майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" березня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/55/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А. ,
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Чорноіваненко Д.О., ордер серія СА №1109178 від 14.01.2025 (в режимі
відеоконференції);
від відповідача: не з'явивися;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (м.Черкаси)
до Фізичної особи-підприємця Мартинюк Ольги Михайлівни (м.Житомир)
про стягнення 175 750,00грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця Мартинюк Ольги Михайлівни про стягнення 175 750,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач згідно з платіжними інструкціями від 19.11.2025 оплатив виставлені рахунки відповідача, однак останній товар позивачу не поставив.
Ухвалою суду від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 18.02.2025.
Ухвалою суду від 18.02.2025 відкладено розгляд справи по суті на 17.03.2025.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судові засідання не направляв, про причини неявки суд не повідомляв, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, а саме: ухвали Господарського суду Житомирської області від 20.01.2025 про відкриття провадження у справі (а.с.15).
03.03.2025 на адресу Господарського суду Житомирської області повернулась ухвала суду від 18.02.2025, яка надсилалась відповідачу, з відміткою поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.30-32).
Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як зазначає позивач, у листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (позивач) мало намір придбати у Фізичної особи-підприємця Мартинюк Ольги Михайлівни (відповідач) наступний товар - піломатеріали, сосна, доска обрізна у кількості 20,5м.куб.
Для оплати вищевказаного товару позивач отримав від відповідача рахунки на оплату №16 від 19.11.2024 на суму 153 750,00грн та №17 від 19.11.2024 на суму 22 000,00грн (а.с.6, 6 на звороті).
19.11.2024 позивачем було оплачено рахунки №16 та №17 у загальному розмірі 175750,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями №№26608, 26609. Призначення платежу: "за пиломатеріали зг.рах.№16 від 19.11.2024, за транспортні витрати зг. рах.№17 від 19.11.2024 без ПДВ" (а.с.7, 7 на звороті).
Однак, за посиланням позивача, відповідач обумовлений товар не поставив.
В зв'язку із неотриманням товару, позивач звернувся до відповідача з досудовою вимогою про повернення грошових коштів від 06.01.2025, в якій просив протягом 1 робочого дня з дня отримання претензії повернути грошові кошти у розмірі 175 750,00грн (а.с.8).
Оскільки відповідач залишив без задоволення вимогу позивача від 06.01.2025, останній звернувся з позовом до суду про стягнення 175 750,00грн за непоставлений товар.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1, 2 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Беручи до уваги, що відповідач виставив позивачу для оплати рахунки №16 та №17 від 19.11.2024, а останній, в свою чергу, оплатив їх, суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір у спрощений спосіб.
На підставі вчиненого правочину між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як свідчать матеріали справи, позивач здійснив відповідачу передплату за товар та транспортні послуги у розмірі 175 750,00грн.
Таким чином у відповідача внаслідок оплати позивачем товару, виник кореспондуючий обов'язок передати його.
Згідно з ч.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст.665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
Враховуючи приписи ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (вказану правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17).
Як вказувалось вище, 06.01.2025 позивач надіслав відповідачу письмову вимогу, у якій просив повернути суму попередньої оплати.
Матеріали справи не містять доказів поставки товару на суму 175 750,00грн.
З огляду на встановлені обставини та враховуючи, що позивач направив відповідачу претензію від 06.01.2025 про повернення коштів, це свідчить про припинення в установленому законом порядку існування підстави для збереження відповідачем у себе грошових коштів, сплачених на його користь позивачем у рахунок поставки товару, що не відбулася.
З приводу застосування норми ст. 1212 Цивільного кодексу України є усталена судова практика, зокрема, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 11.01.2022 року у справі № 911/117/21 зазначив, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі № 210/6498/20 підкреслив, що набуття майна однією особою за рахунок іншої полягає у збільшенні обсягу майна в однієї особи з одночасним зменшенням його обсягу в іншої особи. Набуття передбачає кількісний приріст майна, збільшення його вартості без понесення відповідних витрат набувачем. Безпідставне збереження майна полягає у тому, що особа мала витратити власні кошти, але не витратила їх через понесені втрати іншою особою або в результаті невиплати винагороди, що належить іншій особі.
Для виникнення зобов'язань із повернення безпідставного набутого майна необхідно, щоб майно було набуте або збережене безпідставно. Безпідставним є набуття або збереження, що не ґрунтується на законі, іншому правовому акті або правочині.
Набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо його правова підстава відпала згодом. Відпадіння правової підстави полягає у зникнення обставин, на яких засновувалась юридична обґрунтованість набуття (збереження) майна.
Також Касаційний цивільний у складі Верховного Суду у постанові від 22.12.2021 року у справі № 465/5790/17 зазначив, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.
Враховуючи, що у даному випадку сторони у рахунках №16 та №17 від 19.11.2024 та №17 від 17.08.2023 не визначили строк виконання зобов'язань з поставки товару, обов'язок з повернення безпідставно набутого майна (а саме грошових коштів у розмірі 175 750,00грн) настав у відповідача в момент, коли він дізнався про безпідставність одержання цього майна, тобто з моменту отримання претензії, оскільки до цього моменту у відповідача був обов'язок поставити товар, а у позивача правомочність - вимагати поставку.
З огляду на припинення взаємних зобов'язань сторін, передплачені кошти у розмірі 175 750,00грн, на які поставка не відбулась, є такими, що безпідставно утримуються відповідачем.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що ФОП Мартинюк О.М. повернула кошти в сумі 175 750,00грн.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що відповідачка одержала від позивача оплату товару в розмірі 175 750,00грн, проте не передала товар, а також не повернула суму попередньої оплати товару на вимогу позивача, суд вважає, що позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача 175 750,00грн правомірна та обґрунтована, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до ст.129 ГПК України, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Мартинюк Ольги Михайлівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРУПА ВЕНЕТО" (вул.Ю.Іллєнка, 27, м.Черкаси, 18005, код ЄДРПОУ 39457891)
- 175 750,00грн безпідставно отриманих коштів;
- 3028,00грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1- у справу;
2- позивачу через "Електронний суд";
3- відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 (рек. з повід).