вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"19" березня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/97/25
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, м. Вінниця, вул. Бурбело Олександри, буд. 3/83, код ЄДРПОУ 41716575)
про стягнення в сумі 284 683 грн. 94 коп..
без повідомлення (виклику) сторін
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулося в Господарський суд Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В", в якому просить стягнути з останнього 284 683 грн. 94 коп штрафних санкцій, з яких: 165 832 грн. 98 коп. пені та 118 850 грн.96 коп. штрафу.
Даний позов обгрунтовує тим, що на підставі Договору поставки №53-122-01-24-14363 від 14.02.2024 року Відповідач взяв на себе зобов'язання поставити Позивачу продукцію на загальну суму 3 444 000 грн.00 коп. в строк до 14.06.2024 року. В порушення п. 3.1. Договору поставка продукції була здійснена лише станом на 02.12.2024 (дата підписання останньої видаткової накладної вантажоотримувачем). На підставі п.9.1. Договору поставки №53-122-01-24-14363 від 14.02.2024 року Відповідач нарахував Позивачу 165 832 грн. 98 коп. пені та 118 850 грн.94 коп..
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.02.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику сторін) сторін.
17.02.2025 року через систему Електронний суд представник відповідача подав суду відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує. Заявлений позов ТОВ «Глорія-В» вважає безпідставним та необгрунтованим виходячи з наступного.
Умовами договору №53-122-01-24-14363 укладеного 14.02.2024р. (зокрема п.п. 3.1. визначено строк поставки по 31.11.2024р.) на вказані обставини звертало увагу ТОВ «Глорія-В» в своїх листах адресованих позивачу від 29.08.2024р. та від 10.01.2025р..
Представник відповідача зазначає, що згідно п.п. 8.4. Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної вантажодержувачем. Представник відповідача вважає, що Позивач надавши до позову видаткові накладні №0000071 від 13.06.2024р., №0000113 від 01.07.2024р., №0000236 від 01.10.2024р. №0000243 від 07.11.2024р. №0000247 від 29.11.2024р., підтвердив тим самим про своєчасне і повне виконання договору в строк до 31.11.2024 року.
Представник відповідача вважає, що підстави для нарахування штрафних санкцій та пені в період з 01.07.2024р. по 01.12.2024р. відсутні.
Зазначає, що ТОВ «Глорія-В» надає послуги по поставці та встановленню металопластикових конструкцій по всій Україні укладаючи значну кількість договорів. ТОВ «Глорія-В» намагається вчасно і якісно надавати послуги і зарекомендувало себе як належного виконавця вказаних послуг, що свідчать укладені договори в період з січня 2024 року по грудень 2024року.
Крім того, листом від 10.06.2024р. №10.06-1 ТОВ «Глорія-В» повідомляла Позивача, у відповідності до п. 1.1.1.-11.3. договору, про наявність форс-мажорних обставин, які впливають на строки виконання договору - систематичне відключення електропостачання підприємства, повітряні тривоги (час перебування працівників підприємства в укритті), мобілізація частини працівників підприємства - внаслідок військових дій, що сповільнювало процес виготовлення товару і пропонувалось позивачу (неоднаразово) згідно п.п. 1.1.2 договору продовжити строк його дії, однак відповіді отримано підприємством з цього приводу не було.
Листом від 28.02.2022р. за №2024/02.0-7.1 торгово-промислова палата України віднесла військову агресію російської федерації України, що стала підставою для ведення військового стану до надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажорних обставин).
Відповідач зазначає, що Позивач не зазначає в позові збитки, які він зазнав або міг зазнати, та не надав жодних доказів понесення таких збитків або наявності загрози їх понесення, та вважає справедливим та розумним зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.
21.02.2025 року через систему Електронний суд Позивачем подано відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
13.03.2025 року через систему Електронний суд представником відповідача подано Заперечення на відповідь на відзив, в яких просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками справи, з'ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
14.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В", як Постачальником та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція», як Замовником, укладено Договір поставки №53-122-01-24-14363 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до договору).
Згідно з п. 2.2 Договору загальна сума договору складає 3 444 000 грн.00 коп..
