ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
12.03.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/61/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Горпинюка І. Є., за участі секретаря судового засідання Феденько Н. М., учасників справи: прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Івано-Франківської обласної прокуратури Піварчука А. М., Ігнатенка О. Ю. (самопредставництво позивача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації), розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу № 909/61/25 за позовом Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками.
Суть спору.
Заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації з позовом до Пасічнянської сільської ради, в якому просить суд:
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 площею 8,3184 га з цільовим призначенням "16.00 для ведення особистого селянського господарства", виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру;
- усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 шляхом скасування державної реєстрації права власності Пасічнянської сільської ради в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 8,3184 га з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, реєстраційним номер об'єкта нерухомого майна 2375451726240, номер відомостей про речове право 42294524 від 28.05.2021.
Стислий виклад позиції прокурора.
В обґрунтування позовних вимог прокурор покликається на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 площею 8,3184 га, частково сформована в результаті інвентаризації за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП "Ліси України".
Відповідно до технічної документації та викопіювання з планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП “Ліси України» дана земельна ділянка частково включає у себе землі лісогосподарського призначення державної власності площею 1,2707 га та 0,8372 га (загальна площа 2,1079 га) (квартал 6 виділ 1 Довбушанського лісництва).
Розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення для лісогосподарських потреб покладено на Івано-Франківську обласну державну адміністрацію.
Погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення вищезазначених земельних ділянок у комунальну власність філією “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України», Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, не надавалось.
Свою позицію прокурор обґрунтовує положеннями ст. 3, 15-1, 18, 19, 20, 55, 56, 57, 79-1, 84, 116, 117, 122, 141, 142, 149, 152, 156, 164 Земельного кодексу України, ст. 5, 7, 8, 16, 17, 31, 45, 47, 57, 48, 54 Лісового кодексу України, ст. 3, 15, 16, 391, 334, 396 Цивільного кодексу України, ст. 1, 4, 7, 9, 22, 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. 18, 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Підстави для представництва інтересів держави прокурор обґрунтовує бездіяльністю позивача, як органу, уповноваженого на захист держави, у спірних правовідносинах.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач підтримує заявлений прокурором позов, зазначає, що доданими до позовної заяви документами підтверджується накладення земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 на землі лісогосподарського призначення площею 2,1079 га, які перебувають у постійному користуванні філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України».
Розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення покладено на Івано-Франківську обласну державну (військову) адміністрацію.
В свою чергу, Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація, як розпорядник, не приймала рішення щодо припинення права постійного користування філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України», а також щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.
Скасування реєстрації земельної ділянки з припиненням права на неї є ефективним способом захисту, оскільки усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення землі.
Позиція позивача обґрунтована ст. 13, 14 Конституції України, ст. 1, 19, 55, 56, 57, 84, 122, 149, 150 п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, ст. 4, 5, 16, 17, 31, п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, п. 2 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державний земельний кадастр", ст. 13, 21, 28 Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач відзиву на позов не подав, проти позову не заперечив, доказів на спростування позовних вимог не надав.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
Стислий виклад позиції третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в судові засідання у справі не з'явилось, у письмових поясненнях від 05.02.2025 (вх. № 1924/25 від 05.02.2025) зазначає, що вбачається порушення інтересів держави у сфері регулювання земельних відносин, оскільки з метою передання у приватну власність, з порушенням передбаченої земельним законодавством процедури, сформовано земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Третя особа вважає доведеним накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України» загальною площею 2,1079 га. При цьому погодження на зміну цільового призначення, добровільну відмову чи згоду на вилучення або відведення зазначеної земельної ділянки у комунальну власність філія “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України» не надавала.
Позиція третьої особи обґрунтована покликаннями на положення ст. 6, 13, 14, 19 Конституції України, ст. 3, 19, 20, 55-57, 84, 116, 117, 122, 141, 142, 149, 156, 164 Земельного кодексу України, ст. 16, 17, 31, 45, 47, 48, 54 57 Лісового кодексу України, 391, 396 ЦК України, ст. 24 Закону України “Про державний земельний кадастр».
Процесуальні дії у справі, вирішення заяв та клопотань.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 22.01.2025, для розгляду справи № 909/61/25 визначено суддю Горпинюка І.Є.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 27.01.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; залучив до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України»; підготовче судове засідання призначив на 26.02.2025; встановив сторонам та третій особі строки на подання суду відзиву, відповіді на відзив, заперечення, пояснень.
