вул. Димитрія ростогвського, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39
"18" березня 2025 р. Справа № 370/2361/23
Провадження № 1-кп/370/2361/23
Макарівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
із секретарем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8
захисника ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
потерпілого ОСОБА_11
ОСОБА_12
представника потерпілих ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області кримінальне провадження № 12023110000000621 від 09 липня 2023 року, за яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Ярославка Бобровицького району Чернігівської області, українець, громадянин України, такий що перебуває у цивільному шлюбі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України,
08.07.2023 близько 23 години 00 хв., ОСОБА_8 , в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по вул. Першотравнева в с. Ніжиловичі Бучанського р-ну Київської області, де на заокругленні автодороги вправо по ходу свого руху, в порушення вимог п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху відповідно до якого «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», проявив безпечність та неуважність, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахував дорожню обстановку, у встановлених межах не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, втратив контроль керованого ним автомобіля, внаслідок чого допустив з'їзд у лівий кювет по напрямку свого руху з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав тілесні ушкодження від яких загинув на місці події.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.9 а), 2.3 б) д) та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті малолітнього ОСОБА_14 .
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_8 , вину визнав частково, не заперечував факт вчинення ДТП, однак вказував, що на момент вчинення такого, в стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Так, ОСОБА_8 , дав суду покази, що його запросили на День народження дочки ОСОБА_15 , допомагав йому, після святкування потерпілі попросили підвезти їх додому.
Приїхав до кафе «Садиба» о 12 - пів на першу годину в с.Ніжиловичі. На святкуванні алкогольні напої не вживав. На столі була горілка «Грін дей», вино, кола, вода. За столом також були в кінці столу ОСОБА_15 зліва, справа ОСОБА_16 , далі дівчата, через стіл сиділа ОСОБА_17 , Поливач. Виїхали з кафе приблизно о 22-23 годині, на його транспортному засобі. Коли виїхали з території кафе сталося ДТП. Його забрала швидка допомога, лікарню покинув самовільно. Водійський стаж більше 15 років. На наступний день пішов до відділення поліції та по дорозі його зупинили працівники поліції.
В автомобілі перебувала дружина та дитина, ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . Щодо причин ДТП, поворот, ями на дорозі, які потрібно об'їзжати. Рухався зі швидкістю приблизно 50 км/год. Швидкість не набирав, швидкість почав набирати, коли минув поворот. ДТП сталось тому, що хтось відволік, повернувся. Хто відволік не пам'ятає, хтось щось спитав. Під час допиту як підозрюваного вказав, що перед ДТП щось пробігло по дорозі, оскільки був в шоковому стані, іншим пояснити розбіжності в показах не може. Самовільно залишив медичний заклад після того як зателефонувала дружина, повідомила, що загинула дитина, був в шоковому стані, вийшов через приймальне відділення, нікого не бачив, пішов на пляж біля автостанції, нічого не розумів, просидів там до ранку. Поліція зупинила, коли вже йшов до відділу поліції. Від працівників поліції тікати не хотів. Аналізи в лікарні не взяли, медсестра поставила катетер та пішла, лежав приблизно хвилин 10, пішов після того як зателефонувала дружина. З лікарні вийшов з катетером, оскільки не знав як його виймати. Хотів піти додому в с.Ніжиловічі. Пішов в сторону р.Здвиж., сидів там до ранку, виникали думки про суїцид. На святкуванні алкоголь не вживав взагалі, був тверезий. Жодних документів або роз'яснень, що про заборону залишати медичний заклад не отримував. Медична сестра не повідомляла, що має взяти аналізи.
На святкуванні на столі були горілка, вино, кола, вода. Пропонували алкоголь, однак пив мінеральну воду, воду пив з рюмки, щоб ніхто не ображався. Хто саме вживав алкогольні напої не пам'ятає. Чи говорив тост не пам'ятає. Медичних обмежень щодо вживання алкоголю не має. З потерпілими щодо відшкодування шкоди особисто не контактував, контактувала дружина, потерпілим давали кошти на поховання.
Позов визнає в частині матеріальної шкоди повністю, моральну шкоду частково по 100-150 тис. на кожного потерпілого.
