вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
13.03.2025м. ДніпроСправа № 904/4296/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу:
за позовом Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро, в інтересах держави в особі позивача:
Дніпровської міської ради, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ", м. Запоріжжя
про стягнення суми безпідставно збережених коштів у розмірі 2 075 141,62 грн.
Представники:
від прокуратури: Карюк Д.О., прокурор відділу;
від позивача: Дерило В.Г., представник;
від позивача: Маньковський В.Л., представник;
від відповідача: Загрія Р.О., адвокат (поза межами суду);
вільний слухач Білан С.А.
Керівник Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ" (далі - відповідач) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625 га за період з 25.09.2021 по 18.04.2024 у розмірі 2 075 141,62 грн, у зв'язку з користуванням земельною ділянкою під об'єктом нерухомості без укладення відповідного договору з моменту набуття права власності на такий об'єкт.
Разом із позовом прокуратурою подано до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди по вул. Богдана Хмельницького, 19А у місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1067418212101), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам “Апрескі» (код в ЄДРПОУ 41699115).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 22.10.2024 о 11:20 год.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024 задоволено заяву керівника Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області про забезпечення позову та вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на нерухоме майно - нежитлові будівлі та споруди по вул. Богдана Хмельницького, буд. 19А у місті Дніпрі (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1067418212101), яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на праві приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю Універсам “Апрескі» (код ЄДРПОУ 41699115).
17.10.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.10.2024 задоволено клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та підготовче судове засідання, яке призначене на 22.10.2024 о 11 год. 20 хв., вирішено проводити в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
21.10.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає та вважає, що поданий позов є необґрунтованим та безпідставним, через що не підлягає задоволенню, мотивуючи тим, що заборгованість за період з 25.09.2021 по 31.12.2023 не підтверджена належними доказами, у зв'язку з відсутністю витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1210100000:04:017:0140, станом на 2021, 2022 та 2023. Отже, наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не є належним доказом, який підтверджує дійсний розмір заборгованість.
22.10.2024 в Україні оголошена масштабна повітряна тривога у зв'язку з чим судове засідання, призначене на 22.10.2024 на 11:20 годину не відбулось.
Суд дійшов висновку про призначення підготовчого судового засідання на іншу дату та час.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 22.10.2024 призначено підготовче судове засідання на 20.11.2024 об 11:00 год., а також вирішено проводити у режимі відеоконференції за допомогою сервісу відеоконференцзв'язку сайту https://vkz.court.gov.ua/, за участю представника відповідача.
04.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від прокуратури надійшла відповідь на відзив.
07.11.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження до 30.12.2024 включно та оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 11.12.2024 о 11:00 год.
10.12.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті справи.
Підготовче судове засідання 11.12.2024 не відбулося, задля збереження життя та здоров'я учасників судового процесу, оскільки по Дніпропетровській та Запорізькій областей була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram каналу, що інформує про повітряну тривогу).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2024 продовжено строк розгляду підготовчого провадження в межах розумного строку, призначено підготовче засідання у справі на 09.01.2025 о 11:00 год. у режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
Протокольною ухвалою суду від 09.01.2025 в підготовчому судовому засіданні оголошено перерву до 16.01.2025 о 11:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
09.01.2025 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про допит свідка.
У підготовчому судовому засіданні 16.01.2025 представниками прокуратури, позивача та відповідача зазначено, що ними було надано всі можливі та допустимі докази по справі.
Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2025 о 10:15 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
Судове засідання у справі 06.02.2025 о 10:15 год. не відбулось, через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область").
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.02.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.02.2025 о 14:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
Судове засідання у справі 13.02.2025 о 14:30 год. не відбулось, через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що у Дніпропетровській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Дніпропетровська область").
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2025 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 27.02.2025 о 14:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
27.02.2025 оголошено перерву до 04.03.2025 о 12:00 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
04.03.2025 оголошено перерву до 13.03.2025 о 14:30 год. в режимі відеоконференції за участю представника відповідача.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 13.03.2025 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
Позиція прокуратури/позивача
Підставою для звернення з позовом зазначено користування ТОВ “АПРЕСКІ» земельною ділянкою загальною площею 0,4625 га, кадастровий номер 1210100000:04:017:0140, яка розташована за адресою м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування), тобто без достатньої правової підстави. Ураховуючи положення ст. ст. 1212-1214 ЦК України ТОВ “АПРЕСКІ» повинно відшкодувати Дніпровській міській раді доходи, які воно зберегло у вигляді несплаченої орендної плати за період з 25.09.2021 по 18.04.2024. Позов обґрунтовано ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», ст.ст. 1212-1214 ЦК України, ст.ст. 125, 206 Земельного кодексу України.
Позиція відповідача
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, надав до суду відзив на позовну заяву, де зазначає, що погоджується з тим, що користування земельною ділянкою є платним.
Відповідач зазначив, що на протязі останніх років не одноразово звертався до Дніпропетровської міської ради з питанням укладання договору оренди земельної ділянки. Лише, 24 квітні 2024р. рішенням Дніпропетровської міської ради було розглянуто вчергове подане клопотання ТОВ “АПРЕСКІ» від 29.02.2024р. про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Не укладання договору оренди земельної ділянки відбулось не звини Відповідача, а у результаті без діяльності органів місцевого самоврядування.
Відповідач стверджує, що на цей час вчинено всі необхідні дії щодо укладання договору оренди земельної ділянки, в тому числі проведено декілька спільних обстежень земельної ділянки, але станом на сьогодні договір оренди земельної ділянки досі не укладений. Відповідачем надано вичерпний перелік документів необхідних для розгляду цього питання на сесії Дніпропетровської міської ради (ч. 1 ст. 124 ЗК України).
З наданим Позивачем розрахунком суми заборгованості у розмірі 2 075 141,62 грн. за період з 25.09.2021р. по 18.04.2024р. Відповідач не погоджується з наступних підстав. В обґрунтування розміру заборгованості Позивачем надано розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки за 2021р, 2022р., 2023р., 2024р. проведений Комунальним підприємством “Муніципальний землевпорядний офіс». Однак, зазначений розрахунок не відповідає земельному, податковому законодавства України, у зв'язку з чим не може бути базою для визначення розміру орендної плати. Крім того, наданий розрахунок має неточності та невідповідності.
Відповідач наголошує, що підтвердженим розміром заборгованості є лише 244 176,74 грн. (за період з 01.01.2024 - 18.04.2024). Заборгованість за період з 25.09.2021 по 31.12.2023 не підтверджена належними доказами, у зв'язку з відсутністю витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки 1210100000:04:017:0140, станом на 2021, 2022 та 2023. Отже, наданий до позовної заяви розрахунок заборгованості, не є належним доказом, який підтверджує дійсний розмір заборгованість.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра встановлено, що за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, яка перебуває в комунальній власності, та на якій розміщено об'єкт нерухомого майна.
Так, згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку - земельна ділянка з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 площею 0,4625 га, що знаходиться за адресою вул. Богдана Хмельницького, 19А у м. Дніпрі, перебуває у комунальній власності Дніпровської міської ради.
Таким чином, земельна ділянка за адресою: вул. Богдана Хмельницького, 19А у м. Дніпрі сформована як об'єкт цивільних прав з 10.09.2004 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А розташоване нерухоме майно - будівлі та споруди, що належать на праві приватної власності ТОВ “АПРЕСКІ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна укладеного з ПАТ “ОТП Банк» від 05.04.2018 зареєстрований в реєстрі №419.
Відповідно до інформації наданої Дніпровською міською радою від 21.02.2024 №7/11-364 встановлено, що земельна ділянка по вул. Богдана Хмельницького, 19А у м. Дніпрі з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 перебувала в оренді Акціонерного товариства закритого типу “Укрметалторг» на підставі рішення міської ради від 08.12.2004 № 262/22 “Про передачу земельної ділянки по вул. Богдана Хмельницького, 19А в оренду Акціонерному товариству закритого типу “Укрметалторг», ЄДРПОУ 23942934, по фактичному розміщенню нежитлових будівель та споруд».
Згідно умов договору оренди землі від 08.02.2005 укладеного між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та АТ ЗТ “Укрметалторг» (орендар), останнім прийнято в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, кадастровий номер 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625 га, строком на 15 років.
Вказаний договір оренди свою дію припинив.
З інформації Інспекції з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради від 11.03.2024 №1103-5/24 вбачається, що в Муніципальній земельній інформаційній системі не виявлено реєстраційних записів щодо діючих договорів оренди землі відносно вказаної земельної ділянки, укладених між Дніпровською міською радою та фізичними або юридичними особами.
Актом обстеження земельної ділянки від 06.02.2024 №06/02/24-В-3 складеним Інспекцією з державного контролю за використанням та охороною земель Дніпровської міської ради встановлено, що земельна ділянка по вул. Богдана Хмельницького, 19А, у м. Дніпрі з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625 га забудована будівлями та спорудами, які належать на праві приватної власності ТОВ “АПРЕСКІ». Доступ до земельної ділянки обмежений, поверхня вкрита тротуарною плиткою та асфальтобетоном. Під час обстеження на території земельної ділянки здійснювалась господарська діяльність.
Прокуратура зазначила, що земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, кадастровий номер 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625 га будь-якій фізичний або юридичній особі в оренду не передавалась та використовується ТОВ “АПРЕСКІ» під існуючими будівлями та спорудами без правовстановлюючих документів.
Вказане також підтверджується інформацією наданою ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 02.02.2024 №5216/5/04-36-04-02-11 з якої, зокрема вбачається, що у переліках договорів оренди землі, наданих Департаментом по роботі з активами Дніпровської міської ради у відповідності до п. 288.1 ст.288 ПК України протягом 2018-2023 років, договори оренди земельної ділянки, укладені з ТОВ “АПРЕСКІ» не зазначені.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості стосовно оформлення ТОВ “АПРЕСКІ» права користування земельними ділянками, відповідно вимог чинного законодавства, відсутні.
ТОВ “АПРЕСКІ» не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).
Таким чином, ТОВ “АПРЕСКІ» правомірно володіють лише нерухомістю, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.
Протягом 2018-2023 років податкові декларації з плати за землю ТОВ “АПРЕСКІ» не надавались, плата за землю не декларувалась та не сплачувалась.
При цьому, відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно до теперішнього часу належним чином не оформив речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.
Таким чином, відповідач, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно (кошти).
Крім того, Комісією з визначення розміру збитків, заподіяних Дніпровській міські раді, власникам землі та землекористувачам при використанні земельних ділянок (далі - Комісія) розглянуто матеріали стосовно суми коштів, які зберіг у себе землекористувач ТОВ “АПРЕСКІ» за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави, по вул. Богдана Хмельницького, 19А (кадастровий номер 1210100000:04:017:0140).
Зокрема на засіданні Комісії 18.04.2024 затверджено розрахунок коштів, які зберіг у себе землекористувач запитуваної земельної ділянки за рахунок власника цієї ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави (протокол Комісії №4 від 18.04.2024).
Відповідно до протоколу Комісії №4 від 18.04.2024 та розрахунку суми коштів, які зберіг у себе землекористувач земельної ділянки за рахунок власника ділянки внаслідок користування землею без достатньої правової підстави збитки завдані Дніпровській міській раді за період користування землею з 18.04.2021 по 18.04.2024 складають 2 319 099,54 грн.
Прокуратура стверджує, що використання відповідачем земельних ділянок без належного правового оформлення у спірний період позбавило позивача, як власника землі, права отримувати від земельної ділянки дохід у розмірі орендної плати, тому відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровими номерами 1210100000:04:017:0140, без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти в розмірі 2 319 099,54 грн., які мав сплатити за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, зобов'язаний повернути ці кошти позивачу - власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України; що і стало причиною виникнення спору та звернення позивача з позовом до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Предметом позову у цій справі є стягнення безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів на неї, на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Згідно із статтею 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини.
Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов'язаннях. Натомість для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Такий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15.
Таким чином, обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17.
З урахуванням положень статей 120, 125 Земельного кодексу України та статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2020 року у справі №922/4073/19.
Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
За приписами частин 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Отже, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду, не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.
З доказів, наявних в матеріалах справи вбачається, що відповідач є власником нерухомого майна, що також не заперечується сторонами спору. Проте матеріали справи не містять доказів укладення відповідачем договору оренди землі.
Згідно з частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з частинами 1-5, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою, якщо їй присвоєно кадастровий номер та здійснено її реєстрацію у Державному земельному кадастрі.
Спірна земельна ділянка є сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140 - 10.09.2004 та становить 0,4625 га.
Про необхідність застосування статті 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29 січня 2019 року у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11 лютого 2019 року у справі №922/391/18, від 12 квітня 2019 року у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об'єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові. У випадку відсутності сформованості спірної земельної ділянки, як об'єкту цивільних прав вказане свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Таким чином, підставною для стягнення є сума неодержаного позивачем доходу за період з 25.09.2021 до 18.04.2024 по земельній ділянці з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625га.
Досліджуючи розмір належної до сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою судом враховується, що відповідно до пунктів 289.1, 289.2 статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за певною формулою.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.
При цьому статтею 12 Закону України "Про оцінку земель" регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (стаття 13 цього Закону).
Нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років (стаття 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до статті 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадаструю.
Результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року №1051 (далі - Порядок №1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до статті 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Водночас у пункті 162 Порядку №1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Згідно з додатком 41 передбачена форма довідки з Державного земельного кадастру, яка ідентифікує земельну ділянку за її кадастровим номером, місцем знаходження, площею, а також поряд з іншими даними містить відомості про економічну та нормативну грошову оцінку земель.
Відповідно до пункту 179 Порядку №1051 довідки з Державного земельного кадастру, що містять узагальнену інформацію про землі (території), надаються органам державної влади, органам місцевого самоврядування для здійснення своїх повноважень, визначених законом, особам, які в установленому законом порядку включені до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, Державного реєстру сертифікованих інженерів-геодезистів та Державного реєстру оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок.
Згідно з пунктом 286.2 статті 286 та підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельної ділянки; платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку; при поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодексу України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20, постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05 серпня 2022 року у справі №922/2060/20.
Виходячи з викладеного суд приймає як належний та допустимий доказ вартості земельної ділянки саме наданий відповідачем витяг № НВ-9950795192024 від 15.10.2024 та погоджується з наданим ним контр розрахунком заборгованості за період з 25.09.2021 по 18.04.2024 в сумі 1 866 531,35грн.
Прокурором та позивачем не спростовані доводи відповідача щодо визначення нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки та його розрахунок суми боргу за час безпідставного користування земельною ділянкою.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи відповідач набув без достатньої правової підстави, внаслідок несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, у період з 25.09.2021 по 18.04.2024, грошові кошти у розмірі 1 866 531,35 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 208 610,27 грн за користування спірною земельною ділянкою заявлені необґрунтовано та задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене позовні вимоги прокурора підлягають частковому задоволенню.
Підстави для представництва прокурором інтересів держави у справі
Згідно з п. З ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. З ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
За положеннями п. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Так, першим із вказаних елементів є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Ключовим для застосування норм ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» та визначення згаданого елемента є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до положень ст. ст. 13, 14 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Враховуючи складну воєнну ситуацію в країні одним з пріоритетних напрямів щодо захисту інтересів держави та територіальних громад в умовах воєнного стану є забезпечення бюджетних надходжень, необхідних для стабільної життєдіяльності громади.
Інтереси держави у даних правовідносинах, полягають у забезпеченні правомірного режиму платного користування комунальними землями та належної державної реєстрації такого права, дотримання та забезпечення рівності усіх перед законом, добросовісності вчинення дій та поновлення порушених прав територіальної громади.
Правовідносини, пов'язані з платним використанням землі державної та комунальної власності, становлять “суспільний», “публічний» інтерес, а незаконність, тобто недотримання цього принципу, такому суспільному інтересу не відповідає.
Згідно з положеннями ст. 142 Конституції України державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.
Держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб (ст. 62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Відповідно до положень ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Згідно зі ст. ст. 10, 265 Податкового кодексу України плата за землю є місцевим податком. Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 64 Бюджетного кодексу України вона зараховується до бюджетів місцевого самоврядування, а отже бюджет Дніпровської міської ради недоотримав значну суму коштів, яку мав би отримати від передачі спірної земельної ділянки в оренду ТОВ “АПРЕСКІ». Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.
У разі, коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону (ст. 66 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні»).
Недоотримання коштів у розмірі суми орендної плати суттєво ослаблює дохідну частину місцевого бюджету та може призвести до неможливості покриття щомісячних (постійних) видатків місцевого бюджету і як наслідок до необхідності державного забезпечення збалансування місцевого бюджету. Ненадходження до місцевих бюджетів орендної плати порушує визначальні матеріальні потреби держави, суспільства, об'єднаних територіальних громад, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи держави, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних бюджетних видатків.
Таким чином, місцеві інтереси знаходяться у тісному зв'язку із загальнодержавними, а місцеве самоврядування і державне буття суспільства характеризуються взаємозалежністю та взаємодоповненням. Як наслідок, у разі порушення економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, порушуються й інтереси держави в цілому.
Фактом не отримання коштів від орендної плати за спірну земельну ділянку місцевим бюджетом порушуються визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Дніпра, як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.
Другим елементом, який становить невід'ємну частину підстав представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також його відсутність.
Отже, при визначенні вказаного елемента підлягає з'ясуванню питання наявності уповноваженого органу та вжиття ним заходів із захисту порушених інтересів.
Таким органом у спірних правовідносинах є Дніпровська міська рада.
У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватись як бездіяльність відповідного органу.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен вказати їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Щодо бездіяльності Дніпровської міської ради.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обовхязок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі “Трегубенко проти України» від 02.11.2004 категорично ствердив, що “правильне застосування законодавства незаперечно становить “суспільний інтерес».
