18 березня 2025 року
м. Київ
cправа № 920/1353/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ємця А. А. - головуючого, Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,
за участю секретаря судового засідання Рєзнік А. В.,
представників учасників справи:
позивача - не з'явився,
відповідача - Кучменко С. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Платформ»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 (колегія суддів: Владимиренко С. В. - головуючий, Демидова А. М., Ходаківська І. П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Платформ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс»
про стягнення грошових коштів,
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Платформ» (далі - ТОВ «Платформ») звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроальянс» (далі - ТОВ «Агроальянс») 1 490 000 грн заборгованості.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при виконанні укладеного з відповідачем договору на транспортно-експедиційне обслуговування від 19.09.2022 № 1609 (далі - Договір) виникло понаднормове користування вагонами, що підтверджується інформацією Укрзалізниці про дислокацію і стан вагонів у розрізі кожного вагону, а тому відповідач відповідно до пункту 3.6 Договору повинен сплатити позивачу суму неустойки за понаднормове використання вагонів.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Господарський суд Сумської області рішенням від 10.06.2024 (суддя Резніченко О. Ю.) позов задовольнив: стягнув з ТОВ «Агроальянс» на користь ТОВ «Платформ» 1 490 000 грн плати за понаднормове використання вагонів.
2.2 Рішення мотивоване тим, що понаднормове використання вагонів підтверджується інформацією Української залізниці про дислокацію і стан вагонів в розрізі кожного вагону. При цьому суд погодився з позицією відповідача про визначення умовами Договору складання та підписання актів наданих послуг. Однак у цьому випадку, як зазначив суд, для вирішення спору необхідним є установлення саме факту надання послуг, який суд першої інстанції вважає установленим з мотивів, що зазначені у рішенні.
2.3 Постановою від 21.01.2025 Північний апеляційний господарський суд рішення Господарського суду Сумської області від 10.06.2024 скасував та ухвалив нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
2.4 Апеляційний господарський суд виходив з того, що: в умовах укладеного між сторонами Договору та додаткових угод до нього сторони не узгоджували, що дані з порталу Укрзалізниці можуть підтверджувати терміни понаднормового використання вагонів при перевезенні вантажів; водночас інформація, отримана з баз даних філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», носить виключно довідковий характер та не містить даних, на підставі яких документів була сформована така інформація.
2.5 При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що такими обліковими документами у разі внутрішніх перевезень є пам'ятка про подавання / забирання вагонів, яка мала оформлюватися після закінчення приймально-здавальних операцій та/або відомості плати за користування вагонами, що складалася б на підставі вказаної вище пам'ятки, або ж у разі перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення такими документами є власне залізничні накладні, в яких фіксується момент прибуття вагонів у кінцевий пункт призначення, з яким пов'язується можливість початку вивантажувальних операцій з вагонами, нарахування додаткових платежів у разі затримок із видачею вантажу, що мали місце, та момент відправки вагонів після завершення вантажних операцій - порожніх (за новими сформованими залізничними накладними), а також інші документи, що передбачені національним законодавством країни, де проводилися такі операції - відповідно до вимог § 1 статті 3 та статті 5 зазначеної Угоди.
2.6 За висновком суду апеляційної інстанції надані позивачем копії «накладных, разделы по расчету провозных платежей, ведомости вагонов» не містять відомостей стосовно здачі завантажених вагонів на прикордонних станціях та дат прийому порожніх вагонів на прикордонних станціях.
2.7 За таких обставин колегія суддів апеляційного суду виснувала про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ «Платформ».
3. Короткий зміст касаційної скарги, позиція учасників справи, заяви, клопотання, інші процесуальні питання
3.1 ТОВ «Платформ» у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
3.2 Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позивач зазначає, що апеляційний господарський суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10.02.2020 у справі № 904/2679/19, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
3.3 Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечує викладені в ній доводи і просить оскаржуване судове рішення залишити без змін та відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача. При цьому ТОВ «Агроальянс» наголошує на наявності підстав для закриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у справі № 904/2679/19, на яку посилається позивач у касаційній скарзі, не є подібними правовідносинам у справі, що розглядається.
