Справа № 367/746/25
Провадження №2/367/2902/2025
Іменем України
18 березня 2025 Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
за участі секретаря судових засідань Тараненко О.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері, з якою проживає дитина з інвалідністю,-
Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, мотивуючи позов по тим підставам, що в період з 09 жовтня 2013 року до 18 вересня 2023 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Шлюб виявився невдалим та 18 вересня 2023 року заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній син ОСОБА_6 постійно проживає з позивачем, матір та син є внутрішньо переміщеними особами. ОСОБА_6 з 29.02.2016 року має інвалідність, поставлений діагноз ДЦП, має статус «дитина інвалід». Позивач є законним представником (опікуном) дитини-інваліда. Син перебуває на диспансерному обліку у лікаря-невролога, потребує постійного стороннього догляду, має індивідуальну форму навчання. З 20.09.2022 та по теперішній час дитина перебуває на спостереженні у лікаря-педіатра в КНП «Ірпінський міський центр первинної медико-санітарної допомоги».
В період з 21.10.2024 року по 01.11.2024 року дитина проходила стаціонарне лікування в НДСЛ «ОХМАТДИТ» у відділенні дитячої неврології, де було рекомендовано зміну медикаментозного лікування, яке призначено на постійній основі, що підтверджується випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого форми № 027/0 від 12.12.2024 року. Також дитині рекомендовано спостереження у дитячого невролога, гастроентеролога, педіатра, лікувально-оздоровчу фізкультуру (ЛФК), масаж загальний, реабілітаційний курсами, реабілітаційне санаторно-курортне лікування 1 раз у рік, індивідуальна форма навчання (дома).
На неповнолітнього сина, який має статус дитини-інваліда та потребує постійного догляду, позивач витрачає чималі кошти на постійні лабораторні дослідження, ЛФК, логопедичні масажі, корекційні логопедичні заняття, купівлю необхідних медикаментів тощо.
На підтвердження, того що Назар відвідує платні логопедичні масажі та корекційні логопедичні заняття, фізична особа-підприємець ОСОБА_7 надала інформаційну довідку від 04.01.2024 року, згідно якої ОСОБА_6 у період з 29.11.2023 по 10.06.2024 було виконано 12 логопедичних масажів по 400,00 грн. за сеанс, всього на суму 12*400=4800,00 грн., та 48 корекційних логопедичних занять по 450,00 грн. за сеанс, всього на суму 48*450=21600,00 грн.
Згідно рахунку-акту від 18.05.2023 року №4615269 у медичному центрі «Добробут» Назару було надано медичних послуг на суму 5832,00 грн., що підтверджується рахунком та фіскальним чеком.
Згідно Актів приймання-передачі наданих послуг у 2022 році ОСОБА_8 отримав у ФОП « ОСОБА_9 » процедури лікувального масажу, лікувальної фізкультури, терапії рук всього на суму 56 000,00 грн., зокрема:
- у січні в період з 17.01.2022 по 25.01.2022 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у березні в період з 14.03.2022 по 25.03.2022 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у травні в період з 16.05.2022 по 27.05.2022 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у липні в період з 11.07.2022 по 22.07.2022 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.
Зазначене підтверджується актами від 28.01.2022, від 25.03.2022, від 27.05.2022. 22.07.2022.
Згідно Актів приймання-передачі наданих послуг у 2023 році ОСОБА_10 отримав у ФОП « ОСОБА_9 » процедури лікувального масажу, лікувальної фізкультури, терапії рук всього на суму 56 000,00 грн., зокрема:
- у лютому в період з 13.02.2023 по 24.02.2023 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у квітні в період з 10.04.2023 по 21.04.2023 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у червні в період з 13.06.2023 по 23.06.2023 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.;
- у серпні в період з 14.08.2023 по 25.08.2023 отримав 10 процедур лікувального масажу по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 500,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 400,00 грн. за процедуру, всього на суму 14000,00 грн.
Зазначене підтверджується актами від 24.02.2023, від 21.04.2023, від 23.06.2023, 25.08.2023.
Згідно Актів приймання-передачі наданих послуг у 2024 році ОСОБА_11 отримав у ФОП « ОСОБА_9 » процедури лікувального масажу, лікувальної фізкультури, терапії рук всього на суму 51000,00 грн., зокрема:
- у січні в період з 15.01.2024 по 26.01.2024 отримав 10 процедур лікувального масажу по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 500,00 грн. за процедуру, всього на суму 17000,00 грн.;
- у березні в період з 18.03.2024 по 29.03.2024 отримав 10 процедур лікувального масажу по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 500,00 грн. за процедуру, всього на суму 17000,00 грн.;
- у травні в період 13.05.2024 по 24.05.2024 отримав 10 процедур лікувального масажу по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур лікувальної фізкультури по 600,00 грн. за процедуру, 10 процедур терапії рук по 500,00 грн. за процедуру, всього на суму 17000,00 грн.
Зазначене підтверджується актами від 26.01.2024, від 29.03.2024, від 24.05.2024.
Протягом 2023-2024 року Назар отримував медичні (лабораторні) послуги в ТОВ «Медична лабораторія», зокрема:
-згідно акту наданих послуг №4221327 від 29.12.2023 року було отримано лабораторних
послуг на суму 127,50 грн;
-згідно акту наданих послуг №4326913 від 18.12.2023 року було отримано лабораторних послуг на суму 1213,75 грн;
-згідно акту наданих послуг №3353 від 06.03.2024 року було отримано лабораторних послуг на суму 1306,75 грн;
-згідно акту наданих послуг №4513405 від 11.03.2024 року було отримано лабораторних послуг на суму 694,75 грн;
-згідно акту наданих послуг № 4926935 від 16.09.2024 року було отримано лабораторних послуг на суму 1996,00 грн;
-згідно акту наданих послуг №4937808 від 20.09.2024 року було отримано лабораторних послуг на суму 1122,00 грн.
23.09.2024 року Назар отримав консультацію лікаря-інфекціоніста в ПП «Нова Медікал»
вартістю 650,00 грн.
Протягом листопада-грудня 2024 року Позивач придбала медикаментів для Назара на суму 3175,93 грн, що підтверджується фіскальними чеками.
Крім того, як було зазначено вище, Позивач з сином є внутрішньо переміщеними особами з м. Донецька, проживають в м. Ірпені в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди від 14.09.2022 року. Оренда квартири у 2022 році обійшлася у 38000, 00 грн за період з 14.09.2022 по 31.12.2022, оренда квартири у 2023 році обійшлася у 114 000, 00 грн. за період з 01.01.2023 по 31.12.2023, оренда квартири у 2024 році обійшлася у 120 000, 00 грн. за період з 01.01.2025 по 31.12.2024.
Вказане підтверджується договором оренди квартири та розпискою в отриманні коштів від власниці квартири ОСОБА_12 .
Окрім, зазначених витрат, які позивач витрачає на лікування, реабілітацію дитини та на проживання у квартирі, позивач також витрачає чималі кошти на харчування, на одяг, на транспорт тощо.
Додатково зазначає, що усі зазначені витрати є постійними, адже дитина потребує постійного медикаментозного лікування, постійно потрібно здавати аналізи, проходити курси реабілітації, що включають в себе лікувальні масажі, заняття з логопедами тощо.
Батько дитини разом з позивачем та сином не проживає, участі в утриманні не бере, інших дітей у нього немає, при цьому, позивачу достеменно відомо, що він офіційно працевлаштований у військовій часині НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 , та відповідно отримує гідне грошове забезпечення.
Позивач отримує соціальну допомогу на дитину-інваліда та на себе у відповідності до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 03.02.2021 №79 разом у сумі 8000,00 грн на місяць, що підтверджується довідкою форми ОК-5 та ОК-7, виданої пенсійним фондом України з реєстру застрахованих осіб. Інших джерел доходів Позивач не має, витрачає на утримання себе та неповнолітньої дитини - інваліда збереження, які накопичила ще до реєстрації шлюбу з відповідачем, натомість накопичені грошові кошти закінчуються і позивач не уявляє як надалі буду лікувати та утримувати свою дитину, адже влаштуватися на роботу не має можливості у зв?язку із здійсненням постійного догляду за ОСОБА_13 .
Просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 20000,00 грн щомісячно. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , з якою проживає дитина з інвалідністю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно.
Ухвалою суду 17.01.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження.
У відповідності до частини 8 статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
10.02.2025 до суду від представника відповідача - адвоката Маковій О.Є. надходив відзив на позовну заяву, в якому зазначає наступне.
Позовну вимогу щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_6 відповідач вважає необґрунтованою та визнає частково, виходячи з наступного.
