Справа № 939/3033/24
Іменем України
12 березня 2025 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі : головуючої - судді Міланіч А.М.
при секретарі - Слухай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Бородянка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Бородянської селищної ради про позбавлення батьківських прав,
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з 2007 року він (позивач) з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі. Від даного шлюбу вони мають неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . З початком повномаштабного вторгнення їхнє сімейне життя не склалося. З травня 2022 року вони з відповідачкою спільно не проживають, не ведуть спільного господарства. Відповідачка повністю самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до своїх дітей та припинила будь-яку форму спілкування та контакту з ним (позивачем) та дітьми. Місцезнаходження відповідачки на даний час невідоме. Рішенням Бородянського районного суду від 19 липня 2024 року шлюб між ними було розірвано. Діти проживають разом з ним (позивачем). Відповідачка не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дітей, що негативно впливає на їх фізичний та духовний розвиток як сладову виховання, не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не виявляє інтересу до внутрішнього світу.
Тому просив позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні позивач позов підтримав, викладене підтвердив, суду, зокрема, пояснив, що у травні 2022 року відповідачка поїхала на заробітки за кордон у Хорватію. З червня 2022 року дочка проживає разом з ним, син навчається в м.Рівне, де живе у гуртожитку, іноді приїжджає до нього. Коли відповідачка виїхала за кордон, вона не поверталась у Бородянку, приїзджала тільки до своє матері в Рівненську область, а потім знову виїхала в ОАЕ, бо знайшла там роботу. Не може сказати чи спілкується відповідачка з дітьми.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суду не повідомила, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена, відзив на позов не надала.
Представник Служби у справах дітей Бородянської селищної ради Політико М.Ю. в судовому засіданні позов вважала таким, що підлягає задоволенню.
Судом було заслухано думку неповнолітньої ОСОБА_4 , яка зазначила, що не заперечує, щоб матір позбавили батьківських прав.
Вислухавши пояснення позивача, представника третьої особи, заслухавши думку дитини ОСОБА_5 , дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.10,11/.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 19 липня 2024 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано /а.с.8/.
Як вбачається з довідки Відокремленого структурного підрозділу «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства та природокористування» від 04 вересня 2024 року № 176, ОСОБА_3 навчається у вказаному навчальному закладі на ІІІ курсі у групі Ф-33 на денній формі навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2025 року /а.с.12/.
Рішенням виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області від 20 січня 2025 року за №144 було затверджено висновок служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.55,56/.
Свідок ОСОБА_6 суду показав, що він являється племінником позивача, з березня 2022 року відповідачка не проживає за адресою АДРЕСА_1 , з того моменту він (свідок) з нею не спілкувався, вихованням та утриманням дітей займається позивач, донька разом проживає з позивачем, він доглядає за нею, піклується про неї.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно з п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
У ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У п.п. 47-49 справи «Савіни проти України» (№ 39948/06 від 18 грудня 2008 року) Європейський суд з прав людини вказує, що право батьків і дітей бути поряд одне з одним становить основоположний складник сімейного життя, а розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п. 54).
Разом з тим Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими («Мамчур проти України», № 10383/09 від 16 липня 2015 року, п. 100).
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини («Хант проти України», № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, п.п. 57-58).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц зроблено висновок щодо застосування п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30 березня 2007 року передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
У ч. 6 ст. 19 СК України встановлено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей.
Суд вважає, що висновок Служби у справах дітей Бородянської селищної ради про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав зроблений без належного з'ясування всіх обставин, які мають значення при вирішенні питання про позбавлення відповідачки батьківських прав, є недостатньо обґрунтованим та не містить достатні підстави для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її неповнолітніх дітей.
Відповідно до ч.1,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи викладене, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували умисне та систематичне ухилення відповідачки від виконання батьківських обов'язків відносно своїх дітей, то суд вважає, що підстав для позбавлення її батьківських прав щодо цих дітей немає, а томув позові необхідно відмовити.
Керуючись ст.150,164 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. 10-13,259,263-265,268 ЦПК України, суд
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей Бородянської селищної ради про позбавлення батьківських прав відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 19 березня 2025 року.
Головуючий-суддяА.Міланіч