Справа № 357/13903/24
Провадження № 2/357/631/25
іменем України
14 березня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О. І. ,
за участі секретаря - Махненко Б. В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_2 ,
третьої особи - ОСОБА_3
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, -
В вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, мотивуючи тим, що 26 вересня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області. 04 березня 2010 року вище вказаний шлюб розірвано. Під час існування шлюбу подружжям народжено дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03 вересня 2024 року відповідно до свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 змінив прізвище на ОСОБА_6 . Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.11.2010 на батька дитини ОСОБА_4 покладено обов'язки зі сплати аліментів на утримання сина до повноліття в розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини. З 04 серпня 2023 року син відповідача навчається на контрактній основі в Київському національному університеті будівництва і архітектури на підставі договору про надання платної освітньої послуги № ТБКВМ-9857. Вартість навчання згідно з умовами договору про надання освітніх послуг складає 22 000 грн на рік. Син перебуває на утриманні у позивача, проживає разом з ним. Позивач не в змозі самостійно утримувати повнолітнього сина. Відповідач є працездатним, військовослужбовцем, отримує заробітну плату. Відповідач має дитину від іншого шлюбу, аліментів нікому більше не сплачує. Отже, відповідач має можливість надавати грошову допомогу на утримання свого сина. Просила суд стягувати з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), до досягнення ним 23-х років за умови, що він буде продовжувати навчання та допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2024 головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 185 цього Кодексу.
Ухвалою судді від 01.10.2024 позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання була залишена без руху.
07.10.2024 за вх. № 51592 судом отримано заяву про усунення недоліків разом із витягами з реєстру територіальної громади стосовно місця реєстрації позивача та третьої особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч. 8 ст. 187 ЦПК України).
Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 842524 від 14.10.2024, сформованого засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» за запитом судді щодо визначення підсудності, вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 27.04.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Окрім цього, згідно Витягу з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади вбачається, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_3 ( мати та син ) зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 .
Тому, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Якщо відповідачем вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суд відкриває провадження не пізніше наступного дня з дня отримання судом у порядку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача ( ч. 1 ст. 187 ЦПК України ).
Ухвалою судді від 14 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 11 листопада 2024 року.
Ухвалою суду від 05 грудня 2024 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Семенчук Юлії Миколаївни про зупинення провадження було відмовлено.
Ухвалою суду від 16 січня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Семенчук Юлії Миколаївни про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Семенчук Юлії Миколаївни про зупинення провадження було відмовлено.
13 лютого 2025 року в судовому засідлані за клопотанням представника відповідача було оголошено перерву до 25.02.2025.
25.02.2025 справа була знята з розгляду у зв'язку з перебування судді у даній справі на навчанні та відкладена на 14.03.2025.
В судовому засіданні 14.03.2025 позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача Семенчук Ю.М. в судовому засіданні позовні вимоги позивача визнала частково, не заперечувала стягувати аліментами з відповідача у розмірі 1/10 частки. При цьому наголошувала на тому, що у відповідача на утриманні перебувають двоє малолітніх дітей, дружина, яка перебуває у декретній відпустці, а також мама та бабуся. Звертала увагу, що саме 1/10 частка з заробітної плати відповідача буде складати приблизно 5000 грн, а оскільки обов'язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому 10 000 грн ( по 5000 грн з кожного з батьків ), буде достатнім.
Третя особа ОСОБА_3 підтримав позовні вимоги позивача, просив їх задовольнити.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 04 березня 210 року, про що в матеріалах справи свідчить відповідне свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області від 19 серпня 2010 року, актовий запис за № 152.
Так, від даного шлюбу сторони по справі мають повнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить свідоцтво про народження останнього серії НОМЕР_3 , видане Відділом реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області 03.08.2006 року, актовий запис за № 1193, де батьками вказані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 .
Відповідно до наявних в матеріалах справи свідоцтв про зміну імені, позивач ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також змінив прізвище на ОСОБА_6 .
Як встановлено, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
З довідки № 481 від 29.07.2024 вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в 2023 році вступив до бакалавратури КНУБА ( Київський національний університет будівництва і архітектури ) 4-го рівня акредитації і зараз навчається на 2 курсі денного відділення. Строк закінчення закладу освіти червень 2027 року.
Крім того, в матеріалах справи міститься Договір про надання платної освітньої послуги № ТБКВМ-9857 від 04.08.2023, укладений між Київським національним університетом будівництва і архітектури в особі ректора Кулікова Петра Мусійовича, що діє на підставі статуту, з однієї сторони та замовником освітньої послуги ОСОБА_1 , з іншої сторони для здобувача вищої освіти ОСОБА_5 .
Відповідно до п.п. 3 п. 1 Договору вбачається, що навчання денне, ступень - бакалавр, спеціальність - будівництво та цивільна інженерія.
Загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 88 000 гривень. Вартість платної освітньої послуги за один навчальний рік визначається наказом ректора та складає 22 000 гривень. Замовник вносить плату щосеместрово ( п.п. 1, 2, 3 п. 3 Договору ).
Додано квитанції, датовані січень 2024 року та липень 2024 року з яких вбачається, що ОСОБА_1 за навчання сплатила 11 000 гривень та 11 550 гривень.
Крім того, міститься квитанція від 09.06.2024, сплачено ОСОБА_1 9600 гривень за проживання у гуртожитку.
Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 навчається на денній формі, стипендію не отримує, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість його працевлаштування впродовж часу навчання.
Звертаючись до суду з вказаними вимогами, позивач зазначає, що позивач не в змозі самостійно утримувати повнолітнього сина, їй одній без допомоги батька складно забезпечити належний рівень його утримання, тому вимушена звернутися з вищевказаними вимогами в судовому порядку.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 199 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають: той з батьків, з ким проживає дочка, син, які продовжують навчання; безпосередньо дочка, син, які продовжують навчання.
Встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований з матір'ю, позивачем по справі за однією адресою, що підтверджується Витягами з реєстру Білоцерківської міської територіальної громади від 04.10.2024.
Враховуючи вимоги статті 199 СК України позивач ОСОБА_1 , як мати ОСОБА_3 , з якою зареєстрований та проживає останній, має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положення ст. 3 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу).
Так, обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежного від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син, а також самі дочка або син, які продовжують навчання.
Згідно з статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів із урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів із одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Зазначена правова позиція висловлена у Постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.
У відповідності до п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Отже, обов'язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини є навчання, право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Навчання, крім побутових витрат, також потребує значних коштів на придбання літератури, методичного матеріалу, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт.
Аналогічна правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
За змістом вищенаведеної норми суд визначає аліменти у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором за заявою одержувача аліментів, і водночас змінює спосіб стягнення аліментів за позовом одержувача аліментів.
При цьому закон не визначає необхідних умов чи підстав для визначення чи зміни способу стягнення аліментів, - визначення способу стягнення аліментів є виключно правом одержувача аліментів.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові Цивільного касаційного суду Верховного Суду від 04.07.2018 р. по справі № 490/4522/16-ц.
Такий правовий висновок міститься і в постанові КЦС ВС від 11.03.2020 № 759/10277/1 (61-22317св19).
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Так, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Отже, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є повнолітнім, навчається на денній формі навчання, стипендію не отримує, а відтак потребує матеріальної допомоги, оскільки саме по собі перебування на денній формі навчання свідчить про неможливість його працевлаштування впродовж часу навчання.
Отже, стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 753/20347/20.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження 61-22317св19) зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
До того ж, факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини.
Вказаної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 23 грудня 2019 року у справі № 344/10971/16-ц, провадження № 61-46794св18.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, провадження № 61-15542св21.
Отже, судом встановлено, що не лише відповідач, а й позивач перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання є обов'язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними (ВС/КЦС у справі №308/4214/18 від 13.04.2021).
В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Такий обов'язок покладається на батьків ст. 199 СК України.
Таким чином, при визначенні розміру аліментів суд враховує взаємний обов'язок батьків по утриманню дитини, встановлені обставини справи, оцінює надані докази в їх сукупності, виходячи з принципу розумності, при цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпеченням необхідних для їх життєдіяльності, збереження рівня життя, який дитина має тоді, коли утримується обома батьками та отримує надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька для забезпечення гармонійного розвитку.
В свою чергу, відповідач ( його представник ) визнали позовні вимоги позивача частково, позивач просила стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини, відповідач визнав в розмірі 1/10 частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Водночас, заперечуючи вимоги позивача в частині стягнення аліментів в розмірі 1/4 частини, яку просила стягнути з нього позивач, відповідач ( його представник ) обґрунтовували тим, що останній перебуваючи в шлюбі має ще двох дітей, окрім сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яких він має нести також витрати, на його утриманні перебуває ще дружина, яка знаходиться в декретній відпустці, а також його мама та бабуся. Окрім цього, звертали увагу, що саме 1/10 частка з заробітної плати відповідача буде складати приблизно 5000 грн, а оскільки обов'язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому 10 000 грн ( по 5000 грн з кожного з батьків ), буде достатнім.
Аналізуючи надані з боку представника відповідача докази, суд приходить до наступного.
Так, стосовно того, що у відповідача на його утриманні перебуває мати та його бабуся, останній належних та допустимих доказів зазначеному не було надано.
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання представника на ту обставинну, що перебування на утриманні відповідача мами та його бабусі підтверджується Витягом з реєстру Білоцерківської міської ради стосовно зареєстрованих осіб за однією адресою, однак, реєстрації осіб за однією адресою не свідчить про утримання один одного.
До того ж, з боку відповідача не надано доказів родинних відносин з особами ( мамою та бабусею ).
Також, під час з'ясування обставин по справі та наданих доказів з боку сторони відповідача ( довідка ВЛК, первинна медична картка, виписний епікриз ) встановлено, що відповідач на сьогодні не приймає жодних ліків, не проходить обстежень, не потребує проведення операцій, тощо та витрати з цього приводу не несе.
Навпаки, як встановлено в судовому засіданні, відповідач є військовослужбовцем та наразі проходить службу.
Зазначене не було спресовано з боку представника відповідача в судовому засіданні під час розгляду справи.
Стосовно посилань відповідача, що на його утриманні перебуває двоє дітей, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними свідоцтвами та дружина, яка перебуває в декретній відпустці, про що свідчить довідка з Управління соціального захисту населення, то вказана обставинна може мати підґрунтя для зміни розміру аліментів, який просить стягнути позивач, оскільки зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № № 682/2454/22 (провадження № 61-10748 св 23).
Такої позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 червня 2024 року у справі № 686/22677/23 ( провадження № 61-5022св24 ).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, на думку суду стягнення аліментів з відповідача в іншій частині, ніж про яку просила позивач, суд враховує і ту обставину, що як встановлено матеріалами справи на сьогодні відповідач був переведений до іншої частини і за період з серпня 2024 по січень 2025 року не отримав жодного доходу, що свідчить додана довідка про доходи останнього.
В свою чергу, представник відповідача наголошувала, що відповідач буде отримувати дохід близько 50 000 гривень.
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
З урахуванням наявності у відповідача інших дітей, які перебувають на його утриманні, дружини, з урахуванням часткового визнання позову з боку відповідача, того що, не лише відповідач, а й позивач перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, який продовжує навчання, суд вважає за можливе стягувати аліменти з відповідача у розмірі 1/8 частки, що перевищує мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину та не призведе до обмеження прав сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Навпаки, оскільки представник відповідача наголошувала на тому, що дохід відповідача складає близько 50 000 гривень, тому 1/8 частина буде складати 6 250 гривень, а оскільки обов'язок обох батьків утримувати повнолітнього сина, який продовжує навчання, тому суми у розмірі більш десяти тисяч гривень на переконання суду буде достатнім, для сплати за навчання ( за рік сплата становить 22 000 грн, за місяць близько 1833,33 гривень), за проживання у гуртожитку, проїзд до місця навчання, харчування, тощо.
За таких обставин по справі, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що підлягають частково задоволенню.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Тому, суд, оцінюючи докази в їх сукупності та виходячи при цьому із принципу розумності, враховуючи майновий стан як відповідача, так і позивача, вважає, що сторони перебувають в рівних умовах щодо утримання їх повнолітнього сина, повинні надавати допомогу дитині, і, беручи до уваги, що син сторін навчається на денній формі навчання, потребує матеріальної допомоги, окрім навчання, існують побутові витрати, щоденного виділення коштів на харчування та транспорт, придбання канцтоварів та іншого необхідного для навального процесу, дійшов висновку щодо можливого стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/8 частки, який є справедливим і не буде накладати непропорційний фінансовий тягар на відповідача та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання, та буде співмірним з майновим станом сторін.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджується за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Дана правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 462/4973/15-ц.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Тому, враховуючи вищенаведені обставини, матеріальне становище дитини та матері, матеріальне становище платника аліментів, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають стягненню аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання сина, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
З 1 січня 2024 року відповідно до Закону України «Про судовий збір» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» ставки судового збору змінюються.
Як визначено у Законі, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує, що оскільки сторони по справі звільнені від сплати судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 16, 182, ч.1 ст. 191, ст. ст. 192, 198-200 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 81, 133, 141, 187, 263-265, 273, 274, 280-289, 353-355, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, ст. 51 Конституції України, Пленумом Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, - задовольнити частково.
Стягувати з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на утримання сина, що продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/8 частини з усіх видів його заробітку (доходу), для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25 вересня 2024 року, і до закінчення навчання, але не пізніш ніж до досягнення сином двадцяти трьох років.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць - підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 );
Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 );
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 ).
Повне судове рішення складено 19 березня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов