65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"19" березня 2025 р. Справа № 916/962/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,
розглянувши матеріали заяви (вх.№ 986/25 від 14.03.2025) Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) про видачу судового наказу до боржника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 157 386,11 грн.
Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду Одеської області із заявою про видачу судового наказу за вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808924692 від 28.05.2024 у сумі 157386,11 грн, з яких 145149,75 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 17102,27 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 128047,48 грн, та 12236,36 грн простроченої заборгованості за комісією. У своїй заяві про видачу судового наказу, заявник просить суд також стягнути на його користь 302,80 грн судового збору.
Розглянувши заяву Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» про видачу судового наказу, суд вважає, що вона не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Порядок та форма звернення до суду з заявою про видачу судового наказу до господарського суду визначені Господарським процесуальним кодексом України, зокрема, розділом II «Наказне провадження».
Відповідно до частин 1-3 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці.
Судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 1 статті 148 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів слідує, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів слідує пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За доводами заявника між ним та боржником за допомогою системи «Інтернет Банкінг» шляхом укладення в електронному вигляді та підписання електронним цифровим підписом було укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808924692 від 28.05.2024.
Відповідно до умов цього договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені договором та типовими умовами.
Пунктом 1.1.3 кредитного договору визначено кінцевий строк кредитування до 28.05.2027.
На виконання цього кредитного договору, заявник перерахував на поточний рахунок боржника кредитні кошти у розмірі 165000,00 грн (з урахуванням 1650,00 грн на сплату комісії).
Банк стверджує, що позичальником в порушення відповідних умов кредитного договору та приписів законодавства не повернуто кредитні кошти та не сплачено в повному обсязі комісійну винагороду за обслуговування кредиту, тому, в силу частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Типовими умовами кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі інтернет-банкінг ПУМБ Digital Business АТ «ПУМБ», що діють з 08.02.2023 (далі- Типові умови) передбачено:
- несплата позичальником будь-якої суми, що належить до сплати на користь банку згідно з договором/типовими умовами, у передбачений ними строк, та/або невиконання або неналежне виконання позичальником будь-яких інших обов'язків за договором тлумачиться як несприятлива подія (підп. 1 п. 4.1 Типових умов),
- у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення п. 1.1.3, п. 1.4 договору, п. 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги (п. 4.2 Типових умов).
До заяви про видачу судового наказу, заявником додано вимогу №153 від 13.02.2025 про погашення простроченої заборгованості, у якій банк зазначив, що між ним та позичальником було укладено один або кілька кредитних договорів, що містять визначені сторонами умови кредитування, проте позичальником не виконуються свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів та станом на 13.02.2025 існує кредитна заборгованість перед банком у розмірі 277986,91 грн, у зв'язку з чим банк вимагав від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 негайно погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів в загальному розмірі 277986,91 грн.
Отже така вимога не є вимогою про дострокове повернення кредиту у порядку пункту 4.2 Типових умов, оскільки у вказаній вимозі АТ «Перший Український Міжнародний банк» вимагає від боржника негайно погасити прострочену заборгованість згідно з графіком погашення платежів невідомо за яким кредитним договором в загальній сумі 277986,91 грн, а не достроково повернути кредит у повному обсязі за кредитним договором №710808924692 від 28.05.2024.
Матеріали поданої заяви не містять доказів настання строку виконання обов'язку щодо дострокового повернення кредиту боржником. Тобто заявником заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808924692 від 28.05.2024 у сумі 157386,11 грн, яка складається з 17102,27 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту, 128047,48 грн строкової заборгованості за сумою кредиту та 12236,36 грн простроченої заборгованості за комісією, строк погашення за якою в повному обсязі ще не настав, оскільки кінцевий термін повернення кредиту був встановлений 28.05.2027, про що зазначає і сам заявник у своїй заяві. Отже, безспірність стягнення цієї суми заборгованості не є документально підтвердженим.
Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що заявником порушено вимоги статті 150 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, не додано документів, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги. А отже, з поданої заяви не випливає виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору; заявником мають бути обґрунтовані свої вимоги та додані документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.
Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, оскільки строк кредитування визначено сторонами до 28.05.2027.
Наведені вище обставини згідно з пунктами 1, 8 частини першої, частини третьої статті 152 Господарського процесуального кодексу України є підставами для відмови заявнику у видачі судового наказу.
Згідно з частиною 2 статті 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 153 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (частина 2 статті 152 Господарського процесуального кодексу України).
У разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (частина 2 статті 151 Господарського процесуального кодексу України).
За наведених обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству «Перший Український Міжнародний Банк» у видачі судового наказу за грошовими вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808924692 від 28.05.2024 у загальній сумі 157386,11 грн.
Керуючись ст.ст. 150, 152, 154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні заяви Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вх. №986/25 від 14.03.2025) про видачу судового наказу за грошовими вимогами до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» №710808924692 від 28.05.2024 у сумі 157 386,11 грн - відмовити.
2. До уваги заявника, згідно ч.2 ст.151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили 19.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя О.В. Цісельський