номер провадження справи 14/37/24
18.03.2025 Справа № 908/1782/24 (908/3368/24)
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Сушко Л.М., розглянувши матеріали за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», 69063, м.Запоріжжя, вул.Поштова, 27/29, прим.ХVІІІа, код ЄДРПОУ 39470491
про розірвання договорів оренди землі
в межах розгляду справи про банкрутство №908/1782/24
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, приміщення ХVІІІа, код ЄДРПОУ 39470491
розпорядник майна - арбітражний керуючий Кучак Юрій Федорович (03035, м. Київ, а/с 9)
25.12.2024 до підсистеми “Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла позовна заява від 25.12.2024 (вх. № 3712/08-08/24 від 26.12.2024) до відповідача - ТОВ “Черниш-Агро» про розірвання договорів оренди землі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 26.12.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Сушко Л.М.
У зв'язку із перебуванням судді Сушко Л.М. у відпустці з 16.12.2024 по 10.01.2025 розгляд позовної заяви визначено судді Черкаському В.І. (доповідна записка помічника судді Верьовкіна А. від 27.12.2024, розпорядження № П-454/24 від 27.12.2024 та протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.12.2024).
Ухвалою від 31.12.2024 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/1782/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами загального позовного провадження з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства. Підготовче засідання призначено на 27.01.2025, 10 - 30.
Ухвалою суду від 14.01.2025. матеріали позовної заяви у справі № 908/3368/24 за позовом ОСОБА_1 від 25.12.2024 (вх. № 3712/08-08/24 від 26.12.2024) до відповідача - ТОВ “Черниш-Агро» про розірвання договорів оренди землі передано до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах провадження у справі № 908/1782/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», яка перебуває в провадженні судді Сушко Л.М.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2025 справу №908/1782/24 (908/3368/24) розподілено судді Сушко Л.М. на підставі ч. 2 ст. 7 КУзПБ, в провадженні якої перебуває справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро».
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.01.2025. прийнято до розгляду матеріали справи №908/1782/24 (908/3368/24) за позовом ОСОБА_1 до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» про розірвання договорів оренди землі, в межах розгляду справи про банкрутство №908/1782/24. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження справи без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.
Ухвала суду отримана позивачем та розпорядником майна в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 27.01.2025.
Ухвала суду направлена на юридичну адресу відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду з позначкою пошти “за закінченням терміну зберігання».
Відповідач не повідомляв суд про зміну місцезнаходження.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, сторони належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
13.01.2025. від розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» надійшов відзив на позовну заяву, у якому він зазначає, що спірними договорами оренди встановлено розрахунок за Оренду плату в готівковій формі, або натуральній або відробітній формі. В іншому випадку, для проведення розрахунків у безготівковій формі, Орендодавець звертається до Орендаря із заявою та надає достовірні та документально підтверджені відомості про банківський рахунок на який Орендар має сплатити Орендну плату. Виходячи із заявлених вимог, Позивач зазначає про систематичну несплату Орендної плати, а саме із самого моменту укладення договору та протягом останніх трьох років. В свою чергу зі спірних договорів вбачається, що Орендна плата виплачується за зверненням Орендодавця до Орендаря і виключно в строк встановлений договором. Тобто викликає сумнів твердження Позивача про систематичну несплату Орендної плати, оскільки неможливо встановити факт не виплати грошових коштів у готівковій формі, або факт не проведення взаєморозрахунків між Орендодавцем та Орендарем в натуральній, або не можливо встановити, що Орендодавець не скористався правом на оплату Орендної плати за рахунок відробітку, наприклад, орання земельної ділянки Орендодавця чи молотіння врожаю Орендодавця. Тому, в сукупності положень договору та фактичних обставин, які мають місце в даному спорі, а саме факт бездіяльності Орендодавця протягом останніх трьох років, на «систематичну несплату Орендарем Орендної плати», свідчить про хибність доводів Позивача та недоведеність тих обставин на які Позивач посилається. Крім того, у зв'язку зі змінами в земельному законодавстві, користувачу земельної ділянки надано право відчужувати право оренди без погодження з її власником та можливість включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав. З огляду на викладене, розпорядник майна вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а спірні договори достроковому розірванню.
