Справа № 214/2171/25
1-кп/214/739/25
19 березня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді- ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора- ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні, в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025041750000120 від 19.01.2025 року щодо ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -
Прокурор в судовому засіданні надала письмове клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 на 60 днів без визначення застави.
В обґрунтування свого клопотання прокурор зазначила наступне, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, вчиненого за наступних обставин.
ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, штурмовик військової частини НОМЕР_1 , 26.01.2025 приблизно об 18 годині 30 хвили, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні буд. АДРЕСА_1 , під час розпиття спиртних напоїв з раніше йому не знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході бесіди, між останніми на ґрунті побутових питань і раптово виниклих особистих неприязних відносин, сталася сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Так, в цей же день та час ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді отримання останньою тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Медова, 84 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу наблизився до ОСОБА_6 і в положенні стоячи обличчям до нього умисно зі значною силою наніс один удар рукою в область голови, від чого ОСОБА_7 впав на підлогу
Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_4 наблизився до потерпілого ОСОБА_6 який підвівся, і наніс потерпілому два удари правою ногою в область грудної клітини, від яких ОСОБА_6 впав, після чого, ОСОБА_4 , знаходячись в положенні стоячи над ОСОБА_6 , умисно зі значною силою наніс останньому декілька ударів правою ногою по тулубу, чим спричинив йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 285 від 26.02.2025 року тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини ( закритий перелом 5,6,7 ребер ліворуч, розрив лівої легені, ускладнений травматичним гемо- та пневмотораксом ліворуч, підшкірною емфіземою), які за своїм характером відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, за ознаками небезпеки для життя п.2.1.3 «й» «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Крім того, спричинив закритий перелом лівої ліктьової кістки, що за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я більше 21 доби ( термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби) п.2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Інші тілесні ушкодження у вигляд синців та саден за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 :
Дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань 24.02.2022 Президентом України видано Указ № 69/2022 про оголошення на території України загальної мобілізації.
Згідно ст. 25 ч. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 року ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця і під час проходження військової служби повинен, окрім іншого, дотримуватися вимог ст.ст. 6, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 року, ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 року, які вимагають від нього свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, бути ввічливим і дотримуватись військового етикету, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Поряд з цим, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин проти життя та здоров'я за наступних обставин.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, штурмовик військової частини НОМЕР_1 , 26.01.2025 приблизно об 18 годині 30 хвили, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в приміщенні буд. АДРЕСА_1 , під час розпиття спиртних напоїв з раніше йому не знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході бесіди, між останніми на ґрунті побутових питань і раптово виниклих особистих неприязних відносин, сталася сварка, під час якої у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень.
Так, в цей же день та час ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_6 тяжких тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, розуміючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді отримання останньою тяжких тілесних ушкоджень, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись по вул. Медова, 84 в Саксаганському районі м. Кривого Рогу наблизився до ОСОБА_6 і в положенні стоячи обличчям до нього умисно зі значною силою наніс один удар рукою в область голови, від чого ОСОБА_7 впав на підлогу
Після чого, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу ОСОБА_4 наблизився до потерпілого ОСОБА_6 який підвівся, і наніс потерпілому два удари правою ногою в область грудної клітини, від яких ОСОБА_6 впав, після чого, ОСОБА_4 , знаходячись в положенні стоячи над ОСОБА_6 , умисно зі значною силою наніс останньому декілька ударів правою ногою по тулубу, чим спричинив йому згідно висновку судово-медичної експертизи № 285 від 26.02.2025 року тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини ( закритий перелом 5,6,7 ребер ліворуч, розрив лівої легені, ускладнений травматичним гемо- та пневмотораксом ліворуч, підшкірною емфіземою), які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознаками небезпеки для життя п.2.1.3 «й» «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Крім того, спричинив закритий перелом лівої ліктьової кістки, що за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, за ознаками тривалого розладу здоров'я більше 21 доби ( термін загоювання кісткової тканини більше 21 доби) п.2.2.2 «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Інші тілесні ушкодження у вигляд синців та саден за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5. «Правил судово - медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6.
Умисні дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , кваліфіковано за ч.1 ст.121 КК України за ознаками умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Ухвалою слідчого судді Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2025 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів до 29.03.2025 року без визначення розміру застави.
