вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
19.03.2025м. ДніпроСправа № 904/108/25
за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк", м. Київ
до відповідача-1: Фермерського господарства "Весна-М", с. Піщанка Дніпропетровської області
до відповідача-2: ОСОБА_1 , с. Піщанка Дніпропетровської області
про стягнення 66 005,44 грн,-
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Акціонерне товариство "Сенс Банк" звернулось з позовною заявою до відповідача-1 Фермерського господарства "Весна-М", відповідача-2: ОСОБА_1 про стягнення 66 005,44 грн, з яких 58 898, 58 гривень сума заборгованості за кредитом, 7 106, 86 гривень сума заборгованості за відсотком.
Судові витрати просить покласти на Фізичну особу-підприємця Корнєєнкова Романа Ігоровича.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення умов кредитного договору №ОКА0000003 від 13.03.2020 в частині погашення заборгованості за кредитом відповідачем-1, за належне виконання якого відповідач-2 є солідарним боржником відповідно до договору поруки №ОКА0000003/1 від 13.03.2020.
Судом на виконання частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвалою суду від 13.01.2025 зроблено запит до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Згідно відповіді Центру надання адміністративних послуг Піщанської сільської ради від 21.01.2025 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 позовну заяву залишено без руху; Акціонерному товариству "Сенс Банк" постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви, а саме: зазначити відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у відповідача-1 та відповідача-2, надати документи на підтвердження повноважень особи, яка підписала позов, викласти зміст позовних вимог у відповідності до вимог пункту 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (щодо покладення судових витрат на Фізичну особу-підприємця Корнєєнкова Романа Ігоровича, який не вказаний відповідачем у позовній заяві), надати докази, на які є посилання у позовній заяві (кредитний договір від 13.03.2020 укладений між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" та Фізичною особою-підприємцем Фермерське господарство "Весна - М").
28.01.2025 від представника позивача до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про зміну підстав позову з урахуванням вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 у справі № 904/108/25, яка по суті є заявою про усунення недоліків з доказами їх усунення.
Так, з урахуванням вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 22.01.2025 року у справі № 904/108/25 від 28.01.2025 позивач просить суд:
- стягнути солідарно з відповідачів Фермерського господарство "ВЕСНА-М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за договором про відкриття відновлюваної кредитної лінії № OKA0000003 від 13.03.2020 в розмірі 66 005,44 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом 58 898,58 грн., сума заборгованості за відсотками 7 106,86 грн.
- стягнути в рівних частинах з відповідачів, Фермерського господарство "ВЕСНА-М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., по 1211,20 грн. з кожного.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 яка була направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 18.02.2025 з відміткою пошти від 15.02.2025 "за закінченням терміну зберігання".
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 яка була направлена на адресу Фермерського господарства "Весна-М" (51283, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка) повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 18.02.2025 з відміткою пошти від 15.02.2025 "за закінченням терміну зберігання".
20.02.2025 Господарським судом Дніпропетровської області було повторно надіслано копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ).
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 яка була направлена на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) 20.02.2025 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 10.03.2025 з відміткою пошти від 06.03.2025 "за закінченням терміну зберігання".
20.02.2025 Господарським судом Дніпропетровської області було повторно надіслано копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 на адресу Фермерського господарства "Весна-М" (51283, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка).
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 у справі №904/108/25 яка була направлена на адресу Фермерського господарства "Весна-М" (51283, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка) 20.02.2025 повернулася до Господарського суду Дніпропетровської області 10.03.2025 з відміткою пошти від 06.03.2025 "за закінченням терміну зберігання".
Згідно відповіді Центру надання адміністративних послуг Піщанської сільської ради місцезнаходженням ОСОБА_1 є: АДРЕСА_2 .
Згідно з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи є: 51283, Дніпропетровська область, Самарівський район, с. Піщанка.
Тобто, поштову кореспонденцію було направлено судом за вірною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Так, ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
З огляду на правильність наявної в матеріалах справи адреси відповідача -1,2 , враховуючи вищевикладені обставини, а також термін зберігання поштової кореспонденції відділенням поштового зв'язку і її повернення до суду "за закінченням терміну зберігання", суд дійшов висновку, що останнім днем строку для подання відзиву на позов необхідно вважати 03.03.2025, оскільки 15.02.2025 - день проставлення поштової відмітки про причину повернення конверту, яким направлялась відповідачам-1,2 ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі за якою було зобов'язано надати відповідача відзив на позов.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача - 1,2 не надходило; поважних причин пропуску наведеного строку суду також не повідомлено.
Станом на 19.03.2025 відповідачі-1,2 відзив на позов не надали.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.
Таким чином, суд вважає, що відповідачі-1,2 не скористались своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи, що відповідачі-1,2 не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
13.03.2020 Фермерське господарство "Весна-М" подало до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" Анкету - заяву клієнта юридичної особи на отримання фінансування та його поручителів щодо отримання кредиту у розмірі 250 000,00 грн. строком на 12 місяців.
13.03.2020 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (Банк) та Фермерським господарством "Весна-М" (Позичальник) укладений договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ОКА0000003, відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті, що надалі іменується «Кредитна лінія», та окремими частинами (Траншами) надає Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором.
У цьому Договорі терміном "відновлювана кредитна лінія" позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої після повернення наданого Позичальнику Кредиту або його частини Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах її ліміту.
У цьому Договорі терміном "Кредит" позначається загальна сума усіх Траншів. що фактично надані позичальнику згідно з цим Договором і не повернені Банку.
У цьому Договорі терміном "Транш" позначається частина Кредиту, що надана позичальнику згідно порядку та на умовах, передбачених цим Договором і не повернута Банку.
Відповідно до пункту 1.2 договору ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту):
а) в період з дати набуття чинності цим Договором по "30" листопада 2020 року (включно) - 250 000,00 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок;
б) в період з "01" грудня 2020 року по "31" грудня 2020 року (включно) - 187 500,00 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот гривень) 00 копійок;
в) в період з "01" січня 2021 року по "31" січня 2021 року (включно) - 125 000,00 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок;
г) в період з "01" лютого 2021 року по дату закінчення строку дії Кредитної лінії (включно) - 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Відповідно до пункту 1.3. договору розмір процентів за користування Кредитом складає:
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на поповнення обігових коштів та на цілі, що не суперечать
законодавству України;
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на оплату придбання Позичальником продукції/товарів.
Тип процентної ставки (процентів) за користування Кредитом - фіксована.
Відповідно до пункту 1.4. договору строк дії Кредитної лінії закінчується "12" березня 2021 року.
Відповідно до пункту 2.1. договору належне виконання позичальником зобов'язань за цим Договором забезпечується:
а) порукою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 );
б) неустойкою (пенею, штрафом), що передбачені цим Договором.
Відповідно до пункту 2.2. договору засоби забезпечення належного виконання позичальником своїх зобов'язань, передбачені пунктом 2.1. цього Договору, крім зазначеного у підпункті "б» пункту 2.1. цього Договору, оформлюються окремими документами, що укладаються (складаються) одночасно з цим Договором або після його укладення та іменуються надалі "Документи забезпечення".
Відповідно до пункту 6.1 договору проценти нараховуються щомісячно, не рідше одного разу на місяць, на суму кожного Траншу протягом усього строку користування ним. виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році (метод факт/факт). Для цілей визначення періоду для нарахування процентів на суму кожного з Траншів день його надання враховується, а день повернення - не враховується.
Відповідно до пункту 6.2 договору проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати у строк з 1-го числа по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані.
Сума заборгованості по сплаті процентів, що не повернена у будь-який з зазначених вище строків, на наступний банківський день за днем закінчення відповідного строку переноситься Банком на рахунки простроченої заборгованості.
