Справа № 127/2015/25
Провадження № 2/127/312/25
18 березня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна,
В провадженні Вінницького міського суд Вінницької області є вказана справа. Позивач, звертаючись до суду, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , з яким вона почала проживати з 2001 року і проживала по день його смерті однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали один перед одним взаємні права та обов'язки. Позивачка вказує, що за час спільного проживання у 2004 року вона уклала договір про пайову участь у будівництві та внесла перший пайовий внесок за будівництво квартири АДРЕСА_1 . Надалі, спільно з померлим було прийняте рішення про переуступку майнових прав йому, тому замовником вказаний ОСОБА_3 . Кошти за будівництво квартири внесені ними спільно та вони спільно зробили ремонт в квартирі, деякі речі придбавалися нею за особисті кошти. Позивачка проживає в цій квартирі з 2005 року і до дня смерті ОСОБА_3 проживала з ним в цій квартирі, проживає в цій квартирі і сьогодні. У 2014 році вони перебудували квартиру шляхом облаштування другого поверху, внаслідок чого збільшилася площа квартири, зробили переобладнання першого поверху. У 2015 року ОСОБА_3 захворів. Позивачка вказує, що за весь час його хвороби вона забезпечувала останньому лікування, придбання ліків, дієтичне харчування, турбувалася про нього, надавала допомогу, а коли ОСОБА_3 помер - за власний рахунок його поховала, робила поминальні обіди. З посилання на положення ст. 3, 62, 74 СК України просила встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 03 червня 2014 року по 29 січня 2021 року, визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на частку цієї квартири.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2025 року відкрите загальне позовне провадження.
Відповідач клопотав про закриття провадження, вказуючи, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача із позовними вимогами та просила встановити факт її спільного проживання з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу та визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2 . Підставою цих позовів вказувала обставини проживання однією сім'єю, проведення ремонту в цій квартирі, придбання меблів, техніки. По цих справах (№127/6685/23, №127/24414/21) ухвалені судові рішення. В даній же справі ті ж самі предмет і підстави позову, а тому з посиланням на п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України просив закрити провадження в справі.
Вказане клопотання підтримане представником відповідача в підготовчому засіданні.
Представник позивача заперечувала щодо задоволення цього клопотання, вказуючи на різні правовідносини.
Розглянувши це клопотання, суд дійшов такого висновку.
Так, зі змісту позовних вимог слідує, що позивачка просить встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однієї сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 03 червня 2014 року по 29 січня 2021 року та визнати спільною сумісною власністю 138 по АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю та визнати за нею право власності на частку цієї квартири. Як на підставу позову посилається на спільне проживання, ведення спільного господарства, взаємність прав та обов'язків, спільне придбання майна та істотне збільшення вартості майна.
Разом з тим, судом установлено, що ОСОБА_1 зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Український лізинговий фонд» та просила надати ОСОБА_1 право на спадкування прав та обов'язків ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що належали йому на момент відкриття спадщини, разом із спадкоємцями першої черги та визнати за нею право власності, зокрема на частки квартири АДРЕСА_2 . Як на підставу позову позивачка посилалася на спільне її проживання з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства з ним, наявність взаємних прав та обов'язків, опікування померлим та набуття права на спадкування майна ОСОБА_3 разом із його спадкоємцем першої черги. За наслідками розгляду цієї справи ухвалою Вінницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року в справі №127/24414/21 прийнята відмова ОСОБА_1 від позову про визнання права власності в порядку спадкування за законом та закрите провадження в справі.
ОСОБА_1 також зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила встановити факт проживання її однією сім'єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 04 червня 2014 року по 29 березня 2021 року та змінити черговість одержання права на спадкування. Як на підставу позову позивачка посилається на спільне її проживання з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства з ним, спільне придбання майна, наявність взаємних прав та обов'язків та опікування померлим. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2024 року в справі №127/6685/23, яке залишене без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні позову відмовлено.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що позов, з приводу якого ухвалено рішення, яке набрало законної сили, є тотожним з позовом, який розглядається.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №761/7978/15-ц зазначено, що необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України (2004 року) зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).
За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 вказано, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 640/9380/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 428/9280/20, від 21 грудня 2021 року у справі № 295/983/21.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» та від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» зазначив, що існує установлена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII) зазначено, що одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду.
Порівнюючи вказані справи за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, суд дійшов висновку, що у справі, що розглядається, та у справі № 127/6685/23 позовні вимоги в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 однієї сім'єю з ОСОБА_3 як чоловіком та дружини без реєстрації шлюбу в період з 04 червня 2014 року до 29 березня 2021 року є тотожними. Наявність різних похідних вимог в цих справах не змінює тотожність цієї вимоги, зважаючи, що ця вимога є окремою, самостійною вимогою та саме від її вирішення залежать похідні вимоги, а не навпаки.
Також, як у справі №127/2015/25, так і в справі № 127/6685/23 позивачем ОСОБА_1 визначено відповідачем ОСОБА_2 .
Підставами позову, тобто обставинами, що обґрунтовується звернення до суду в частині вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однієї сім'єю з ОСОБА_3 як чоловіком та дружини без реєстрації шлюбу, в обох справах є спільне її проживання з ОСОБА_3 , ведення спільного господарства з ним, наявність взаємних прав та обов'язків, опікування померлим.
Тобто, суб'єктний склад учасників правовідносин у цих справах, матеріально-правова вимога (предмет) в частині встановлення факту проживання однієї сім'єю та підстави позову (обставини, що обґрунтовують звернення до суду) є тотожними.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1ст.255ЦПК України в частині позовних вимог про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст. 200 , п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд,
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ майна в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складений 19.03.2025.
Суддя: