Справа № 282/504/21
Провадження № 2/282/2/25
19 березня 2025 року
селище Любар
Любарський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Носача В.М.,
при секретарі судового засідання Наумчук-Їлмаз О.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , інтереси якого представляє ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди,-
20 квітня 2021 року до Любарського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 20 квітня 2021 року справу передано судді Вальчуку В.В.
В позовній заяві представник позивача просить суд ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_4 на його користь 293028,54 грн на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути з відповідачки 40000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, 2650,00 грн відшкодування вартості проведення експертного дослідження, 3330,29 грн витрат по оплаті судового збору, правничої допомоги у розмірі 600 грн та вартості оплати поштових послуг у розмірі 216 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 квітня 2018 року o 11 годині 25 хвилин на вулиці Незалежності поблизу будинку № 26 в смт.Любарі Любарського району Житомирської області гр. ОСОБА_5 , керуючи автомобілем SEAT IBIZA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , виїхала на смугу зустрічного руху, де допустила зіткнення з автомобілем SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних ушкоджень. Своїми діями гр. ОСОБА_5 порушила вимоги пункту 11.4 Правил дорожнього руху України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди належний позивачу автомобіль SKODA OKTAVIA А5 отримав значні механічні пошкодження, які унеможливили його подальший самостійний рух та за допомогою автоевакуатора був доставлений на станцію технічного обслуговування.
Зазначає, що якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа є відповідальною за завдання шкоди.
Постановою судді Чуднівського районного суду Житомирської області від 24 липня 2018 року гр. ОСОБА_6 визнано винною у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
24 квітня 2018 року було проведено автотоварознавче дослідження автомобіля SKODA OKTAVIA А5.
Відповідачка ОСОБА_5 на запрошення для огляду пошкодженого транспортного засобу не з'явилася, отримувати від позивача особисто письмове повідомлення відмовилась, а тому була повідомлена належними засобами поштового зв'язку, про що свідчить додане до позову рекомендоване повідомлення ПАТ «Укрпошта» про вручення їй поштового відправлення вартістю 216 грн.
Згідно з чинним цивільним законодавством, відповідачка як особа, що завдала шкоди майну, повинна відшкодувати заподіяну шкоду у спосіб, передбачений статтею 1192 Цивільного кодексу України, а саме: передати потерпілому річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ, тобто відповідачка мала би придбати та замінити пошкоджені вузли та деталі. Однак, за час, що минув з моменту аварії відповідачка не зробила жодної спроби компенсувати заподіяне, а тому повинна відшкодувати завдані збитки у повному обсязі наступним чином: відповідно до висновку експерта-автотоварознавця № 42 від 27 квітня 2018 року автомобіль SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , підлягає відновлювальному ремонту. Зокрема, для відновлення попереднього стану автомобіля згідно з калькуляцією вартості відновлювального ремонту вказаного автомобіля, яка міститься в додатку № 3 до експертного висновку, заміні підлягають вузли та деталі на суму 247179.00 грн, вартість ремонтних робіт на 15404.40 грн та вартість матеріалів на суму 18456.78 грн у цінах станом на 27 квітня 2018 року. Загальна ж вартість відновлювального ремонту становить 281040,18 грн.
Згідно з проведеним експертним дослідженням визначена величина втрати товарної вартості становить 11988.36 грн.
Таким чином, розмір матеріального збитку, завданого позивачу, як власнику транспортного засобу SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ушкодженого в результаті ДТП, складає 293028.54 грн (281040.18 + 11988.36).
До відшкодування також підлягає оплата вартості проведення експертного дослідження у розмірі 2650 грн.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка виникла з вини відповідачки, позивач виходить з того, що належний йому автомобіль був суттєво пошкоджений та потребував значного ремонту і на оплату ремонтних робіт йому довелося тривалий час вишукувати гроші. Протягом тривалого часу у зв'язку з пошкодженням автомобіля йому довелося змінити звичний спосіб його життя. Йому та його близьким довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, довелося відкласти, а від деяких з них він взагалі змушений був відмовитись, що спричинило проблеми з трудовою діяльністю. Сімейний бюджет довелося спрямувати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП автомобіля. Це все спричинило виникнення пригніченого стану від усвідомлення нецільового використання сімейних коштів, внаслідок чого постраждали крім позивача і члени його родини, що призвело до розладу стосунків.
Розмір заподіяної моральної шкоди позивач оцінює в 40000 гривень.
11 травня 2021 року ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження.
7 червня 2021 року ухвалою суду продовжено відповідачу ОСОБА_4 строк подання відзиву у справі.
16 червня 2021 року на адресу суду від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідачка вважає позовні вимоги наведені в позовній заяві безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідачка вважає, що Висновок №42 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.04.2018 не може відображати реальну об'єктивну дійсність та не має враховуватися судом, з огляду на те, що ціни автозапчастин, що зазначені в експертизі завищені в декілька разів та не відповідають ринковим цінам на момент її проведення.
Звертає увагу суду на те, що позивач обґрунтовуючи свої вимоги посилається виключно на відомості, що зазначені у Висновку №42 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.04.2018, однак, ним не надано до суду жодного доказу, який підтверджує реальну вартість відновлювального ремонту. Більше того, з огляду пошкоджень автотранспортного засобу, що містяться на фото у відповідній експертизі, слід дійти висновку, шо реальна вартість відновлювального ремонту є значно меншою ніж визначено в експертизі. Розмір матеріального збитку, що зазначений у Висновку №42 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.04.2018 практично рівний ринковій вартості автомобіля на момент її проведення, що з огляду на пошкодження транспортного засобу повністю спростовує об'єктивність та неупередженість відповідного дослідження.
Крім того, відповідачка звертає увагу суду на те, що розмір відшкодування матеріальної шкоди повинен бути максимально адекватним завданій шкоді та в жодному разі не завищеним в декілька разів.
Вважає висновки, які викладені у експертному автотоварознавчому дослідженні від 27.04.2018 такими, що не відповідають дійсності та не можуть братись судом до уваги.
В частині відшкодування моральної шкоди, вважає, що позивачу не були спричинені моральні страждання.
Зазначає, що визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди необхідно також врахувати той факт, що позивач не пов'язує розмір моральної шкоди із заподіянням в результаті ДТП шкоди його здоров'ю, а тільки стверджує, що шкода завдана його майну, тобто автомобілю.
Вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 40000 грн оцінені ним суб'єктивно без зазначення будь якихось доказів. Таким чином, з урахуванням характеру і наслідків допущеного адміністративного правопорушення, відсутності завдання шкоди здоров'ю, враховуючи вимоги розумності виваженості і справедливості, вважає, що вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, не можуть бути задоволені.
Ухвалою суду від 6 липня 2021 року задоволено клопотання відповідача у справі ОСОБА_4 про призначення судової автотоварознавчої експертизи. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
29 листопада 2022 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Носачу В.М.
30 листопада 2022 року ухвалою суду поновлено провадження у справі.
16 лютого 2023 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача у справі та призначено судову автотоварознавчу експертизу. На час проведення експертизи провадження у справі зупинено.
9 вересня 2024 року відновлено провадження у цивільній справі.
Ухвалою суду від 23 жовтня 2024 року закрито підготовче засідання, справу призначено до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач та його представник ОСОБА_7 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені вчасно та належним чином. Клопотань та заяв до суду не подавали.
В судовому засіданні представник позивача Тещенко М.М. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена вчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , ОСОБА_2 являється власником SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до полісу №АМ/3127280 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 26.03.2028, цивільно-правова відповідальність власника SKODA OKTAVIA А5, реєстраційний номер НОМЕР_2 , була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна», страхувальник ОСОБА_7 .
Із постанови Чуднівського районного суду від 24 липня 2018 року №282/591/18 слідує, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №089105 від 17.04.2018, ОСОБА_4 , 17.04.2018 о 11:25 год в смт.Любар, Житомирської області по вул.Незалежності, буд. 26, керуючи автомобілем марки Seat Ibiza (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), виїхала на зустрічну смугу зустрічного руху та допустила зіткнення з автомобілем Skoda Octavia А5 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень. Своїми діями ОСОБА_4 порушила вимоги п. 11.4 ПДР України, тобто скоїла адміністративне правопорушення передбачене ст.124 КУпАП.
ОСОБА_4 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Закрито провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку №42 експертного автотоварознавчого дослідження, судового експерта ОСОБА_9 від 27 квітня 2018 року,розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Skoda Octavia А5 реєстраційний номер НОМЕР_2 , пошкодженого при ДТП складає: 293028 (двісті дев'яносто три тисячі двадцять вісім) гривень 54 копійки.
Згідно висновку Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Житомирського відділення (ЖВ КНДІСУ) від 29.08.2024 №688/23-25 ринкова вартість досліджуваного автомобіля марки «SKODA», моделі «ОСТАVIA А5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 17.04.2018 (до моменту ДТП) складала 345518,88 грн (Триста сорок п'ять тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень 88 копійок); Вартість відновлювального ремонту з врахуванням та без врахування коефіцієнта фізичного зносу (приймається таким, що дорівнює нулю) автомобіля марки «SKODA», моделі «ОСТАVIA А5», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 17.04.2018 складала 268266,01 грн (Двісті шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 01 копійка). Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки «SKODA», моделі «ОСТАVIA А5», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 17.04.2018 складала 268266,01 грн (Двісті шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 01 копійка). Розмір матеріального збитку, який було заподіяно власнику автомобіля марки «SKODA», моделі «ОСТАVIA А5», реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 17.04.2018, складає 268266,01 грн (Двісті шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят шість гривень 01 копійка).
Враховуючи, що дорожньо-транспортна пригода сталася 14 квітня 2018 року, під час вирішення даного спору застосовується законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
У відповідності до ч. 1ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує зокрема, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону, об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Пунктом 1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначено, що страховики - страхові організації, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених цим Законом та Законом України "Про страхування".
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Норми п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», вказують про обов'язок МТСБУ відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна життю, здоров'ю та майну третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до п. 41.1 ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Тобто страхувальник має вчинити дії для повідомлення страховика про настання ДТП.
У свою чергу, страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Тобто страховик після повідомлення страхувальником про ДТП має здійснити всі дії для встановлення та виплати страхового відшкодування ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: зокрема , невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди ст.37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов'язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (пункт 33-1.1статті 33-1 Закону № 1961-IV).
Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №910/7449/17 (провадження № 12-104гс18)).
У постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом №1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом №1961-IV випадках - МТСБУ) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов'язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Тому висновок апеляційного суду про абсолютність права потерпілого на відшкодування шкоди саме за рахунок особи, яка завдала шкоди, є помилковим.
Враховуючи розподіл у деліктному зобов'язанні між винуватцем ДТП (страхувальником) і страховиком (МТСБУ) обов'язку з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації наземних транспортних засобів, а також те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем має визначені законом межі та порядок реалізації, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована (постанови Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6- 808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі №6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16).
З огляду на зазначене, уточнення правових позицій, висловлених у пунктах 149,150 цієї постанови, Велика Палата Верховного Суду вказала, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про альтернативне право потерпілого в цій справі обирати особу, до якої можна звернутись із вимогою про виплату відшкодування.
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)).
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку в цій справі відсутні підстави для покладення відповідальності на страхувальника.
Разом з тим, у даній справі позивачем не надано суду належних доказів того, що цивільно правова відповідальність відповідача у справі була застрахована. Не заявлено стороною позивача клопотання про витребування таких доказів судом.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (частини перша, друга статті 84 ЦПК України).
Поряд з тим стороною позивача долучено до матеріалів справи інформацію Моторного (транспортного) страхового бюро України від 13.02.2025 з якої слідує, що звернення щодо дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.04.2018 у смт.Любар, Житомирської області за участю транспортного засобу SEAT з номерним знаком НОМЕР_1 та SCODA з номерним знаком НОМЕР_2 в МТСБУ не виявлено.
Таким чином, судом встановлено, що позивач до страховика (страхової компанії) та МТСБУ з відповідною заявою ні в позасудовому порядку ні в судовому порядку не звертався.
Не звернення позивача до страховика (МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування у визначений законодавством термін не має правових підстав для виплати страхового відшкодування, а вимоги позивача про стягнення матеріального збитку у судовому порядку суперечать чинному законодавству.