Якщо день закінчення зазначених вище строків припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, то днем погашення суми заборгованості по сплаті процентів є перший банківський день, що слідує за таким днем.
Відповідно до пункту 8.1. договору Позичальник повинен повернути Банку Кредит шляхом повернення кожного Траншу у терміни, що визначені у відповідній заяві про надання Траншу. на підставі якої цей Транш наданий, але не пізніше ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії. Повернення Кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.
Відповідно до пункту 8.2. договору Позичальник має право достроково повернути Кредит або його частину. У випадках, передбачених цим Договором або чинним законодавством України. Позичальник зобов'язаний самостійно та/або на вимогу Банку повернути Кредит достроково. У випадку наявності декількох діючих Траншів наданих відповідно до цього Договору, при достроковому повернені заборгованості за цим Договором, кошти направлені на дострокове повернення, з врахуванням умов пункту 9.4. цього Договору, направляються з початку на повернення заборгованості за діючим Траншем. строк повернення якого наступає першим за інші діючі Транші або який був наданий раніше за інші діючі Транші. якщо строки повернення усіх діючих Траншів співпадають.
Відповідно до пункту 8.3. договору При зменшенні ліміту Кредитної лінії у відповідності з пунктом 1.2. цього Договору Позичальник, незалежно від того, чи настав термін повернення Траншів. визначений згідно з пунктом 8.1. цього Договору, зобов'язаний здійснювати часткове повернення Кредиту таким чином, щоб він не перевищував:
- станом на "01" грудня 2020 року - 187 500,00 (сто вісімдесят сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок:
- станом на "01" січня 2021 року - 125 000,00 (сто двадцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок;
- станом на "01" лютого 2021 року - 62 500,00 (шістдесят дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Сума заборгованості за Кредитом, що не повернена у будь-який з термінів, зазначених в п.8.1. та/або п.8.3. цього Договору, на наступний банківський день за днем настання відповідного терміну, переноситься Банком на рахунки простроченої заборгованості.
Якщо зазначений вище термін припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону, то днем погашення суми фактичної заборгованості за Кредитом є перший банківський день, що слідує за таким днем.
Відповідно до пункту 10.3. договору Банк має право вимагати дострокового повернення Кредиту, сплати процентів за користування ним і виконання усіх інших зобов'язань Позичальника за цим Договором у строк не пізніше 10 (Десяти) календарних днів з дати направлення Позичальнику відповідної вимоги
Відповідно до пункту 11.3. договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника за цим договором.
Відповідно до пункту 11.12 договору до вимог щодо виконання грошових зобов'язань позичальника, які випливають з цього Договору встановлюється позовна давність у п'ять років. Сторони домовились про те, що позовна давність за спорами, що випливають з цього Договору відносно сплати неустойки (пені, штрафів), становить п'ять років. Сторонами встановлено, що вказане застереження до цього Договору є договором про збільшення позовної давності.
На виконання умов договору Акціонерне товариство "Альфа-Банк" перерахувало Фермерському господарству "Весна-М" кредитні кошти, що підтверджується випискою по особовим рахункам за 13.03.2020 по 14.11.2024.
13.03.2020 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № ОКА0000003/1, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель поручається за виконання Фермерським господарством '"Весна - М", код ЄДРПОУ 24430490 (надалі - Боржник) зобов'язання, що виникло на підставі Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ОКА0000003, укладеного між Банком та Боржником 13 березня 2020 року (надалі - "Основний договір") або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов'язку повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у останній день строку, на який вони надаються відповідно до умов Основного договору, заяви про надання траншу, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого чи більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з Основним договором та/або заявою про надання траншу:
- обов'язку повернути Банку частину наданого на підставі Основного договору Кредиту таким чином, щоб Кредит не перевищував ліміт Кредитної лінії станом на певну дату, визначену Основним договором;
- обов'язку повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у відповідній заяві про надання траншу, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії;
- обов'язок сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, наданим за Кредитною лінією, у розмірі
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на поповнення обігових коштів та на цілі, що не суперечать законодавству України;
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на оплату придбання Позичальником продукції/товарів або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки визначені в Основному договорі. Тип процентної ставки (процентів) за користування Кредитом - фіксована;
- обов'язку сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в Основному договорі;
- обов'язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору;
- обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Основним договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору боржник та поручитель відповідають перед Банком за порушення обов'язків, перелічених пункті 1.1. цього Договору, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж обсязі, що і боржник.
