Справа № 362/7073/24
Провадження № 2-о/362/35/25
"03" березня 2025 р. суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Фастівсбького районного нотаріального округу Київської області - Носенко Галина Анатоліївна про встановлення факту,
ОСОБА_1 звернувся із зазначеною заявою в якій просить встановити факти, що 18 грудня 19678 року Павлівською сільською радою Чернігівського району Чернігівської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 1943 року народження та ОСОБА_3 1939 року народження.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Перевіривши позовну заяву, суд прийшов до наступного висновку.
Судом на адресу заявника зазначену в заяві було надіслано ухвалу про залишення позовної заяви без руху, але до суду повернулися конверти з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
В подальшому, як вбачається з розписки про отримання ухвали заявник - ОСОБА_1 25.12.2024 року отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Однак, недоліки наведені в ухвалі суду від 18.10.2024 року усунуті не були.
З огляду на те, що заявник не виконав вимоги п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, не усунув всі зазначені в ухвалі суду недоліки, суд приходить до висновку, що заява підлягає визнанню неподаною та поверненню позивачу.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач у встановлений термін в ухвалі про залишення позовної заяви без руху не усунув недоліки, позовна заява вважається не поданою та повертається позивачеві.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Суддя також враховує та звертає увагу, що згідно з ч.2 ст.10 ЦПК України, суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (п.36).
На це "право на суд", в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі "Салонтаджі-Дробняк проти Сербії" (п. 132).
Разом з тим, як зазначає Європейський суд з прав людини, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Також Європейський суд з прав людини зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року).
Таким чином, слід зазначити, що саме звернення особи до суду з позовною заявою не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі. Адже суддя, відкриваючи провадження, перевіряє, зокрема, чи дотрималася особа, яка подала позовну заяву, порядку здійснення права на звернення до суду. Процесуальним наслідком недотримання позивачем умов реалізації права на звернення до цього суду з позовною заявою є залишення її без руху або її повернення в разі не усунення недоліків.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що повернення заяви, відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦПК України, не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, так як після усунення вказаних недоліків позивач має право повторно звернутися до суду із вказаним позовом, суддя вважає за необхідне позов визнати неподаним та повернути позивачу, в зв'язку з не усуненням всіх недоліків та роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 44, 175, 177, 185, 293, 294, 300 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Фастівського районного нотаріального округу Київської області - Носенко Галина Анатоліївна про встановлення факту - вважати неподаною і повернути заявнику з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко