79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
18.03.2025 Справа № 914/186/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Кравець О. І., розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут», м. Київ;
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського», с. Вістовичі, Самбірський р-н., Львівська обл.;
про стягнення інфляційних витрат, 3 % річних та пені в сумі 447669,35 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Шевчик Олег Іванович - представник
від відповідача: Свідунович Іван Ігорович - представник
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
Розгляд справи судом.
На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю. С. Завадського» про стягнення 143158,35 грн. - інфляційних витрат, 64772,93 грн. - 3% річних та 239738,07 грн. - пені.
Ухвалою суду від 29.01.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику представників сторін.
Через систему «Електронний суд» відповідач 13.02.2025р. подав відзив на позовну заяву за вх. № 3964/25 від 14.02.2025р., у якому, зокрема просив суд розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 18.02.2025р. ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 18.03.2025р.
Через систему «Електронний суд» позивач 19.02.2025р. подав відповідь на відзив на позовну заяву за вх. № 4491/25; відповідач 27.02.2025р. подав додаткові пояснення у справі за вх. № 5227/25.
Представник позивача в судове засідання 18.03.2025р. з'явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача в судове засідання 18.03.2025р. з'явився, надав суду усні пояснення щодо предмета спору, заперечив проти позовних вимог.
Позиції учасників справи.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (Позивач) та Приватним акціонерним товариством «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» (Відповідач) укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АP200-100723-22 від 12.09.2022р. (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
Позивач вказує, що належним чином виконав свої обов'язки за договором та поставив відповідачу природній газ, зокрема, за період з жовтня 2022р. по листопад 2022р., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, проте, відповідач не виконав належним чином свої обов'язки за даним договором за період з жовтня 2022р. по листопад 2022р. в частині своєчасності та повноти оплати за надані послуги з постачання природного газу, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 1 594 665,31 грн.
Позивач стверджує, що рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі №914/614/23 стягнуто з ПрАТ «Вістовицька кераміка» на користь ТОВ «Твій Газзбут» 1 594 665,31 грн. - основного боргу, 28 853,57 грн. - інфляційних витрат, 9 414,12 грн. - 3% річних, 156 902,08 грн. - пені та 26 847,53 грн. витрат по сплаті судового збору. Позивач зазначає, що розрахунок позовних вимог в частині інфляційних витрат, 3% річних та пені у справі №914/614/23 здійснено за період з 11.12.2022р. по 07.02.2023р.
Враховуючи те, що станом на дату подання даного позову судове рішення у справі №914/614/23 виконано не повністю, позивач просить стягнути з відповідача 143 158,35 грн. інфляційних втрат, 64 772,93 грн. 3% річних та 239 738,07 грн. пені за період з 08.02.2023р. по дату подання даного позову, відповідно до наданого суду розрахунку.
У відповіді на відзив за вх. № 4491/25 позивач зазначив, що вважає помилковим висновок відповідача про те, що факт настання форс мажорних обставин підтверджений листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. Позивач вказує, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати.
Позивач стверджує, що в матеріалах справи відсутній сертифікат Торгово-промислової палати України, яким підтверджено форс -мажорні обставини, саме за договором укладеним між сторонами.
Позивач заперечує проти клопотання відповідача про зменшення нарахованих до стягнення 3% річних та пені, та зазначає, що відсотки річні не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку з знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.
Позивач зазначає, що оскільки до стягнення заявлено 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (частиною 2 статті 625 ЦК України), то, в даному випадку відсутні підстави для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних.
Позивач вказує, що враховуючи, що заборгованість згідно умов договору триває вже більше 2-х років та не сплачена в повному обсязі, а тому і розмір штрафних санкцій залежить і від строку виконання відповідачем вказаного зобов'язання.
Позивач стверджує, що наведені відповідачем обставини передусім є наслідком господарської діяльності, його власного комерційного розрахунку та ризику, а не ті, які виникли в силу якихось об'єктивних, незалежних від нього обставин.
Враховуючи вищенаведене, позивач вважає, що твердження відповідача про зменшення на 99% заявлених до стягнення розміру 3% річних та пені є необґрунтованими і просить суд задоволити позов у повному обсязі.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заперечує проти задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Відповідач вказує, що рішенням господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. в справі №914/614/23 частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» та стягнуто 1 594 665,31 грн. основного
боргу, 28 853,57 грн. інфляційних витрат, 9 414,12 грн. 3% річних, 156 902,08 грн. пені та 26 847,53 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач стверджує, що виконання цього рішення здійснюється в примусовому порядку приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Онишкевичем Романом Івановичем.