4. Мотивувальна частина
4.1 Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.2 Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
4.3 При цьому сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підставу, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
4.4 Дослідивши викладені у касаційній скарзі доводи, зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 920/1353/23 на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України з огляду на таке.
4.5 Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
4.6 Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
4.7 Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.
4.8 Отже, відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
4.9 Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції для обґрунтування мотивувальної частини постанови. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.
4.10 При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов'язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
4.11 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 виклала правову позицію, відповідно до якої на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями, відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
4.12 Позивач у касаційній скарзі посилається на неврахування апеляційним судом постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 904/2679/19, «згідно якої якщо спірний договір відповідає вимогам законодавства, підписаний директорами підприємств і скріплений печатками сторін як юридичних осіб і якщо схвалення укладеного правочину відповідачем та отримання послуг за спірним договором підтверджується первинними документами, тому наявні підстави для стягнення боргу за понаднормове використання вагонів згідно інформації, отриманої від ДП "ГІОЦ Укрзалізниці"».
4.13 Так, у справі № 904/2679/19, на яку посилається скаржник, позивач звернувся з позовом про стягнення за договором транспортно-експедиційного обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів: основного боргу у розмірі 292 500 грн, а також пені, штрафу, 20 % річних та інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов зазначеного договору.
4.14 Верховний Суд, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, у постанові від 10.02.2020 у справі № 904/2679/19 зазначив про фактичні обставини цієї справи, встановлені судами: за змістом пункту 6.1 спірного договору надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами, які є невід'ємною частиною договору; відповідно до пункту 6.2 спірного договору у випадку, якщо відправлений експедитором клієнтові акт виконаних робіт та (або) акт звірки ним не підписаний і не заперечений протягом 10 днів з моменту його отримання клієнтом, він вважається прийнятий клієнтом без змін і має бути оплачений у повному обсязі; направлені відповідачеві акти виконаних робіт (наданих послуг) та акт звірки протягом 10 днів із дня отримання вимоги відповідач не повернув підписаними і не заперечив; з урахуванням положень пунктів 4.5 і 6.2 спірного договору акт виконаних робіт (наданих послуг) від 22.02.2019 № 84 на суму 4 500 грн та акт виконаних робіт від 22.02.2019 № 85 на суму 288 000 грн вважаються підписаними 22.02.2019, а надані послуги мають бути оплачені у строк до 25.02.2019; отже, прострочення виконання зобов'язання з оплати спірних актів відбулося з 26.02.2019.
4.15 З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції у справі № 904/2679/19 зазначила про відсутність підстав вважати, що доводи відповідача щодо непідписання спірного договору та актів виконаних робіт не були досліджені судами, та виснувала, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно і об'єктивно дослідили наявні у справі докази як в цілому, так і кожний доказ окремо, та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
4.16 Що стосується аргументів позивача, наведених у контексті врахування у спірних правовідносинах постанови Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 904/2679/19, щодо стягнення боргу за понаднормове використання вагонів на підставі інформації, отриманої від Укрзалізниці, слід зазначити таке.
