18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
19 березня 2025 року Справа № 925/91/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді - Васяновича А.В., розглянувши справу
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ,
м. Конотоп, Сумської області
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ,
м. Черкаси
про стягнення 25 000 грн. 00 коп.,
без повідомлення (виклику) учасників справи
До Господарського суду Черкаської області звернувся з позовом фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 25 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 лютого 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
До початку розгляду справи по суті (26 лютого 2025 року) від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем 25 000 грн. 00 коп. грошових коштів.
Також 26 лютого 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Відповідач вказував, що попереднє опрацювання, збирання, підготовка матеріалів зайняла у адвоката 2 години.
Натомість до позову не надано жодного адвокатського запиту стосовно витребування доказів, або доказу, якого б не було надано позивачем, в зв?язку з чим не зрозумілим є проведені дії по збиранню та підготовці матеріалів.
Вивчення судової практики зайняло у адвоката 3 години враховуючи, що дана справа не є складною, судова позиція є однозначною та сталою.
Окремим пунктом представником позивача визначено формування правової позиції та підготовка позовної заяви, що зайняло 6 годин.
Також окремо прораховано технічну підготовку та складання позову.
На думку відповідача, написання позову про стягнення безпідставно отриманих коштів відноситься до категорії незначної складності і не вимагає 6 годин для його написання, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження б яких адвокат втратив ще додатково 2 години.
Тобто, підготовка позовної заяви у цій справі не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а, отже, і не вимагає в загальному 12 годин роботи.
Виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи практику суду, відповідач вважає, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу значно завищена, матеріали справи не містять, заявником не додано доказів, які б свідчили про доцільність та неминучість витрат на професійну правничу допомогу, позовна заява не містить ґрунтовного аналізу норм матеріального та процесуального права, заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співрозмірності, а обсяг наданих послуг адвокатом не відповідає критерію реальності таких витрат.
06 березня 2025 року від позивача до суду надійшло клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 17 400 грн. 00 коп. та судового збору у розмірі 3 028 грн. 00 коп.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю виходячи з наступного:
Судом встановлено, що відповідачем після відкриття провадження у даній справі було повністю сплачено 25 000 грн. 00 коп. безпідставно отриманих грошових коштів, що підтверджується платіжною інструкцією від 18 лютого 2025 року №214.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Оскільки відповідачем повністю виконано грошове зобов'язання та сплачено борг, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутній предмет спору.
Згідно ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Отже, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, закон передбачає повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом.
Тобто, у випадку закриття провадження у справі, зокрема, з підстав відсутності предмету спору, то позивачу підлягає поверненню з державного бюджету вся сплачена сума судового збору.
Проте, повернення судового збору без відповідного клопотання сторони не допускається.
Станом на 19 березня 2025 року від позивача відповідного клопотання про повернення з Державного бюджету України сплаченої суми судового збору до суду не надходило.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Разом з тим, від позивача не надходило до суду будь-яких заяв, в яких останній вказував про те, що він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову.
Як вже зазначалося вище, відповідач сплатив борг до початку розгляду справи по суті.
З клопотанням про закриття провадження у справі позивач до суду також не звертався.
Отже, клопотання позивача про стягнення з відповідача 3 028 грн. судового збору, з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», задоволенню не підлягає.
Що стосується витрат позивача на правничу допомогу, то судом враховано наступне:
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).
Відповідно до положень статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону №5076-VI).
Закон №5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Частинами 1 та 2 статті 30 Закону №5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді в розмірі 17 400 грн. 00 коп. позивачем надано:
1) копію укладеного позивачем із адвокатом Саєнко Ю.М. договору від 20 грудня 2024 року про надання правової допомоги;
2) копію додаткової угоди №1 від 23 грудня 2024 року до договору;
3) копію акту приймання - передачі наданих послуг від 27 січня 2025 року.
За умовами п. 4.1 договору за послуги, що надаються адвокатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт сплачує адвокату гонорар у розмірі визначеному за домовленістю сторін та обумовлюється у додатковій угоді/акті приймання-передачі наданих послуг, що є невід?ємними додатками до договору, виходячи зі складності правового питання, справи, її тривалості, важливості питання, що вирішується для клієнта, фінансових можливостей та матеріального стану клієнта.
Згідно п. 1 додаткової угоди розмір гонорару узгоджується сторонами у акті приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги від 20 грудня 2024 року.
Вартість однієї години роботи адвоката встановлюється 1 200 грн. (п. 2 додаткової угоди).
Гонорар сплачується адвокату протягом 30 робочих днів з моменту набрання рішення суду законної сили (п. 3 додаткової угоди).
Відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг №1 від 27 січня 2025 року адвокат надав, а клієнт прийняв зазначені нижче послуги:
- підготовка заяви в правоохоронні органи про відкриття кримінального провадження (1,5 год.), вартість 1 800 грн.;
- підготовка вимоги ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів (1 год.), вартість 1 200 грн.;
- попереднє опрацювання, збирання, підготовка матеріалів (документів) (2 год.), вартість 2 400 грн.;
- вивчення судової практики (3 год.), вартість 3 600 грн.;
- формування правової позиції, підготовка (складання) позовної заяви (6 год.), вартість 7 200 грн.;
- додатково: підготовка/виготовлення копій позовної заяви та доданих до неї документів для відповідача (1 год.), вартість 1 200 грн.
За надані послуги було витрачено адвокатом 14,5 год. на суму 17 400 грн. 00 коп.
У відзиві на позов відповідач просив суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Водночас судом враховано, що згідно рішення ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі “East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі “Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00 Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У своїх постановах від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, та від 01.06.2018 року у справі № 904/8478/16 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Судом враховано, що заявлені витрати на правову допомогу становлять 69,6% від ціни позову.
Суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 1 800 грн. за підготовку заяви до правоохоронних органів про відкриття кримінального провадження, оскільки ці витрати не пов'язані з розглядом судом господарської справи.
Також судом враховано, що вивчення судової практики включає у себе і формування правової позиції.
Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
З акту приймання - передачі наданих послуг вбачається, що попереднє опрацювання, збирання, підготовка матеріалів (документів) зайняло 2 години, проте, із наданих суду матеріалів (документів) вбачається, що фактично із доказів, які стосуються предмета доказування по цьому спору позивачем надано лише листа АТ комерційний банк “ПриватБанк» від 18 грудня 2024 року (а.с. 8) та вимогу про повернення грошових коштів в порядку ст. 530 ЦК України на одному аркуші (а.с. 11), на підготовку якої адвокат витратив 1 годину.
Разом з тим, спір про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів не є складаним та не потребує детального вивчення судової практики, оскільки практика даної категорії спорів є сталою.
Враховуючи викладене, а також керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача суд вважає за необхідне стягнути 3 600 грн. витрат на правничу допомогу, що становить 14,4% від ціни позову, а решту витрат позивача суд покладає на самого позивача.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. 129, ст.130, ст. 234 ГПК України, суд
1. Провадження у справі №925/91/25 - закрити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 - 3 600 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Видати відповідний наказ після набрання ухвали суду законної сили.
Ухвала набирає законної сили в порядку визначеному ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені ст.ст. 255-257 ГПК України.
Суддя А.В.Васянович