20.01.2025. надійшла відповідь на відзив розпорядника майна, у якій Позивач зокрема звертає увагу, що сумніви розпорядника майна про неможливість становити факт не виплати грошових коштів у готівковій формі, або факт не проведення взаєморозрахунків між сторонами в натуральній формі, або не можливості встановити, що Орендар не скористався правом на оплату Орендної плати за рахунок відробітку, орання земельної ділянки Орендодавця чи молотіння врожаю Орендодавця, є безпідставними, оскільки всі зазначені операції мали б відобразитися в бухгалтерському обліку підприємства, однак доказів такого Відповідачем надано не було. Посилання розпорядника майна на зміни в земельному законодавстві як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог Позивача є маніпулятивними, оскільки при відчуженні права оренди до нового Орендаря переходять всі права і обов'язки покладені на сторони Договором оренди, у тому числі порушені зобов'язання по сплаті орендної плати. Погашення попередньої заборгованості по Орендній платі новим Орендарем не позбавляє Орендодавця права розірвати договір з підстав систематичної несплати орендної плати попереднім Орендарем.
Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення сторін, у т.ч. відповідача про відкриття провадження у даній справі. Суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
28.02.2025 судом ухвалено рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне:
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 262531360, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,1683 га, кадастровий номер 7425589500:03:000:0430, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-3512572362021.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності номер 262535353, Позивач є власником земельної ділянки площею 1,8188 га, кадастровий номер 7425589500:03:000:0011, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області, що також підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку номер НВ-6813555582021.
16 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» (Орендар), в особі директора Апанасенка Святослава Федоровича укладено Договір оренди землі № 127 (далі Договір 1), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7425589500:03:000:0430, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (п. 1.1 Договору).
16 червня 2021 року між ОСОБА_1 (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» (Орендар), в особі директора Апанасенка Святослава Федоровича укладено Договір оренди землі № 128 (далі Договір 2), за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з кадастровим номером 7425589500:03:000:0011, яка знаходиться на території Черниської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (п. 1.1 Договору).
16.06.2021. між сторонами Договорів оренди землі № 127, 128 від 16.06.2021. складені акти приймання-передачі земельної ділянки.
Згідно п. 3.1. Договорів №1, 2 вони укладені на строк 10 (десять) років. Дата закінчення дії договорів оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.
Право оренди земельних ділянок зареєстровано 16.06.2021 в Державному реєстрі речових прав , номер запису 42612614 та 42610934.
Відповідно п. 4.1. Договору оренди землі № 127 від 16.06.2021. розмір орендної плати за один календарний рік становить 4793,26 грн., що на момент укладання Договору становить не менше 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Згідно п. 4.1. Договору оренди землі № 128 від 16.06.2021. розмір орендної плати за один календарний рік становить 1341,81 грн., що на момент укладання Договору становить не менше 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Орендар зобов'язаний виплачувати Орендну плату, за винятком податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових зборів та платежів, які перераховуються Орендарем до бюджету відповідно до законодавства, у строки, обумовлені цим Договором, в грошовій формі, шляхом виплати Орендної плати через касу Орендаря або за заявою Орендодавця поштовим переказом на адресу Орендодавця, вказану в цьому Договорі чи у відповідній заяві, та у безготівковій формі на поточний рахунок за реквізитами, зазначеними у відповідній заяві Орендодавця, яка надається останнім протягом 2 (двох)робочих днів з дати укладення даного Договору (п. 4.2 Договорів №1, 2).
Пунктом 4.4 Договорів №1, 2 передбачено, що Орендар вносить орендну плату один раз на рік. За перший рік оренди, орендна плата сплачується до 31 грудня року, в якому укладено цей договір, пропорційно фактичній кількості днів права оренди.
Орендна плата за поточний рік виплачується не пізніше 31 (тридцять першого) грудня (включно) поточного року щорічно (далі - «Кінцевий термін розрахунку»).
У випадку здійснення безготівкової виплати орендної плати на поточний рахунок Орендодавця, Орендодавець повинен звертатися до Орендаря шляхом письмового звернення, та документального підтвердження такого поточного рахунку, в строк не пізніше 30 (тридцятого) листопада (включно) поточного року орендного використання, щорічно. В інших випадках. Орендар не несе відповідальності перед Орендодавцем за порушення строків здійснення виплати орендної плати, та/або ненадходження орендної плати.
У випадку зміни даних Орендодавця (вказаних в Розділі «Платіжні реквізити та підписи Сторін» даного Договору) Орендодавець повинен письмово повідомити Орендаря, в строк не пізніше 30 (тридцятого) листопада (включно) поточного року орендного використання, щорічно, з метою повідомлення Орендодавця про такі зміни. В інших випадках, Орендар не несе відповідальності за порушення строків здійснення виплати орендної плати, та/або ненадходження орендної плати.
Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб платників податків ДПС України про доходи ОСОБА_1 за період з 01 кварталу 2021 року по 2 квартал 2024 року вбачається, що орендна плата за даний період йому не виплачувалась.
Позивач із заявами про виплату орендної плати поштовим переказом чи на його поточний банківський рахунок до Відповідача не звертався, бажав отримувати орендну плату у вигляді готівкових коштів в касі Орендаря, у зв'язку з чим неодноразово звертався з даним питанням до керівництва підприємства у строки встановлені Договорами 1, 2.
Так, у відповіді на Адвокатський запит від 16.01.2025 року керівник Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» Святослав Апанасенко зазначає, що Громадянин ОСОБА_2 та інші громадяни є орендодавцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в передбачені договорами оренди землі строки, щорічно, з моменту укладення договорів оренди землі, особисто зверталися до ТОВ “Черниш-Агро» з питань виплати орендної плати та до мене, як керівника підприємства. Через складне фінансове становище підприємства громадянину ОСОБА_2 орендна плата передбачена договором оренди землі своєчасно не виплачувалась в порушення умов договорів оренди землі, з моменту укладення договорів оренди землі по 2024 рік включно, як наслідок утворилась значна заборгованість по невиплаченій орендній платі.
Отже, несплата Товариством з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро» в обумовлені Договорами строки Орендодавцю орендної плати за користування земельними ділянками за 2021, 2022 та 2023 роки стала підставою для звернення ОСОБА_1 з відповідним позовом.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст та умови договорів від 16.06.2021., аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань, які виникли між сторонами на його підставі, свідчать про те, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди землі, основними обов'язком відповідача за яким є сплата орендної плати.
За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відносини, пов'язані з орендною землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також самим договором оренди землі (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі").
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, передбачено, що орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно ст. ст. 3, 4 Закону України "Про оренду землі" об'єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Абзацом 5 частини 1 статті 24 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.
Відповідно до абзацу 7 частини 2 статті 25 Закону України "Про оренду землі", орендар земельної ділянки зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Суд враховує, що Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження сплати орендної плати за землю до суду не подано.
Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлені підстави для розірвання договору оренди землі: за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Поряд з цим, частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом 12.3 Договорів 1, 2 передбачено, що дія Договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків передбачених Договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.
У частині 1 статті 141 Земельного кодексу України встановлено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, як систематична несплата земельного податку або орендної плати (пункт "д").
При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов'язання), є підставою для розірвання такого договору.
Згідно зі статтею 651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2).
Тож іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, крім істотного його порушення, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і саме настання таких випадків зумовлює право сторони договору ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, у тому числі розірвання договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 сформувала висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тлумачення п. "д" ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що несплата орендної плати охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо (аналогічна правова позиція викладена у Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.10.2019 у справі № 293/1011/16-ц).
Отже, наявність чи відсутність заборгованості з орендної плати, яка виникла у зв'язку із систематичним порушенням договору оренди щодо сплати орендної плати, що може бути підставою для розірвання такого договору, встановлюється судом саме на момент подання позову про розірвання договору оренди.
Виходячи із системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід зазначити, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість добросовісність та розумність.
Аналіз вказаних норм права дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 24 травня 2023 року у справі № 542/51/22.
Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі № 387/800/21.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем систематично не сплачується орендна плата за користування земельними ділянками.
Таким чином, несплата орендної плати є істотним порушення умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», несплачуючи орендну плату, допустило істотне порушення його умов, чим позбавило Позивача матеріальної вигоди, на яку той розраховував за фактом передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору.
Крім того, суд зазначає, що в разі відчуженні права оренди, до нового Орендаря переходять всі права і обов'язки покладені на сторони Договором оренди, у тому числі порушені зобов'язання по сплаті орендної плати. Погашення попередньої заборгованості по Орендній платі новим Орендарем не позбавляє Орендодавця права розірвати договір з підстав систематичної несплати орендної плати попереднім Орендарем.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Отже, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є доказово та нормативно обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, з наведених вище мотивів.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову, судовий збір слід покласти на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Розірвати Договір оренди землі № 127 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:03:000:0430, площею 2,1683 га, укладений 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 16 червня 2021 року за номером запису 42612614.
Розірвати Договір оренди землі № 128 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:03:000:0011, площею 1,8188 га, укладений 16 червня 2021 року між ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», код ЄДРПОУ 39470491, право оренди якої зареєстроване в Державному реєстрі речових прав 16 червня 2021 року за номером запису 42610934.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Черниш-Агро», 69063, м. Запоріжжя, вул. Поштова, 27/29, прим. ХVІІІа, код ЄДРПОУ 39470491 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 суму 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 18.03.2025.
Рішення розміщується у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.М. Сушко