Справа № 953/2385/25
н/п 1-кс/953/2088/25
"14" березня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000257 від 12.03.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, дітей на утриманні не маючого, зі слів в силу ст. 89 КК України не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України,
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 , за матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000257 від 12.03.2025, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що СВ УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000257 від 12.03.2025
Досудовим розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території м. Харкова, більш точне місце та час під час досудового розслідування не встановлено, проте не пізніше 30 грудня 2024 року, виник злочинний умисел, направлений на надання представнику іноземної держави - держави-агресора рф допомоги в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України.
Так, ОСОБА_5 у період не пізніше 30 грудня 2024 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Харкові, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, діючи умисно та свідомо, використовуючи обліковий запис, прив'язаний до номера телефону « НОМЕР_1 », у додатку для спілкування «Telegram», яким останній користується, налагодив контакт з невстановленим представником спецслужб держави-агресора рф, який використовував обліковий запис із найменуванням « ОСОБА_7 » у вказаному додатку, з метою здійснення збору та передачі відомостей про дислокацію та переміщення особового складу, військової техніки ЗС України та інших військових формувань, які входять до складу Сил оборони України, для їх подальшого використання під час здійснення обстрілів із різних видів озброєння та планування бойових дій збройними формуваннями рф на території Харківської області, а також збір розвідувальних даних щодо місць та наслідків вогневих уражень представниками рф об'єктів на території м. Харкова та Харківської області.
У подальшому, ОСОБА_5 , у період з 30 грудня 2024 року по 12 березня 2025 року, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у м. Харкові, систематично отримував у додатку для спілкування «Telegram» від представника іноземної держави - держави-агресора рф завдання, направлені на встановлення місць проживання, розташування та переміщення особового складу ЗС України та інших військових формувань, утворених відповідно до чинного законодавства, збір інформації щодо місць розташування та маршрутів переміщення військової техніки, збір та передачу інформації щодо вогневих уражень за результатами обстрілів м. Харкова, а також на збір інших відомостей, які можуть бути використані в проведенні підривної діяльності проти України.
На виконання вищевказаних поставлених представником держави-агресора завдань, ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, перебуваючи під час повсякденної життєдіяльності у м. Харкові, а також виконуючи конкретні розвідувальні завдання шляхом збору інформації під час особистого пересування містом, здійснював збір інформації, яка безпосередньо цікавила представника держави-агресора, який використовує обліковий запис із найменуванням « ОСОБА_7 » у додатку для спілкування «Telegram», та надсилав останньому координати місцеперебування представників Сил оборони України, у тому числі за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 .
Таким чином, громадянин України ОСОБА_5 підозрюється у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України: надання представникам іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
12.03.2025 о 22 год 08 хв ОСОБА_5 затриманий у порядку ст. 208 КПК України.
13.03.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Прокурор в судовому засіданні просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри за ч.2 ст. 111 КК України.
Підозрюваний та захисник в судовому засіданні не погодилися з даним клопотанням, вказуючи на те, що ризики недоведені, просять обрати домашній арешт відносно ОСОБА_5 .
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
УСБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025220000000257 від 12.03.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, є громадянином України. В судовому засіданні ОСОБА_5 повідомив, що претензій та скарг під час затримання в нього немає, однак повідомив слідчу суддя про наявність в нього синців.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: протоколом проведення огляду місця події у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 , у ході проведення якого останній пояснив, що приблизно наприкінці осені 2024 року він, використовуючи спеціальні групи у месенджері «Телеграм», познайомився із невстановленою особою, яка представилась представником ФСБ рф та повідомила ОСОБА_5 про необхідність виконання спеціальних завдань, які полягали у виявленні місць переміщення та дислокації представників Сил оборони України на території м. Харкова та техніки, яка ними використовується, на що ОСОБА_5 надав свою добровільну згоду та систематично виконував зазначені завдання, звітуючи про їх виконання вищевказаній особі; протоколом огляду предмету - мобільного телефону марки «Samsung S23 Ultra», який належить ОСОБА_5 , в якому зафіксовано спілкування ОСОБА_5 із невстановленим представником спеціальних служб рф, який використовує обліковий запис під назвою «Мирон» у месенджері для спілкування «Telegram» та виконання ОСОБА_5 в інтересах вказаної особи окремих завдань, що полягають у виявленні місць переміщення та дислокації представників Сил оборони України на території м. Харкова та техніки, яка ними використовується; протоколом обшуку за місцем фактичного мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , за результатом якого виявлено і вилучено предмети, схожі на набої, технічні пристрої та носії інформації, що можуть містити відомості, які мають значення для кримінального провадження;
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 через тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, розуміючи складність проведення досудового розслідування, зокрема в умовах дії воєнного стану, усвідомлюючи неможливість повного контролю державною владою кордонів та території України в умовах Збройної агресії Російської Федерації проти України, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється також є обгрунтованим, оскільки із встановленням факту тривалого спілкування ОСОБА_5 із представником держави-агресора рф і наданням останньому великої кількості інформації щодо розміщення, переміщення особового складу, озброєння та військової техніки Сил оборони України, використання об'єктів для потреб Сил оборони України на території м. Харкова та Харківської області протягом тривалого проміжку часу, наявні підстави вважати, що ОСОБА_5 може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, або вчинити інше кримінальне правопорушення, у тому числі проти основ національної безпеки України, враховуючи і повідомлені дані Кожановим про притягнення його раніше до кримінальної відповідальності та відсутність у нього міцних соціальних зв*язків.
Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п. п. 1,5 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Стосовно ризиків, передбачених п.п.2,4 ч.1 ст. 177 КПК України слідча суддя зазначає про їх необґрунтованість та безпідставність за тих доводів, які вказані у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, в тому числі і домашнього арешту за клопотанням сторони захисту.
Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І стороною захисту в судовому засіданні не надані належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків.
Також, слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного та враховано відсутність в нього тісних соціальних зв*язків, а саме, що він 1990 р.н., є громадянином України, із середньою освітою, підозрюваний повідомив, що він не закінчив навчання в ВНЗ, з його слів засуджений в 2014 році, однак в силу ст. 89 КК України не судимий, не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працюючий офіційно, зареєстрований в м. Харкові, однак проживає за іншою адресою (знімає квартиру з його слів).
Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання також не було надано відомостей про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою ані за станом здоров*я, або з інших підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний злочин, що інкриміновано є злочином проти основ національної безпеки України, який вчинений під час дії воєнного стану, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування.
Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді під час розгляду даного клопотання стороною захисту не надано. Посилання захисника на необґрунтованість поданого клопотання до суду та порушення вимог КПК України також не знайшли свого підтвердження під час проведення судового засідання та дослідження всіх представлених матеріалів.
А тому, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, наявність суспільного інтересу в умовах воєнного часу та злочинів проти основ національної безпеки України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, не пов*язані з триманням під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання його під вартою, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України, що дає право слідчому судді не застосовувати до підозрюваного інших запобіжних заходів в період дії воєнного стану та враховуючі надані дані по особистості підозрюваного та наявність у нього зв*язків з рф.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
З приводу повідомленої інформації про наявність синців у підозрюваного суд зобов*язує під час надходження до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд підозрюваного ОСОБА_5 .
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого, погоджене прокурором - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 58 днів - тобто до 10 травня 2025 року включно, в межах строку досудового розслідування.
Зобов'язати старшого слідчого в ОВС 3 відділення слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Харківській області підполковника юстиції ОСОБА_4 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.
Під час надходження до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» провести медичний огляд підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити строк дії ухвали до 10.05.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя -