справа № 940/517/23
провадження № 2/361/1179/24
27.02.2025
Іменем України
27 лютого 2025 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на дитину,
23 травня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, від дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позову зазначала, що 12 травня 2016 року вона та ОСОБА_2 уклали шлюб. Від цього шлюбу вони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року, яке набрало законної сили 18 квітня 2018 року, шлюб між сторонами розірваний. Після розірвання шлюбу син залишився проживати із матір'ю та перебуває на повному її утриманні. Домовленості щодо утримання дитини батьком, який проживає окремо сторонами не досягнуто. Відповідач є здоровою, працездатною особою, служить у Збройних Силах України та отримує постійний дохід, а тому він може сплачувати аліменти на дитину у розмірі частки його заробітку (доходу). Сплата відповідачем аліментів у зазначеному розмірі забезпечить рівність батьків щодо обов'язку площею утриманню їхнього сина ОСОБА_4 .
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій просила суд розглянути справу за її відсутності та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю. Проти ухвалення у справі заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 повторно у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином, за місцем проживання, про причини неявки суд він не повідомив, відзив на позов до суду не подавав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки та не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Провівши заочний розгляд справи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що з 12 травня 2016 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у шлюбі. Від цього шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заочним рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2023 року у цивільній справі № 361/6250/22, що набрало законної сили 18 квітня 2018 року, шлюб між сторонами розірваний. Після розірвання шлюбу їхній син ОСОБА_4 залишився проживати разом із матір'ю та перебуває на повному її утриманні. Домовленості щодо утримання дитини батьком, який проживає окремо, між сторонами не досягнуто. Відповідач ОСОБА_2 своїх батьківських обов'язків належним чином не виконує, матеріальної допомоги на утримання сина ОСОБА_4 позивачу добровільно він не надає.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки чи інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ст. 8 Закону України “Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно із ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (ст. 141 СК України).
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
У ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України закріплено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
За змістом ч. ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
У ч. 2 ст. 183 СК України встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Згідно із ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачу добровільно не надає, від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини до досягнення нею повноліття ухиляється, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на дитину у розмірі частки його заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття ґрунтується на вимогах закону та підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір» у справах про стягнення аліментів позивачі від сплати судового збору звільняються.
Виходячи з наведеного, із відповідача в дохід держави згідно із вимогами ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України у справах про стягнення аліментів суд допускає негайне виконання рішень у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 223, 259, 263 - 265, 280 - 282, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом двадцяти днів з дня вручення йому копії цього рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Дутчак І. М.