Відповідач зазначає, що частково виконав рішення господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. в справі №914/614/23 що підтверджується платіжними інструкціями №2813 від 02 серпня 2023 року в сумі 200 000,00 грн.; №1047 від 15 листопада 2023 року в сумі 230 000,00 грн.; №1098 від 28 грудня 2023 року в сумі 230 000,00 грн.; №1199 від 01 травня 2024 року в сумі 20 000,00 грн.; №1198 від 01 травня 2024 року в сумі 80 000,00 грн.; №1228 від 03 червня 2024 року в сумі 50 000,00 грн.; №1288 від 24 вересня 2024 року в сумі 100 000,00 грн.; №1354 від 16 грудня 2024 року в сумі 100 000,00 грн. Також, після відкриття провадження в даній справі в погашення заборгованості платіжними інструкціями №1390 та №1405 було сплачено додатково ще 300 000,00 грн.
Відповідач вказує, що при розрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних позивачем взято до уваги зазначені вище платежі, однак розмір коштів, що поступили на рахунки позивача по платежах від 01.05.2024р., 03.06.2024р., 24.09.2024р. та 16.12.2024р., є відмінними від розміру платежів, зазначених в платіжних інструкціях. Разом з тим, позивачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження поступлення коштів саме в такому розмірі, як відображено позивачем у оборотно-сальдовій відомості по рахунку.
На переконання відповідача періоди розрахунків інфляційних втрат та трьох процентів річних повинні бути з прив'язкою до дат здійснення оплат сум грошових коштів на виконання рішення в справі №914/614/23, а не до дат, коли ці кошти надійшли на рахунки позивача, враховуючи те, що такі кошти сплачувались на депозитні рахунки приватного виконавця.
Відповідач стверджує, що зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості вважається виконаним в момент зарахування коштів на депозитний рахунок приватного виконавця, без прив'язки до моменту, коли приватний виконавець перерахує ці кошти на рахунки стягувача
За таких обставин застосовані позивачем періоди розрахунків підлягають коригуванню з врахуванням зазначених вище доводів.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову щодо стягнення штрафних санкцій за період воєнного стану в Україні, оскільки несвоєчасне виконання основного договору відбулось через невідворотну силу (форс-мажор), що підтверджується листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р.
Відповідач зазначає, що зупинив виробничу діяльність впродовж 2023-2024 років через неможливість організації безпечних умов праці та, відповідно впродовж цих років не отримував прибутку, чим пояснюється відсутність оборотних активів у вигляді грошей та їх еквівалентів станом на 30.09.2024 року. Звітом про фінансовий стан відповідача на 30 вересня 2024р. також підтверджується та обставина, що на кінець цього періоду поточні зобов'язання відповідача становили 4 430 000,00 грн. Згідно поданої у встановленому законодавством порядку фінансової звітності збиток відповідача на кінець 2023 року склав 5 577 000,00 грн.
Відповідач стверджує, що заявлені позивачем штрафні санкції, що становлять більше 40% від основного боргу, є явно завищеними та спрямованими на отримання надмірного прибутку та зазначає, що позивачем до позовної заяви не долучено жодних доказів на підтвердження заподіяння йому збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведене, відповідач просить суд про зменшення заявлених позивачем до стягнення сум трьох процентів річних та пені на 99%.
Обставини, встановлені судом.
12.09.2022р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» (споживач, відповідач) укладено договір №41АР200-100723-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до пунктів 1.1.-1.4. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2022 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу до 108800,00 куб.м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку 1, що є невід'ємною частиною цього договору. Передача газу за цим договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування (далі пункти призначення). Перелік точок комерційного обліку споживача вказаний в додатку 2, що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно із п. 4.2. договору оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку:
- оплата в розмірі 15% (п'ятнадцять відсотків) здійснюється споживачем до двадцять восьмого числа місяця, що передує місяцю поставки;
- оплата в розмірі 25% (двадцять п'ять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 1-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 10-го числа місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 30% (тридцять відсотків) здійснюється споживачем не пізніше 20-го числа місяця поставки газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.
За приписами п. 4.4 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.
Відповідно до пункту 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Договір №41АР200-100723-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 12.09.2022р. підписано сторонами, скріплено їх печатками та копію договору додано до позовної заяви.
Доказів розірвання договору №41АР200-100723-22 від 12.09.2022р., визнання його недійсним в судовому порядку сторонами суду не представлено.
На виконання умов договору позивач за період жовтень - листопад 2022р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 1594665,31 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природнього газу №ТГ382100977 від 31.10.2022р. на суму 681775,57 грн та №ТГ382115571 від 30.11.2022р. на суму 912889,74 грн. Акти приймання передачі підписані сторонами, шляхом накладення електронних цифрових підписів та копії актів долучено до матеріалів справи.
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» про стягнення 1797888,24 грн., з яких 1594665,31 грн. основний борг, 36906,73 грн. інфляційні витрати, 9414,12 грн. 3% річних та 156902,08 грн. пеня, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» 1594665,31 грн. основного боргу, 28853,57 грн. інфляційних витрат, 9414,12 грн. 3% річних, 156902,08 грн. пені та 26847,53 грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 набрало законної сили 24.10.2023р.
Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23, факт поставки відповідачу природнього газу підтверджується актом приймання-передачі природнього газу №ТГ382100977 від 31.10.2022р. на суму 681775,57 грн та актом приймання-передачі природнього газу №ТГ382115571 від 30.11.2022р. на суму 912889,74 грн., однак відповідач поставлений природний газ не оплатив. Відповідно до вказаного рішення, інфляційні втрати за жовтень 2022 позивач нарахував за період з 11.11.2022р. по 07.02.2023р., а інфляційні втрати за листопад 2022 за період з 11.12.2022р. по 07.02.2023р.
На виконання умов договору та рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 ПрАТ «Вістовицька кераміка» та ТзОВ «Рудківська цегла еліт» сплачено кошти в загальному розмірі 1 310 000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями №2813 від 02.08.2023 року на суму 200 000,00 грн. з призначенням платежу « 05423366, оплата за природній газ згідно договору №41 АР 167-360-20 від 21.02.2020 року в т.ч. ПДВ - 41666,67грн.»; №1047 від 15.11.2023 року на суму 230 000,00 грн. з призначенням платежу «за природній газ за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПОУ 05423366 по договору: 41АР200-100723-22 від 12.09.2022 року»; №1098 від 28.12.2023 року на суму 230 000,00 грн. з призначенням платежу «за природній газ за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПОУ: 05423366 по договору: 41АР200-100723-22 від 12.09.2022 року»; №1199 від 01.05.2024 року на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 (наказ № 914/614/23)»; №1198 від 01.05.2024 року на суму 80 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 (наказ № 914/614/23)»; №1228 від 03.06.2024 року на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 (наказ № 914/614/23)»; №1288 від 24.09.2024 року на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 наказ № 914/614/23 за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПО: 05423366»; №1354 від 16.12.2024 року на суму 100 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 наказ № 914/614/23 за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПО: 05423366»; №1390 від 30.01.2025 року на суму 250 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 наказ № 914/614/23 за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПО: 05423366»; №1405 від 07.02.2025 року на суму 50 000,00 грн. з призначенням платежу «Виконавче провадження: ВП 73334155 наказ № 914/614/23 за Прат «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» код ЄДРПО: 05423366», копії яких долучено до матеріалів справи.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за 01.10.2022р. - 16.01.2025р. позивачем зараховано кошти в загальному розмірі 977 469,12грн., а саме платежі від від 02.08.2023 року в сумі 200 000,00 грн., від 15.11.2023 року в сумі 230 000,00 грн., від 28.12.2023 року в сумі 230 000,00 грн., від 01.05.2024 року в сумі 90 196,37 грн., від 10.06.2024 року в сумі 45 454,55 грн., від 25.09.2024 року в сумі 90 909,10 грн. та від 16.12.2024 року на суму в сумі 90 909,10 грн. Оборотно-сальдова відомість підписана позивачем та скріплена печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут».
У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №41АР200-100723-22 від 12.09.2022р. та рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 позивач нарахував на суму заборгованості із врахуванням часткових оплат 143 158,35 грн. інфляційних втрат, 64 772,93 грн. 3% річних та 239 738,07 грн. пені за період з 08.02.2023р. по 15.01.2025р., відповідно до наданого суду розрахунку.
В підтвердження складного фінансового становища підприємства та зупинення діяльності в період 2023-2024 років, відповідачем до матеріалів справи долучено, зокрема копію звіту про фінансовий стан, станом на 30.09.2024р., довідку від 03.12.2024р. № 77, видану відповідачем про те, що підприємство протягом 2023-2024 років не працювало у зв'язку із неможливістю організувати безпечні умови для господарської діяльності підприємства, копію листа ТОВ «Газорозподільні мережі України» б/н, б/д, відповідно до якого відповідачем було замовлено потужність на 2023р. в кількості 438 000,00 м.куб. природного газу, та спожито 38 182 куб.м. за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 року, копію звіту про фінансовий стан та звіту про фінансові результати, станом на 31.12.2024р., а також копію податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024р., відповідно до якої збиток підприємства становив 422 686,00 грн.
