Справа №359/2942/25
Провадження №2-з/359/29/2025
19 березня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюта О.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу та поділ спільного сумісного майна подружжя,
встановив:
1. Суть процесуального питання, що розглядається суддею.
ОСОБА_1 звернувся з вказаною заявою та посилається на те, що він пред'явив позов до ОСОБА_2 , в якому просить встановити факт спільного проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без державної реєстрації шлюбу в період часу з 17 вересня 2007 року до 30 грудня 2024 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ; об'єкт незавершеного будівництва (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%) по АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 та здійснити поділ вказаних об'єктів нерухомого майна. У зв'язку з тим, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні записи про обтяження земельної ділянки, незавершеного будівництва та квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_2 має можливість відчужити вказані об'єкти нерухомого майна у власність інших осіб. Зокрема, 30 грудня 2024 року відповідач вже подарувала своїй дочці ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 . Невжиття заходів забезпечення позову утруднить виконання рішення суду про задоволення позову. Тому ОСОБА_1 просить суд накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташовані по АДРЕСА_1 , а також на квартиру АДРЕСА_3 .
Зі змісту протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17 березня 2025 року вбачається, що заява про забезпечення позову, подана ОСОБА_1 , була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Семенюті О.Ю. На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України процесуальне питання про забезпечення позову розглядається поза судовим засіданням та без виклику сторін.
2. Обставини, встановлені суддею, та зміст процесуальних правовідносин.
В березні 2025 року ОСОБА_1 пред'явив до Бориспільського міськрайонного суду позов, в якому він просить встановити факт спільного проживання сторін однією сім'єю як чоловіка та жінки без державної реєстрації шлюбу в період часу з 17 вересня 2007 року до 30 грудня 2024 року; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 ; об'єкт незавершеного будівництва (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%) по АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 ; квартиру АДРЕСА_3 та здійснити поділ вказаних об'єктів нерухомого майна.
Станом на день розгляду заяви про забезпечення позову провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ще не відкрито.
Процесуальні правовідносини регулюються главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
3. Норми права, якими керується суддя при розгляді заяви.
Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з п.1 ч.1, ч.3 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згода на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути обмежений у своїй власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як роз'яснив Європейський суд з прав людини в пілотному рішенні «Іванов проти України», право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»). Адже необґрунтована затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення становить порушення Конвенції.
4. Мотиви, якими керується суддя при розгляді заяви.
Зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №412350294 від 10 лютого 2025 року, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №172874103 від 6 липня 2019 року, а також відповіді №1212683 від 19 березня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташовані по АДРЕСА_1 . В Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек відсутні записи про застосування обтяження відносно вказаних об'єктів нерухомого майна. Тому ОСОБА_2 може в будь-який час відчужити вказані об'єкти нерухомого майна у власність інших осіб. Ця обставина свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно утруднить захист прав ОСОБА_1 , який буде вимушений додатково оспорювати дійсність договорів відчуження земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва.
Зі змісту резолютивної частини позову вбачається, що предметом спору є земельна ділянка площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташовані по АДРЕСА_1 . Тому захід забезпечення позову, обраний ОСОБА_1 , є співмірним заявленим позовним вимогам та відповідає їх змісту.
Очевидно, що накладення арешту на земельну ділянку та об'єкт незавершеного будівництва призведе до втручання держави у право відповідача на мирне володіння його майном. Таке втручання є не тільки виправданим, але й вкрай необхідним, оскільки воно спрямовано виключно на забезпечення цивільного судочинства та запобігання виникнення нових спорів з іншими особами, які можуть придбати спірне майно. Вказані цілі становлять суспільний інтерес, який превалює над індивідуальними свободами ОСОБА_2 . Арешт земельної ділянки та об'єкта незавершеного будівництва полягає у позбавленні відповідача можливості лише розпоряджатись цими об'єктами нерухомого майна. Це свідчить про те, що накладення арешту на вказані об'єкти нерухомого майна не призведе до жодних негативних наслідків. Вжиття цього процесуального заходу не порушить вимоги ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а навпаки сприятиме захисту права позивача на справедливий суд, гарантованого ч.1 ст.6 цієї ж Конвенції.
З огляду на це суддя вважає допустимим накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташовані по АДРЕСА_1 .
Водночас, в матеріалах цивільної справи відсутні відомості про те, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 . Так, зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №412352419 від 10 лютого 2025 року вбачається, що у Реєстрі прав власності відомості відсутні щодо вказаного об'єкта нерухомого майна. А зі змісту відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №1212683 від 19 березня 2025 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності лише на два об'єкти: земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташовані по АДРЕСА_1 .
З огляду на це суддя висновує про відсутність підстав для накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3 . Тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Підстави для застосування зустрічного забезпечення відсутні.
Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, ст.260 ЦПК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,1186 га з кадастровим номером 3220880901:01:001:0130 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташовану по АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 .
Накласти арешт на незавершене будівництво (незакінчений будівництвом житловий будинок, готовність 85%), розташований по АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 .
У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований по АДРЕСА_4 .
Боржник: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання по АДРЕСА_5 .
Ухвала судді набирає законної сили негайно після її складення.
Ухвала судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст ухвали судді складений 19 березня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її складення незалежно від її оскарження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання в межах строків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» для пред'явлення виконавчого документа.
Суддя О.Ю. Семенюта