ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 березня 2025 року Справа № 903/830/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гудак А.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Маціщук А.В.
без повідомлення учасників справи
за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Волинської області, від 02.12.2024 у справі №903/830/24 (суддя Бідюк С.В., м.Луцьк, повний текст складено 02.12.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Каргілл Енімал Нутрішн»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича
про стягнення 160429,00 грн
Фізична особа-підприємець Нестеренко Віктор Іванович звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Каргілл Енімал Нутрішн» до відповідача Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича про стягнення 160 429,00 грн.
Рішенням Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 позов задоволено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Каргілл Енімал Нутрішн» 160 429,00 грн.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням Фізична особа-підприємець Нестеренко Віктор Іванович звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 та ухвалити нове, яким у позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Каргілл Енімал Нутрішн» до відповідача Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича про стягнення 160429,00 грн заборгованості за дистриб'юторським договором №Д020 від 24.12.2020 відмовити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Звертає увагу, що на момент початку широкомасштабного вторгнення з боку російської федерації ФОП Нестеренко Віктор Іванович був зареєстрований як ФОП за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, свою господарську діяльність ФОП Нестеренко Віктор Іванович здійснював у двох магазинах зареєстрованих за адресами: АДРЕСА_2 ; Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178.
Зазначає, що відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309, датою тимчасової окупації міста Пологи є 03 березня 2022 року. На момент надання апеляційної скарги місто Пологи залишається окупованим.
Скаржник звертає увагу, що магазин розташований в приміщені за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178 розграбований військовослужбовцями російської федерації, а всі товарно матеріальні цінності вкрадені, знищенні, зіпсовані, документи ФОП (пов'язані із його фінансового - господарською діяльністю, за період з 01.01.2012 року до 03.03.2022 року), які зберігали в цьому приміщенні магазину, під час цього пограбування також були вкрадені, знищенні, зіпсовані. Факт пограбування магазину, який знаходився за адресою: Запорізька область, Пологівський район, місто Пологи, вулиця Магістральна (колишня назва вул. Карла Маркса), будинок 176/178, підтверджується витягом ЄРДР кримінального провадження №12022080000000133.
В апеляційній скарзі скаржник звертає увагу, на пункті 9.1. договору №Д020 від 24.12.2020, яким передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором у випадку настання обставин непереборної сили.
Відповідач відзначив, що оскільки він залишився без коштів та всього майна, яке було до 24.02.2024 він не має можливості оплатити товар ТОВ «Каргілл Енімал Нутрішн». Доступ до товарно-матеріальних цінностей та документів був втрачений через окупацію міста Пологи збройними формуваннями російської федерації 03 березня 2022 року.
Ухвалою суду від 31.12.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віктору Івановичу усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подачі заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити: довідку про доходи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України за місцем проживання (реєстрації). Роз'яснено Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віктору Івановичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
02 січня 2025 року від представника Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича адвоката Носкова О.М. надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2023 року по 4 квартал 2023 року, довідка сформована 01.01.2025.
Ухвалою суду від 07.01.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 - залишено без руху. Запропоновано Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віктору Івановичу усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом шляхом подачі заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн. Роз'яснено Фізичній особі-підприємцю Нестеренку Віктору Івановичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.
17 січня 2025 року від представника Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича адвоката Носкова О.М. надійшла заява про усунення недоліків, якою долучено квитанцію про оплату судового збору №54 від 13.01.2025 на суму 3633,60 грн.
Ухвалою суду від 21.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24. Розгляд апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича на рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 здійснюватиметься без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
В ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч.1 ст.273 ГПК України.
31 січня 2025 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргілл Енімал Нутрішн" - адвоката Степанюка Д.О. надійшов відзив, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 - без змін.
Положеннями статті 269 вказаного Кодексу визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Каргілл Енімал Нутрішн» (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Нестеренком Віктором Івановичем (дистриб'ютор) 24.12.2020 укладено дистриб'юторський договір №Д020 (далі - договір) (т. 1 а.с. 8-13).
За умовами пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність дистриб'юторів, а дистриб'ютори зобов'язуються прийняти і оплатити товари, в т.ч., але не виключно корми, кормові добавки, премікси (товар) на умовах зазначених в даному договорі.
Асортимент, кількість та ціна товару визначається у рахунку-фактурі та/або у видаткових накладних для кожного дистриб'ютора окремо ( п. 1.2 договору).