Позиція суду.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч.1 ст.509 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Правовідносини сторін виникли на підставі укладеного ними договору від 12.09.2022р. №41АР200-100723-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язався передати у власність споживачу у 2022 році природний газ, а споживач зобов'язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.
За приписами ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно із ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст.699 ЦК України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Згідно ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» до Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» про стягнення 1797888,24 грн., з яких 1594665,31 грн. основний борг, 36906,73 грн. інфляційні витрати, 9414,12 грн. 3% річних та 156902,08 грн. пеня, позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім.Ю.С. Завадського» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» 1594665,31 грн. основного боргу, 28853,57 грн. інфляційних витрат, 9414,12 грн. 3% річних, 156902,08 грн. пені та 26847,53 грн. витрат по сплаті судового збору..
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 набрало законної сили 24.10.2023р.
Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23, факт поставки відповідачу природнього газу на загальну суму 1594665,31 грн. підтверджується актом приймання-передачі природнього газу №ТГ382100977 від 31.10.2022р. на суму 681775,57 грн та актом приймання-передачі природнього газу №ТГ382115571 від 30.11.2022р. на суму 912889,74 грн., однак відповідач поставлений природний газ не оплатив. Відповідно до вказаного рішення, інфляційні втрати за жовтень 2022 позивач нарахував за період з 11.11.2022р. по 07.02.2023р., а інфляційні втрати за листопад 2022 за період з 11.12.2022р. по 07.02.2023р.
На виконання умов договору та рішення Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 ПрАТ «Вістовицька кераміка» та ТзОВ «Рудківська цегла еліт» сплачено кошти в загальному розмірі 1 310 000,00грн., що підтверджується платіжними інструкціями, копії яких додано до матеріалів справи. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 за 01.10.2022р. - 16.01.2025р. позивачем зараховано кошти в загальному розмірі 977 469,12грн.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).
В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до пункту 6.2.1. договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який оплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.
Позивач на підставі п. 6.2.1 договору за період з 08.02.2023р. по 10.05.2023р. нарахував відповідачу пеню за жовтень 2022р. на суму боргу 681 775,57грн. в розмірі 85 922,40грн. та за період з 08.02.2023р. по 10.06.2023р. нарахував відповідачу пеню за листопад 2022р. на суму боргу 912889,74грн. в розмірі 153815,67грн. Розрахунок наведено в позовній заяві, та перевірено судом.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст.625 ЦК України, позивач нарахував відповідачу 3% річних за жовтень 2022р. за період з 08.02.2023р. по 30.04.2024р. в розмірі 15 077,12 грн. та за листопад 2022р. за період з 08.02.2023р. по 15.01.2025р. в розмірі 49 695,81 грн. із врахуванням здійснених оплат, а також інфляційні втрати за жовтень 2022р. за період з 08.02.2023р. по 30.04.2024р. в розмірі 24661,85 грн. та за листопад 2022р. за період з 08.02.2023р. по 15.12.2024р. в розмірі 118 496,50 грн. із врахуванням здійснених оплат.
Перевіривши проведені нарахування, судом встановлено, що позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку 3% річних за листопад 2022р. та невірно визначив дати та суми здійснених відповідачем часткових оплат. Відтак, в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення 3% річних за жовтень 2022р. в розмірі 15 077,12 грн. та за листопад 2022р. в розмірі 49 260,61грн. Врешті вимог щодо стягнення 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат суд вважає за необхідне зазначити наступне. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення становить місяць. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Інфляційні втрати розраховуються шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка виникла з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19. Також, відповідної позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 11.07.2024р. у справі № 910/5349/22 та від 30.07.2019 у справі №913/159/18.
Також, позивач припустився арифметичної помилки при обрахунку інфляційних втрат за листопад 2022р. та невірно визначив дати та суми здійснених відповідачем часткових оплат.
Перевіривши проведені нарахування інфляційних втрат, враховуючи наведені правові висновки щодо методики розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що в перерахунку, підставними є вимоги, щодо стягнення інфляційних втрат за жовтень 2022р. в розмірі 24111,39 грн. та за листопад 2022р. в розмірі 116 937,42 грн.
Врешті вимог щодо стягнення інфляційних втрат належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів оплати проведених позивачем нарахувань не подано.
Стосовно покликань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 як підставу для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання в порядку статті 617 ЦК України, оскільки це порушення трапилось внаслідок непереборної сили, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) встановлюється Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Регламентом засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов'язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.
Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) здійснюється сертифікатом про такі обставини.
За умовами п. 6.2 регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов'язань/обов'язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).
Згідно з листом від 28.02.2022р. Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14№ Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Так, загальновідомим є факт початку дії воєнного стану в Україні з 24.02.2022р. і суд не ставить під сумнів його негативний вплив на здійснювану суб'єктом господарювання діяльність. Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 від 14.06.2022).
З огляду на вищенаведене, офіційний лист ТПП України від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 лише засвідчує настання форс-мажорних обставин на всій території України, однак не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Такий лист складено без дослідження наявності причинно-наслідкового зв'язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов'язання.
Твердження відповідача, що зазначений лист від 28.02.2022р. є підставою для звільнення від сплати штрафних санкцій є помилковими та за відсутності належних і допустимих доказів неможливості виконання грошового зобов'язання, суд не вбачає підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення виконання зобов'язання, з підстав введення воєнного стану в державі.
Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, п.6.4 договору від 12.09.2022р. №41АР200-100723-22 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому законодавством порядку.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують для відповідача наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов'язань за спірним договором чи докази звернення про видачу такого сертифіката.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та пені на 99%, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором, як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Такий правовий висновок, зокрема викладений постанові Великої Палати Верховного суду у постанові від 18.03.20р. справі 902/417/18.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, кредитор не позбавлений можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).
Водночас, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20 та ін.).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у вказаній справі зазначено, що суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі № 902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев'яносто календарних днів.
Отже, відповідне зменшення відсотків річних Велика Палата Верховного Суду допустила з урахуванням конкретних обставин справи № 902/417/18, а саме: встановлення відсотків річних на рівні 40% та 96% та їх явну невідповідність принципу справедливості, натомість, у цій справі позивачем розраховані відсотки річних в розмірі, встановленому ст. 625 ЦК України, тобто 3%, що, у свою чергу, не порушує принципів розумності, справедливості та пропорційності під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у п. 84 постанови від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21, у постанові Верховного Суду від 21.06.2022 у справі № 910/9905/21.
Порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності, як винятковий випадок для зменшення відсотків річних, під час нарахування позивачем відповідачу 3% річних у спірних правовідносинах судом не встановлено.
Враховуючи важке фінансове становище божника, що підтверджується, зокрема звітом про фінансовий стан станом на 30.09.2024р., звітами про фінансовий стан та про фінансові результати, станом на 31.12.2024р., копією податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2024р., зупинення діяльності підприємства, що підтверджується, зокрема довідкою від 03.12.2024р. № 77, беручи до уваги ступінь виконання відповідачем своїх зобов'язань, з огляду на відсутність доказів понесення позивачем збитків, встановлені судом обставини щодо причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним заходів до виконання зобов'язання, беручи до уваги значний розмір належних до сплати штрафних санкцій порівняно із сумою основного боргу, стягнутої рішенням Господарського суду Львівської області від 08.06.2023р. у справі № 914/614/23 , з огляду на загальні засади, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги розмір заборгованості з основного боргу - 1594665,31 грн. та розмір 3% річних та розмір інфляційних втрат , які нараховані за весь період прострочення і є компенсацією за знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру нарахованої пені на 50%.
Згідно ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому статтею 74 ГПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що обставини які є предметом доказування у справі судом визнаються встановленими та позовні вимоги до відповідача про стягнення 141 048,81грн. - інфляційних витрат, 64 337,73 грн. - 3% річних та 119869,04 грн. - пені є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. Врешті вимог щодо стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних слід відмовити у зв'язку із безпідставністю, необґрунтованістю та у зв'язку із зменшенням судом.
На підставі положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягають відшкодуванню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України «Про судовий збір»(із змінами та доповненнями).
Згідно із ст.1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Частина 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлює, що за подання позовних заяв майнового характеру до господарського суду ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовних заяв немайнового характеру до господарського суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025р.» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 гривень.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6715,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 10682 від 17.01.2025р. на суму 6715,05 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.
За приписами ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи позовна заява, подана через систему «Електронний суд», позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення коштів в сумі 447 669,35грн. відтак, відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» підлягав оплаті судовий збір у розмірі 5372,03грн., який відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає відшкодуванню з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із заявою про повернення надмірно сплаченого судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Вістовицький завод будівельної і художньої кераміки ім. Ю.С. Завадського» (81440, Львівська область, Самбірський район, село Вістовичі, вулиця Берегова, будинок 26, ідентифікаційний код 05423366) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Твій Газзбут» (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 32/2, ідентифікаційний код 43965848) 141 048,81грн. - інфляційних витрат, 64 337,73 грн. - 3% річних та 119869,04 грн. - пені та 3903,07 грн. судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 19.03.2025р.
Суддя Іванчук С.В.