В подальшому, ОСОБА_8 , після дослідження всіх доказів, під час додаткового допиту визнав вину повністю, додатково дав суду покази, що був запрошений на день народження, святкування розпочали о 13 годин, вживав алкогольні напої. Випив орієнтовно 0, 5 горілки. З лікарні пішов, оскільки був в шоковому стані, після того як сказали, що загинула дитина. Був намір піти додому, але не пішов, оскільки була комендантська година. Поліція зупинила біля 9 ранку, скільки часу перебував у відділенні поліції не пам'ятає. Хотів щось із собою зробити. До ранку сидів біля моста на річці. Ніхто не змушував визнавати вину, готовий відповідати за свої вчинки. Всі особи, які були допитані як свідки, були присутні на святкуванні, не може сказати чи бачив хтось, що він вживав горілку. Рухався автомобілем зі швидкістю 50-60 км/год, від керування автомобілем відволікся, оскільки в салоні було шумно.
До ДТП з потерпілими відносини були нормальні, спілкувалися як односельчани, не конфліктували.
Свій стан, коли сідав за кермо після святкування, оцінює як нормальний, адекватний, вважав , що може керувати автомобілем. Пропозиції підвести потерпілих додому зі свого боку не висловлював.
Невизнання обвинуваченим своєї вини раніше пояснив обраним способом попередніми захисниками. Попросив вибачення у потерпілих. Зазначив, що щиро кається.
Цивільний позов визнає в частині витрат на лікування та поховання повністю, в частині відшкодування моральної шкоди визнав частково, по 100 000 грн. кожному потерпілому, оскільки в більшому розмірі не зможе сплатити.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_12 суду дав покази, що з обвинуваченим є односельцями. 08.07.2023 перебували на святкуванні Дня народження доньки сім'ї ОСОБА_20 , в кафе «Садиба» с.Ніжиловичі. Прийшли на святкування близько першої години дня, з дружиною та двома дітьми, прийшли пішки. На святкуванні також були ОСОБА_21 та його дружина ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_17 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_8 . ОСОБА_8 приїхав на своєму автомобілі з дружиною та дитиною. За столом сидів з лівої сторони, спочатку ОСОБА_8 сидів біля нього, далі розмістилися Поливач. В голові столу сидів ОСОБА_15 , далі : ОСОБА_17 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та його дружина. Гості вживали горілку та вино. Потерпілий вживав горілку. ОСОБА_8 вживав горілку. Перші три стопки наливав батько дитини ОСОБА_15 , далі наливав потерпілий. Періодично всі виходили на вулицю. Були на святкуванні приблизно до 21.30 год., точний час не пам'ятає. Гості весь час вживали алкогольні напої. ОСОБА_8 також вживав горілку. Дружина ОСОБА_8 запропонувала їхати до них додому. Не просили нас підвести. В автомобілі перебували ОСОБА_8 за кермом, справа знаходилась його дружина. Позаду справа наліво, ОСОБА_29 сидів посередині. Рухалися зі швидкістю приблизно 80 км/год. Погодні умови: було сухо не пам'ятає чи освітлювалась дорога. Відволікаючих водія від керування факторів не було, швидкість руху була трохи зависока, про що він ОСОБА_8 попередив. Далі, що пам'ятає із подій, це коли вже були машини швидкої допомоги. На місці події був Недашківський. Дитина вже була у машині швидкої допомоги. Причини ДТП не знає, мабуть не впорався з кермуванням. Потерпілий отримав тілесні ушкодження, струс головного мозку. Дружина отримала забої. Далі його посадили в машину швидкої допомоги та повезли до лікарні. Відомо, що ОСОБА_8 покинув медичний заклад. ОСОБА_8 був напідпитку, у нього була нестійка хода, був червоний. Після ДТП ОСОБА_8 повзав на колінах та казав: «Що я накоїв».
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_11 дала суду покази, 08.07.2023 перебували на святкуванні Дня народження у сім'ї ОСОБА_15 , разом з дітьми. До кафе прийшли пішки, близько першої години дня. На столі були алкогольні напої горілка та вино. Чоловіки пили горілку. Час від часу виходили на вулицю до дітей. Святкування було приблизно до 22 години. Під час святкування виник конфлікт із дружиною ОСОБА_8 . Вона хотіла поговорити, помиритися, запропонувала поїхати до потерпілих додому. Було незручно відмовити. Хоча і є свій водій. З ОСОБА_8 ніколи раніше не їздили. Винні лише у тому, що довірилися ОСОБА_8 , який був у стані сп'яніння: був червоний нестійка хода, нечітка мова. ОСОБА_8 поводив себе адекватно, був спокійний. В автомобілі перебував за кермом ОСОБА_8 , рядом з ним сиділа його дружина. Позаду сидів чоловік, потерпіла, та їх діти. Дорога була чиста, назустріч ніхто не їхав, перешкод не було, опадів не було. Коли під час руху ОСОБА_8 почав набирати швидкість, чоловік сказав йому про це. Під час руху ОСОБА_8 з'їхав на зустрічну полосу та врізався в дерево. Після ДТП ОСОБА_8 стояв на колінах біля машини, де була його дружина не пам'ятає. Дитину з машини витягувала вона, проводили реанімацію разом із старостою села. ОСОБА_8 казав : «Що я накоїв». Далі на швидкій поїхала до лікарні зі старшим сином. Стверджує, що ОСОБА_8 вживав алкогольні напої. Планували викликати водія, однак дружина ОСОБА_8 напросилась в гості, вона була ініціатором поїздки.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_30 дала суду покази, що працює медичною сестрою хірургічного відділення Макарівської лікарні. Приблизно в липні 2023 з приймального відділення доставили ОСОБА_8 . Події були в минулому році, вночі, самі обставини ДТП не відомі. Поклала в палату та поки лікар дасть призначення необхідно було поставити крапельницю, прийшла до палати , а ОСОБА_8 вже не було. Свідок та санітарки шукали його по палатах, повідомили лікаря і поліцію про зникнення. Була відсутня невеликий проміжок часу, хвилин 10-15. Під час огляду ОСОБА_8 лікарем присутня не була. Не може сказати чи були ознаки алкогольного сп'яніння. Аналізи взяти не встигла. Щодо запаху алкоголю не знає, була в хірургічній масці. ОСОБА_8 завели до палати, поклали. Йшов сам, однак хода була нестійка.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 дав суду покази, що він лікар-хірург, перебував на чергуванні коли обвинуваченого привезла швидка як потерпілого від ДТП. Оглянув, провів ренген-обстеження, патологій не виявив, вирішив покласти в приймальне відділення, дав вказівки, через деякий час медсестра, повідомила, що потерпілий зник. Працює в лікарні з 2011 року, події мали місце влітку, була комендантська година, сповістили, що потерпілий з місця ДТП, був водієм, про це повідомила швидка. З обвинуваченим спілкувався при огляді, не пам'ятає про його стан та , що питав. Діагностував струс головного мозку. Призначення : взяти кров на аналіз. Щодо явних ознак алкогольного сп'яніння на 100% стверджувати не може, обвинувачений перебував в лежачому положенні, лежав спокійно, можливо незначний запах алкоголю був.
Вина ОСОБА_8 , у вчиненні інкримінованого йому діяння підтверджується також іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, що наведені нижче:
-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 09.07.2023; схемою до протоколу огляду місця події;
-фототаблицею до протоколу огляду місця події від 08.07.2023;
-протоколом огляду місця події від 09.07.2023;
-відеозаписом з камер спостереження, які встановлені на фасаді будівлі за адресою : АДРЕСА_3 ;
-висновком експерта № 123, експертиза почата 10.07.2023 закінчена 19.09.2023 за наслідками судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно якого смерть ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних переломів кісток склепіння і основи черепу з масивними крововиливами під оболонки, в тканину і шлуночки головного мозку з явищами набряку-набухання головного мозку; ушкодження завдані тупими травмуючими предметами і могли виникнути при дорожньо-транспортній пригоді; всі ушкождення утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті ОСОБА_14 ; травма голови (ушкодження м'яких тканин, кісток черепу, оболонок і тканини головного мозку) перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_14 ; вважаючи на характер і розташування тілесних ушкоджень, комплекс ушкоджень у ОСОБА_14 міг утворитися від дії частин і деталей салону автомобіля, що потрапив в дорожньо-транспортну пригоду;
-
-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 09.07.2023;
-висновком експерта від 28.07.2023 № СЕ-19/111-23/35754-ІТ;
-протокол проведення слідчого експерименту від 18.07.2023 та відеозаписом до нього;
-висновком експерта від 12.09.2023 № СЕ-19/111-23/47236-ІТ.
Разом, суд відхиляє як доказ перебування обвинуваченого на час вчинення ДТП в стані алкогольного сп'яніння, відеозапис опитування ОСОБА_8 після його затримання, оскільки такі не є показаннями в сенсі ст.95 КПК України, а тому не є джерелом доказів.
Суд зауважує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.
Інші надані стороною обвинувачення і досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази взаємопов'язані між собою та в сукупності підтверджують ті обставини, що підлягають доказуванню, а саме ними встановлено подію злочину, винуватість обвинуваченого та інші обставини, зазначені в ст. 91 КПК України. Зазначені докази зібрані в порядку, встановленомуст. 93 КПК України, жодних обставин, передбаченихст. 87 КПК України, з якими закон пов'язує недопустимість доказів як таких, що отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, судом не встановлено, у зв'язку з чим підстави для визнання цих доказів недопустимими відсутні.
Суд вважає, що вина ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого, за наведених вище обставин, доведена показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілих та свідків, та іншими дослідженими судом доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, які узгоджуються між собою та доповнюють один одного, здобуті у відповідності із вимогами закону та доводять вину обвинуваченого.
Враховуючи викладене, дії ОСОБА_8 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 286-3 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_8 , суд враховує суспільну небезпечність вчиненого злочину, який згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, пом'якшуючі та обтяжуючі його покарання обставини.
ОСОБА_8 раніше не судимий. Згідно характеристики з місця проживання ОСОБА_8 громадський порядок не порушує, скарг не надходило, постійно приймає активну участь у благоустрою села.
Згідно характеристики з місця роботи ТОВ «Баніса Енерджі Юкрейн» ОСОБА_8 характеризується виключно позитивно, за час роботи проявив як старанний працівник, готовий брати на себе відповідальність, викликав повагу, користується авторитетом та повагою у співробітників, шкідливих звичок не має.
Згідно характеристики з місця роботи ФОП ОСОБА_32 , ОСОБА_8 також характеризується виключно позитивно.
Згідно довідок КНП «Макарівська БЛІЛ» МСР за останніх п'ять років за допомогою лікаря-нарколога чи психіатра не звертався.
Перебуває у фактичних шлюбних відносинах, має на утриманні неповнолітню дитину.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.
Тобто, для застосування судом положень ст. 69 КК України повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У кожному випадку факт зниження ступеня тяжкості кримінального правопорушення повинен оцінюватися судом з урахуванням індивідуальних особливостей конкретного кримінального провадження. Проте у будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим.
Підстави для застосування до обвинуваченого вимог ст.69 КК України відсутні.
Посилання обвинуваченого на той факт, що його відволікали від керування автомобілем суд відхиляє, оскільки зазначене не нівелює стан алкогольного сп'яніння особи та незалежно від причин виникнення небезпеки для руху, водій зобов'язаний був дотримуватися правил дорожнього руху. Суд вважає, що саме такий стан, в тому числі, вплинув на те, що обвинувачений не впорався з керуванням автомобіля, що призвело до загибелі малолітньої дитини, одночасно створивши загрозу власному життю та життю інших осіб, що перебували в транспортному засобі.
Захисник вказував, що розкаяння ОСОБА_8 у вчиненому є дійсно щирим.
Верховний Суд у постанові від 18.09.2019 справа №166/1065/18 зазначав, що розкаєння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Однак суд не вбачає підстав у даному кримінальному провадженні визнавати обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, його щире каяття.
Також, суд враховує поведінку обвинуваченого щодо потерпілих. Так, обвинувачений хоча і намагався відшкодувати в добровільному порядку шкоду завдану потерпілим, однак така не була прийнята потерпілими, що було ними пояснено поведінкою обвинуваченого після вчинення ДТП та сприйнято як образливу, а не такою, що свідчить про намагання підтримати потерпілих та залагодити свою вину, компенсувати страждання.
