Справа № 752/394/20
Провадження №2-з/752/13/25
іменем України
13.03.2025 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді Данілової Т.М.
з участю секретаря Моркотун О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
в провадженні Голосіївського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності. визнання дій протиправними, скасування рішень, визнання договору дарування недійсним, витребування майна у добросовісного набувача, визнання права власності та поділ житлового будинку в натурі.
Позивач ОСОБА_1 звернувся у суд з заявою про забезпечення позову. Просить накласти арешт та заборону відчуження 66/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 101,3 кв.метри, житловою площею 61,9 кв.метрів, що належать на праві власності ОСОБА_4 .
В обгрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що він є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , однак він не може зареєструвати право власності на свою частку у спільному майні, оскільки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вже наявна реєстрації права власності на 66/100 часток житлового будинку. На думку заявника, відповідач вживає заходів задля відчуження спірного житлового будинку та земельної ділянки, на якій він розташований, що може суттєво вплинути на результати розгляду справи та порушити права позивача.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали заяву про забезпечення позову.
Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задовлення заяви про забезпечення позову, посилаючись на її необгрунтованість.
Вислухавши пояснення сторін у справі та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з п.3 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
За правилами ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду.
Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, у відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За правилами п.3-4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності сторін у справі.
31.10.2013 року Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві було видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 на 66/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , на підставі якого державним реєстратором Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Бродюк І.Ю. 30.10.2013 року було прийнято рішення про державну реєсстрацію права власності за ОСОБА_2 на 66/100 часток житлового будинку, в подальшому ОСОБА_2 подарував 66/100 часток житлового будинку своїй доньці ОСОБА_3 , яка, в свою чергу, 20.12.2013 року подарувала 66/100 часток житлового будинку своєму сину ОСОБА_4 .
Звертаючись у суд з даним позовом, ОСОБА_1 , 1937 року народження, зазначає, що він, як співвласник вказаного житлового будинку, будь-яких заяв про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об"єкт нерухомого майна - житловий будинок, договорів про визначення розміру часток або зміни розміру часток, письмових заяв щодо порядку володіння та користування житловим будинком, який є спільною частковою власністю, не підписував.
В той же час, згідно висновку від 16.02.2023 року №22699/22700/22-32, проведеної судової почеркознавчої експертизи у даній цивільній справі, рукописний тект, який починається зі слів "Директору ТОВ "Міськспецексперт"..... та закінчується - "29.10.2013" у заяві від імені ОСОБА_1 на ім"я директора ТОВ "Міськспецексперт" Головченка В.З. від 29.10.2013 року, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою. Вирішити питання: "Чи виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься під рукописним текстом у заяві від імені ОСОБА_1 на ім"я директора ТОВ "Міськспецексперт" Головченка В.З. від 29.10.2013 року, ОСОБА_1 або іншою особою", - не виявляється можливим.
Судом встановлено, що станом на 2020 рік житловий будинок зазнав значних змін внаслідок проведення реконструкції обома співвласниками, за наслідками чого було складено у 2019 році відповідні оновлені технічні паспорти, за якими житловий будинок та його відповідні частини, що належать співвласникам, відповідають наступним характеристикам, зокрема загальна площа реально існуючого домоволодіння на час подання позову та розгляду справи складає 281,5 кв.метрів, з яких позивачу належить 119,5 кв.метрів, а ОСОБА_4 належить частина домоволодіння, що складає 162,0 кв.метрів.
При цьому, ОСОБА_4 проводив реконструкцію своєї частини житлового будинку на підставі нотаріально засвідченої заяви від 29.05.2014 року від співвласника ОСОБА_1 на проведення такої реконструкції/будівництва нового будинку на належній йому 1/2 земельної ділянки та подальше введення в експлуатацію.
ОСОБА_1 проводив реконструкцію належної йому частини житлового будинку, не звертаючись за відповідним дозволом до співвласника.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві станом на 2020 рік позивачем зазначено характеристики житлового будинку 2013 року, не існуючого станом на дату подання позову. Позовні вимоги ОСОБА_1 стосуються ідеальних часток, а вимоги заяви про забезпечення позову, зокрема накладення арешту, стосуються реальних часток не існуючого в натурі домоволодіння, загальною площею 101,3 кв.метри, відповідно 48,5 кв.метрів за відповідачем, 52,8 кв.метрів за позивачем.
У заяві про забезпечення позову позивач лише посилається на статті ЦПК України та фактично заява не містить будь-яких обґрунтувань необхідності вжиття заходів забезпечення позову. Позивач зазначає про те, що можливо відповідач вчинить дії з продажу, дарування нерухомого майна для ухилення від виконання рішення суду.
Законом чітко визначено, що забезпечення позову можливе лише в разі достатньо обґрунтованого припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Разом з тим, заявником не надано жодних доказів та обґрунтувань на підтвердження того, що відповідач буде ухилятись від виконання рішення суду у випадку задоволення позову. Доводи сторони заявника ґрунтуються лише на припущеннях та не містять обґрунтування необхідності забезпечення позову (п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання незаконними та скасування свідоцтв про право власності. визнання дій протиправними, скасування рішень, визнання договору дарування недійсним, витребування майна у добросовісного набувача, визнання права власності та поділ житлового будинку в натурі.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали виготовлено 18 березня 2025 року.
Суддя