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що продукція поставляється в 2024 році в строк до 30.11.2024р. на умовах DDP Інкотермс-2010. Місце поставки та вантажоотримувач - 34400, м. Вараш, склад Рівненського відділення філії, "ВП «Складське господарство» АТ «НАЕК «Енергоатом».
Строк поставки вказаний у Специфікації № 1 та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі» (120 календарних днів). Тобто поставка мала бути здійснена по 14.06.2024 включно (дата оприлюднення договору у закупівлі UA-2023-12-05-006973-а - 15.02.2024 + 120 календарних днів).
Відповідно до пункту 8.4 Договору датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоотримувачем продукції.
Як встановлено судом, поставка продукції була здійснена лише станом на 02.12.2024 (дата підписання останньої видаткової накладної вантажоотримувачем).
Пунктом 9.1 Договору визначено, що у випадку порушення строків поставки «Постачальник» зобов'язаний сплатити «Замовнику» пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, «Постачальник» додатково сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
У випадку порушення «Постачальником» взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, «Постачальник» сплачує «Замовнику» штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє «Постачальника» від виконання зобов'язань по договору.
Сплата штрафних санкцій не звільняє «Постачальника» від виконання зобов'язань по Договору.
Сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки (п. 9.2. Договору).
Пунктом 9.5 Договору передбачено, якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.
Філією «ВП «Рівненська АЕС» на адресу ТОВ «Глорія-В» станом на 12.07.2024 була направлена претензія № 22-13 188/001-юр з вимогою сплатити пеню у розмірі 44 301,58 грн за порушення умов договору поставки.
У відповіді на претензію (лист № 29.08-01 від 29.08.2024) Товариство не визнало претензійні вимоги та просило розглянути можливість продовження строків поставки продукції.
Своїм листом № 22-16533/041 від 05.09.2024 філія «ВП «Рівненська АЕС» відхилила пропозицію ТОВ «Глорія-В» щодо продовження строку поставки продукції з причин відсутності документального підтвердження обставин, що, на думку, Товариства стали причиною затягування у поставці продукції за договором.
Зважаючи на те, що станом на 02.12.2024 поставка продукції була здійснена в повному об'ємі, 25.12.2024 філією «ВП «Рівненська АЕС» на адресу ТОВ «Глорія-В» була направлена чергова претензія № 22-24028/001-юр про сплату штрафних санкцій у розмірі 240 382,36 грн. Претензійні вимоги Товариством не визнані та, відповідно, не задоволені.
Листом № 6419/041 від 09.05.2022 Позивач повідомив Відповідача про невиконання поставки та добровільну сплату штрафних санкцій за порушення строків поставки.
Таким чином Відповідач порушив умови Договору, не виконав взяті на себе зобов'язання та не поставив продукцію у визначені строки Позивачу.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частина 2 статті 271 Господарського кодексу України визначає, що у сфері господарювання застосовується, зокрема, такий вид господарських санкцій як штрафні санкції.
Частина 1 статті 230 Господарського кодексу України наголошує: «Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання».
Як зазначено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, штрафні санкції за порушення строків виконання зобов'язання застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), а за порушення строків зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 525 Цивільного кодексу України встановлена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності до частини І статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення статті 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до частини 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Частина 1 статті 611 Цивільного кодексу України наголошує, що правовим наслідком порушення зобов'язання є, зокрема, сплата неустойки.
Згідно частини І статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Позивач здійснив наступний розрахунок розміру штрафних санкцій:
Згідно умов договору, поставка продукції здійснена на суму 3 444 000.00 грн.
- за видатковою накладною № 0000071 від 13.06.2024, підписаною Вантажоодержувачем 24.06.2024, прострочка поставки відбулася з 15.06.2024 по 23.06.2024 і становила 9 днів.
17 448,00 х 0,1 % х 9 кал. днів = 156,96 грн. пені.
- за видатковою накладною № 0000113 від 01.07.2024. підписаною Вантажоодержувачем 26.07.2024, прострочка поставки відбулася з 15.06.2024 по 25.07.2024 і становила 40 днів.
845 599,20 х 0,1 % х 40 кал. днів = 33 824,00 грн. пені;
845 599,20 х 7% = 59 191,94 грн. штрафу.
- за видатковою накладною № 0000236 від 01.10.2024, підписаною Вантажоодержувачем 02.10.2024, прострочка поставки відбулася з 15.06.2024 по 01.10.2024 і становила 108 днів.
4 759,20 х 0,1 % х 108 кал. днів = 514,08 грн. пені;
4 759,20 х 7% = 333,14 грн. штрафу.
- за видатковою накладною № 0000243 від 07.11.2024, підписаною Вантажоодержувачем 07.11.2024, прострочка поставки відбулася з 15.06.2024 по 06.11.2024 і становила 144 дні.
475 648,80 х 0,1 % х 144 кал. дні = 68 493,60 грн. пені;
475 648,80 х 7% = 33 295,42 грн. штрафу.
- за видатковою накладною № 0000247 від 29.11.2024, підписаною Вантажоодержувачем 01.12.2024, прострочка поставки відбулася з 15.06.2024 по 01.12.2024 і становила 169 днів,
371 863,68 х 0,1 % х 169 кал. днів = 62 844,34 грн. пені;
371 863,68 х 7% = 26 030,46 грн. штрафу.
Загальна сума пені та штрафу за вищевказаними видатковими накладними і, відповідно, загальна сума позовних вимог по договору становить 284 683,94 грн. (165 832,98 грн. пені + 118 850,96 грн. штрафу).
Суд здійснивши перевірку нарахування штрафних санкцій встановив, що позивачем невірно визначена загальна кількість днів прострочки за вказані ним періоди при нарахуванні пені, а саме здійснена помилка на один день в сторону зменшення. В той же час суд зазначає, що суми пені, нараховані позивачем за вказані ним періоди не перевищують сум, які розраховуються за вірну кількість днів у вказані періоди.
Відтак позовні вимоги про стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 118850 грн. 96 коп., пені у розмірі 165 832 грн. 98 коп., є законними та обґрунтованими, Відповідачем не спростованими, підтвердженими матеріалами справи, і відповідно, такими що підлягають до задоволення.
Заперечення Відповідача щодо своєчасного і повного виконання ним договору в строк до 31.11.2024 року є безпідставними та необгрунтованими з огляду на таке.
Зважаючи на власний інтерес, Товариство лише частково цитує умови договору в частині строків поставки продукції. У зв'язку з цим суд звертає увагу на умови пункту 3.1 договору, погоджені обома сторонами при його укладанні, і про які уже зазначалося у вище, а саме:
«Сторонами погоджено, що продукція поставляється в 2024, в строк по 30.11.2024. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації № 1 (додаток № 1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно «Інкотермс-2020». Місце поставки та Вантажоодержувач - м.Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство АТ «НАЕК «Енергоатом»».
Відповідно, з урахуванням вказаного пункту договору та змісту специфікації, поставка продукції, - дверні та віконні блоки мала бути здійснена відповідачем протягом 120 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу. Оскільки датою оприлюднення договору у закупівлі UA-2023-12-05-006973-a є 15.02.2024, то останнім днем поставки продукції є 14.06.2024 (15.02.2024 + 120 календарних днів). Зважаючи на це, розрахунок штрафних санкцій по кожній із п'яти вказаних у позові видаткових накладних здійснювався, починаючи із 15.06.2024.
Крім того, закінчення періоду здійснення розрахунку пені та штрафу безпосередньо залежить від дати поставки продукції. Відповідно до пункту 8.4 договору, датою поставки продукції вважається дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоотримувачем продукції. Як зазначено у розрахунку позовних вимог та підтверджується копіями доданих до позову видаткових накладних, вони були підписані вантажоодержувачем 24.06.2024, 26.07.2024, 02.10.2024, 07.11.2024 та 02.12.2024 відповідно. Незважаючи на те, що Відповідач у своєму відзиві теж керується умовами пункту 8.4 договору, його висновок протилежний - ТОВ «Глорія-В» своєчасно та повно виконало договір.