Відповідно до пункту 3.2. договору передбачена пунктом 3.1. цього Договору відповідальність поручителя наступає у випадку, якщо боржник допустить повне або часткове невиконання обов'язків у встановлені основним договором та/або законодавством України строки (надалі - "Прострочення виконання обов'язку"), зазначених у пункті 1.1. цього Договору.
Відповідно до пункту 5.3. договору цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі Сторін та набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань боржника за Основним договором. Порука за цим Договором припиняється через 4 (Чотири) роки з дати набуття чинності цим Договором.
Акціонерне товариство "Сенс Банк" посилається на те, що Фермерське господарство "Весна-М" свої зобов'язання за Кредитним договором в установлені строки не виконано належним чином, у зв'язку з чим утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 11.11.2024 становить 66 005,44 грн, яка складається: 58 898,58 грн. - прострочена заборгованість за кредитом + 7 106,86 грн. - прострочена заборгованість за відсотками за період з 17.03.2020 по 16.10.2022.
12.08.2022 року позачерговими загальними зборами акціонерів Акціонерне товариство "Альфа-Банк" було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства "Альфа-Банк" шляхом затвердження його в новій редакції.
30.11.2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на Акціонерне товариство "Сенс Банк", при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 не змінювався.
05.12.2024 Акціонерне товариство "Сенс Банк" направило Фермерському господарству "Весна-М" вимогу № 3/12 від 05.12.2024 про усунення порушень, у якій зазначив, що станом на дату 11.11.2024 року сума загальної заборгованості становить 66 005,44 грн., сума заборгованості за кредитом 58 898,58 грн., сума заборгованості за відсотками 7106,86 грн. Зважаючи на зазначене та положення Договору, Банк вимагає від позичальника у тридцятиденний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом.
Причиною виникнення спору є неналежне виконання Фермерським господарством "Весна-М" зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків за кредитним договором № ОКА0000003 від 13.03.2020, за виконання якого поручився ОСОБА_1 .
Предметом спору є стягнення солідарно з Фермерського господарства "Весна-М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" простроченої заборгованості за кредитним договором № ОКА0000003 від 13.03.2020 у розмірі 66 005,44 грн, що включає в себе суму заборгованості за кредитом в розмірі 58 898,58 грн; прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 7106,86 грн., виконання якого забезпечене на підставі договору поруки №. ОКА0000003/1 від 13.03.2020.
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання кредитного договору № ОКА0000003 від 13.03.2020, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень, обставини укладання договору поруки № ОКА0000003/1 від 13.03.2020, погоджений кредитний ліміт, строк користування кредитом, графік погашення кредиту, наявність прострочень за кредитним договором, за виконання якого поручився ОСОБА_1 .
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивач просить стягнути 58 898,58 грн. заборгованості за кредитним договором № ОКА0000003 від 13.03.2020 та 7 106,86 грн. заборгованості за відсотками за загальний період з 17.03.2020 по 16.10.2022.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору строк дії Кредитної лінії закінчується "12" березня 2021 року.
Позичальник повинен повернути Банку Кредит шляхом повернення кожного Траншу у терміни, що визначені у відповідній заяві про надання Траншу. на підставі якої цей Транш наданий, але не пізніше ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії. Повернення Кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим (пункт 8.1. кредитного договору).
Фермерське господарство "Весна-М" доказів сплати заборгованості за основним зобов'язанням в розмірі 58 898,58 грн, до суду не надало, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростувало.
Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом господарський суд зазначає таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2022 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) також звертає увагу на аналогічне правове регулювання можливості стягнення процентів поза межами встановленого договором строку повернення вкладу в спорах, в яких банки, на порушення умов договору банківського вкладу, не повертають вкладникам банківські вклади та нараховані за ними проценти. Проценти за банківським вкладом нараховуються лише в межах строку, визначеного у договорі банківського вкладу, тобто за правомірне користування цими коштами. Інакше кажучи, так само як банк не може нараховувати проценти за користування позичальником кредитом після спливу визначеного у договорі строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України (пункт 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 444/9519/12), так само і вкладник за договором банківського вкладу після закінчення строку, на який зроблений вклад, позбавлений права вимагати стягнення процентів за правомірне користування банком цими коштами.
Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц сформульовано такі висновки.
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов'язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом установленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов'язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Сторони за домовленістю можуть визначити порядок здійснення повернення коштів за строковим вкладом - шляхом перерахування на поточний рахунок вкладника, шляхом видачі готівкою через касу банку або іншим шляхом. Зазначені вище норми не містять обмежень при виборі сторонами такого договору способу виконання зобов'язання з повернення коштів банку перед вкладником.
У разі якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку відповідно до положень частини третьої статті 1058 Цивільного кодексу України.
Така трансформація означає, що вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився.
Близькі за змістом висновки також сформульовані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов'язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов'язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за "користування кредитом". Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за "користування кредитом" можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов'язок боржника щодо їх сплати.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.
Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.
Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).
Таким чином, нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за "користування кредитом", так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).
Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за "користування кредитом" за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за "користування кредитом" (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.
Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22) вважає, що у цивільних та господарських відносинах, які регулює глава 71 Цивільного кодексу України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин, так само як і банку та вкладника у межах відносин за договором банківського вкладу.
Принципи справедливості, добросовісності та розумності передбачають, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість і добросовісно вести переговори (див. пункт 6.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Отже, сторони повинні сумлінно та добросовісно співпрацювати з метою належного виконання укладеного договору. Кредитор у зобов'язанні має створити умови для виконання боржником свого обов'язку, для чого вчиняє не тільки дії, визначені договором, актами цивільного законодавства, але й ті, які випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту (див. частину першу статті 613 Цивільного кодексу України). Вказаного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 57).
Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з'ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання, слід застосовувати як статтю 625 Цивільного кодексу України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно пункту 1.4. договору ОКА0000003 від 13.03.2020 строк дії Кредитної лінії закінчується "12" березня 2021 року.
Позивач просить стягнути заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 7106,86 грн. за загальний період з 17.03.2020 по 16.10.2022.
Між тим, з доданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що заявлена до стягнення заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитом 7 106,86 грн. фактично виникла у період з 01.05.2022 по 16.10.2022 (згідно з розрахунком заборгованості відсотки за користування кредитом за період з 17.03.2020 по 30.04.2022 сплачені заборгованість відсутня).
При цьому господарський суд зазначає, що нарахування позивачем процентів за "користування кредитом" не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння позивачем правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов'язання. Проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (провадження №12-16гс22).
Таким чином, позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом в розмірі 7 106,86 грн, які фактично нараховані за період 01.05.2022 по 16.10.2022, тобто після закінчення строку користування кредитом, задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № ОКА0000003 від 13.03.2020 з поручителя відповідно до договору поруки №. ОКА0000003/1 від 13.03.2020 господарський суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, у тому числі порукою.
Статтею 553 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (частина перша статті 554 Цивільного кодексу України).
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 Цивільного кодексу України).
13.03.2020 між Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (Банк) та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки № ОКА0000003/1, відповідно до пункту 1.1. якого поручитель поручається за виконання Фермерським господарством '"Весна - М", код ЄДРПОУ 24430490 (надалі - Боржник) зобов'язання, що виникло на підставі Договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії № ОКА0000003, укладеного між Банком та Боржником 13 березня 2020 року (надалі - "Основний договір") або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому:
- обов'язку повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у останній день строку, на який вони надаються відповідно до умов Основного договору, заяви про надання траншу, на підставі якої цей транш надано, або у останній день будь-якого меншого чи більшого строку, якщо такий буде визначений згідно з Основним договором та/або заявою про надання траншу:
- обов'язку повернути Банку частину наданого на підставі Основного договору Кредиту таким чином, щоб Кредит не перевищував ліміт Кредитної лінії станом на певну дату, визначену Основним договором;
- обов'язку повернути Банку наданий на підставі Основного договору Кредит у загальній сумі, що у будь-який момент часу не перевищуватиме ліміт Кредитної лінії. Кожен з траншів, шляхом надання яких наданий Кредит, повинен бути повернутий у строк, визначений у відповідній заяві про надання траншу, на підставі якої цей транш надано, але не пізніше, ніж у день закінчення строку дії Кредитної лінії;
- обов'язок сплачувати Банку проценти за користування Кредитом, наданим за Кредитною лінією, у розмірі
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на поповнення обігових коштів та на цілі, що не суперечать законодавству України;
- 26% (Двадцять шість відсотків) річних - при надані Траншів на оплату придбання Позичальником продукції/товарів або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, якщо такий буде встановлений шляхом зміни Основного договору, у строки визначені в Основному договорі. Тип процентної ставки (процентів) за користування Кредитом - фіксована;
- обов'язку сплачувати Банку комісію у строки і розмірі визначені в Основному договорі;
- обов'язку у випадках, передбачених Основним договором або законодавством України, достроково (до настання термінів або строків повернення / сплати, зазначених вище у цьому пункті), повернути Банку Кредит, сплатити проценти за користування ним і виконати інші обов'язки, що виникають із Основного договору;
- обов'язку сплатити Банку неустойку (пеню, штрафи) та понад суму неустойки (пені, штрафів) відшкодувати збитки, заподіяні Банку невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Основним договором.
Відповідно до пункту 5.3. договору цей договір складений у двох примірниках, які є оригіналами, по одному для кожної зі Сторін та набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного виконання зобов'язань боржника за Основним договором. Порука за цим Договором припиняється через 4 (чотири) роки з дати набуття чинності цим Договором.
Порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання9 (частина 4 статті 559 Цивільного кодексу України).
Разом з цим, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 було доповнено Розділ Прикінцеві положення Цивільного кодексу України пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Так, Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) 11.03.2020 оголосила пандемію коронавірусу. Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, який скасовано 30.06.2023.
Таким чином, з урахуванням приписів пункту 5.3 договору поруки № ОКА0000003/1 від 13.03.2020, частини 4 статті 559 Цивільного кодексу України порука за договором поруки № ОКА0000003/1 від 13.03.2020 є припиненою 14.03.2024.
Водночас, позивач звернувся з позовом до суду 10.01.2025.
За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача суми заборгованості за кредитом в розмірі 58 898,58 грн.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з Фермерського господарства "Весна-М" на користь Акціонерного товариство "Сенс Банк" 58 898,58 грн. заборгованості за кредитом.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог (на відповідача-1 у розмірі 2 161,58 грн., на позивача у розмірі 260,82 грн.).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Акціонерного товариство "Сенс Банк" до Фермерського господарства "Весна-М" та ОСОБА_1 про стягнення 66 005,44 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "Весна-М" (51283, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Піщанка, ідентифікаційний код 24430490) на користь Акціонерного товариства " Сенс Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100, код 23494714) 58 898,58 грн (п'ятдесят вісім тисяч вісімсот дев'яносто вісім гривень 58 копійок) заборгованості за кредитом, 2 161,58 грн. (дві тисячі сто шістдесят одну гривню 58 копійок) судового збору.
В решті позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.03.2025
Суддя Ю.А. Бажанова