Даною ухвалою встановлено обґрунтованість підозри, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від суду, у незаконний спосіб впливати на потерпілого чи свідків, або вчиняти нові кримінальні правопорушення.
На теперішний час виникла необхідність у продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до ОСОБА_4 відповідно до вимог положень ст. 199 КПК України.
Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні матеріалами:
протоколом огляду місця події від 26.01.2025 року в ході якого вилучено змиви РБК, речі потерпілого зі слідами бурого кольору, схожими на кров;
протоколом допиту свідка ОСОБА_8 ;
протоколом допиту свідка ОСОБА_9 ;
протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
довідкою від КП «КМКЛ №2» КМР згідно якої, у ОСОБА_6 маються наступні травми: ЗЧМТ, струсу головного мозку, перелом 7-8 ребер ліворуч, розрив лівої легені, травматичний пневмоторакс. Перебуває у відділенні політравми.
28.01.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. ст. 121 КК України, за яке Кримінальним кодексом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується до раніше до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, враховуючи, що на теперішний час встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує необхідність продовжити дію запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 обґрунтовується запобігання спробам:
1) Переховуватися від суду. Даний ризик підтверджується тим, що обвинувачений не має належних та постійних засобів для існування та міцних соціальних зв'язків. Також, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу або території України, свідчить про можливе виникнення у обвинуваченого бажання переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності, тобто наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
2) Незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Зазначений ризик підтверджується наявністю ймовірності впливу обвинуваченого на потерпілого та свідків з метою примушування до зміни показів у суді. Відповідно до ст.221 КПК України має право ознайомитись із матеріалами кримінального провадження, а отже: доказами, здобутими в ході досудового розслідування, знатиме ПІБ свідків та їх місце мешкання, які допитані у кримінальному провадженні, та яких не допитано в суді, тому підозрюваний, може вплинути на них з метою примушування до зміни показів у суді, тобто наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України.
3) Вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 вчинив дане кримінальне правопорушення на умовно-достроковому звільненні.
Крім того, менш суворіші запобіжні заходи, не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 та запобігти вказаним ризикам з наступних підстав.
Так, особиста порука не може бути застосована до підозрюваного ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю письмових зобов'язань осіб, які заслуговують на довіру суду.
Особисте зобов'язання не може бути застосоване в зв'язку із тим, що перебування підозрюваного ОСОБА_4 на волі не сприятиме виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Домашній арешт не можливо застосувати у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем військової служби за контрактом, що унеможливлює застосування до останнього домашнього арешту.
Всі зазначені обставини свідчать про неможливість запобігти вищезазначеним ризикам шляхом обрання іншого, більш м'якого, запобіжного заходу для ОСОБА_4
Можливість перебування особи на волі може сприяти здійсненню нових аналогічних кримінальних правопорушень.
Зазначені обставини свідчать про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене клопотання в повному обсязі, посилаючись на письмові пояснення.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на більш м'який.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просить справу розглядати за його відсутності.
Вислухавши думки сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність та доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави, виходячи з такого.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
У відповідності до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців.
Відповідно до ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також Європейський суд з прав людини в рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Судом встановлені обставини, наявність яких може свідчити про ризики, передбачені п.п.1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме спроби ОСОБА_4 переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
На думку слідчого судді, ОСОБА_4 може переховуватися від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину проти життя особи, і в разі доведення вини ОСОБА_4 у скоєнні даного кримінального правопорушення, загрожує міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 8 років. Відсутність міцних соціальних зв'язків, які б могли стримати останнього не покидати межі м. Кривого Рогу та території Україна.
Ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, підтверджується тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого умисного злочину проти життя особи та з метою уникнення відповідальності останній, перебуваючи на волі може незаконно впливати на потерпілого та свідків події у цьому кримінальному провадженні.
Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, підтверджується тим, що ОСОБА_4 , вчинив дане кримінальне правопорушення на умовно-достроковому звільненні.
Вказані вище обставини, на думку суду, в сукупності, беззаперечно свідчать про те, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, впливати на потерпілого та свідків та продовжувати вчиняти інші злочини, що вказує на необхідність продовження обраного щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, що забезпечить належну процесуальну поведінку останнього.
Керуючись ст.ст.110, 176-178, 183, 184, 331, 369, 371 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 днів, тобто до 17 травня 2025 року, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1