65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 916/5286/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., розглянувши заяву (вх. № 3-26/25 від 16.01.2025 року) Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк» з конкурсними вимогами до боржника ТОВ “Українське агропромислове підприємство» в сумі 7 634 691,86 грн. по справі № 916/5286/24
за заявою кредитора: Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс»
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29, м. Херсон, 73000, код 20229199)
про банкрутство
03.12.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» звернулось до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» (скорочено - ТОВ «Украгропром») у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.12.2024 року відкрито провадження у справі № 916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство», визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» в сумі 1 077 887, 78 грн. та 24 224 грн. судового збору, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю “Українське агропромислове підприємство» та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Кочин Наталію Василівну (свідоцтво № 65 від 31.01.2013), вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 17.12.2024 року за № 74877.
23.12.2024 року до господарського суду надійшла заява (вх. № 3-887/24) Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» про визнання ТОВ “Компанія “НІКО-ТАЙС» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» із додатковими грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів, з вимогами в сумі 252 101,23 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2025 року визнано додаткові грошові вимоги кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» в сумі 247 256,43 гривень та 4844,80 гривень судового збору.
16.01.2025 року до господарського суду надійшла заява (вх. № 3-26/25) Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк» з конкурсними вимогами до боржника ТОВ “Українське агропромислове підприємство» в сумі 7 634 691,86 грн.
Ухвалою господарського суду від 17.01.2025 року вказану заяву прийнято та призначено до розгляду в засіданні суду.
29.01.2025 року суд отримав звіт арбітражного керуючого про результати розгляду грошових вимог кредиторів боржника у справі № 916/5286/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО».
30.01.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс» надало суду заперечення (вх. № 3225/25) щодо кредиторських вимог АТ КБ “ПриватБанк».
10.02.2025 року суд отримав письмові пояснення АТ КБ “ПриватБанк» (вх. № 4608/25) та 16.02.2025 року клопотання щодо долучення до матеріалів справи інформації про виконавче провадження.
Правова позиція Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк».
Так, АТ КБ “ПриватБанк» просить суд визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 143 605 70; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29. м. Херсон, 73000, код 20229199) у сумі 7 634 691, 86 (сім мільйонів шістсот тридцять чотири тисячі шістсот дев'яносто одна гривня вісімдесят шість копійок) гривень та судовий збір у розмірі 6 056,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів по справі № 916/5286/24.
Заява обґрунтована наступним.
26.06.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Українське агропромислове підприємство (Позичальник) приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, які разом з заявою на гарантований платіж складають Договір Банківського обслуговування № Б/Н (Договір), які регулюють надання послуги «Гарантований платіж», шляхом реєстрації заяви в мережі Інтернет у системі клієнт-банк, що розміщена на сайті http://privatbank.ua. Після реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банк у ТОВ "УКРАГРОПРОМ" виникли зобов'язання щодо умов Договору.
У зв'язку із невиконанням умов Договору збоку боржника AT КБ «ПриватБанк» звернувся до приватного нотаріуса ДМНО Бондар І.М. з заявою про вчинення виконавчого напису, тому 26.09.2024 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис, який в подальшому було пред'явлено до примусового виконання до Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області.
Постановою державного виконавця Суворовського районного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 19.11.2019 року, виконавчий документ повернуто стягувачу.
За розрахунками заявника, станом на 16.12.2024 р. за Договором обліковується заборгованість, що складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 1 165 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 2 454 062,48 грн., заборгованість з пені - 4 015 629,38 грн.
Правова позиція розпорядника майна.
Так, арбітражний керуючий Кочин Н. В. за результатами самостійного розгляду кредиторських вимог AT КБ «ПриватБанк», зазначає, що:
- неможливо встановити в який саме період виникла прострочена заборгованість у Боржника, а також не додано до заяви з грошовими вимогами копію Договору Банківського обслуговування бн від 26.06.2014 р та копію заяви Боржника на підставі якої відкривалася кредитна лінія;
- до заяви не додано відповідного підтверджуючого документу на договірне списання коштів;
- під час перебування виконавчого напису нотаріуса №5920 від 13.05.2017 року про стягнення із Боржника на користь АТ КБ «ПриватБанк» боргу в сумі 1 262 425,71 грн., на підставі заяви Банку, виконавчий напис було повернуто Стягувачу, а саме АТ КБ «ПриватБанк», про що свідчить Постанова державного виконавця від 19.11.2019 ВП №54414061, проте до заяви не було додано безпосередньо підтверджуючих документів, котрі стало підставою для повернення виконавчого напису нотаріуса.
Правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Ніко-Тайс».
Так, ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» просить суд:
- відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні його кредиторських вимог в межах справи №916/5286/24 та визнанні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (73000, місто Херсон, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 20229199) із грошовими вимогами до Боржника та включення його до реєстру кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (73000, місто Херсон, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 20229199) у зв'язку із необґрунтованістю та не доведеністю вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до Боржника.
- відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні його кредиторських вимог в межах справи №916/5286/24 та визнанні АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (73000, місто Херсон, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 20229199) із грошовими вимогами до Боржника та включення його до реєстру кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» (73000, місто Херсон, ВУЛИЦЯ ЧЕРВОНОФЛОТСЬКА, будинок 29; код ЄДРПОУ 20229199) у зв'язку із пропуском АТ КБ «ПРИВАТБАНК» строку позовної давності до кредиторських вимог на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.
В обґрунтування своєї позиції ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс» посилається на наступне:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надало (окрім власного суб'єктивного пояснення/ припущення) жодного належного та допустимого доказу, котрі б надавали можливість встановити, допустити, припустити та стверджувати те, що власні кредиторські вимоги є не вдаваними та надуманими, а обґрунтованими із відповідним додаванням належних та допустимих доказів;
- частина наданих до суду доказів, котрі на думку АТ КБ «ПРИВАТБАНК», підтверджують правомірність власних кредиторських вимог, або знаходяться поза предметом доказування, або не мають свого підтвердження із врахуванням зазначених підстав порушення Боржником виконання грошового зобов'язання із врахуванням статті 11 ЦК України;
- відповідно до доданого розрахунку, неможливо встановити в який саме період виникла прострочена заборгованість у Боржника, а також не додано до заяви з грошовими вимогами копія Договору Банківського обслуговування бн від 26.06.2014 р та копія заяви Боржника на підставі якої відкривалася кредитна лінія;
- в заяві з вимогами зазначено, що «відповідно до заяви на договірне списання коштів Банк зобов'язався перевести кредитні кошти ТОВ «УКРАГРОПРОМ» на вимогу клієнта», проте до заяви не додано відповідного підтверджуючого документу;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» замовчує та не додано безпосередньо підтверджуючих документів, котрі стали підставою для повернення виконавчого напису нотаріуса, адже положення пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що виконавчий документ повертається стягувачу у разі, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа, що є та може свідчити про небажання та відмову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від отримання коштів в сумі 1 262 425,71 грн. згідно виконавчого напису;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у даній справі, безпідставно вдалося до застосування «правового пуризму», надмірної процесуально формальності, залишивши поза увагою факт виникнення та існування невиконаних грошових зобов'язань, доведеністю фактичної наявності порушення строків здійснення виконання Боржником грошових зобов'язань, тощо;
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначає, що відповідні вимоги мають бути підтверджені належним чином та обґрунтовані, а вже згодом, усвідомлено допускає порушенням норм процесуального та матеріального законодавства України, не надавши відповідні докази на підтвердження власних вимог та не довів зміст та сутність власного порушеного права зі сторони Боржника;
- ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд до кредиторських вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в межах справи №916/5286/24 щодо визнання його кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКЕ АГРОПРОМИСЛОВЕ ПІДПРИЄМСТВО» із грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів, застосувати положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу до кредиторських вимог на підставі договору банківського обслуговування бн від 26 червня 2014 року - відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні його кредиторських вимог в межах справи №916/5286/24, визнання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» кредитором Боржника із грошовими вимогами та включення його до реєстру кредиторів;
- грошові вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в сумі розміру процентів за користування кредитом не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів;
- ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» зазначає про законність, правомірність та збалансованість інтересів сторін та судового рішення про зменшення заявленого до стягнення розміру пені на 99%.
