46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
про передачу справи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до іншого суду
19 березня 2025 року м.Тернопіль справа №921/146/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянувши позовні матеріали без номера від 13.03.2025 (вх.№167 від 14.03.2025) Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", місто Київ
до відповідача Сергана Василя Івановича, село Ковалівка Чортківського (колишнього Монастириського) району
про стягнення 21 060грн 67коп.,
Позивач - Приватне акціонерне товариство "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", місто Київ звернувся 13.03.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Сергана Василя Івановича, село Ковалівка Чортківського (колишнього Монастириського) району, про стягнення 21 060грн 67коп. плати за без облікове водокористування.
Позов обґрунтовано обставинами проведення перевірки систем водопостачання та водовідведення об'єкту за адресою: вул.Здолбунівська, 13, м.Київ, в якому відповідач здійснював господарську діяльність з розливу води (пункт розливу).
За результатами перевірки виявлено самовільне водокористування, що було зафіксовано у відповідному акті обстеження № 238147 від 16.09.2020. Оскільки відповідач самовільно користувався послугами з централізованого водопостачання та водовідведення (без згоди позивача та без укладеного договору), його водокористування вважається без обліковим.
Позивачем відповідно до Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008 нараховано плату за без облікове водокористування за період з 17.08.2020 по 16.09.2020 в розмірі 21 060грн 67коп.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2025 позов розподілено на розгляд судді Андрусик Н.О.
Мотиви, з яких виходить суд при постановлянні ухвали.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості якого є загальнодоступними, судом встановлено, що вказаний позов було пред'явлено до Монастириського районного суду Тернопільської області (справа №603/774/24).
Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 20.12.2024 у відкритті провадження в зазначеній вище справі відмовлено. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 10.02.2025 ухвалу суду залишено без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» - залишено без задоволення.
Судами серед іншого зазначено, що спірні правовідносини між ПрАТ «АК «Київводоканал» та Серган В.І. виникли щодо заборгованості внаслідок без облікового водокористування, здійсненого останнім саме як фізичною особою-підприємцем під час зайняття ним господарською (підприємницької) діяльністю на пункті розливу води, що знаходиться за адресою: вул.Здолбунівська, 13, м.Київ, відтак відповідний позов, з огляду на норми ст.ст. 4, 30 ГПК України, висновок Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 року в справі №911/2390/18 повинен пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності, тобто до Господарського суду міста Києва..
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного суду.
Порядок визначення територіальної підсудності господарських справ, закріплений в статтях 27-31 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких підсудність визначається за предметними і територіальними ознаками.
Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна, а саме згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.
У постанові від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2020 у справі №910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Тобто, за визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення плати за без облікове водокористування повинні розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна, а в даному випадку за фактичною адресою виникнення неправомірних дій.
Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ГПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а згідно частин 6-7 даної норми кодексу, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.279 ч.1 ГПК України).
Оскільки поданий позов, як зазначалось вище, стосується здійснення відповідачем господарської діяльності з розливу води (пункт розливу), який знаходиться в приміщенні багатоквартирного будинку по вул. Здолбунівська, 13, в м.Києві, тому даний спір виник з приводу нерухомого майн, відтак, цей позов повинен розглядатися за правилами виключної підсудності, встановленими ч. 3 ст. 30 ГПК України, а тому підлягає передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Разом з тим, оскільки складова верховенства права, закріплена у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, згоду на обов'язковість якої надано Верховною Радою України, передбачає, зокрема розгляд справи належним судом, в даному випадку - судом, до територіальної юрисдикції якого відноситься поданий господарський спір, тому передача справи за належною територіальною юрисдикцією не призводить до порушення прав позивача на доступ до суду та на справедливий судовий розгляд, а є гарантією того, що рішення у справі буде ухвалене належним судом і законне та обґрунтоване рішення не буде в подальшому скасоване судом вищої інстанції лише з підстав недотримання процесуальних норм щодо територіальної юрисдикції.
Керуючись ст.ст.4, 30, 31, 176, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Матеріали справи №921/146/25 за позовною заявою без номера від 13.03.2025 (вх.№167 від 14.03.2025) Приватного акціонерного товариства "АКЦІОНЕРНА КОМПАНІЯ "КИЇВВОДОКАНАЛ", м. Київ до ОСОБА_1 , с. Ковалівка Чортківського (колишнього Монастириського) району Тернопільської області, про стягнення 21 060грн 67коп., передати за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, місто Київ, 01054).
Ухвала підписана, набирає законної сили 19.03.2025 відповідно до приписів ст.235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів від дати її підписання до Західного апеляційного господарського суду (п.8 ч.1 ст.255, ч.1 ст.256, ст.257, пп.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України).
Суддя Н.О. Андрусик