Також суд звертає увагу на те, що договір № 53-122-01-24-14363 від 14.02.2024 на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги). Товариством «Глорія-В», як одним із трьох учасників закупівлі UA-2023-12-05-006973-a, була подана тендерна (цінова) пропозиція (роздруківка з веб-порталу Уповноваженого органу додана до позовної заяви). У вказаній тендерній пропозиції також зазначено про строк поставки в 120 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу. При цьому, у встановленому законодавством порядку ТОВ «Глорія-В», як учасник процедури закупівлі, не зверталося до позивача з проханням надати роз'яснення умов договору чи тендерної документації замовника закупівлі в цілому.
Щодо письмових пропозицій ТОВ «Глорія-В» в частині продовження строку дії договору і нібито відсутності відповіді на них, слід зазначити наступне.
У своєму листі від 10.06.2024 № 10.06-1, тобто за 4 дні до закінчення строку поставки продукції (14.06.2024) та через 4 місяці після укладання договору, Товариство просило продовжити строк поставки продукції, змінивши 120 календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу на 165 таких днів. При цьому, неможливість здійснення вчасної поставки Товариство обгрунтовувало необхідністю перебування працівників в укриттях під час повітряних тривог, аварійні відключення електроенергії, проблема із кадровим ресурсом через мобілізаційні процеси. У наступному листі-відповіді від 29.08.2024 № 29.08-01 на претензію позивача від 12.07.2024, вищевказані причини порушення строків поставки продукції Товариство віднесло до форс-мажорних обставин. Проте, відповідно до розділу 11 договору «Непереборна сила», відповідним доказом наявності дії обставин непереборної сили та їх тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами згідно ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні». У своїй відповіді від 05.09.2024 № 22-16533/041на обидва вказані листи ТОВ «Глорія-В», філією «ВП «Рівненська АЕС» зазначалося, що Товариством не надано відповідного сертифікату про підтвердження наявності обставин непереборної сили та що строк поставки у 120 календарних днів в тендерній документації якраз і було розраховано з урахуванням всіх процесів, що відбуваються в країні і пов'язані з військовою агресією рф, та з урахуванням крайніх термінів постачання продукції, яка необхідні для проведення ремонтів у структурних підрозділах підприємства, проведення заходів до підготовки осінньо-зимового періоду та повноцінного, безперебійного функціонування філії «ВП «Рівненська АЕС» в цілому як об'єкта критично важливої енергетичної галузі, що у цей складний час генерує електроенергію в межах своїх допустимих технічних потужностей і закриває гостру потребу споживачів у ній і в тому числі є підтримкою функціонування економіки країни в цілому.
Відповідно до вищезазначеного, всі обставини вказують на наявність порушення у дотриманні Відповідачем строку поставки продукції за договором. А як уже зазначено вище, згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Отже, позовні вимоги позивача є належними та обгрунтованими.
В описовій частині відзиву та заперечень відповідач обгрунтовує зменшення штрафних санкцій, однак в прохальній частині не заявляє про таке зменшення.
Відтак, за відсутності клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд позбавлений можливості розгляду такого клопотання.
В рішенні ЄСПЛ "Кузнєцов та інші проти Росії" від 11.01.2007 р., аналізуючи право особи на справедливий розгляд її справи відповідно до статті 6 Конвенції, зазначено, що обов'язок національних судів щодо викладу мотивів своїх рішень полягає не тільки у зазначенні підстав, на яких такі рішення ґрунтуються, але й у демонстрації справедливого та однакового підходу до заслуховування сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищенаведене, та те, що позивач довів належними та допустимими доказами факт неналежного виконання відповідачем умов Договору поставки №53-122-01-24-14363 від 14.02.2024 року, позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" підлягають задоволенню, а саме у сумі 118 850 грн. 96 коп. штрафу, 165 832 грн. 98 коп. пені за період з 15.06.2024 по 01.12.2024 року.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 129, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, м. Вінниця, вул. Бурбело Олександри, буд. 3/83, код ЄДРПОУ 41716575) на користь Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3 код ЄДРПОУ 24584661), від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (34400, Рівненська область, м. Вараш, код ЄДРПОУ 05425046) штраф у розмірі 118850 грн. 96 коп., пеню у розмірі 165 832 грн. 98 коп. та 4270 грн. 26 коп. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.