4.17 Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 10.02.2020, за результатами розгляду суди у справі № 904/2679/19 дослідили, що:
«Відповідно до пункту 2.2.15 спірного договору «термін знаходження вагонів на станціях (навантаження і вивантаження) відраховується з 00 год 00 хв дня, що слідує за днем (датою) прибуття вагонів на станцію, до 24 год 00 хв дня (дата) відправки вагонів зі станції. Простій ваганів вираховується сторонами в добах, при цьому неповна доба вважається за повну. У цілях достовірного визначення термінів простою при перевезеннях вантажів дата прибуття (дата календарного штемпелю в графі "Прибуття на станцію призначення") вагону на станцію призначення (навантаження чи вивантаження) і дата відправки (дата календарного штемпелю в графі "Оформлення вантажу до перевезення") на станцію призначення чи іншу станцію, вказану експедитором, визначається: на підставі інформаційних джерел, що є у Експедитора (дані Головного інформаційно-обчислювального центру Публічного акціорненого товариства "Укрзалізниця" (далі - ГІОЦ УЗ). У випадку незгоди Клієнта із часом простою, заявленим Експедитором, Клієнт надає Експедитору завірені Клієнтом копії залізничної накладної відносно прибуття вагону та квитанції про прийом вагону до перевезення при його відправленні. Сторони підтверджують, що дані відомості (по прибуттю - штемпель в перевізному документі відносно прибуття на станцію, при відправці - штемпель в перевізному документі відносно відправки вагону) мають переважне значення перед даними ГІОЦ УЗ, інформаційних звітів (повідомлень) експедиторів, нових інформаційних джерел Експедитора. При ненаданні Клієнтом вищевказаних документів протягом 4 календарних днів з дати виставлення Експедитором рахунку на оплату простою, кількість діб простою вважається визнаною та підтвердженою Клієнтом, та рахунок підлягає оплаті в повному обсязі»;
« 06.02.2019 сторони підписали додаток № 1 до договору, за змістом пункту 3 якого дійшли згоди, що... Час знаходження вагонів за межами України визначається згідно даних ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця" і обчислюється від моменту його прибуття на станцію митного переходу до моменту повернення порожнього вагону на станцію митного переходу (після здійснення вивантажувальних операцій за межами митної території України)».
4.18 Отже, за обставинами зазначеної позивачем справи сторони визначили статус (значення) інформації ГІОЦ УЗ у правовідносинах сторін, що виникли з договору; випадки, у яких така інформація використовується; пріоритети інформаційних джерел щодо визначення термінів прибуття / відправки вагонів тощо.
4.19 Водночас у справі, яка розглядається, апеляційний господарський суд на підставі аналізу змісту Договору, прав та обов'язків сторін за Договором встановив, що сторони не узгоджували, що дані з порталу Укрзалізниці можуть підтверджувати терміни понаднормового використання вагонів при перевезенні вантажів; водночас інформація, отримана з баз даних філії «Головний інформаційно-обчислювальний центр» АТ «Укрзалізниця», носить виключно довідковий характер та не містить даних, на підставі яких документів була сформована така інформація.
4.20 Отже, суд апеляційної інстанції у вирішенні цього спору дослідив та оцінив за правилами статті 86 ГПК України зібрані у справі докази у їх сукупності і дійшов висновку, що у цьому випадку відсутні підстави для задоволення позову.
4.21 Колегія зазначає, що хоча спори у порівнюваних справах й схожі за предметом позову і матеріально-правовим регулюванням, але оскаржуване рішення ухвалене за інших встановлених апеляційним судом обставин у контексті умов договору, і за іншими поданими сторонами та оціненими судом доказами, залежно від яких (обставин і доказів) і прийняте судове рішення.
4.22 Фактично у касаційній скарзі позивач висловлює незгоду саме зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв'язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 300 ГПК України.
4.23 Проаналізувавши зміст наведеної скаржником для порівняння постанови Верховного Суду за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, Верховний Суд дійшов висновку про неподібність зазначеної позивачем у касаційній скарзі справи за наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається.
4.24 За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.
4.25 Інших підстав для перегляду справи у суді касаційної інстанції, крім пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, позивач у касаційній скарзі не наводить.
4.26 Верховний Суд бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу, у тій частині, яка узгоджуються з викладеним у цій ухвалі.
4.27 У зв'язку з тим що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» не підлягає.
Керуючись статтями 234, 235, 296, 300, 301 ГПК України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Платформ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2025 у справі № 920/1353/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ємець
Судді І. Бенедисюк
Т. Малашенкова