05.02.2025 до суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», у встановлений судом строк, надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 1924/25 від 05.02.2025), які прийняті судом і долучені до матеріалів справи.
11.02.2025 до суду від позивача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації надійшли пояснення у справі (вх. № 2263/25 від 11.02.2025), які прийняті судом і долучені до матеріалів справи.
В підготовчому засіданні 26.02.2025 взяли участь прокурор Верешко М. І. та Ігнатенко О. Ю. (самопредставництво позивача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації).
Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників в підготовче засідання 26.02.2025 не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання ухвалою суду від 27.01.2025, електронна копія якої доставлена в їх електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», що забезпечує обмін документами, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 27.01.2025. Дата і час доставки: 27.01.2025, 16:00 год.
ДП “Ліси України» у своїх письмових поясненнях (вх. № 1924/25 від 05.02.2025) просило суд розгляд справи № 909/61/25 проводити без участі його представника, за наявними матеріалами у справі та наданими письмовими поясненнями.
Відповідно до положень ч. 2 статті 183 ГПК України, суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.
Враховуючи, що усі учасники справи належно повідомлені про дату, час і місце підготовчого засідання ухвалою суду від 27.01.2025, явка відповідача, третьої особи, їх представників в підготовче засідання не визнавалась судом обов'язковою, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзиву на позовну заяву, не подано клопотання про відкладення підготовчого засідання, не повідомлено про поважні причини для неявки в підготовче засідання, третьою особою в письмових поясненнях заявлено клопотання про розгляд справи без участі її представника, відсутні передбачені законом підстави для відкладення чи оголошення перерви в підготовчому засіданні, суд визнав за можливе провести підготовче засідання у відсутності відповідача та третьої особи.
В підготовчому засіданні 26.02.2025 суд прийняв до розгляду письмові пояснення Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (вх. № 1924/25 від 05.02.2025), оскільки такі надійшли у встановлений судом строк, а також у відповідності до ч. 5 статті 161 ГПК України прийняв до розгляду пояснення у справі (вх. № 2263/25 від 11.02.2025), подані Івано-Франківською обласною державною адміністрацією, оскільки позов заявлено прокурором, а в зазначених поясненнях висловлено відношення до позову самого позивача.
У цьому ж підготовчому засіданні суд вирішив передбачені законом завдання підготовчого провадження та ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання № 4114585 від 26.02.2024, закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 12.03.2025 о 11:30 год.
В судове засідання з розгляду справи по суті 12.03.2025 з'явились Піварчук А. М. (прокурор) та Ігнатенко О. Ю. (самопредставництво позивача - Івано-Франківської обласної державної адміністрації).
Відповідач та третя особа явку своїх повноважних представників в судове засідання 12.03.2025 не забезпечили, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ухвалою повідомленням про судове засідання від 26.02.2025, електронна копія якої доставлена в їх електронні кабінети в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи “Електронний суд», що забезпечує обмін документами, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 27.02.2025. Дата і час доставки: 26.02.2025, 18:00 год.
ДП “Ліси України» у своїх письмових поясненнях (вх. № 1924/25 від 05.02.2025) просило суд розгляд справи № 909/61/25 проводити без участі його представника, за наявними матеріалами у справі та наданими письмовими поясненнями.
Відповідно до положень ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Враховуючи, що усі учасники справи, в тому числі відповідач та третя особа, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи ухвалою суду від 26.02.2025, явка відповідача, третьої особи, їх представників в судове засідання з розгляду справи по суті не визнавалась судом обов'язковою, третьою особою в письмових поясненнях заявлено клопотання про розгляд справи без участі її представника, відповідач не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи, відповідачем у встановлений судом строк не подано відзиву на позовну заяву, не повідомлено про поважні причини для неявки в судове засідання, відповідач без повідомлення причин неявки не з'явився також і в підготовче засідання 26.02.2025, що може свідчити про відсутність у нього наміру брати участь в розгляді справи, відсутні передбачені законом підстави для відкладення чи оголошення перерви в розгляді справи, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та третьої особи.
12.03.2025, у відповідності до вимог глави 6 розділу ІІІ ГПК України, суд розглянув справу, зокрема заслухав вступне слово прокурора, представника позивача, їх відповіді на питання суду, дослідив письмові докази, заслухав промови учасників справи в судових дебатах, після чого оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення. В судовому засіданні 12.03.2025 суд проголосив скорочене рішення.
Щодо наявності підстав для заявлення позову прокурором.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Основного Закону, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України, визначено у Законі України "Про прокуратуру".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру", на прокуратуру покладається, зокрема, така функція як представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, зокрема, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою ст. 24 Закону України "Про прокуратуру", право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини (абзаци перший та другий частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
У свою чергу, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього кодексу (ч. 4 ст. 53 ГПК України).
Звертаючись із позовною заявою, заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури зазначив, що фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільнозначимого питання при розпорядженні земельними ділянками лісогосподарського призначення та повернення їх у розпорядження уповноваженого органу - Івано-Франківської обласної державної адміністрації. У вказаній справі інтереси держави потребують невідкладного захисту, зважаючи на значимість їх порушення та можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу (у зв'язку зі зміною цільового призначення земельних ділянок та переданням їх у комунальну власність Пасічнянської сільської ради в якості земель сільськогосподарського призначення, що може призвести до знищення лісових насаджень при приведенні земельних ділянок у стан придатний для обробітку). Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків. Чинна на даний час редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. Таким чином, саме Івано-Франківська обласна державна адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення. Івано-Франківської обласною прокуратурою листом від 29.11.2024 повідомлено Івано-Франківську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а також запропоновано вжити заходи реагування у межах компетенції. Івано-Франківська обласна державна адміністрація у своїй відповіді від 30.12.2024 на вищезазначений лист зазначила про те, що адміністрацією не приймалось рішення про вилучення або припинення права постійного користування ДП «Надвірнянське лісове господарство», а також щодо зміни цільового призначення. Окрім того, Івано-Франківська обласна державна адміністрація готова взаємодіяти з прокуратурою задля вирішення проблемного питання та зазначила, що у зв'язку із обмеженим фінансування судового збору не заперечує щодо звернення до суду з відповідним позовом.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що листом від 29.11.2024 № 15-964ВИХ-24 заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури повідомляв Івано-Франківську обласну державну адміністрацію, як розпорядника земель лісогосподарського призначення, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 частково знаходиться в межах земель лісогосподарського призначення кварталу 6, виділу 1 Довбушанського лісництва; площа накладення на землі лісового фонду становить 1,27 га та 0,83 га. Цим же листом прокурор просив надати інформацію щодо надання Івано-Франківською обласною державною адміністрацією добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування ДП “Надвірнянське лісове господарство», відведення або зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення. У цьому ж листі прокурор зазначає, що про викладене інформує в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» з метою вирішення питання щодо представництва органами прокуратури інтересів держави в суді у разі відсутності належного реагування уповноваженого суб'єкта.
У відповідь, листом № 8073/13677/6-24/01-056 від 30.12.2024, Івано-Франківська обласна військова адміністрація повідомила Івано-Франківську обласну прокуратуру, що не приймала рішення з питань добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України», відведення або зміну цільового призначення у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 та просить надати вичерпну інформацію та копії документів на підтвердження викладених в листі прокурора обставин. Поряд з цим, враховуючи обмежене фінансування на сплату судового збору, Івано-Франківська обласна державна (військова) адміністрація не заперечує щодо звернення прокуратури до суду з відповідним позовом в інтересах держави та готова, в межах компетенції, взаємодіяти задля ефективного вирішення питань, порушених у листі прокуратури.
Також листом від 09.01.2025 № 15-39ВИХ-25 Івано-Франківська обласна прокуратура, у зв'язку з інформацією про знаходження земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 в межах земель лісогосподарського призначення, додатково звернула увагу позивача на те, що протиправне вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення порушує інтереси держави як безпосередньо шляхом позбавлення держави права на належну їй власність, так і утрудненням чи унеможливленням виконання державою обов'язків, покладених ст. 13, 16, 50 Конституції України, які у свою чергу реалізуються відповідними органами виконавчої влади. Позивача повідомлено, що Івано-Франківською обласною прокуратурою буде подано до суду позовну заяву в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі та державної реєстрації права власності на земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З наведених документів слідує, що заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури звертав увагу Івано-Франківської обласної державної адміністрації на виявлені прокурором порушення законодавства щодо включення земель лісогосподарського призначення державної власності в земельну ділянку, на яку зареєстровано право комунальної власності, та необхідність вжиття відповідних заходів реагування.
У відповідь, позивач обмежився лише повідомленням про неприйняття ним рішень з питань добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України», відведення або зміну цільового призначення у комунальну власність земельної ділянки, проханням надати документи, що підтверджують викладені прокуратурою відомості, та не запереченням звернення прокуратури з відповідним позовом. Зазначене свідчить про невчинення позивачем активних дій на захист інтересів держави, як власника земель лісогосподарського призначення, розпорядником яких є позивач.
Згідно з викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 правової позиції прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
В свою чергу невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Отже, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. За висновками Великої Палати Верховного Суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Окрім цього Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/19/18 надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, оцінивши долучені до позовної заяви докази, суд визнає доведеним, що позивачем не було вжито належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави, при наявності даних, що свідчать про порушення законодавства, що регулює користування та розпорядження землями лісогосподарського призначення державної власності. Позивачем не заявлено позовних вимог щодо відновлення прав держави на земельні ділянки лісогосподарського призначення 1,27 га та 0,83 га, які за наданою прокурором інформацією були включені в земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011. Стверджувані прокурором порушення інтересів держави у даному випадку полягають у протиправному включенні частини земель лісового фонду до земель комунальної власності, що, за відсутності вчинення невідкладних дій по захисту інтересів держави, може призвести до знищення лісових насаджень. При цьому, з досліджених доказів слідує, що позивачу було достеменно відомо про такі порушення, зокрема з листування з Івано-Франківською обласною прокуратурою.
Надання позивачем лише відповіді прокуратурі на лист від 29.11.2024 № 15-964ВИХ-24 без вчинення будь-яких активних дій щодо захисту інтересів держави на землі лісогосподарського призначення не спростовують виникнення у прокурора підстав для звернення до суду із позовом, оскільки бездіяльність уповноваженого на захист інтересів держави органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Отже, позивач неналежно здійснював захист інтересів держави у спірних правовідносинах, що у відповідності до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» надає право прокурору здійснювати представництво у суді. Доказів протилежного суду надано не було.
Фактичні обставини справи, встановлені судом. Оцінка доказів. Норми права, які застосував суд, та інші мотиви ухваленого рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин державної реєстрації земельної ділянки в державному земельному кадастрі, вчинення державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, формування земельної ділянки за рахунок земель державної власності лісогосподарського призначення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши відповідно до приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, за Пасічнянською сільською радою на праві комунальної власності зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 площею 8,3184 га. Для проведення державної реєстрації подавались документи: акт приймання-передачі нерухомого майна від 08.12.2020, виданий Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області та Пасічнянською сільською радою; наказ № 37-ОТГ, виданий 08.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області. Право комунальної власності зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 58521008 від 03.06.2021, Боднарук Л. М., Надвірнянська районна державна адміністрація.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Івано-Франківській області від 08.12.2020 № 37-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» вирішено передати Пасічнянській сільській раді (код ЄДРПОУ 04354686) у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1284,1564 га, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі. Право власності на земельні ділянки, зазначені в додатку до акта приймання-передачі, виникає з моменту державної реєстрації цього права та оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
На виконання зазначеного наказу Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області передало із державної власності, а Пасічнянська сільська рада прийняла у комунальну власність земельні ділянки, які розташовані за межами населених пунктів Пасічнянської територіальної громади Івано-Франківської області згідно з додатком, про що складено Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08 грудня 2020 року.
Земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), зазначена у п. 45 додатку до згаданого акта приймання-передачі земельних ділянок.
Зазначена земельна ділянка була сформована за результатами інвентаризації земель, про що складена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (розробник - Львівський міжрайонний виробничий відділ Львівської регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру»). Дана технічна документація затверджена наказом Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.12.2019 № 9-1439/15-19-СГ.
При формуванні земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), у неї було включено землі державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га (площею 1,2707 га та 0,8372 га), що перебувають у постійному користування філії «Надвірнянське лісове господарство» ДП «Ліси України» та використовуються для ведення лісового господарства. Зазначене підтверджується наступним.
Відповідно до розпорядження Івано-Франківської обласної державної адміністрації № 238 від 05.04.1996 «Про надання в постійне користування земель лісового фонду» надано в постійне користування для ведення лісового господарства державним лісогосподарським підприємствам із земель запасу, які були в тимчасовому користуванні інших землекористувачів, земельні ділянки лісового фонду за межами населених пунктів згідно з додатком № 1.
Згідно з додатком № 1 до зазначеного в попередньому абзаці розпорядження, Надвірнянському ДЛГ на території Надвірнянського району надано у постійне користування землі лісового фонду площею 54 999 га.
Наказом Державного комітету лісового господарства України № 79 від 03.04.2006 вирішено перейменувати Надвірнянське державне лісогосподарське підприємство в Державне підприємство “Надвірнянське лісове господарство».
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 804 від 26.10.2022 вирішено створити Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», скорочена назва - ДП “Ліси України», визначено його місцезнаходження, установлено статутний капітал, затверджено його статут та ін.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 923 від 28.10.2022 вирішено припинити Державне підприємство “Надвірнянське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України»; утворено комісію з припинення Державного підприємства “Надвірнянське лісове господарство»; встановлено строк заявлення кредиторами вимог; визначено термін припинення та ін.
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 117 від 26.12.2022 вирішено, зокрема, створити філії ДП “Ліси України» згідно з додатком 1, в тому числі філію “Надвірнянське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (п. 16 додатку 1 до наказу).
Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 108 від 11.01.2023 вирішено затвердити передавальний акт державного підприємства “Надвірнянське лісове господарство».
Зазначені обставини підтверджують правонаступництво ДП “Ліси України» (в складі якого створена філія “Надвірнянське лісове господарство») від ДП “Надвірнянське лісове господарство», попередня назва якого - Надвірнянське державне лісогосподарське підприємство (Надвірнянське ДЛГ).
Те, що Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником Державного підприємства "Надвірнянське лісове господарство" вказано і у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Відповідь № 1058316 від 23.01.2025, зворот а.с. 84).
Наказом філії “Надвірнянське лісове господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» від 26.02.2023 № 36 вирішено розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) державної власності орієнтовною площею 4171 га (землі Довбушанського лісництва), що відповідно до Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування в порядку правонаступництва від ДП “Надвірнянський лісгосп» перебувають в постійному користуванні ДП “Ліси України» та розташовані на території Надвірнянського району Івано-Франківської області.
Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України» (філія “Надвірнянське лісове господарство») для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг за адресою: за межами населеного пункту с. Черник, Пасічнянська сільська територіальна громада (Довбушанське лісництво) розроблено сертифікованим інженером - землевпорядником Сметанюком М. І.
Згідно з цією технічною документацією (а. с. 51), при проведенні топографо-геодезичних та камеральних робіт необхідних для розроблення технічної документації, ТОВ «ПРО ЗЕМ» виявлено, що частина земель державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають в постійному користуванні ДП “Ліси України» (Довбушанське лісництво) помилково включено в земельні ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності в особі Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, в тому числі в земельну ділянку з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 площею 8,3184 га включені землі лісогосподарського призначення площею 1,2707 га та 0,8372 га (разом - 2,1079 га) (Довбушанське лісництво - планшет 1, квартал 6, виділ 1 Планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування).
Часткове накладення земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення державної власності, що перебувають у користуванні ДП “Ліси України» відображене у даній технічній документації (а.с. 52) та у викопіюванні із зображенням земельної ділянки в кв. 6 виділ 1 Довбушанського лісництва, площею 1,2707 га, та 0,8372 га, яка помилково включена в іншу земельну ділянку за кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, складеному головним лісничим Б. Кузюком (а. с. 17).
Земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності, що перебуває у постійному користуванні ДП “Ліси України» (філія «Надвірнянське лісове господарство»), а саме квартал 6 виділ 1 Довбушанського лісництва, позначена на планшеті № 1 (а.с. 35), який належить до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування і відповідно до вимог п. 5 розділу VIII “Прикінцеві положення» Лісового кодексу України підтверджує право постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення.
Відповідно до інформації філії «Надвірнянське лісове господарство» ДП «Ліси України», зазначеної у листі № 899/21.8-2-2024 від 02.12.2024, у процесі виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельних ділянок лісогосодарського призначення філії Надвірнянське лісове господарство ДП «Ліси України», яке проведено у 2023 році, встановлено, що у земельну ділянку комунальної власності сільськогосподарського призначення Пасічнянської сільської ради (кадастровий номер 2624082100:01:015:0011) площею 8,3184 га помилково включено частину земель лісового фонду державної форми власності, а саме площею 1,2707 га та 0,8372 га (квартал 6 виділ 1 Довбушанського лісництва). Філією не погоджувалось вилучення земельних ділянок лісогосподарського призначення із державної власності та зміна її цільового призначення.
Листом № 8073/13677/6-24/01-056 від 31.12.2024 Івано-Франківська обласна державна адміністрація також підтвердила, що не приймала рішень з питань надання добровільної відмови, згоди на вилучення, припинення права постійного користування філії “Надвірнянське лісове господарство» ДП “Ліси України», відведення або зміну цільового призначення у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011.
Виходячи з встановлених обставин, суд при вирішенні спору застосовує норми права, які регулюють правовідносини сторін.
Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (стаття 13 Конституції України).
Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави (стаття 14 Конституції України).
Згідно з ст. 55 Земельного кодексу України, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
Як зазначено у статті 5 Лісового кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
У відповідності до частини першої статті 57 Земельного кодексу України, земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.
Статтями 7 та 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Лісового кодексу України, у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.
Як нормативно визначено статтями 45, 54 Лісового кодексу України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відтак, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень (ст. 20 Земельного кодексу України).
У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до Закону.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 122 Земельного кодексу України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України до відання обласної державної адміністрації у сфері лісових відносин належить надання земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, на відповідній території, у постійне користування для ведення лісового господарства.
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України (ст. 57 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладене, правом приймати рішення щодо розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення наділені обласні державні адміністрації.
Однак, як встановив суд, ДП “Ліси України» в особі філії “Надвірнянське лісове господарство» не надавало згоди на вилучення зі свого користування земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га, що входить до кварталу 6, виділ 1 Довбушанського лісництва, а також Івано-Франківською обласною державною адміністрацією не приймалось жодних рішень щодо вилучення даної земельної ділянки з користування, зміну її цільового призначення чи передачу в комунальну власність.
Відтак, спірну земельну ділянку площею 2,1079 га, що входить до кварталу 6, виділ 1 Довбушанського лісництва неправомірно включено в склад земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), яка зареєстрована в державному земельному кадастрі, і право комунальної власності на яку зареєстровано за Пасічнянською сільською радою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно з підпунктами, а) та в) п. 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин") землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
- що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
- природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення.
Отже, під час складання технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Зеленської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, допущено включення в склад земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га, цільове призначення: 16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), земельної ділянки лісогосподарського призначення державної власності площею 2,1079 га, що входить до кварталу 6, виділ 1 Довбушанського лісництва і перебуває в постійному користуванні ДП “Ліси України» (філія “Надвірнянське лісове господарство»), що свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га сформована при інвентаризації земель з порушенням вимог законодавства.
Через неврахування матеріалів лісовпорядкування під час проведення робіт щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, безпідставно змінено категорію земель та протиправно зареєстровано як власність територіальної громади земельну ділянку лісогосподарського призначення державної власності площею 2,1079 га в складі земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га.
Як встановив суд, земельна ділянка з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, площею 8,3184 га на час розгляду справи зареєстрована за Пасічнянською сільською радою.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16).
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні за змістом висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16).
Статтею 373 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина 2 статті 152 Земельного кодексу України).
Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння.
Разом з цим, негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Вказаний спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Заволодіння землями лісогосподарського призначення всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Перебування земельної ділянки у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства вказує на неможливість переходу права власності, крім випадків, передбачених у ст. 56 Земельного кодексу України, ст. 12 Лісового кодексу України.
Коли обставини справи безумовно вказують на неможливість виникнення права комунальної чи приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, зокрема тоді, коли вони перебувають у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на її відчуження державою в особі уповноважених органів не виявлялась, способом захисту, що відповідає суті порушеного права держави, є подання негаторного позову.
У постанові Верховного Суду від 18.01.2023 № 369/10847/19 суд вказав, що зайняття земельних ділянок, зокрема шляхом часткового накладення, треба розглядати як таке, що не пов'язане із позбавленням власника його володіння цими ділянками. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту право, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном.
Враховуючи, що уповноваженим органом державної виконавчої влади рішення про вилучення спірної земельної ділянки та передачу її у комунальну власність не приймалось, відтак право постійного користування та дійсного володільця земельною ділянкою до цього часу у законний спосіб не припинено, що вказує на те, що право комунальної власності на спірну ділянку у відповідача не виникло, тому ефективним способом захисту, спрямованим на усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - є негаторний позов, який можна заявити упродовж усього часу тривання порушення прав законного власника відповідних земельних ділянок.
Особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові.
Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно), але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.
У свою чергу, наявність зареєстрованого права власності перешкоджає належному володінню, розпорядженню та користуванню майном державної власності.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 363/2877/18, від 16.02.2022 у справі №363/669/17, від 18.01.2023 у справі №369/10847/19, зайняття земельних ділянок, зокрема, шляхом часткового накладання, треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його володіння цим майном. У цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Враховуючи правовий висновок, викладений в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 у справі №731/264/23 та в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №916/1750/22, колегія суддів у cправі №904/6886/23 в постанові від 21.01.2025 наголосила на тому, що з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини часткового накладення спірної земельної ділянки на земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України", сама по собі позовна вимога про скасування судом державної реєстрації права комунальної власності Селищної Ради на спірну земельну ділянку в цілому, до складу якої входить земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, є окремим належним та ефективним способом захисту прав держави, спрямований на відновлення первісного стану, що існував до відповідної (незаконної) державної реєстрації. Адже, скасування судом державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, в подальшому, дозволяє ініціювати розроблення зацікавленими сторонами та затвердження технічної документації щодо поділу спірної земельної ділянки на дві окремі частини з урахуванням різного цільового призначення її частин та подальшої їх законної реєстрації як окремих об'єктів цивільних прав (сформованих земельних ділянок) в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.
За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.
За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об'єкта цивільних прав пов'язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об'єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Частиною 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
За визначенням, наведеним в п. 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до частини 3 статті 26 вказаного Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Таким чином, для усунення перешкод власнику державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою та відновлення становища, що існувало до порушення, необхідним є скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, що, у свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки.
При цьому, скасування державної реєстрації земельної ділянки призведе до припинення її існування як об'єкта цивільних прав, який було сформовано незаконно.
З огляду на встановлені судом обставини справи, заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури обрано належний та ефективний спосіб захисту, оскільки задоволення вимог про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку забезпечить поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони та збереження земель лісогосподарського призначення.
В той же час, відповідач не позбавлений можливості провести інвентаризацію власних земель сільськогосподарського призначення та у відповідності до законодавства сформувати земельну ділянку без включення у таку державних земель лісогосподарського призначення.
За наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Судові витрати.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом Івано-Франківська обласна прокуратура сплатила судовий збір в сумі 4844,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 41 від 14 січня 2025 року.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір в сумі 4844,80 грн, суд покладає на відповідача і стягує з нього в користь Івано-Франківської обласної прокуратури.
Дата складення повного судового рішення: 19.03.2025.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації до Пасічнянської сільської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельними ділянками задовольнити.
Усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 20567921) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 площею 8,3184 га з цільовим призначенням "16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам)", виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Усунути перешкоди власнику - державі в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації (Івано-Франківська обл., м. Івано-Франківськ, вул. М. Грушевського, буд. 21, ідентифікаційний код юридичної особи: 20567921) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення загальною площею 2,1079 га, яка входить до земельної ділянки з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011 шляхом скасування державної реєстрації права власності Пасічнянської сільської ради (Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с. Пасічна, вул. Софії Галечко, буд. 127, ідентифікаційний код юридичної особи: 04354686) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку площею 8,3184 га з кадастровим номером 2624082100:01:015:0011, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2375451726240, номер відомостей про речове право 42294524 від 28.05.2021.
Стягнути з Пасічнянської сільської ради (Івано-Франківська обл., Надвірнянський р-н, с. Пасічна, вул. Софії Галечко, буд. 127, ідентифікаційний код юридичної особи: 04354686) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Грюнвальдська, 11, ідентифікаційний код юридичної особи: 03530483) судовий збір у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вебадреса, за якою можна знайти текст судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя І. Є. Горпинюк