) грн., яка складається із заборгованості по кредиту 81947,74 грн., заборгованість за відсотками 38486,26 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП. НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЛІТ ФІНАНС» (м. Київ, пл. Солом'янська, б. 2, Код ЄДРПОУ 40340222) судовий збір у розмірі 3028 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9200 грн., а всього 12228 (дванадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя: І.Г.Кучерук