Письмові пояснення Акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк».
В подальшому, у відповідь на правову позицію розпорядника майна та ТОВ “Компанія “Ніко-Тайс», AT КБ «ПриватБанк» надало суду письмові пояснення, згідно яких, як підтверджується виписками за рахунками Клієнта, розрахунком заборгованості та Заявками на гарантовані платежі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» активно користувалось банківською послугою «гарантовані платежі», в свою чергу АТ КБ “ПриватБанк» здійснив оплату за гарантованим платежами в порядку укладеного між сторонами договору на загальну суму 2 946 953, 44 грн.
Також за Договором було нараховано проценти та пеню (після порушення зобов'язань Клієнтом). Однак, Боржником не виконано умови укладеного договору та актів чинного законодавства України, у зв'язку із чим станом на 16.12.2024 р. за Договором обліковується заборгованість, що складається з наступного:
1. Заборгованість за тілом кредиту - 1165000,00 грн.
2. Заборгованість за відсотками - 2454062,48 грн.
3. Заборгованість з пені - 4015629,38 грн.
Крім того, АТ КБ "ПриватБанк" просить долучити до матеріалів справи «Інформація про виконавче провадження», якою підтверджується, що під час здійснення виконавчого провадження про стягнення коштів за виконавчим написом, заборгованість перед АТ КБ "ПриватБанк" не було погашено.
Висновки суду.
Як було зазначено, повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство опубліковано 17.12.2024 року за № 74877.
Заява (вх. № 3-26/25) Акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк» з конкурсними вимогами до боржника ТОВ “Українське агропромислове підприємство» в сумі 7 634 691,86 грн. по справі № 916/5286/24 надійшла до суду 16.01.2025 року.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Українське агропромислове підприємство (ТОВ "УКРАГРОПРОМ", Клієнт, Позичальник, Боржник) приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг» (Умови), Тарифів Банку, які разом з заявою на гарантований платіж складають Договір Банківського обслуговування № Б/Н (Договір), які регулюють надання послуги "Гарантований платіж", шляхом реєстрації заяви в мережі Інтернет у системі клієнт-банк, що розміщена на сайті http://privatbank.ua.
Після реєстрації в мережі Інтернет у системі клієнт-банк у ТОВ "УКРАГРОПРОМ" виникли зобов'язання щодо умов Договору.
При цьому, Розділом 3.1.1., 3.2.2 зазначених Умов та Правил надання банківських послуг регламентований порядок надання кредиту за послугою “Гарантований платіж». Послугу “Гарантований платіж» Банк надає, для виконання грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між Клієнтом та його контрагентами, а також між Клієнтом і Банком. Послуга надається у вигляді виконання Банком заявок на договірне списання коштів («гарантований платіж» або «заявка»), згідно якої клієнт-платник доручає Банку зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається Банком як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов). Відповідно до п.3.2.2.1. Умов - кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди. Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних / змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).
Всі зазначені реквізити вказані в виписках по рахунках. Після отримання Банком за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват-24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), Банк розглядає її на предмет надання або відмови у наданні Послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов). Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати виконання заявки. Клієнт за користування кредитом сплачує Банку відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ “ПРИВАТБАНК» відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день - заборгованість по кредиту стає простроченою.
При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості. Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого “Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим Договором встановлюються Сторонами тривалістю 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).