Позовні вимоги ґрунтуються на недостовірних обставинах, які не відповідають фактичним відносинам. Позивачка повідомляє, що утримувала сина сама і жодним чином не висловилася щодо одержання від відповідача та його батьків коштів за останні роки. Згідно довідки Приватбанку від 30.01.2025 року відповідачем за період з 15.01.2024 року по 14.01.2025 року було перераховано на банківську картку позивачки 161668 грн., що в середньому дорівнює 13772 грн. на місяць (із розрахунку 12-ти місяців)
Крім того, батьком відповідача - ОСОБА_14 за період з 23.02.2022 року по 06.12.2024 року було перераховано на банківську картку позивачки 171727 грн., що в середньому дорівнює 5050 грн. на місяць (із розрахунку 34-х місяців). Отже, від сторони відповідача позивачка останнім часом щомісяця одержувала в середньому 18800 грн. і на думку відповідача, цих коштів повністю вистачало на утримання сина ОСОБА_13 , з урахуванням додаткових витрат, необхідних для його лікування, а також позивачки, з якою проживає дитина з інвалідністю.
Зазначає про те, що договір оренди квартири не може вважатися достовірним доказом в даній справі.
Згідно договору оренди від 14.09.2022 квартира була надана позивачці для проживання трьох осіб, що не відповідає фактичним обставинам справи та сімейним відносинам. При цьому, в договорі оренди відсутній опис предмета договору: не зазначено ні площа квартири, ні кількість кімнат. Тобто, в даному випадку не можна оцінити дійсні умови проживання позивачки відповідно до умов договору оренди. Крім того, договір оренди в результаті неодноразового продовження на один рік, має загальний строк оренди в три роки. У зв?язку з не посвідченням договору оренди квартири в нотаріальному порядку, позивачка не має права посилатися на нього як на доказ здійснення відповідних витрат.
Вказує про те, що перелік та розміри витрат на утримання сина не є обґрунтованими.
Щодо проведення неодноразових курсів масажу для Назара, позивачка не посилається на висновки профільних лікарів, тому є незрозумілим наскільки така медична допомога має бути регулярною та постійною? Більш того, відсутні рекомендації профільних лікарів на проведення масажу саме в приватних медичних закладах, а не в комунальних. Позивачкою не додано доказів, що державні та (або) комунальні заклади не надають аналогічних послуг; щодо вартості масажу вважає, що аналогічні послуги можуть надаватися в державних та комунальних медичних закладах на безоплатній основі, в тому числі, в рамках реалізації програм допомоги дітям з ДЦП.
Вказує про те, що особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, які проходять реабілітацію в реабілітаційних закладах державної і комунальної форм власності, надається безоплатне медичне обслуговування.
Щодо переліку медикаментів (лікарських засобів), придбаних позивачкою - є рекомендація лікаря щодо придбання лікарського засобу «Леветирацитам», але не зазначені дозування та кількість. При цьому, рекомендацій щодо інших лікарських засобів немає, а отже відсутній причинно-наслідковий зв?язок між рекомендацією лікаря та купівлею лікарських засобів.
Щодо вартості медикаментів - фіскальний чек є лише доказом купівлі товару, але він не доводить на чиє ім?я такий товар був придбаний, а тому додані до позовної заяви фіскальні чеки на придбання лікарських засобів не є належним доказом понесених позивачкою витрат.
Витрати на оренду житла позивачкою не підтверджуються належними доказами, оскільки єдину розписку, видану раз на три роки і то перед поданням позовної заяви до суду не можна вважати належним доказом, оскільки, видача такої розписки передбачена умовами договору оренди. Договором передбачено здійснення перших двох платежів на банківську картку (ст. 5.3.), порядок здійснення решти платежів не обумовлено. Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України «Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором». Але всупереч цій нормі докази про щомісячну (регулярну) сплату позивачкою орендних платежів не надані. Крім того, позивачка є внутрішньо переміщеною особою та згідно з діючим законодавством має право на одержання від держави тимчасового житла та компенсації за оренду житла.
Позовну вимогу щодо стягнення аліментів на користь ОСОБА_1 відповідач вважає необґрунтованою та визнає частково, виходячи з наступного.
