вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.03.2025м. ДніпроСправа № 904/1808/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", Дніпропетровська область, м. Дніпро
про стягнення 193 474,93 грн
Представники:
від позивача: Пясецький Д.В.;
від відповідача: Медяний О.Ю.;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення 193 474,93 грн, з яких: 136 705,90 грн - основний борг, 34 030,16 грн - пеня, 6225,06 грн - 3% річних, 16 513,81 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Суд ухвалою від 26.04.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
08.05.2024 відповідач подав до суду клопотання про продовження строку для подання відзиву, в якому просить суд просить продовжити строк для надання відзиву на позовну заяву до 28.05.2024.
10.05.2024 відповідач подав до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Суд ухвалою від 10.05.2024 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження - відмовив. Клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про продовження процесуального строку для надання відзиву - задовольнив. Продовжив Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" строк для надання відзиву на позовну заяву до 28.05.2024.
28.05.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що категорично заперечує та не визнає факт наявності між сторонами в період червень-липень 2022 року договірних відносин в межах договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» та наявності будь-яких зобов'язань з оплати грошових коштів, перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за спірний період, як перед постачальником «останньої надії». Позивач (як постачальник останньої надії) по відношенню до відповідача обліковує заборгованість за договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» в розмірі 360 236 558,03 грн за період січень-лютий 2022 року, що підтверджується відповідним рахунком на оплату № 10104 від 12.03.2022. Тобто, з урахуванням того, що позивач, як постачальник «останньої надії», обліковує щодо відповідача заборгованість за період січень-лютий 2022 року, на законодавчому рівні ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключено можливість існування договірних відносин в межах договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» між позивачем та відповідачем за заявлений період до стягнення (червень - липень 2022). Відповідно, правочин про укладення якого зазначає позивач в позовній заяві та який став підставою для заявлення позовних вимог про стягнення грошових коштів за період червень -липень 2022 року, є нікчемним в силу закону. Крім того, в зазначений період на правовідносини сторін розповсюджувалися умови іншого правочину, в тому числі щодо визначення розміру спожитого природного газу, а саме умови договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ, який було укладено між сторонами 20.12.2022, на виконання умов постанови КМУ, про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, а саме, згідноп.10.2 договору купівлі-продажу, відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022. Положення цього підпункту не застосовуються у разі надання одного з видів забезпечення, передбачених підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 цього договору після 01.01.2023. Відповідно, умови договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ розповсюджують свою дію на правовідносини сторін в частині реалізації обсягів природного газу з 01.06.2022. А згідно положень п. 4.1.1 договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ сторонами погоджено, що ціна за кубічний метр природного газу складає 7,42 грн. а не від 39 грн до 69 грн за червень 2022 року та від 70 грн до 120 грн за липень 2022 року, як на те посилається позивач по справі шляхом надання роздруківок з власного сайту. В зв'язку з тим, що 20.12.2022 між сторонами було укладено договір купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ з погодженням сторонами того, що умови даного договору розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, що виникли до його укладення, а саме з червня 2022 року, від позивача до відповідача надходили рахунки на оплату за період червень-липень 2022 року в межах договору № 101/ПГ-3755-ОГРМ, що є ще одним підтвердженням неможливості існування між сторонами в зазначений період договірних правовідносин в межах типового договору постачання природного газу постачальником «останньої надії». У зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
28.05.2024 відповідач подав до суду заяву про зупинення провадження у справі.
Суд ухвалою від 03.06.2024 клопотання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про зупинення провадження у справі - задовольнив. Зупинив провадження у справі № 904/1808/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/14805/23.
11.06.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подала до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/1808/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2024 витребувано з господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи № 904/1808/24.
20.06.2024 справу № 904/1808/24 було направлено до Центрального апеляційного господарського суду.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 08.11.2024 апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2024 у справі № 904/1808/24 скасовано. Справу № 904/1808/24 направлено до господарського суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.
18.12.2024 справа № 904/1808/24 повернулась до Господарського суду Дніпропетровської області.
Господарський суд зауважує, що суддя Мілєва І.В. у період з 16.12.2024 по 03.01.2025 перебувала у відпустці.
Суд ухвалою від 07.01.2024 поновив провадження у справі № 904/1808/24.
Суд ухвалою від 07.01.2025 перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/1808/24 за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 29.01.2025.
В підготовче засідання 29.01.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
Суд ухвалою від 29.01.2025 відклав підготовче засідання на 21.02.2025.