Відповідно до п.3.2.2.7.5. Умов - Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого “Умовами, змінити умови кредитування-вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за цього користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.
Відтак, між сторонами виникли правовідносини внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами боржник ознайомився та погодився. Таке приєднання боржником вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях статті 634 ЦК України.
Наявність заявленого боргу Банк мотивує тим, що свої обов'язки згідно умов Договору ТОВ "УКРАГРОПРОМ" не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановлені договором строки.
Суд приймає в якості доказів виконання договірного обов'язку з боку Банку та порушення договірного обов'язку з боку Позичальника наявні в матеріалах справи:
- копія витягу з «Умов та Правил надання банківських послуг» (Т. 1 а.с. 190 - 206, Т. 2 а.с. 1 - 13);
- виписки по рахунках (Т. 2 а.с. 15 - 234);
- копія виконавчого напису від 29.06.2017 року (Т. 2 а.с. 235-236);
- копія постанови від 19.11.2019 року ВП № 54414061 про повернення виконавчого документа стягувачу (Т. 2 а.с. 237);
- копії заявок на гарантований платіж (Т. 3 а.с. 71 -78);
- копія заяви-приєднання (Т. 3 а.с. 79).
Крім того, суд звертає увагу, що боржником не надано жодних заперечень щодо отримання ним вищевказаного кредиту на умовах, зазначених в заяві ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредиторських вимог.
Позиція суду щодо застосування строку позовної давності, про що зазначено ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».
Так, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Ст. 257 ЦК встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
При цьому, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України - позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Як зазначалось вище, строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів - відповідно до укладеного між боржником та банком Договору був встановлений Сторонами тривалістю у 15 років (п. 3.2.2.10.7 Умов).
Таким чином, заява ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про пропуск банком строків позовної давності на заявлення до боржника кредиторських вимог - є безпідставною.
Крім того, суд звертає увагу, що є загально відомий факт, про карантин через COVID-19, який ввели в Україні з 12.03.2020 року і його неодноразово продовжували, а скасували карантин на всій території України з 01.07.2023 року.
Згідно п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (введено в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 року) - під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Також, загальновідомим є факт, що воєнний стан в Україні, введено Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року N 2102-IX та діє по теперішній час. При цьому:
- строк, визначений статтею 257, продовжується на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX;
- строки, визначені статтею 258, продовжуються на строк дії в Україні воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" цього Кодексу, враховуючи зміни, внесені Законом України від 15.03.2022 р. N 2120-IX.
З наведеного суд робить висновок, що строки позовної давності, визначенні ст.ст. 257-258 ЦК України, Акціонерним товариством КБ «Приватбанк» не пропущені, а відповідні твердження ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» про необхідність застосування наслідків пропуску цих строків - суд вважає хибними та відхиляє.
Позиція суду щодо заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 165 000,00 грн.
Як зазначалось вище, матеріалами справи підтверджено приєднання ТОВ «Украгропром» до Умов та правил надання банківських послуг на підставі відповідної заяви боржника від 31.07.2013р. (т.3 а.с.79) та подальших заявок ТОВ «Украгропром» від 26.06.2024р. за №1859 на суму 5128,21грн. та №1860 на суму 6825,23грн., від 10.07.2014р. за №1864 на суму 130 000грн., від 16.04.2015р. за №2234 на суму 380 000грн., від 13.05.2015р. за №2299 на суму 880 000грн., від 25.05.2015р. за №2307 на суму 380 000грн., від 23.06.2015р. за № 2352 на суму 850 000грн. та від 03.07.2015р. за №2364 на суму 315 000грн. 9т.3 а.с.71-78) на гарантований платіж (доручення на договірне списання) - боржник отримав від банку кредит на загальну суму 2 946 953,44грн.
Випискою з банківського рахунку ТОВ «Украгропром» підтверджено часткове погашання кредиту боржником. Станом на дату звернення АТ КБ «Приватбанк» до суду із заявою про визнання кредиторських вимог - залишок непогашеної суми кредиту становить 1 165 000грн.