Станом на сьогодні відповідач одержав середній дохід в розмірі 51638,69 грн. на місяць (із розрахунку 619664,30 грн. за останні 12 місяців), що стверджується копією довідки про доходи за місцем служби. Дохід відповідача за минулий рік розрахований з урахуванням виплати по першому контракту, якої в наступному році вже не буде та з урахуванням виплат на піднайом житла (без зазначених виплат чистий дохід буде зменшений на 47772 грн). ). Отже, враховуючи дохід відповідача, суму сплачуваних аліментів на сина ОСОБА_13 в добровільному порядку, а також суму одержуваних позивачкою державних виплат, відповідач вважає вимогу про стягнення з нього аліментів на користь позивачки, яка на мати, з якою проживає дитина з інвалідністю в розмірі 1/6 частини всіх його доходів необґрунтованою та надмірно завищеною.
Просить суд при розгляді справи врахувати наступні обставини: відповідач весь час сплачував аліменти на утримання сина ОСОБА_13 в добровільному порядку; на даний час відповідач проходить військову службу та має офіційний дохід, як зазначено вище, розмір якого напряму пов?язаний з дією воєнного стану в країні; відповідач вважає, що сума аліментів не повинна бути надмірною і повинна бути співмірною не тільки з доходами відповідача, але й з обґрунтованими витратами на утримання його сина; в позовній заяві не йдеться про те, що розмір аліментів стягується для покриття, в тому числі, додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами як то хвороба, і позивачка не посилається в якості правового обґрунтування на ст. 185 СК України, хоча в той же час, найбільша сума витрат, наведених позивачкою, припадає саме на лікування дитини, і обставини лікування разом з відповідними доказами наводяться в обґрунтування позовних вимог; відповідач вважає, що сплачувані ним аліменти в середньому розмірі 13000 грн в повній мірі забезпечують гармонійний розвиток його сина - ОСОБА_6 та враховуючи, що розмір аліментів в кілька разів перевищує рекомендований розмір, встановлений СК України, крім того, будуть покривати всі додаткові витрати, що викликані особливими обставинами (вихованням, лікуванням тощо) Назара на даному етапі; відповідач вважає, що буде справедливим задоволення позову в частині стягнення з нього аліментів в розмірі частини всіх доходів замість стягнення аліментів в твердій грошовій сумі. В першу чергу це пов?язане з тим, що війна і запроваджений воєнний стан в країні носять тимчасовий характер і в подальшому відповідач припинить військову службу, деякий час буде працевлаштовуватись та перебувати без доходу. В другу чергу, розмір заявлених позивачкою вимог про стягнення аліментів в загальній сумі перевищує 50% доходу відповідача.
Враховуючи все наведене вище, відповідач визнає позов частково: щодо стягнення аліментів на сина - в розмірі 1/4 частини всіх доходів, щодо стягнення аліментів на позивачку - в розмірі 3028 грн (або одного прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).
До суду від представника позивача надходили додаткові пояснення справі, в яких зазначає наступне.
Гранична вартість реабілітаційних послуг на рік для однієї дитини, яка відповідно до індивідуальної програми реабілітації за більшістю основних категорій життєдіяльності має обмеження І та ІІ ступеня, не може перевищувати 16000 грн, ІІІ - 25000 грн. Реабілітаційними послугами в межах їх граничної вартості одна дитина може бути забезпечена декілька разів протягом бюджетного року. Отже, держава за наявності ІІІ ступеня обмеження життєдіяльності дитини комплексує реабілітаційні заходи лише в сумі 25000 грн в рік, при цьому, перелік реабілітаційних закладів встановлюється Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю, а це означає, що у дитини-інваліда практично немає вибору. Позивач надає детальний розрахунок витрат на прикладі 2024 року, які були зазначені у позові, всього на суму 75349,43 грн. Зазначає про те, що на оренду квартири, в якій проживають дитина-інвалід та мати, витрачено 120000 грн. Крім цього, позивач витрачає кошти на дієтичне харчування, одяг, іграшки, канцелярське приладдя. Натомість, представник відповідача у відзиві зазначив, що відповідач за період з 15.01.2024 по 14.01.2025 перерахував на банківську карту позивача 161668,00 грн, що в середньому дорівнює 13772 грн (з розрахунку 12 місяців), батько відповідача перерахував за період з 23.02.2022 по 06.12.2024 кошти в розмірі 17127 грн, що в середньому дорівнює 5050 грн на місяць, разом як зазначає представник відповідача, позивача отримувала в середньому 18800 грн щомісячно. Отже, сам відповідач вважає, що розмір аліментів має бути як мінімум 18800,00 грн на місяць. Позивач категорично не погоджується з доводами відповідача, що буде справедливим задоволення позову в частині стягнення аліментів в розмірі частини всіх видів доходів замість стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, враховуючи те, що, як зазначає представник відповідача, проходження військової служби в лавах ЗСУ батьком дитини носить тимчасовий характер та в позивача є побоювання, що відповідач взагалі буде ухилятися від офіційного працевлаштування на роботу після звільнення із ЗСУ, а тому й обов'язок щодо сплати аліментів у відповідності до вимог ст. 182 СК України буде мінімальним, тобто 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання матері дитини, то позивач погоджується із запропонованим розміром в сумі одного прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що у 2025 році становить 3028 грн.