30.01.2025 позивач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 31.01.2025 клопотання позивача задовольнив.
В підготовче засідання 21.02.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
В судовому засіданні 21.02.2025 представник позивача заявив усне клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
Суд ухвалою від 21.02.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 14.03.2025. Постановив провести судове засідання у справі № 904/1808/24 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судове засідання 14.03.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р визначено Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» постачальником “останньої надії» строком на три роки як переможця конкурсу.
Постачальник "останньої надії" - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (п. 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу").
Позивач зазначає, що у зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ), об'єми природного газу, спожитого відповідачем у період з 23.06.2022 по 31.07.2022, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", відповідно спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято Постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України» на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).
Відповідно до п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом. Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (п. 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу, має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Позивач зазначає, що факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується:
- листом Оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 (т. 1 а.с. 14-15);
- відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (т. 1 а.с. 16-18).
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання. Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - договір) затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015.
За цим договором постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1. договору).
Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору (п. 3.3. договору).
Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті (п. 4.1. договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2. договору).
Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено) (п. 4.3. договору).
Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до пункту 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу (п. 4.4. договору).
У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 4.5. договору).
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору (пп. 1 п. 5.2. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлений природний газ (пп. 1 п. 6.1. договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п. 8.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1. договору).
Усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином у разі, якщо вони здійснені в письмовій формі та надіслані за зазначеними в цьому договорі адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку одержувача (п. 11.5. договору).
Відповідно до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Позивач стверджує, що у період з 23.06.2022 по 31.07.2022 поставив відповідачу природний газ в об'ємі 1,69032 тис куб.м, на підтвердження чого надав лист Оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 (т. 1 а.с. 14-15), відомості з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС) (т. 1 а.с. 16-18).
Позивач виставив відповідачу рахунки:
- № 19668 від 12.07.2022 на оплату поставленого у період з 23.06.2022 по 30.06.2022 природного газу в обсязі 0,50454 тис.м куб. на суму 32 747,94 грн (а.с. 21);
- № 21533 від 11.08.2022 на оплату поставленого у період з 01.07.2022 по 31.07.2022 природного газу в обсязі 1,18578 тис.м куб. на суму 103 957,96 грн (а.с. 22).
Як вказано вище, відповідно до п. 4.3. договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Позивач зазначає, що на виконання п. 4.3. договору направив на адресу акт та рахунки на оплату поставленого природного газу, на підтвердження чого надав список згрупованих відправлень Укрпошти та фіскальний чек (а.с. 23-24). Однак, відповідач в порушення умов договору за поставлений природний газ не сплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 136 705,90 грн, що і стало причиною звернення до суду.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
За твердженням позивача, між ним та відповідачем був укладений Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії». Позивач зазначає, що відповідач акцептував публічну оферту позивача через споживання газу.
Відповідно до п. 26 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» постачальник «останньої надії» - визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.
Пунктами 17, 19 ч.1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» (далі - типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015, який відповідно до пункту 1.1 є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії».
Згідно з п. 1.3 типового договору останній є договором приєднання та вважається укладеним зі споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (п. 3.1 типового договору).
Об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу (п. 4.2 типового договору).
Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС, інформаційна платформа електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Пунктом 5 глави 4 розділу IV Кодексу ГТС передбачено, що оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з Регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену підпунктами 1, 2, 5 - 8, 12, 13, 14 пункту 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1, абзацу 1 п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника останньої надії, не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем. З моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником «останньої надії» та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем. Реєстрація споживача в Реєстрі споживачів постачальником «останньої надії» здійснюється на період, що не може перевищувати граничний строк постачання, визначений Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу.
Абзацами 7-12 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС встановлено, що реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках:
- відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником «останньої надії» відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії»;
- відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником.
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначається в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» на інформаційній платформі.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.
Постачальник «останньої надії» постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії». Після закінчення цього строку постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник «останньої надії» має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником «останньої надії», відповідно до типового договору постачання постачальником «останньої надії». Договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»).
Згідно п. 3.3. розділу ІІІ Типового договору період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до положень п. 11.1 розділу ХІ Типового договору дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником.
Згідно п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, у разі якщо за п'ять днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в Реєстрі іншого постачальника, у тому числі в Реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника «останньої надії», інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з Регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
Пунктом 5 розділу VI Правил постачання природного газу встановлено, що після закінчення граничного строку постачання природного газу постачальником «останньої надії», передбаченого цим розділом та Законом України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу за договором зі споживачем. Виключення споживача з Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» здійснюється у порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. У випадку якщо споживач не був включений до Реєстру споживачів іншого постачальника після закінчення постачання природного газу постачальником «останньої надії», до такого споживача повинні застосовуватись заходи з припинення розподілу/транспортування (для прямих споживачів) природного газу споживачу відповідно до умов Кодексу газорозподільних систем та Кодексу газотранспортної системи.
Отже, наведені вище положення діючого законодавства та умови Типового договору свідчать про наступне:
- встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості;
- неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шістдесяти добового терміну протягом календарного року;
- встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення шістдесяти добового терміну постачання.
Верховний Суд у постанові від 16.08.2023 у справі № 640/15656/20 зазначив, що аналіз положення щодо встановлення постачання природного газу споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб, дає підстави для висновку, що завданням постачальника «останньої надії» є страхування побутових та непобутових споживачів на певний період від раптового припинення газопостачання, якщо постачальник газу не зможе виконувати свої обов'язки перед споживачем. Постачальник «останньої надії» не конкурує за клієнта, не рекламує свої послуги, не змагається за споживача. Він підтримує клієнтів, які опинилися у скрутному становищі не з власної волі.
Суд акцентує увагу на тому, що постачальник «останньої надії» не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника «останньої надії». Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника «останньої надії».
Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника «останньої надії», фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку.
Позивач в позовній заяві зазначає, що в інформаційній платформі споживач з ЕІС-кодом 56X070000000002K (відповідач) був закріплений за постачальником «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В) (позивач), у т.ч. у період з 23.06.2022 по 31.07.2022. Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (ЕІС-код 56Х930000008780В), становить:з 23.06.2022 по 30.06.2022 - 504,54 м3;з 01.07.2022 по 31.07.2022 - 1 185,78 тис.м3. Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника «останньої надії» та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника «останньої надії» з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X070000000002K (а.с. 14-18).
Так, з листом оператора ГТС від 04.07.2023 № ТОВВИХ-23-9006 надано скриншоти з інформаційної платформи, серед іншого, щодо закріплення споживача з ЕІС-кодом 56X070000000002K в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» ТОВ «ГК «Нафтогаз України» (EIC-код 56X930000008780B) та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X070000000002K за період з 23.06.2022 по 02.11.2022.
В той же час господарський суд зазначає, що в Господарському суді Дніпропетровської області на розгляді перебуває справа № 904/1810/24 (суддя Юзіков С.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 360 236 558,03 грн - основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, 65 123 662,15 грн - пені, 21 411 067,65 грн - 3 % річних, 103 671 360,87 грн - індекс інфляції.
З викладеного вбачається, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (ЕІС код споживача 56X070000000002K) був внесений до портфеля постачальника «останньої надії» з 01.01.2022 по 31.01.2022, з 01.02.2022 по 28.02.2022 та з 23.06.2022 по 02.11.2022.
Таким чином, оскільки станом на 23.06.2022 ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» вже здійснювало постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" з початку 2022 року протягом граничного строку, встановленого Типовим договором (з 01.01.2022 до 28.02.2022), позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу відповідачу у статусі постачальника «останньої надії», оскільки законодавець передбачив ряд факторів і обставин, які безумовно мали бути враховані при постачанні природного газу постачальником «останньої надії»: неможливість постачання природного газу постачальником «останньої надії» споживачу із перевищенням шестидесятидобового терміну протягом календарного року (ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу»; п. 3.3 Типового договору; п. 2 розділу VI Правил постачання природного газу); встановлення механізму припинення постачальником «останньої надії» постачання споживачу природного газу після закінчення шестидесятидобового терміну постачання.
Також суд зазначає, що положеннями чинного законодавства не пов'язано строк поставки природного газу протягом 60 днів саме з безперервністю. До того ж, таке трактування положень закону нівелює закріплене законодавцем положення, що після закінчення граничного строку постачальник «останньої надії» зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу.
За змістом ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником «останньої надії», крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
Господарський суд зауважує, що Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" абзац третій частини другої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу" доповнено словами: "та оператор газорозподільної системи";
В той же час, відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" установлено, що зміни, що вносяться до абзацу третього частини другої статті 15 Закону України "Про ринок природного газу", застосовуються виключно до правовідносин з 1 січня по 28 лютого 2022 року.
З викладеного вбачається, що зміни до Закону України «Про ринок природного газу», якими включено операторів газорозподільних систем до зазначеного переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 по 28.02.2022. Відтак, на правовідносини у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 ці зміни не розповсюджуються.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу через газорозподільну систему на користь третіх осіб (замовників).
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" є оператором газорозподільної системи, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу на користь третіх осіб. Таким чином, відповідач не належить до категорії споживачів, які здійснюють виробництво теплової енергії в розумінні Закону України «Про ринок природного газу».
В той же час господарський суд зазначає, що в Господарському суді Дніпропетровської області на розгляді перебуває справа № 904/1810/24 (суддя Юзіков С.Г.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" 360 236 558,03 грн - основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.01.2022 по 28.02.2022, 65 123 662,15 грн - пені, 21 411 067,65 грн - 3 % річних, 103 671 360,87 грн - індекс інфляції.
Під час розгляду даної справи відповідач надав до суду виставлений позивачем рахунок № 10104 від 12.03.2022 (т. 1 а.с. 84) на оплату поставленого у період з 01.02.2022 по 28.02.2022 на суму 89 436 849,46 грн та наявної заборгованості станом на 12.03.2022 у розмірі 360 236 558,03 грн за договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Водночас, позивачем не заперечується наявність заборгованості за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 у розмірі 360 236 558,03 грн.
Отже, з викладеного вбачається, що станом на 23.06.2022 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 360 236 558,03 грн.
Таким чином, у разі наявності у споживача простроченої заборгованості перед постачальником «останньої надії», за відсутності підстав для застосування передбачених частиною другою статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» виключень, укладення договору постачання природного газу між постачальником «останньої надії» та таким споживачем є неправомірним.
З огляду на те, що внесені зміни до Закону України «Про ринок природного газу» в частині включення до переліку осіб «оператора газорозподільної системи» застосовуються виключно до правовідносин з 01.01.2022 по 28.02.2022, а станом на 23.06.2022 Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" мало перед ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» заборгованість на загальну суму 360 236 558,03 грн, в силу положень ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу» у ТОВ «Газопостачальної компанії «Нафтогаз України» були відсутні правові підстави для постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" як постачальником «останньої надії» з 23.06.2022 по 31.07.2022.
Відповідно договір між постачальником «останньої надії» та споживачем не міг бути укладений. Враховуючи вищенаведені норми законодавства.
На підставі наведеного суд зазначає, що, оскільки станом на 23.06.2022 ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» вже здійснило постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у межах граничного строку, передбаченого Типовим договором для постачальника «останньої надії» (з 01.01.2022 до 28.02.2022), а Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" мало прострочену заборгованість перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у розмірі 360 236 558,03 грн і не належало до переліку осіб, на яких поширюються виключення, визначені ч. 2 ст. 15 Закону України «Про ринок природного газу», ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» після завершення строку постачання природного газу в статусі постачальника «останньої надії» (28.02.2022) було зобов'язане припинити постачання природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", а відтак, у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 на ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» не поширювались права та обов'язки постачальника «останньої надії» відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу».
Ураховуючи наведене, постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 слід розглядати як таке, що здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору.
У відзиві відповідач посилається на те, що умови договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ розповсюджують свою дію на правовідносини сторін в частині реалізації обсягів природного газу з 01.06.2022. А згідно положень п. 4.1.1 договору купівлі - продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ сторонами погоджено, що ціна за кубічний метр природного газу складає 7,42 грн. а не від 39 грн до 69 грн за червень 2022 року та від 70 грн до 120 грн за липень 2022 року, як на те посилається позивач по справі шляхом надання роздруківок з власного сайту.
Так, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" про визнання позивача включеним до балансуючої групи з червня 2022 року згідно з договором про утворення балансуючої групи від 21.06.2022 № БГ3 та про визнання умов договору № 101/ПГ3755-ОГРМ купівлі продажу природного газу такими, що поширюють свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами до його укладення, а саме з 01.06.2022.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
В подальшому постановою Північного апеляційного господарськогоий суду від 04.12.2204 у справі №910/14805/23 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" - залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 у справі № 910/14805/23 - залишено без змін.
В той же час господарський суд зазначає, що висновок, згідно з яким постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 у позадоговірному порядку виключає правові підстави для стягнення його вартості, не відповідає фундаментальним принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України.
Вказана правова кваліфікація фактично дозволила б відповідачу уникнути виконання зобов'язання, яке випливає з факту отримання природного газу, і тим самим створила умови для порушення принципів справедливості та добросовісності у регулюванні правовідносин.
Судом встановлено, що відповідач не заперечував факту отримання природного газу у спірний період, а також не вчинив жодних дій, спрямованих на припинення такого постачання, що засвідчує його згоду на користування отриманим товаром.
За таких обставин визнання відсутності правових підстав для стягнення вартості поставленого природного газу суперечить принципу недопустимості зловживання правом, закріпленому у статті 13 Цивільного кодексу України, та порушує баланс інтересів сторін.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", користуючись отриманим товаром, не може уникнути зобов'язання компенсувати його вартість, навіть якщо постачання відбулося поза межами договірних відносин.
Так, відповідно до принципів цивільного та господарського права, постачання та отримання товару можуть бути визнані договірними лише за наявності дій, які свідчать про взаємну згоду сторін на встановлення договірних правовідносин. У разі відсутності такої згоди отримання товару без попереднього узгодження з постачальником не може бути кваліфіковано як договірне, оскільки це суперечить основним принципам свободи договору, добросовісності та правової визначеності.
Застосування умов Типового договору в ситуації, коли договірні відносини між сторонами не були належним чином оформлені, не відповідає засадам цивільного та господарського права. Типовий договір постачання природного газу є стандартною формою угоди, яка регулює договірні правовідносини між постачальником і споживачем, але лише за умови досягнення взаємної згоди сторін.
Окрім цього, ціна природного газу, встановлена Типовим договором, є істотною умовою договору, яка також повинна бути узгоджена сторонами. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна визначається за домовленістю сторін, якщо інше не передбачено законом. У цьому випадку закон не передбачає імперативного застосування ціни Типового договору за відсутності укладеного договору, що виключає її автоматичне застосування.
Зазначене підтверджується принципами добросовісності, розумності та справедливості, визначеними статтею 3 Цивільного кодексу України, які встановлюють, що будь-які правовідносини мають відповідати засадам правової визначеності та балансу інтересів сторін.
Отже, застосування умов Типового договору, зокрема щодо ціни природного газу, за відсутності належного укладення договору між сторонами є юридично необґрунтованим і суперечить загальним принципам цивільного та господарського права.
У випадках, коли правовідносини не оформлені належним чином, регулювання має здійснюватися на підставі інших правових механізмів, які забезпечують баланс інтересів сторін і відповідають загальним засадам права.
При цьому суд зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 наголосила на тому, що суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.
Як зазначалося вище, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права.
Водночас застосування судом принципу «jura novit curia» («суд знає закони») не є безмежним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14.01.2021 (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.
Принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації.
Суд звертає увагу, що за наявності обставин, які не заперечуються сторонами спору, зокрема щодо факту постачання ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» природного газу Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період з 23.06.2022 по 31.07.2022 та його отримання відповідачем, суд має право здійснювати самостійну кваліфікацію позову відповідно до обставин справи та правової природи спірних правовідносин.
Самостійна кваліфікація позову судами за таких умов здійснюється на основі обставин, визначених позивачем, і позицій сторін, висловлених у ході розгляду справи. Це відповідає принципам змагальності та рівності сторін, передбаченим статтею 13 Господарського процесуального кодексу України, та не порушує права сторін на справедливий судовий розгляд, гарантовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За відсутності спору між сторонами щодо фактичних обставин постачання та отримання природного газу суди мають повноваження здійснювати правову кваліфікацію позову, визначаючи юридичну природу спірних правовідносин, з метою забезпечення правильного застосування норм права та справедливого вирішення спору.
Суд зазначає, що за встановленими обставинами справи отримання відповідачем природного газу здійснено у позадоговірному порядку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз ст. 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
На підставі цього суд зауважує, що для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 Цивільного кодексу України важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої воно відбулося.
Водночас майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому виникнення певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ст. 11 Цивільного кодексу України.
Основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін договірного зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання такого зобов'язання не вважається безпідставним. У разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі.
У контексті правової оцінки поставленого у позадоговірному порядку природного газу та можливості відшкодування його вартості, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23. У зазначеній справі предметом спору було стягнення постачальником (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.