Фактично, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання надання в користування земельних ділянок комунальної власності та дотримання конституційного принципу рівності усіх перед Законом, у зв'язку з чим прокурор звертається до суду з позовом щодо захисту інтересів держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон) однією з форм місцевого самоврядування є представництво спільних інтересів територіальних громад, сіл, селищ, міст через міські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Як визначено ст. 10 Закону міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 16 Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Частиною 5 етапі 60 цього Закону закріплено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Частиною 2 статті 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст. ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.
Як вбачається зі змісту ст. 2 Цивільного кодексу України, учасниками цивільних відносин є, зокрема, територіальні громади.
Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Згідно з ч. 1 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
З урахуванням того, що спірна земельна ділянка знаходяться у межах населеного пункту, їх власником є саме Дніпровська міська територіальна громада.
Отже, Дніпровська міська рада є органом, який на даний час наділений правом розпорядження земельними ділянками комунальної власності на території міста Дніпра та здійснення контролю за використанням та охороною земель на території відповідної територіальної громади.
Положеннями частини 1 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Водночас, уповноважений орган - Дніпровська міська рада при наявності порушень інтересів територіальної громади м. Дніпра, а саме факту не сплати ТОВ “АПРЕСКІ» плати за користування земельною ділянкою у передбаченому законодавством розмірі, у судовому порядку не вживає відповідних заходів та не здійснює захист порушених законних економічних (матеріальних) інтересів місцевого самоврядування, територіальної громади міста та як наслідок, й інтересів держави в цілому.
Лівобережною окружною прокуратурою міста Дніпра неодноразово скеровувались листи (від 26.01.2024 № 52-804вих-24, від 05.03.2024 №52-2105вих-24, від 02.05.2024 № 52-4037вих-24) на адресу Дніпровської міської ради, в яких повідомлялось про встановлені факти порушення законодавства під час використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, зокрема, щодо використання ТОВ “АПРЕСКІ» указаної земельної ділянки без укладеного договору оренди, що призвело до зберігання останнім коштів орендної плати, тим самим протиправно позбавляючи територіальну громаду міста Дніпра в особі Дніпровської міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати.
Однак, органом місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту та поновлення прав територіальної громади на спірну земельну ділянку не вжито, що підтверджується листом Дніпровської міської ради від 21.02.2024 №7/11-364 та свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з даним позовом.
Тобто, уповноважений орган в особі міської ради, будучи обізнаним про недоотриманння орендної плати за користування земельною ділянкою комунальної власності без відповідного договору оренди та його державної реєстрації, за наявних повідомлень, не вжив достатніх заходів, у тому числі в судовому порядку, на поновлення інтересів територіальної громади.
За таких обставин, такі дії уповноваженого органу у спірних правовідносинах - свідчать про неналежне здійснення вказаним органом своїх повноважень.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необгрунтованим.
До того ж встановлення причин не звернення до суду органом, на якого покладено відповідні повноваження, не є обов'язком прокурора у розумінні вимог процесуального законодавства України.
Проте, для того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
З огляду на вказане, у ході листування з Дніпровською міською радою, яке здійснювалося на підставі абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурором встановлено порушення інтересів держави та невжиття вказаним компетентним органом заходів, спрямованих на захист цих інтересів.
Оскільки підстави для представництва інтересів держави встановлені, Лівобережної окружною прокуратурою міста Дніпра, на виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру», повідомлено Дніпровську міську раду про звернення з цим позовом до суду листом від 19.09.2024 за №52-8323вих-24.
Враховуючи вищенаведене, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Вирішуючи питання про дію заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.10.2024, суд зазначає, що відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Таким чином, оскільки позовні вимоги Дніпровської міської ради в даній справі суд задовольнив, при цьому вжиті заходи забезпечення позову є гарантією виконання рішення суду і потреба у забезпеченні позову на час ухвалення рішення не відпала, такі заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили відповідно до ч. 7 ст. 145 ГПК України.
Щодо судового збору.
Щодо розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору у розмірі 27 997,97 грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ" (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, код ЄДРПОУ 41699115) на користь Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, прос. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514) безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки за адресою: м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, 19А, з кадастровим номером 1210100000:04:017:0140, площею 0,4625 га за період з 25.09.2021 по 18.04.2024 у розмірі 1 866 531,35 грн.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПРЕСКІ" (69008, м. Запоріжжя, вул. Штабна, буд. 9, код ЄДРПОУ 41699115) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 38; код ЄДРПОУ 02909938) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 27 997,97 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано - 19.03.2025.
Суддя В.Г. Бєлік