08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/169/25
381/5982/24
19 березня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
Головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2024 року через систему «Електронний суд» Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 37575,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5631948, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у сумі 10000,00 грн, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.
ТОВ «Мілоан» та відповідач уклали кредитний договір №5631948 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, після чого, укладений кредитний договір було розміщено в особистому кабінеті відповідача.
26.01.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК « Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ, за яким первісний кредитор відступив позивачу права вимоги за кредитним договором № 5631948 від 26.01.2023, що укладений з відповідачем.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 5631948 від 26.01.2023, переданим позивачу від первісного кредитора, сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором кредиту становить 37575,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 9000,00 грн; заборгованість за відсотками 27575,00 грн, заборгованість за комісією 1000,00 грн.
Оскільки відповідач не погасила заборгованість, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 24 січня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлена відповідачу за адресою її реєстрації та до її електронного кабінету.
Поштова кореспонденція повернулася без вручення із відміткою працівника поштового відділення зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Водночас, згідно з довідкою про доставку електроного листа 27.01.2025 відповідачу доставлено до її електронного кабінету ухвалу суду про відкриття провадження в справі.
Текст судової повістки, відповідно до довідки про доставку електронного листа, надіслано відповідачу 27.01.2025 до її електронного кабінету.
Відповідач не скористалась правом подати відзив, пояснення або заперечення на позовну заяву.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, проти заочного рішення не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився вдруге, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом направлення ухвали суду про відкриття провадження та тексту повістки до її електронного кабінету, про що свідчать відомості довідки про доставку електронного листа. Також відповідач повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Водночас надіслана судом на адресу відповідача кореспонденція повернулася до суду без вручення з відміткою уповноваженого працівника Укрпошти «адресат відсутній за вказаною адресою». Про причини неявки суд не повідомила, клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Процедура здійснення судових викликів та повідомлень врегульована главою 7 ЦПК України.
За змістом п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18зазначив, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмовий відзив на позов, суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 та частини 8 статті 178 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність передбачених до ст. 280 ЦПК України умов для цього, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
В судовому засіданні 17.03.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 19.03.2025.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справа, суд встановив таке.
26 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5631948, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 10000,00 грн на 105 днів, періодичність платежів кожні 15 днів.
Відповідно до п. 1.4 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомедовану дату платежу 10.02.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 11.05.2023 (останнього дня строку кредитування).
Відповідно до п.п. 1.5 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає 94,072.00 %.
Відповідно до п.п. 1.5.1-1.5.3 п.1 договору про споживчий кредит (індивідуальна програма) комісія за надання кредиту 1000,00 грн, яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 2250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 27000,00 грн, які нараховуються за ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду.
Згідно із п.п. 2.1 п. 2 договору про споживчий кредит (індивідуальна програма) кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .
Вказаний договір підписано сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з додатком № 1 до Договору про споживчий кредит № 5631948 від 26.01.2023, в графіку розрахунків та загальна кількість кредиту вказано: дата видачі кредиту 26.01.2023, сума кредиту 10000,00 грн. Якщо клієнтом не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною ставкою в зв'язку з чим будуть мати наступні значення: 40250,00 грн - сума платежу за розрахунковий період, 29250,00 грн - сума процентів за користування кредитом, 1052,00 % - реальна річна процентна ставка, 40250,00 грн - загальна вартість кредиту.
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав платіжне доручення № 92208154 в якому зазначено, про успішність переказу коштів 26.01.2023 на суму 10000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , призначення платежу: кошти згідно договору № 5631948.
26.01.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 99-МЛ за яким до позивача перейшло право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав витяг з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги.
04.12.2024 позивач надіслав відповідачу письмову претензію про погашення наявної заборгованості.
За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 37575,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить 9000,00 грн; заборгованість за відсотками становить 27575,00 грн, залишок по комісії 1000,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно із ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 цього Закону «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 1077-1078 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається на осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до таких висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що спірні правовідносини стосуються наявності у позивача до відповідача у справі права вимоги щодо стягнення заборгованості за кредитним договором. За твердженням позивача таке право вимоги ним набуте на підставі договору факторингу, укладеного з первісним кредитором.
На підтвердження наявності права вимоги до відповідача позивач додав до позовної заяви Договір про відступлення права вимоги № 99-МЛ від 26 червня 2023 року, укладений між ТОВ «ФК « Кредит-Капітал» та ТОВ «Мілоан» (а.с. 34-43).
На підтвердження переходу до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права вимоги до відповідача за цим договором позивач надав Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.06.2023 до договору відступлення прав вимоги, платіжну інструкцію, згідно з якою здійснено плату за відступлення прав вимоги.
Однак, ці докази не містять інформації про кредитний договір, за яким передається право вимоги, не містять даних про особу-боржника, суми заборгованості та інших необхідних відомостей для такого виду договорів.
Договір факторингу є рамковим, у тексті договору не визначено які саме права вимоги передаються/відступаються на користь нового кредитора.
Крім цього, позивач надав документ з назвою «Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог».
Проте, фактично наданий суду витяг не є витягом з реєстру боржників, оскільки являє собою аркуш паперу, на якому позивач надрукував певну інформацію, яка, на його думку, відповідає інформації, наявній в реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу.
Іншими словами зазначений документ є лише твердженням позивача, які підлягають доведенню на загальних підставах.
Суд враховує, що вказаний витяг створений та засвідчений позивачем одноосібно та не містить підпису іншої сторони договору факторингу. Також він не є копією оригінального реєстру прав вимоги, який мав бути підписаний обома сторонами правочину.
Водночас за умовами укладеного між ТОВ «Мілоан» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору про відступлення права вимоги передбачено, що клієнт зобов'язаний відступити фактору права вимоги зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги.
Однак такого реєстру прав вимоги позивач суду не надав.
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
З огляду на це суд висновує, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними та допустимими доказами в справі на підтвердження факту передачі права вимоги позивачу як новому кредитору за Кредитним договором, укладеним з відповідачем первісним кредитором.
Вказані обставини свідчать про те, що позивач не довів факт відступлення йому первісним кредитором права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, про стягнення заборгованості за яким позивач подав цей позов.
Як наслідок позивач не довів право вимоги за цим договором до відповідача, незалежно від доведеності позовних вимог по суті.
Враховуючи викладене суд не надає оцінку доводам позивача по суті вирішення спору в частині обґрунтованості чи необґрунтованості позовних вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цього позову.
Вирішуючи цю справу, суд враховує практику суду апеляційної інстанції щодо оцінки вказаних доказів (постанова Київського апеляційного суду від 19.02.2025 у справі № 381/5656/23). Хоча рішення апеляційного суду не є обов'язковими для суду першої інстанції, суд бере до уваги, що забезпечення єдності судової практики та однакове застосування закону є завданням всіх судів.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи результат вирішення цієї справи розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, № 5631948 від 26.01.2023.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, визначених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складене 19.03.2025.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Сніжана АНАПРІЮК