Справа № 175/11596/24
Провадження № 2/175/1900/24
Іменем України
"19" березня 2025 р. смт. Слобожанське
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді: Журавель Т.С., за участю секретаря судового засідання Вербицької К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014) через свого представника звернулося до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 11.08.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» уклали договір позики №5987082, який підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Відповідач умови укладеного договору належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 17091 грн 60 коп., з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11091 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками. 13.12.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №13-12/2023, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало належні йому права вимоги до боржників за договорами позики, зокрема і до відповідача.
Ухвалою судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.08.2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Відповідач через систему «Електронний суд» надіслав відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів про те, що саме відповідач проходив верифікацію, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором не відповідає вимогам електронного підпису згідно з Положенням Національного банку України «Про використання електронного підпису та електронної печатки». Також відповідач зазначає, що позивачем не було надано належних доказів про отримання та використання грошових коштів.
Представник позивача надіслав відповідь на відзив, в якому спростовує твердження відповідача, посилаючись на те, що договори, укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Також зазначено, що на сайті «МАНІФОЮ» є певний алгоритм дій, проходження якого є підтвердженням того, що договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які узгодили всі умови, при цьому без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення та без здійснення входу відповідачем на сайт кредитодавця за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договір не був би укладений. Крім того, відповідач отримав грошовий переказ у розмірі 6000 грн шляхом банківського переказу за номером картки НОМЕР_1 , яку також самостійно вказав. Таким чином первісний кредитор та відповідач узгодили всі істотні умови укладеного договору. В подальшому вимоги за договором позики №5987082 були передані в ході підписання договору факторингу між первісним кредитором та позивачем, на підтвердження чого надано платіжну інструкцію.
Відповідач надіслав заперечення, в яких зазначає, що платіжна інструкція, надана позивачем, не відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, а саме не містить дати валютування та підписів платника та отримувача, а отже, є неповноцінною і не може вважатись достовірним доказом переказу коштів на рахунок первісного кредитора, у зв'язку з чим умови договору факторингу між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» не були виконані, а отже права вимоги за договором позики позивачем не отримані.
Представник позивача надіслав додаткові пояснення, в яких звертає увагу суду на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» було надано копії договорів у відповідності до вимог чинного законодавства, які є належними доказами існування правовідносин між відповідачем та первісними кредиторами.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 13.12.2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.
У судове засідання учасники справи не з'явилися, просили розгляд справи здійснювати без їх участі.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
11.08.2023 року ОСОБА_1 та ТОВ «МАНІФОЮ» уклали договір позики №5987082, який підписаний електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора t09205.
Згідно п. 2.1. договору, позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов?язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов?язані з виконанням цього договору.
Положеннями п. 2.3 визначені параметри позики, а саме: сума позики - 6000 грн, строк позики - 64 днів, дата повернення позики - 14.10.2023 року.
Згідно п. 2.4 сторони обумовили процентні ставки, що застосовуються в межах позики.
Відповідно до п. 2.5. позика надається позичальнику в день підписання сторонами договору позики шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок позичальника за номером електронного платіжного засобу (банківської картки) НОМЕР_1 , зареєстрованого позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті.
Як вбачається з відповіді АТ «Універсал Банк», банківська картка № НОМЕР_2 була емітована Банком, на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ). 11.08.2023 року на картку № НОМЕР_2 був зарахований платіж у розмірі 6000,00 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за договором позики №5987082 від 11.08.2023 року, за період у ОСОБА_1 наявна заборгованість у сумі 17091 грн 60 коп, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 11091 грн 60 коп. - сума заборгованості за відсотками.
13.12.2023 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу №13-12/2023, відповідно до якого ТОВ «МАНІФОЮ» передало належні йому права вимоги до боржників за договорами позики, зокрема і до ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору факторингу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів.
Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 628 ЦК України Договір, що укладається між Банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов'язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що матеріали справи не місять доказів на підтвердження того, що договір позики був укладений саме ним, оскільки позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано договір позики №5987082, який підписаний одноразовим ідентифікатором.
Суд зауважує на тому, що згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електронну комерцію).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Положеннями ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно ч. 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Таким чином первісний кредитор та ОСОБА_1 уклади договір позики в електронній формі та дійшли згоди щодо всіх істотних умов договору позики, зокрема, погодили відсоткові ставки за користування коштами.
Крім того, матеріали справи містять відомості, надані АТ «Унаверсал Банк» про підтвердження факту зарахування коштів 11.08.2023 року у сумі 6000 грн на рахунок, емітований на ім'я відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши докази, суд доходить висновку, що позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 , який належним чином не виконав свої зобов'язання, у зв'язку з чим позовна заява є обґрунтуваною та такою, що підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 27, 76-81, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014) заборгованість за договором позики №5987082 від 11.08.2023 року у розмірі 17091 грн 60 коп. (сімнадцять тисяч дев'яноста одна гривня шістдесят копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, ЄДРПОУ: 35625014, pax. № НОМЕР_4 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 3028 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т. С. Журавель