За таких обставин, суд вважає, що підлягають визнанню кредиторські вимоги АТ КБ «Приватбанк» по тілу кредиту в розмірі 1 165 000грн.
Позиція суду щодо заборгованості за відсотками в розмірі 2 454 062,48 грн.
29.06.2017р. Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною було видано Виконавчий напис про задоволення вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на перерахування залишків заборгованості за кредитом (1 165 000грн.) та за відсотками (94 425,71 грн.) за відсотками за період з 26.06.2014 року по 13.05.2017 року.
Натомість, з наданого Банком розрахунку (т. 2 а.с. 14) вбачається подальше нарахування відсотків за користування кредитом до 16.12.2024 року, тобто після вчинення виконавчого напису нотаріусом 29.06.2017 року.
В даному випадку суд звертається до сталої судової практики щодо нарахування відсотків за кредитом після пред'явлення вимоги про погашення кредиту.
Так, згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду №910/4518/16 від 05.04.2023 року, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України. Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця».
Сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити.
Тобто, твердження про те, що проценти за користування кредитом нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Отже, на підставі викладеного, судом визнаються грошові вимоги Банку у вигляді заборгованості по відсоткам в розмірі - 94 425,71 грн.. Решту вимог по відсоткам суд відхиляє, які такі, що неправомірно нараховані Банком після пред'явлення вимоги до Позичальника про повернення кредиту.
Позиція суду щодо заборгованості по пені в розмірі 4 015 629,38 грн.
Як вбачається, заявником розраховано пеню за період з 09.07.2015 року по 01.03.2020 року, при цьому, виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса було повернуто стягувачу за його заявою 19.11.2019 року, а розрахована Банком сума пені - 4 015 629,38 грн. значно більше визнаної судом суми заборгованості по кредиту - 1 165 000,00 грн. та відсоткам - 94 425,71 грн.
Між тим, суд вважає можливим зменшити розмір пені, яка підлягає до стягнення.
Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст.233 ГК України:
1. У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
2. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
Суд, має виходити із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, зазначає про необхідність застосування індивідуального порядку стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені.
Верховний Суд в своїй постанові від 24.07.19 у справі №915/985/18 зазначає що, досліджуючи питання можливості зменшення пені, суди правильно прийняли до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання та відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач у повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем газ. Таким чином, судами застосовано власні повноваження щодо зменшення заявленої пені при повному дослідженні усі необхідних на те умов, а тому і підстав для зміни чи скасування судових рішень у цій частині Верховний Суд не вбачає.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зі змісту наведених норм випливає, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.
Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо (Постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.05.2018 р. у справі № 903/545/17).
Тому, суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає визнанню судом - 500 000,00 грн.
Таким чином, судом визнається кредиторська заборгованість ТОВ «Украгропром» перед АТ КБ «Приватбанк» в сумі 1 759 425,71 гривень, з яких 1 165 000грн. - заборгованість по тілу кредиту, 94 425,71грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом та 500 000грн. заборгованість по пені. В решті кредиторські вимоги відхиляються.
Відповідно до ч. 6 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства з метою виявлення всіх кредиторів здійснюється офіційне оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на з'явлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.
Керуючись ст.ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Визнати грошові вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 143 605 70; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29. м. Херсон, 73000, код 20229199) в сумі 1 759 425,71 гривень та судовий збір у розмірі 6 056,00 грн.
2. Відхилити вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк “ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 143 605 70; місцезнаходження: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське агропромислове підприємство» (вул. Червонофлотська, 29. м. Херсон, 73000, код 20229199) у сумі 5 875 266,15 гривень.
Ухвала набрала законної сили 18.03.2025 р.
та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 253-259 ГПК України
Повна ухвала складена 19.03.2025р.
Суддя О.А. Демешин