За результатами розгляду цієї справи Верховний Суд наголосив, що відповідно до частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Однак з огляду на фізичні властивості природного газу, який є речовиною, що споживається у момент її отримання, повернення його в натурі є неможливим. У такому разі згідно з ч. 2 ст.1213 Цивільного кодексу України потерпілому підлягає відшкодуванню вартість безпідставно набутого майна, яка визначається на момент розгляду судом справи про його повернення.
Верховний Суд зауважив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику (ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України»). Оскільки природний газ не може бути повернений в натурі Верховний Суд виснував, що правомірним є відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини другої статті 1213 Цивільного кодексу України.
При цьому, суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, а саме Верховний Суд визнав обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що, оскільки природний газ є речовиною, яка споживається в момент її отримання та не може бути повернута в натурі, то правомірним буде відшкодовування вартості безпідставно набутого майна - природного газу на підставі частини 2 статті 1213 ЦК України.
При цьому розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Таким чином, враховуючи приписи ч. 2 статті 1213 ЦК України, а також приймаючи до уваги, що вартість природного газу з часом змінюється, суд дійшов висновку, що для вирішення питання щодо вартості безпідставно набутого майна природного газу необхідно взяти до уваги ціну майна на момент розгляду спору по суті та прийняття рішення у справі, тобто, на березень 2025 року.
Суд враховує, що на момент прийняття рішення, відповідно до інформації щодо ціни природного газу (торговий день 13.03.2025), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі станом на 14.03.2025 (Режим доступу: https://www.ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products/).
Відповідно до виконаного судом розрахунку вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу в обсязі 1,69032 тис.м куб., яка підлягає відшкодуванню становить 33 400,72 грн (19 760,00 грн - ціна газу за тис.куб.м. з ПДВ х 1,69032 тис.м куб. - обсяг газу).
Доказів оплати поставленого вартості безпідставно набутого природного газу в сумі 33 400,72 грн відповідач не надав.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення вартості безпідставно набутого природного газу у розмірі 33 400,72 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
В той же час, позовні вимоги про стягнення з відповідача 103 305,18 грн основного боргу за типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" є необґрунтованими, недоведеними, а отже такими, що не підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 34 030,16 грн за загальний період з 02.08.2022 по 28.02.2023.
Відповідно до п. 4.5. договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Господарський суд зазначає, що оскільки постачання природного газу ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Акціонерному товариству "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" у період із 23.06.2022 по 31.07.2022 здійснювалося поза межами договірних правовідносин, передбачених для постачальника «останньої надії» умовами Типового договору, то нарахування пені відповідно до п. 4.5. вказаного договору є безпідставним та необґрунтованим, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 34 030,16 грн задоволенню не підлягають.
Також позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 02.08.2022 по 29.02.2024 у розмірі 6225,06 грн та інфляційні втрати за загальний період з вересня 2022 року по лютого 2024 року у розмірі 16 513,81 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Як встановлено судом вище, вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу в обсязі 1,69032 тис.м куб., яка підлягає відшкодуванню становить 33 400,72 грн (19 760,00 грн - ціна газу за тис.куб.м. з ПДВ х 1,69032 тис.м куб. - обсяг газу), зокрема:
- вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу у червні 2022 року в обсязі 0,50454 тис.м куб. становить 9969,71 грн (0,50454 тис.м куб. х 19 760,00 грн);
- вартість безпідставно відібраного відповідачем природного газу у липні 2022 року в обсязі 1,18578 тис.м куб. становить 23 431,01 грн (1,18578 тис.м куб. х 19 760,00 грн).
Таким чином, 3% річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню на заборгованість:
- за безпідставно відібраний відповідачем природний газ у червні 2022 року у розмірі 9969,71 грн;
- за поставлений природний газ у липні 2022 року у розмірі 23 431,01 грн.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягають 3% річних у розмірі 1525,80 грн та інфляційні втрати у розмірі грн.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 38 961,26 грн, з яких: 33 400,72 грн - основний борг, 1525,80 грн - 3% річних, 4034,74 грн - інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 1934,53 грн (79,86 %), на відповідача - 487,87 грн (20,14 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпрогаз» (49101, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Кониського Олександра, 5, ідентифікаційний код 20262860) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 40121452)39 449,13 грн, а саме: 38 961,26 грн, з яких: 33 400,72 грн - основний борг, 1525,80 грн - 3% річних, 4034,74 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,87 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 19.03.2025
Суддя І.В. Мілєва