Товар поставляється партіями на умовах FCA (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного договору) місце поставки: Львівська обл, Кам'янка-Бузький р-н, с. Запитів, вул. Київська, 236 та/або Львівська обл., Яворівський район, с. Жорниська, комплекс «Ямельня-1», та/або Черкаська обл., м. Черкаси, Соснівський р-н, вул. Смілянська, 131 або DAP (в редакції Інкотермс 2020 в частині що не суперечить умовам даного договору) місце поставки: склад відповідного дистриб'ютора, що розташований за адресою, вказаною у замовленні дистриб'ютора. В разі наявності протиріч між умовами цього договору та Інкотермс 2020, перевагу мають та застосовуються умови договору (п.2.1 договору).
На підтвердження прийняття замовлення дистриб'юторів до виконання, постачальник виставляє відповідному дистриб'ютору рахунок у якому вказується кількість, ціна та загальна вартість замовлення товару (п.2.4. договору).
Право власності на товар переходить від постачальника до відповідного дистриб'ютора в момент підписання видаткової накладної на товар (п.2.9. договору).
Пунктом 3.1 договору встановлено, що вартість товару вказується у рахунку та/або у видатковій накладній.
Відповідно до п. 3.7 договору розрахунки за цим договором здійснюються шляхом банківського переказу на банківський рахунок постачальника, що зазначений у рахунках та/або видаткових накладних. Обов'язок дистриб'ютора з оплати товару вважається виконаним в момент зарахування грошових коштів в повному обсязі на банківський рахунок постачальника.
Оплата за товар здійснюється кожним дистриб'ютором, що входить до групи дистриб'юторів, з відстрочкою платежу 30 календарних днів з дати виписування видаткової накладної на товар. Кожен із дистриб'юторів, що входять до групи дистриб'юторів, підписуючи цей договір, безвідклично та безумовно погоджується із тим, що у випадку, якщо на момент отримання постачальником від відповідного дистриб'ютора коштів за товар, поставлений згідно цього договору, у такого дистриб'ютора буде наявна прострочена заборгованість перед постачальником за цим договором або будь-якими іншими договорами, укладеними із постачальником, постачальник, незважаючи на відомості, вказані дистриб'ютором у графі «Призначення платежу» відповідного платіжного доручення, має право в односторонньому порядку самостійно а) зарахувати отримані від дистриб'ютора кошти в погашення заборгованості такого дистриб'ютора, за цим або будь-яким іншим договором, укладеним із постачальником, котра виникла у найдавніший період, до повного її погашення або б) зарахувати отримані від дистриб'ютора кошти в погашення штрафних санкцій та/ або процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих такому дистриб'ютору, за цим або будь-якими іншими договорами, укладеними із постачальником. Протягом трьох робочих днів з моменту надсилання постачальником відповідного запиту дистриб'ютори зобов'язані надати постачальнику лист із зазначенням скорегованих відомостей про призначення платежу, вказаного у запиті постачальника (п. 3.8 договору).
Згідно із п. 3.8-1 договору, кожен із дистриб'юторів, котрий входить до групи дистриб'юторів, має право оплачувати товар за будь-якого іншого дистриб'ютора, що входить до групи дистриб'юторів. При цьому в призначенні платежу дистриб'ютор зобов'язаний вказати номер та дата укладення відповідного дистриб'юторського договору та договору поруки, найменування дистриб'ютора, за якого здійснюється оплата. Якщо зазначені відомості у призначені платежу не вказані, відповідний дистриб'ютор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після здійснення платежу надати листа із зазначенням вищезгаданих відомостей. В разі не надання дистриб'ютором такого листа в обумовлений термін, постачальник має право зарахувати такі кошти в порядку, визначеному в договорі.
Кожен із дистриб'юторів, що входить до групи дистриб'юторів зобов'язується своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за товар на умовах, визначених даним договором (п.4.2. договору).
Пунктом 9.1. договору передбачено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо не виконання чи неналежне виконання стало наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору. До цих обставин надзвичайного характеру відносяться: повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна, оголошена чи неоголошена, військові дії, зміна географічних меж триваючої антитерористичної операції, початок нової антитерористичної операції, введення воєнного чи надзвичайного стану, блокади, ембарго, інші міжнародні чи національні санкції, валютні обмеження, стихійні лиха або сезонні природні явища, акти або дії органів державного управління та будь-які інші обставини поза контролем сторін.
Не вважається обставинами непереборної сили відсутність у боржника відповідних коштів (п.9.2. договору).
Відповідно до п.9.3. договору у разі виникнення вказаних в пункті 9.1. цього договору обставин, сторона, яка зазнала їх вплив, повинна негайно (протягом 48 годин) сповістити про них в письмовій формі іншу сторону. Повідомлення повинно містити дані про характер обставин, а також про оцінку їх можливого впливу на виконання стороною своїх зобов'язань за цим договором і строк виконання зобов'язань.
У разі припинення вказаних в пункті 9.1. цього договору обставин, сторона повинна негайно сповістити про це іншу сторону у письмовій формі. В повідомленні повинен бути вказаний строк, протягом якого передбачено виконати зобов'язання за цим договором (п.9.4. договору).
Згідно п. 9.5. договору, якщо сторона не направить або несвоєчасно направить повідомлення, яке передбачене в пунктах 9.3. та 9.4. цього договору, вона позбавляється права посилатися на такі обставини непереборної сили (т.1 а.с.11).
Належним доказом наявності обставин непереборної сили та їх тривалості будуть слугувати довідки/сертифікати Торгово-промислової палати України та її регіональних підрозділів (п.9.8 договору).
Даний договір вступає в силу з 31.12.2020 та діє по 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах на 1 календарний рік (п. 13.1 договору).
Пунктом 13.3 договору визначено, що закінчення строку дії або дострокове розірвання договору не звільняє сторони від проведення взаємних розрахунків, оплати штрафних санкцій та відшкодування збитків. Незважаючи на закінчення строку дії або розірвання договору, штрафні санкції нараховуються до моменту належного виконання дистриб'юторами зобов'язань з оплати за товар.
Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у кількості автентичних примірників, що відповідають кількості сторін цього договору, кожен із яких має однакову юридичну силу. Наявність підпису відповідної сторони на цьому договорі підтверджує те, що така сторона отримала оригінал примірника такого договору (п. 13.7 договору).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, між постачальником та покупцем укладено видаткову накладку №84 від 13.01.2022 на суму 198 429,00 грн, яка підписана повноважними представниками сторін без заперечень. Згідно видаткової накладної відповідач отримав товар на загальну суму 198 429,00 грн (т. 1 а.с.15).
Товарно-транспортною накладною №84 від 13.01.2022, яка підписана відповідачем без зауважень, підтверджується факт отримання останнім товару в повному обсязі (т.1 а.с. 16).
З виписка із рахунку №2457 від 25.02.2022, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що Фізична особа-підприємець Нестеренко Віктор Іванович здійснив часткову оплату за товар в розмірі 38 000,00 грн (т. 1 а.с. 19).
Враховуючи неповну оплату за товар, у відповідача виник борг перед позивачем у розмірі 160 429,00 грн, у зв'язку з чим, останній звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом про стягнення 160 429,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 173 Господарського кодексу України (на момент виникнення спірних рішень), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно статей 11, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами договір №Д020 від 24.12.2020 за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу частини 4 статті 656 ЦК України до договору купівлі-продажу, що укладається на організованих ринках капіталу та організованих товарних ринках, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і договорів купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених поза організованим ринком, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.
За статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГК України та ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 3.8 договору №Д020 від 24.12.2020 визначено, що оплата за товар здійснюється з відстрочкою платежу 30 (тридцять) календарних днів з дати виписування видаткової накладної на товар (т.1 а.с.15).
Згідно видаткової накладної №84 від 13.01.2022 на суму 198 429,00 грн, яка підписана обома сторін без заперечень, відповідач повинен був оплатити отриманий товар до 14.02.2022.
Проте, відповідач у встановлений договором строк не здійснив оплату за товар повністю, однак 25.02.2022 частково оплатив товар в розмірі 38 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з рахунку №2457 від 25.02.2022 (т. 1 а.с. 19).
Судова колегія дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткова накладна №84 від 13.01.2022 та товарно-транспортна накладна №84 від 13.01.2022 підтверджують факт виконання умов договору з боку позивача та факт виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати даного товару.
Отже, ФОП Нестеренко В.І. свої зобов'язання за договором №Д020 від 24.12.2020 належним чином та в повному обсязі не виконав, в матеріалах справи відсутні докази сплати боргу в сумі 160 429, 00 грн, який відповідач повинен був сплатити позивачу за невиконання умов договору №Д020 від 24.12.2020.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 13.1. договору, визначено, що договір вступає в силу з 31.12.2020 та діє по 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань сторін. У разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення договору за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, договір вважається продовженим на тих самих умовах на 1 календарний рік.
Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять доказів визнання його недійсним, зокрема заяви однієї із сторін про припинення договору направленої за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення строку дії договору, що свідчить про те, що договір №Д020 від 24.12.2020 укладений між сторонами, чинний та є обов'язковим для виконання.
Отже, враховуючи чинність договору №Д020 від 24.12.2020 та факт підписання обома сторонами видаткової накладної №84 від 13.01.2022, та товарно-транспортної накладної №84 від 13.01.2022, відповідач у повному обсязі не виконав умови договору у зв'язку з чим виник борг перед позивачем у розмірі 160 429,00 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги стосовно обставин непереборної сили, а саме пункту 9.1. договору №Д020 від 24.12.2020, згідно якого сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором у випадку настання обставин непереборної сили, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, 24.02.2022 Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.
Листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
Судова колегія звертає увагу на постанову Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 в якій зроблено висновок, що лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 є документом загального інформаційного характеру, цей лист не може вважатися сертифікатом Торгово-промислової палати України, виданим відповідно до положень ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" і не є доказом настання форс-мажору (обставин непереборної сили) для певного суб'єкта господарювання у конкретному зобов'язанні. Тобто, кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин, так як сам по собі лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації.
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Форс-мажорні обставини, як правило, впливають на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).
З матеріалів справи вбачається, що в п. 9.1. договору №Д020 від 24.12.2020 визначено, що сторона звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання стало наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору. До цих обставин надзвичайного характеру відносяться: повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, а також війна, оголошена чи неоголошена, військові дії, зміна географічних меж триваючої антитерористичної операції, початок нової антитерористичної операції, введення воєнного чи надзвичайного стану, блокади, ембарго, інші міжнародні чи національні санкції, валютні обмеження, стихійні лиха або сезонні природні явища, акти або дії органів державного управління та будь-які інші обставини поза контролем сторін. Не вважається обставинами непереборної сили відсутність у боржника відповідних коштів (п.9.2. договору). У разі виникнення вказаних в пункті 9.1. цього договору обставин, сторона, яка зазнала їх вплив, повинна негайно (протягом 48 годин) сповістити про них в письмовій формі іншу сторону. Повідомлення повинно містити дані про характер обставин, а також про оцінку їх можливого впливу на виконання стороною своїх зобов'язань за цим договором і строк виконання зобов'язань (п.9.3. договору).
Відповідно до частини 3 статті 7.1.7 "Форс-мажор", глави 7 "Невиконання" Принципів міжнародних комерційних договорів в редакції 2016 року, визначено: "Сторона, яка не в змозі здійснити виконання, має повідомити другу сторону про перешкоду та її вплив на її можливість виконання. Якщо повідомлення не отримане другою стороною протягом обгрунтованого сторку після того, як стороні, що не в змозі здійснити виконання (перша сторона), стало відомо про перешкоду, перша сторона є відповідальною за збитки, спричинені внаслідок такого неотримання".
Також, в частині 3 статті 8.108 "Звільнення від відповідальності через перешкоду", глави 8 "Невиконання та загальні положення щодо засобів захисту" Принципів Європейського договірного права зазначено: "Сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна забезпечити аби повідомлення про виникнення перешкоди та її вплив на можливість сторони виконати зобов'язання інша сторона отримала протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконує зобов'язання, дізналася, або повинна була дізнатися про такі обставини. Інша сторона має право на відшкодування будь яких втрат, спричинених через неотримання такого повідомлення".
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що вони не містять належних доказів повідомлення позивача про наявність обставин непереборної сили, які визначені п. 9.8. договору, а саме довідки, сертифікати Торгово-промислової палати України та її регіональних підрозділів. Отже, відповідно до п. 9.5. договору, якщо сторона не направить або несвоєчасно направить повідомлення, яке передбачене в пунктах 9.3. та 9.4. цього договору, вона позбавляється права посилатися на такі обставини непереборної сили.
Таким чином, враховуючи вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення 160 429, 00 грн з відповідача, належними та допустимими доказами у справі, наявними в матеріалах справи.
Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Нестеренка Віктора Івановича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 02.12.2024 у справі №903/830/24 без змін.
2. Справу №903/830/24 повернути Господарському суду Волинської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "19" березня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Маціщук А.В.