Справа № 295/17948/24
Провадження по справі №2-а/276/3/25
19 березня 2025 року с-ще Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Збаражського А.М., з участю:
секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,
представника позивача - адвоката Дубка С.М.,
представника відповідача Дідик С.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №907 від 18.11.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн, закривши справу про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що у постанові №907 вказано, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП, військово-облікового документу військовозобов'язаного ніколи не отримував та, відповідно, інформація щодо уточнення даних у визначений законом строк в реєстрі відсутня. Під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до інформації з військово-облікового документа, який сформований 26.08.2024 року у застосунку Резерв+ - дані не уточнено. Відповідно до інформації з АІТС «Оберіг» (ЄДРПВР) з розділу «звірка даних» встановлено, що уточнення даних здійснено лише 26.08.2024 року.
ОСОБА_1 вважає дану постанову №907 незаконною та необґрунтованою. Вважає, що інформацію, яку не оновив позивач, відповідач повинен отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді. Відповідачем під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не наведено фактів та не надано доказів, що ІНФОРМАЦІЯ_2 було здійснено пошук і перевірку персональних даних ОСОБА_1 в базах, до яких має доступ база «Оберіг» (єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів). Відповідачем не було вжито всіх заходів для повного, всебічного та об'єктивного з'ясування персональних (облікових) даних ОСОБА_1 , незважаючи на те, що такі дані містяться, зокрема, в Інформаційній системі Державної міграційної служби, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а відомості про сімейний стан позивача можна отримати шляхом обміну даними з Державним реєстром актів цивільного стану громадян та ін.
Крім того, ОСОБА_1 ніколи не перебував на обліку в жодному ТЦК та СП, він не був взятий на облік призовників та не набув статус призовника, коли йому виповнилося 16 років. Законом України № 3633-ІХ від 11.04.2024 призивний вік знижений з 27 років до 25 років, 11 квітня 2024 року ОСОБА_1 було 26 років. Позивач не був взятий на військовий облік та не набув статусу військовозобов'язаного. Оскільки йому ніколи не направлялась жодна повістка, до 12.11.2024 року він ніколи не проходив медичний огляд для визначення його придатності до військової служби.
З 11.04.2024 року до цього часу ОСОБА_1 не отримував повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік, оформлення військово- облікового документу, проходження медичного огляду чи з будь-яких інших підстав. 13 листопада 2024 року позивач самостійно за власним бажанням прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для того, щоб виконати свій громадський обов'язок.
Ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 13.02.2025 відкрито спрощене провадження у справі та встановлено відповідачу строк на подання відзиву - до 18.02.2025.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 24.02.2025 за клопотанням відповідача йому продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.03.2025.
19.03.2025 ухвалою суду задоволено заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 та продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву до 07 березня 2025, включно.
Відповідно до відзиву на позовну заяву, який надійшов до суду 07.03.2025, відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначено, що ОСОБА_1 23 квітня 2024 року рішенням призовної комісії, відповідно до абз.2 ч.3 ст.18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зарахований на облік військовозобов'язаних, як такий який досягнув 25-річного віку, відтак, набув статус військовозобов'язаного. Законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з метою військового обліку, цілей оборони, мобілізаційної підготовки та мобілізації, встановлено обов'язок військовозобов'язаних, призовників та резервістів щодо уточнення у визначений строк (з 18.05.2024 по 16.07.2024р.) свої персональних (облікових) даних через мобільний додаток "Резерв+", центри надання адміністративних послуг або через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. 13.11.2024 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 , в результаті перевірки даних про нього за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів було встановлено, що останнім не виконано обов'язку щодо уточнення персональних даних у визначений законом строк, що є порушенням, а тому складено протокол про адміністративне правопорушення від 13.11.2024р. №907. Крім цього, військовозобов'язані, у яких відсутній (яківтратили) військово-обліковий документ,уточнюють свої облікові дані у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження, що позивачем не було зроблено. Також відповідач зазначив, що отримання певних видів персональних даних, а саме адреси проживання та номеру мобільного телефону, держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади не передбачається Законом України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів". Саме тому законодавством покладено цей обов'язок на громадян. З урахуванням викладеного вище, відповідач стверджує, що постанову №907 від 18.11.2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, у вигляді штрафу прийнято обґрунтовано та з додержанням вимог закону, а тому підстави для її скасування відсутні.
В судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позов з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог, покликаючись на мотиви, які викладені у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Стаття 7 КУпАП визначає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Судом встановлено, що 13 листопада 2024 року оператором ГВОССЗ старшим солдатом ОСОБА_2 було складено протокол №907 про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У протоколі зафіксовано суть адміністративного правопорушення: 13 листопада 2024 року о 16 год. 20 хв. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 з метою постановки на облік та отримання військово-облікового документу. На вимогу надати документ, що підтверджує уточнення у визначений законом строк своїх персональних (облікових) даних через ЦНАП або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) ТЦК та СП ОСОБА_1 зазначив, що ним не виконано даного обов'язку, відповідно такий документ відсутній. Про що також свідчить власноручно заповнене повідомлення. Також, відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, інформація щодо уточнення громадянином ОСОБА_1 своїх персональних (облікових) даних - відсутня. В порушення вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пункту 22 Порядку та інших нормативно-правових актів, громадянин ОСОБА_1 не виконав обов'язок щодо уточнення своїх персональних (облікових) даних у визначений строк, чим вчинив адміністративне правопорушення в особливий період, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (копія протоколу - а.сп. 12-13).
18 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 полковником ОСОБА_3 було прийнято постанову №907 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 . Вказаною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 гривень.
У постанові №907 зазначено, що перевіривши інформацію за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів щодо уточнення громадянином своїх персональний (облікових) даних, встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в жодному ТЦК та СП, військово-облікового документу військовозобов'язаного ніколи не отримував та відповідно інформація щодо уточнення даних у визначений законом строк в реєстрі відсутня.
Під час розгляду справи було встановлено, що відповідно до інформації з військово- облікового документа, який сформований 26.08.2024 року у застосунку Резерв+ - дані не уточнено. Відповідно до інформації з АІТС «Оберіг» (ЄДРПВР) з розділу «звірка даних» встановлено, що уточнення даних здійснено лише 26.08.2024 року. У постанові зазначено, що ОСОБА_1 у період проведення мобілізації, маючи обов'язок уточнити протягом 60 днів (з 18.05.24р. до 16.07.2024р.) свої персональні дані та враховуючи відсутність військово-облікового документу у останнього, у визначений строк не прибув до Р(М)ТЦК та СП за місцем свого перебування або місцезнаходження, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 для оформлення військово-облікового документу та уточнення даних, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме вимоги ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, абз.7 ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, п. 22 Порядку та, відповідно, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказане підтверджується копією постанови №907 від 18.11.2024 (а.сп.14-15).
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, Закони України «Про військовий обов'язок і військову службу», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Абзацом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон 3543-ХІІ) визначено що мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Абзацом 5 частини 1 статті 1 Закону 3543-ХІІ передбачено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Також, відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону», - особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 р. Даним Указом постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
У свою чергу, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» на всій території України оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідними Законами вносились зміни до даних Указів, на підставі яких продовжено дію воєнного стану та загальну мобілізацію.
Таким чином, із 24 лютого 2022 р. в Україні триває особливий період.
Відповідно до частини восьмої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Кабінетом Міністрів України затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки від 23.02.2022 р. №154 (далі - Положення). Відповідно до пункту 1 Положення, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначається Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі-Порядок).
Пунктом 2 та 3 Порядку визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.
Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають окрім інших громадяни України, які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку та ін.
Відповідно до абз.2 ч.3 ст.18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», під час дії воєнного стану призовні комісії утворюються для розгляду питань щодо: організації та проведення медичного огляду осіб, які перебувають на військовому обліку призовників та досягли 25-річного віку, взяття їх на військовий облік військовозобов'язаних або виключення з військового обліку.
ОСОБА_1 23 квітня 2024 року рішенням призовної комісії, відповідно до абз.2 ч.3 ст.18-1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зарахований на облік військовозобов'язаних, як такий, який досягнув 25-річного віку, про що свідчить витяг з протоколу засідань призовної комісії №8 від 23.04.2024 (а.сп. 93)
Відтак, ОСОБА_1 набув статусу військовозобов'язаного з досягненням 25-річного віку та зарахування його на облік військовозобов'язаних рішенням призовної комісії, а саме 23.04.2024 року.
Крім того, згідно копій матеріалів особової справи призовника ОСОБА_1 , останньому ще в 2017 році надавалась відстрочка від призову на строкову військову службу, а з 2019 року до призовної комісії він неодноразово не з'являвся, про що наявні відмітки в розділі «результати прозову».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633-ІХ) визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом (набрання чинності 18.05.2024) уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Частиною десятою статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до положень абзацу сьомого частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово- обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Згідно з повідомленням про виконання обов'язку щодо уточнення персональних даних, ОСОБА_1 13.11.2024 письмово повідомив начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , що військово-обліковий документ у нього відсутній, а щодо обов'язку уточнення ним своїх персональних даних протягом 60 днів з дня набрання чинності ЗУ №3633 (18.05.2024 набрання чинності) зазначено «не виконано» (копія повідомлення - а.сп.87).
В поясненнях до протоколу ОСОБА_1 зазначив, що не уточнив свої персональні дані у визначений строк, тому що законами не цікавиться, а повістки не отримував. Вказане свідчить про визнання ним факту невиконання відповідного обов'язку.
Відповідно до сформованого 26.08.2024 витягу з інформаційної системи «Резерв +», інформація про уточнення даних, номери засобів зв'язку та електронної почти - відсутня, а адреса, яка зазначена у витягу не відповідає адресі зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , що вказана у позовній заяві та копії паспорта позивача. Згідно сформованого 25.11.2024 витягу з інформаційної системи «Резерв +», датою уточнення даних вказано 18.11.2024. Крім цього, в інформаційній системі «Оберіг», станом на 26.08.2024, була відсутня інформація відносно ОСОБА_1 (а.сп. 1, 9, 16, 88).
Також встановлено, що військово-обліковий документ ОСОБА_1 було видано 13.11.2024 року, цього ж дня ІНФОРМАЦІЯ_2 його було взято на військовий облік, про що свідчать відомості з військово-облікового документа (а.сп.17-18).
Досліджені судом обставини вказують на те, що ОСОБА_1 в період з 18.05.2024 по 16.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_7 для отримання військово-облікового документу та уточнення даних не прибув. Докази на спростування вказаного позивачем суду не надано.
Частиною другою статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до ч.3 ст.210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненого в особливий період, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Невиконання позивачем обов'язку щодо уточнення своїх персональних (облікових) даних у визначений законом строк, мало наслідком порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме вимоги ч.10 ст.1 Закону №2232-ХІІ, абз.7 ч.3 ст.22 Закону №3543-ХІІ, п. 22 Порядку.
Щодо посилання позивача та його представника на примітку з КУпАП, (Положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами. (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи), то слід зазначити, що отримання певних видів персональних даних, а саме адреси проживання, номеру мобільного телефону, електронної адреси держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів від інших органів центральної влади не передбачається Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Саме тому законодавцем покладено цей обов'язок на громадян. На це також звертає увагу заступник Міністра оборони України з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації у своєму листі (а.с. 94).
Твердження сторони позивача про те, що з 11.04.2024 року ОСОБА_1 не отримував повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановки на військовий облік, оформлення військово- облікового документу, проходження медичного огляду чи з будь-яких інших підстав, суд вважає безпідставними, оскільки не вручення повістки не впливає на встановлений чинним законодавством обов'язок громадян уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження.
Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які досліджені судом, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд визнає доведеним «поза розумним сумнівом» належними та допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд приходить до висновку, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо порядку розгляду справи, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення доведений відповідачем та підтверджується матеріалами справи, доказів, які б спростовували факт адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем надано не було і судом таких обставин не встановлено, а тому у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.
У відповідності до п.5 ч.1 ст.244 КАС України, при ухваленні рішення суд має також вирішити питання розподілу судових витрат між сторонами.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються, у відповідності до приписів ст. 134, 139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 72-77, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя А.М. Збаражський