Справа № 367/2972/25
Провадження №2-н/367/661/2025
Іменем України
19 березня 2025 року Суддя Ірпінського міського суду Київської області Чернова О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, -
До Ірпінського міського суду Київської області через систему «Електронний суд» надійшла вищевказана заява.
Розглянувши надані матеріали, суд вважає за необхідне відмовити у видачі судового наказу з наступних підстав.
Відповідно до вимог частини 1 статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, у разі якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Відповідно до ч.5 ст.183 СК України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Таким чином, право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів має той з батьків дитини, з яким дитина проживає у визначеному Законом порядку.
Відповідно до п.4, 5 ч.2 ст.163 ЦПК України у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно з п.4 ч.3 ст.163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Так, в обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначає про проживання спільного з боржником сина разом із нею та перебування дитини на її утриманні, при цьому, будь-яких доказів на підтвердження цього не надано.
Крім того прохальна частина заяви не містить розміру частки заробітку (доходу), яку заявник просить стягнути з боржника на свою користь на утримання спільної дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розмір частки вказаний як «?». Крім того, із свідоцтва про народження дитини вбачається рік її народження - 2023.
Відповідно до ч. 4 ст.163 ЦПК України, якщо заяву подано в електронній формі до боржника, який має електронний кабінет, заявник надалі повинен подавати будь-які процесуальні та інші документи, пов'язані з розглядом його заяви, виключно в електронній формі.
Як вбачається, вказана заява надійшла до Ірпінського міського суду Київської області за допомогою системи «Електронний суд», однак, встановлено, що у боржника ОСОБА_2 відсутній зареєстрований електронний кабінет в єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі. Крім того, в силу положень статті 14 ЦПК України в останнього відсутній обов'язок зареєструвати такий.
За приписами частини 2 статті 169 ЦПК України одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.
Проте, до заяви не долучено жодного доказу на підтвердження направлення боржнику копії заяви про видачу судового наказу з додатками.
У зв'язку з чим, суд позбавлений можливості в подальшому виконати вимоги, передбачені ст. 169 ЦПК України.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на аналогію норм ЦПК України, які стосуються можливості учасника справи звернутись до суду в електронній формі.
Так, враховуючи положення абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України, у разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї в електронній формі, заявник зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів, з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Частиною 7 статті 43 ЦПК України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже, системний аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що в даному випадку представником заявника до заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості не було долучено доказів надсилання листом з описом вкладення копії заяви про видачу судового наказу з додатками для боржника.
У зв'язку з вказаними недоліками, суд позбавлений можливості в подальшому виконати вимоги, передбачені ст.169 ЦПК України, що в свою чергу порушить право боржника, передбачене ч.1 ст.170 ЦПК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги невідповідність заяви встановленим статтею 163 ЦПК України вимогам, суддя вважає, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини, слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.163, 165, 166 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя: О.В. Чернова