19.03.2025 Справа № 908/627/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суду Запорізької області Ярешко О.В., розглянувши без виклику та повідомлення учасників справи заяву вих. № б/н від б/д Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про забезпечення позову у справі № 908/627/25
за позовом: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області (вул. Незалежності, буд. 2, м. Слов'янськ, Донецька область, 84112)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096)
про стягнення 301 591,12 грн.
17.03.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 14.03.2025) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення вартості оплаченого, але ненаданого товару за договорами № 113 і № СК02-056 у розмірі 294144,00 грн. та неустойки в розмірі 7447,12 грн., а всього заборгованості в розмірі 301591,12 грн.
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 17.03.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/627/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.03.2025 у справі № 908/627/25 позовну заяву (вих. № б/н від 14.03.2025) Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області залишено без руху.
Разом із позовною заявою від позивача надійшла заява вих. № б/н від б/д про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» в межах заявлених позовних вимог у розмірі 301591,12 грн.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.03.2025, заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Ярешко О.В.
Заява мотивована таким. До Господарського суду Запорізької області подано позовну заяву з вимогою про стягнення вартості непоставленого товару. Предметом спору в справі є невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань за договорами № 113 від 25.11.2024 та № СК02-056 від 27.11.2023 про закупівлю товарів, а саме: бензину марки А-95 і дизельного палива та, відповідно, стягнення з відповідача вартості непоставленого позивачу товару. Територіальне управління вважає ці дії (бездіяльність) відповідача безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають умовам договорів та нормам діючого законодавства. Відповідач станом на день подання позову та цієї заяви не виконує своїх зобов'язань в частині передачі палива на АЗС, оператори яких посилаються на відсутність його поставок на автозаправній станції. При цьому жодних роз'яснень відповідачем в частині строків поставок палива, причин його відсутності, а також станцій, на яких можна отримати паливо, не надається. Вважає, що відсутність заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду по справі у випадку стягнення з відповідача вартості непоставленого позивачу палива.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Згідно ч. 1 ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. (ч. 1 ст. 116 ГПК).
Відповідно ч. 2 ст. 136 ГПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Важливо, що особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (п. 27 постанови Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 916/3710/22).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування забезпечення позову та його певного виду. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, ухвала господарського суду про забезпечення позову в обов'язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.
За приписами ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, докази. При цьому, зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази.
Згідно ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна зазначити підстави звернення з заявою про забезпечення позову та надати їм належне обґрунтування. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу для забезпечення позову. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. У той же час, ст. 77 ГПК України передбачає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У разі відсутності доказів в підтвердження викладених обставин та обґрунтування, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення, господарський суд відхиляє таку заяву як необґрунтовану та не підтверджену належними доказами.
Проаналізувавши аргументи сторони, викладені в заяві, яка посилається на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами №№ 113, СК02-056 в частині передачі палива позивачу, судом встановлено, що заявник будь-яких доказів на підтвердження цих обставин ані до заяви про забезпечення позову, ані до позовної заяви не надав.
Так, до позовної заяви долучено копію листа позивача від 12.02.2025 № 06-197/25, в якому він посилається на договір № 113 від 25.11.2024 та неможливість отримання товару (бензину) через те, що автозаправні станції на території області не працюють.
Однак, доказів надіслання/вручення цього листа відповідачу до позовних матеріалів не долучено.
Будь-якого іншого листування, у тому числі щодо невиконання договору № СК02-056, який також покладено в підставу позову, заявником не надано.
В актах №№ 1-3 від 24.04.2025, що складені представниками позивача, та копії яких долучені до позовної заяви, зазначено про відмову операторами автозаправних станцій видати паливо. Однак, у даних актах не зазначено, на підставі яких договорів (договору) не було видано паливо.
Інших обставин та доказів в обґрунтування заяви заявником у заяві не зазначено та до заяви не додано.
Суд також враховує, що згідно ст. 136 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.
Однак, заявником у заяві не зазначено його пропозицій щодо зустрічного забезпечення та відсутні жодні посилання на це.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
З урахуванням викладеного, забезпечення права на ефективний спосіб захисту позивача не може виправдовувати втручання у право відповідача на мирне володіння своїм майном, у зв'язку з поданням необґрунтованої заяви про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти.
За таких обставин, враховуючи необґрунтованість заяви та недоведеність належними та достатніми доказами зазначених у ній обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про забезпечення позову.
Суд зазначає, що позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову.
Оскільки заявником при поданні заяви про забезпечення позову сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено Законом України «Про судовий збір» (без застосування коефіцієнта 0,8), судовий збір у сумі 302,80 грн. буде повернутий заявнику ухвалою суду за його клопотанням.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви вих. № б/н від б/д Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею - 19.03.2025 та може бути оскаржена в апеляційному порядку згідно зі ст.ст. 255, 256 ГПК України.
Суддя О.В. Ярешко