Не здійснивши належного звернення до страховика (МТСБУ) у поряду ст. 33-35 Закону та не надавши для огляду пошкоджений автомобіль позивач не надав можливість всебічно дослідити пошкоджений автомобіль, що призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Що є недопустимим порушенням закону та відповідно до пп. 37.1.3 п. 37.1 ст. 37 та є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Таким чином, суд враховує, що позивач не залучив до участі у справі страхову компанію страховика (МТСБУ), не надав доказів, які б свідчили про звернення до страховика (МТСБУ) з заявою про відшкодування матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, доказів неможливості такого відшкодування в повному обсязі або в межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, доказів відшкодування, якщо таке відбулося, та з огляду на вказане вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову щодо стягнення матеріальної шкоди, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди у повному обсязі.
Суд не приймає доводи представника позивача ОСОБА_1 про те, що сторона позивача в усному порядку зверталася до МТСБУ про виплату страхового відшкодування, проте представником МТСБУ було роз'яснено, що враховуючи ту обставину, що власник автомобіля SKODA OKTAVIA А5 та страхувальник вказаного автомобіля являються різні особи, у даному випадку відсутні підстави для виплати страхового відшкодування МТСБУ, так як згідно положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» він мав звернутись про страхове відшкодування.
Разом з тим, доказів звернення позивача до страховика (МТСБУ) з відповідною заявою для виплати страхового відшкодування, а також доказів відмови в такій виплаті до суду не надано.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до ОСОБА_4 в частині стягнення матеріальної шкоди, внаслідок вчинення дорожньо-транспортної, задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідачки на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
За змістом ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. А згідно з ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також із врахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. в п. 5 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з'ясуванню при вирішені спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов'язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ч.3 ст.12, та 81 ЦПК України.
Позивач в обґрунтування моральної шкоди в позовній заяві зазначив, що у зв'язку з пошкодженням автомобіля, він не мав можливості користуватися ним, для того, щоб відремонтувати автомобіль, був змушений відшукувати гроші для його ремонту. Йому та його близьким довелося змінити звичний спосіб його життя та пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато запланованих раніше справ йому довелося відкласти. Це все спричинило виникнення пригніченого стану від усвідомлення нецільового використання сімейних коштів, внаслідок чого постраждали і члени його родини, що призвело до розладу стосунків.
Суд приймає до уваги доводи позивача про завдання йому моральної шкоди, що виразилася в душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок пошкодження майна, як безумовні і, враховуючи ступінь їх глибини.
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд відхиляє доводи відповідача, що позивач не довів наявність такої шкоди.
Вина відповідача в заподіяні моральної шкоди позивачу повністю підтверджується матеріалами справи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону №1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону №1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини відповідачки ДТП, має бути співмірно компенсована останньою.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, при визначенні суми моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, враховує характер та ступінь її завдання, та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості вважає, що дана позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_4 , як заподіювача шкоди підлягає стягненню 40000,00 грн моральної шкоди на користь позивача.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати зокрема: витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов'язані із залученням спеціалістів, експертів та проведенням експертизи, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені та документально підтвердженні судові витрати в розмірі 14369,09 грн, які складаються із судового збору в сумі 3330,29 грн, правничих послуг у сумі 600,00 грн, вартості експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 2650,00 грн (висновок №42 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.04.2018) та вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 7572,80 грн (висновок №688/23-25 проведення судової автотоварознавчої експертизи), а також вартості оплати поштових послуг у розмірі 216,00 грн.,
Позов заявлено з ціною 333028,54 грн та задоволено на суму 40000 грн (моральна шкода), що становить 12,01% тобто (40000,00х100:333028,00).
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню пропорційно задоволеним вимогам в розмірі 472,03 грн (3330,29 грн витрати по сплаті судового збору + 600,00 грн правничих послуг) х12.01%/100), що відповідає ст.141 ЦПК України.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_4 вартості експертного автотоварознавчого дослідження у сумі 2650,00 грн (висновок №42 експертного автотоварознавчого дослідження від 27.04.2018), вартості проведення судової автотоварознавчої експертизи у сумі 7572,80 грн (висновок №688/23-25 проведення судової автотоварознавчої експертизи), а також вартості оплати поштових послуг у розмірі 216,00 грн, оскільки такі витрати понесені в зв'язку із пред'явленням до суду вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні якої судом відмовлено.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , ст.ст.1166, 1167, 1187,1191, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 82, 133, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 40000 (сорок тисяч) моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 472 (чотириста сімдесят дві) гривні 03 копійки судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.
Відомості про учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Головуючий суддя В.М. Носач