Справа № 214/8656/24
1-кп/214/25/25
18 березня 2025 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні, об'єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 4 ст. 185 КК України (внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12024041750001200 від 11.09.2024 року, №12024041750001619) ,-
13 березня 2025 року прокурор ОСОБА_7 звернулася до суду із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки, як під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 так і на даний час, продовжують існувати наступні ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4 , 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, запобігання спробам:переховуватися від суду, зазначений ризик підтверджується тим, що ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування, раніше судимий за вчинення тотожних злочинів, підозрюється у повторному вчиненні тяжкого злочину, яке було вчинено під час умовно-дострокового звільнення, не має місця реєстрації та фактичного місця проживання; незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні: зазначений ризик підтверджується наявністю ймовірності впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих з метою примушення зміни показів у суді, оскільки останній ознайомився з матеріалами досудового розслідування, та потерпілі і свідки судом на разі не допитані; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином: підтверджується наявністю ймовірності впливу ОСОБА_6 на потерпілих з метою схилення їх до дачі неправдивих показів; вчинити інше кримінальне провадження: обвинувачений ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності. У зв'язку з цим існують достатні підстави вважати ОСОБА_6 особою, яка схильна до отримання доходу злочинним шляхом.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні, при вирішенні клопотання прокурора щодо продовження строку запобіжного заходу заперечували проти його задоволення та просили заміни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід який не буде пов'язаний з триманням під вартою.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній може переховуватися від суду, оскільки останній офіційно не працевлаштований, тобто не має законних, належних та достатніх засобів для існування, раніше судимий за вчинення тотожних злочинів, підозрюється у повторному вчиненні тяжкого злочину, яке було вчинено під час умовно-дострокового звільнення, не має місця реєстрації та фактичного місця проживання. Крім того, при оцінці ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд приймає до уваги, що на разі не допитано потерпілих та свідків у об'єднаному кримінальному провадженні, ОСОБА_6 ознайомлений з матеріалами досудового розслідування, де зазначено місце мешкання останній, а тому з метою зміни показів обвинувачений може вплинути на покази останніх.
Крім того, ОСОБА_6 раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності. У зв'язку з цим існують достатні підстави вважати ОСОБА_6 особою, яка схильна до отримання доходу злочинним шляхом, а тому може вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Відповідно до положень частини 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_8 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3,4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 318, 331, 350, 372 КПК України, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень , передбачених ч. 4 ст. 185 КК України на строк, що не перевищує двох місяців, тобто строком до 16 травня 2025 року.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження та направити її для виконання начальнику Криворізької установи виконання покарань № 3 УДПтСУ у Дніпропетровській області.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено 19 березня 2025 року о 16-00 годині.
Головуючий суддя ОСОБА_1