Однак, суд враховує і те що, хоча і згодом, однак обвинувачений вину визнав повністю. Неодноразово попросив вибачення у потерпілих, вказав, що має компенсувати шкоду завдану потерпілим, але розмір зазначений у позовній заяви є для нього непідйомним. Готовий понести покарання. Просив призначити покарання меншим строком, ніж просив прокурор.
Потерпілі цивільний позов підтримали, просили його задовольнити. Наполягали на суворій мірі покарання. Зауважували, що обвинувачений свідомо намагався уникнути покарання та до останнього заперечував факт керування у стані алкогольного сп'яніння. На даний час вважали каяння недоречним.
Відтак, заслухавши думку прокурора, який просив врахувати суспільну небезпечність злочину, особу винного, поведінку останнього після вчинення злочину (втечу з лікарні) та призначити максимальну міру покарання за інкримінованою статтею з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років; потерпілих та їх представника, які наполягали на реальній суворій мірі покарання; обвинуваченого, який просив суд суворо його не карати, захисника обвинуваченого, який просив призначити мінімальну міру покарання за ч. 3 ст.286-1 КК України, наслідки - смерть малолітньої дитини, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч. 2 ст.50 КК України, вважає, що ОСОБА_8 , слід призначити покарання у межах санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
На переконання суду саме таке покарання зможе забезпечити досягнення мети покарання і буде відповідати загальним засадам призначення покарання, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як ним так і іншими особами. Призначення покарання не в максимальному розмірі, визначеному санкцією ч.3 ст.286-1 КК України, суд вважає доцільним з огляду на особу обвинуваченого, його характеристики та те, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався, вважає можливим виправлення обвинуваченого у більш короткий строк ізоляції від суспільства.
Також, відсутні підстави для застосування положень ст. 75 КК України, згідно якої застосування положень цієї статті є неможливим у випадку засудження, зокрема, за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Долю речових доказів вирішити згідно ст. 100 КПК України.
Арешт на майно - скасувати. Процесуальні витрати за проведення експертиз слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.
Згідно ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. Згідно ч. 7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, який наявний у матеріалах справи, ОСОБА_8 затримано 09.07.2023. Ухвалою слідчого судді від 11.07.2023 застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою. Однак, ухвалою суду від 04.10.2023 змінено запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт, а обвинуваченого звільнено з-під варти в залі суду.
Строк попереднього ув'язнення ОСОБА_8 , у період з 09.07.2023 по 04.10.2023, відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати у строк покарання, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_8 строк цілодобового домашнього арешту з 05.10.2023 по день набрання вироком законно сили включно, зарахувати із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Прокурор просив обрати ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили та взяти його під варту у залі суду. Сторона захисту не вбачала підстав для зміни запобіжного заходу, вказувала на належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Суд вважає, що запобіжний захід ОСОБА_8 , у виді цілодобового домашнього арешту за ухвалою Макарівського районного суду Київської області до набрання вироком законної сили слід залишити без зміни, не вбачає підстав обирати найсуворіший запобіжний захід до набрання вироку законної сили.
Вище судом було встановлено винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, тобто саме з його вини настала дорожньо-транспортна пригода 08.07.2023.
Щодо цивільного позову ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 , цивільний позивач-1), ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 , цивільний позивач-2), суд зазначає наступне.
У межах цього кримінального провадження ОСОБА_11 та ОСОБА_12 подано цивільний позов до ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , цивільний відповідач) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином, у якому ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просили суд: (1) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 витрати на поховання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 матеріальні збитки в сумі 12 700,00 (дванадцять тисяч сімсот) грн; (2) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 витрати на лікування, матеріальні збитки в сумі 16 288,13 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят вісім ) грн 13 коп.; (3) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_33 моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) грн; (4) стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 1 000 000,00 (один мільйон) грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.2023 близько 23 години 00 хв., ОСОБА_8 , в порушення вимог п.2.9 а) Правил дорожнього руху України затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та введених в дію 10.10.2002 (далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснював рух по вул. Першотравнева в с. Ніжиловичі Бучанського р-ну Київської області, де на заокругленні автодороги вправо по ходу свого руху, біля будинку № 6, розташованого по вказаній вулиці, в порушення вимог п. 2.3 б), д) Правил дорожнього руху до яких «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків; для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно регулювати на її зміну, не відволікатись від керування цим засобом у дорозі», проявив безпечність та неуважність , в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не врахував дорожню обстановку, у встановлених межах не обрав безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, втратив контроль керованого ним автомобіля, внаслідок чого допустив з'їзд у лівий кювет по напрямку свого руху з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , малолітній ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження від яких згинув на місці події.
Порушення перевищених умов Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_8 виявились в тому, що він будучи обізнаним, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, керував технічно справним автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, та проявивши самовпевненість і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не оцінив дорожню обстановку, щоб застосувати безпечні прийоми керування, загрожуючи життю та здоров'ю громадян, ігноруючи вимоги щодо швидкісного режиму у населених пунктах, на заокругленні дороги, не впорався з керуванням транспортним засобом, внаслідок чого здійснив виїзд за межі проїжджої частини з подальшим наїздом на перешкоду у вигляді дерева.
Встановлено, що смерть малолітнього ОСОБА_14 настала від закритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних переломів кісток склепіння і основи черепу з масивними крововиливами під оболонки в тканину і шлуночки головного мозку з явищами набряку-набухання головного мозку.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог пунктів 2.9 а), 2.3 б) д) та 12.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньою-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричиненням смерті малолітнього ОСОБА_14 .
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 кваліфіковано за ч. 3 ст. 286-1 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_14 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
В результаті ДТП ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було завдано майнової та моральної шкоди.
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батькові загиблої малолітньої дитини, ОСОБА_12 та матері загиблого ОСОБА_11 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на відшкодування за рахунок обвинуваченого.
Як вказали позивачі у позиві, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 понесли витрати на поховання ОСОБА_14 у сумі 12 700 грн.
Крім того, після ДПТ ОСОБА_11 та ОСОБА_12 понесли витрати на лікування в сумі 16 288,13 грн.
Окрім цього, позивачам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв'язку з протиправною поведінкою щодо члена їх сім'ї, а саме: втрата близької їм людини, меншого сина, який був для них надією, сенсом життя. Повністю зруйноване їх нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Потерпілий хоч і був малолітнього віку, але давав великі надії на своє майбутнє. Втрата дитини є найважчою втратою. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Щодо характеру обсягу страждань - смерть потерпілого є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес, оскільки виникла спонтанно та трагічно і ніхто із них не був готовим до такої важкої події. Страждання пов'язанні із смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата дитини є непоправною подією. Враховуючи те, що після смерті потерпілого, позивачі в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки та допомоги, а також те, що смерть Потерпілого повністю змінила їх життя у всіх сферах зруйнувала нормальні життєві зв'язки, позивачі оцінили мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їм моральної шкоди у грошовому еквіваленті по 1 000 000,00 грн кожному.
Протокольною ухвалою суду від 14.12.2023 року вирішено прийняти до спільного розгляду з кримінальним провадженням № 12023110000000621 від 09 липня 2023 року цивільний позов ОСОБА_12 та ОСОБА_11 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У кримінальному провадженні № 12023110000000621 від 09 липня 2023 року визнано ОСОБА_12 та ОСОБА_11 цивільними позивачами, ОСОБА_8 - цивільним відповідачем.
05.01.2024 року представником цивільного відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому останній проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При цьому, ОСОБА_8 в ході судового розгляду кримінального провадження цивільний позов визнав частково, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди - повністю, в частині моральної шкоди в розмірі по 100 000,00 грн кожному позивачу.
В судовому засіданні 18.11.2024 року, судом, за клопотанням представника потерпілих адвоката ОСОБА_13 , з врахуванням позиції сторони захисту, потерпілим було надано можливість підтвердити документально фактичність та необхідність придбання ліків потерпілим ОСОБА_12 у відповідності до рекомендацій лікарів медичних установ та плану амбулаторного чи іншого лікування. Тому на підставі поданих доказів, позивачі просили зменшити розмір заявлених позовних вимог в частині відшкодування витрат на лікування з 16 288,13 грн на 16 205,51 грн; а також витрат на поховання з 12 700,00 грн на 9 700,00 грн.
На підтвердження цьому подали відповідні докази (а.с. 4-28 том 4).
Також на підтвердження завданої матеріальної шкоди в матеріалах справи містяться відповідні чеки (167-172 том 1).