В судовому засіданні позивач та представник позивача просили вимоги позову задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні посилався на обставини, викладені у відзиві, просив позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх доходів, щодо стягнення аліментів на позивача - в розмірі 3028 грн (або одного прожиткового мінімуму на одну працездатну особу).
Згідно ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,
Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
За змістом статей 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Зазначені правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17-ц (провадження № 14-144цс18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 зазначено, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши доводи сторони позивача та заперечення сторони відповідача, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 09 жовтня 2013 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб.
Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 11 грудня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Калінінського районного управління юстиції у місті Донецьку, актовий запис №1069.
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 185/9611/23 від 18 вересня 2023 року шлюб між сторонами розірвано.
Неповнолітній син ОСОБА_6 постійно проживає з матір'ю. Даний факт відповідачем не заперечується.
Згідно довідки від 19.12.2024 року № 3251-5003560781, ОСОБА_6 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно довідки від 19.12.2024 року № 3251-5003560781, ОСОБА_6 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_6 з 29.02.2016 року має інвалідність, поставлений діагноз ДЦП, має статус «дитина інвалід», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 , виданим Управлінням соціального захисту Бориспільської районної Державної адміністрації від 20.06.2017 року, згідно якого Позивач є законним представником (опікуном) дитини-інваліда.
Згідно виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги «Ірпінської міської ради Київської області від 12.12.2024, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , потребує спостереження у лікаря-невролога, гастроентеролога, педіатра. ЛФК, масаж загальний, реабілітаційний, курсами. Реабілітаційне санітарно-курортне лікування 1 раз на рік. Індивідуальна форма навчання (дома). Дитина потребує постійного догляду та постійної реабілітації, консультації спеціалістів, дообстеження та корекції плану лікування. Призначено медикаментозне лікування та рекомендовано реабілітацію в Центрах для дітей з органічними ураженнями ЦНС.
До позову долучено рахунки-акти на підтвердження витрат для проведення медичних обстежень, актів приймання-передачі наданих послуг, а саме курсів масажу різного виду, замовлення на консультації лікарів, чеки за оплату медикаментів.
Крім того, на підтвердження оренди житла в м. Ірпені надано копію договору оренди квартири за адресою: АДРЕСА_3 , вартість якої щомісячно складає 7000 грн. Представником позивача також надано роздруківки переказів коштів на ім'я орендодавця ОСОБА_12 від 25.11.2024 на суму 2996,89 грн, від 26.11.2024 на суму 3000,00 грн. Також долучено квитанції на переказ коштів від ОСОБА_1 , проте, в квитанціях не зазначено отримувача коштів, вказано лише номер карти одержувача.
Позивачем також долучено довідку ПФУ форми ОК-5 ОСОБА_1 за період 2009-2024 рр. та довідку ПФУ форми ОК-7 за період 2014-2024рр. на підтвердження отримання державної допомоги на утримання дитини з інвалідністю та відсутність інших доходів.
Разом з тим, відповідач на підтвердження своїх заперечень стосовно обставин, викладених позивачем у позовній заяв, надав до суду виписки зі свого банківського карткового рахунку, згідно яких, як зазначає відповідач, останній перераховував на карту позивача кошти, проте, одержувача карти у виписках не зазначено, також не вказано призначення платежу, крім одного платежу від 14.12.2024 - призначення платежу - аліменти на утримання дитини, у виписках міститься неповний номер банківської карти, а також дати переказів та суми.
На підтвердження доходів, відповідачем надано довідку в/ч НОМЕР_1 від 05.02.2025 про грошове забезпечення та відрахування за січень 2024 - грудень 2024, з якої вбачається, що сукупний дохід ОСОБА_4 за даний період становить 629100,81 грн, а саме за січень 2024 ОСОБА_4 виплачено заробітну плату в розмірі 40743,99 грн, за лютий 2024 - 47572,99 грн, за березень 2024 - 75445,98 грн, за квітень 2024 - 74416,21 грн, за травень 2024 - 47572,99 грн, за червень 2024 - 47572,99 грн, за липень 2024 - 36789,70 грн, за серпень 2024 - 51103,55 грн, за вересень 2024 - 51231,80 грн, за жовтень 2024 - 41381,80 грн, за листопад 2024 - 51231,80 грн, за грудень 2024 - 54600,50 грн.
Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ст. ст. 181, 191 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Відповідно до положень ст.ст. 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Відповідно до закону батьки зобов'язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов'язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.
Згідно зі ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів, відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно зі ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Таким чином, як встановлено, дитина сторін є дитиною з інвалідністю, не може обходитися без постійного стороннього догляду, проживає разом з матір'ю. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Відповідач є особою працездатного віку, працевлаштований та отримує дохід, позивач, в силу обставин, а саме хвороби сина, не працює та опікується ним.
Враховуючи те, що угоди про сплату аліментів в добровільному порядку сторонами не досягнуто, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню, беручи до уваги загальні витрати на дитину-інваліда, який потребує догляду, медикаментів, реабілітації на постійній основі, на підтвердження чого стороною позивача надано відповідні докази, а також враховуючи розмір заробітної плати відповідача та той факт, що позивач не має змоги працювати та забезпечувати спільну дитину.
Таким чином, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 15000,00 грн щомісячно, що надасть матеріальну можливість матері забезпечити дитину необхідним лікуванням та відповідним доглядом.
Також позивач зазначає про те, що потребує допомоги на її утримання.
Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
За правилами ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право: 1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей з подружжя опікується нею; 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
За таких обставин, право матері на отримання аліментів від батька дитини виникає у разі, якщо вона проживає з дитиною з інвалідністю; дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; матір опікується нею; другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, обов'язок батьків утримувати повнолітню дитину з інвалідністю виникає за обов'язкової сукупності вказаних вище юридичних фактів.
Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов'язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина-інвалід, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
Наявність у відповідача інших утриманців судом не встановлено. Оскільки, позивач потребує матеріальної допомоги на своє утримання, як матір, з якою проживає дитина з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду та якою вона опікується, а відповідач може надавати матеріальну допомогу, тому право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення аліментів з відповідача на її утримання.
Суд також враховує, що право того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, на утримання, пов'язане з виникненням досить складних життєвих обставин, в яких мати з об'єктивних причин значно більшою мірою виконує обов'язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв'язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому відповідач зобов'язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивача, з яким проживає їх спільна дитина з інвалідністю, як це визначено положеннями ч. 2 ст. 88 СК України.
Відповідно до ст. 77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.
На підставі ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.
Обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
З врахуванням наведених норм права, оцінивши докази по справі в їх сукупності, співмірність вимог позивача, зважаючи на те, що обставин, які б виключали можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, не встановлено, враховуючи стан здоров'я дитини, яка є інвалідом та вимагає постійного догляду, беручи до уваги також факт узгодження між сторонами розміру аліментів на утримання матері, суд вважає необхідним позов в цій частині задовольнити та стягнути з відповідача аліменти на утримання позивача, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 3028 ,00 грн, щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до усього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування ним.
Згідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
У силу п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Судовий збір в сумі 1211,20 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивач при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.
На підставі ст.ст. 75,84, 85,180-184,191-192 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 4,12,81 ,263-268 ЦПК України суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері,з якою проживає дитина з інвалідністю, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 15000,00 грн щомісячно, починаючи стягнення з 15.01.2025 та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , аліменти на її утримання, як матері дитини, з якою проживає дитина з інвалідністю у твердій грошовій сумі в розмірі 3028,00 грн протягом усього часу проживання з дитиною-інвалідом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та опікування ним, починаючи з 15.01.2025 року.
Допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Повний текст рішення складено 19.03.2025.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30днів з дня її підписання.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Л.В. Мерзлий