Відповідно до ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки - незалежно від наявності вини (п.4 Постанови Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки).
При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому, особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).
В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, батькові загиблої малолітньої дитини, ОСОБА_12 , та матері загиблого ОСОБА_11 було завдано шкоди, у зв'язку з чим виникло право на відшкодування за рахунок обвинуваченого, у розмірі та підстав викладених ниж че.
Відповідно до ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила в необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особі, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе запільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
На підставі викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 понесли витрати на поховання ОСОБА_14 , у сумі 9 700,00 грн, з урахуванням відшкодованих ОСОБА_8 3 000,00 грн. Крім того, після ДПТ ОСОБА_12 поніс витрати на лікування у сумі 16 205,51 грн.
Враховуючи положення ст. 206 ЦПК України, якою передбачено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, тому суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди у заявленому розмірі, а саме 29 905,51 грн, з яких витрати на лікування - 16 205,51 грн, а також витрати на поховання - 9 700,00 грн.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної немайнової шкоди» з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 із подальшими змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Згідно п.п. 5, 9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року № 4, вказано, що суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Постановою Пленуму ВСУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 р. № 4, рекомендовано, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
Відповідно до статті 1186 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Як вбачається з матеріалів справи, сім'я загиблого складається з:
ОСОБА_11 , яка являється матір'ю загиблого ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом по народження.
ОСОБА_12 , який являється батьком загиблого ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
З матеріалів справи вбачається те, що: смерть потерпілого настала внаслідок дії джерел підвищеної небезпеки вказаний факт жодною із сторін не заперечується; загиблий являється сином ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Таким чином, враховуючи, що цивільним відповідачем внаслідок порушення правил дорожнього руху, що призвело до загибелі малолітньої дитини, було завдано позивачам душевних та моральних страждань, адже втрата дитини є найважчою втратою, яка не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість, обсяг страждань - смерть дитини є різкою і психотравматичною подією, яка викликає надзвичайний стрес, оскільки виникла спонтанно та трагічно і ніхто із них не був готовим до такої важкої події. Страждання пов'язанні із смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата дитини є непоправною подією. Враховуючи те, що після смерті потерпілого, позивачі в майбутньому позбавлені будь-якої підтримки та допомоги, а також те, що смерть дитини повністю змінила їх життя у всіх сферах зруйнувала нормальні життєві зв'язки, при цьому виходячи із принципів розумності та справедливості, з доведеності та обґрунтованості зазначених позовних вимог, враховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнали позивачі та який є триваючим, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі по 500 000 грн. кожному.
Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд,-
Визнати винним ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 7 (сім) років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 7 (сім) років.
Строк покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту його затримання в порядку виконання цього вироку.
В строк покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати:
-строк попереднього ув'язнення у період з 09.07.2023 по 04.10.2023, відповідно до ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі;
-строк цілодобового домашнього арешту з 05.10.2023 по день набрання вироком законної сили включно, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді цілодобового домашнього арешту. до набрання вироком законної сили - залишити без зміни.
Арешт за ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 25.07.2023 справа №761/24844/23 провадження 1-кс/761/16117/23 на автомобіль Skoda Octavia реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Речові докази у справі:
-автомобіль Skoda Octavia реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - повернути власнику;
-диск із відеозаписом опитування ОСОБА_8 - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави 4 780 (чотири тисячі сімсот вісімдесят) грн. 00 коп, процесуальних витрат на проведення експертиз.
Цивільний позов потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_12 до ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої злочином- задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_12 витрати на поховання ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в сумі 9 700 (дев'ять тисяч сімсот) грн 00 коп.; витрати на лікування в сумі 16 205,51 грн (шістнадцять тисяч двісті п'ять) грн 51 коп., а всього: 29 905 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ять) грн 51 коп.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_33 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
Стягнути з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_11 моральну шкоду в розмірі 500 000 (п'ятсот тисяч) грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Макарівський районний суд Київської області, в порядку, передбаченому ст. 393 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених ст. 394 КПК України, у строки, встановлені ст. 395 КПК України.
Вирок набирає законної сили по закінченню строку на його апеляційне оскарження, якщо він не буде оскаржений. В інакшому випадку - після його перегляду апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1