17.03.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1805/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Скосарев І.Д. ( в залі суду);
інші учасники не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 (суддя Панна С.П.) у справі № 904/1805/24
за позовом Дніпровської міської ради, 49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 26510514
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей", 49000, м.Дніпро, вул.Старочумацька, 8М, код ЄДРПОУ 45373582
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, 49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 75, код ЄДРПОУ 40392181
про усунення перешкод у користуванні майном
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей", м.Дніпро
до Дніпровської міської ради, м. Дніпро
про усунення перешкод у користуванні майном
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у справі №904/1805/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" про вжиття заходів забезпечення позову - задоволено.
Заборонено Дніпровській міській раді (ідентифікаційний код 26510514, місцезнаходження: просп. Дмитра Яворницького, 75, м. Дніпро, 49000), її структурним підрозділам, підпорядкованим комунальним підприємствам та іншим особам перешкоджати у користуванні ТОВ “Фірма ГРІНВЕЙ» належним їй на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна, розташованим за адресою: вул. Старочумацька (вул. Байкальська), 8 Н.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулася Дніпровська міська рада, в якій просить: ухвалу господарського суду скасувати; прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" про застосування заходів забезпечення позову відмовити.
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що будівництво на спірній земельній ділянці відбувається з грубим порушенням будівельних та містобудівних норм, що підтверджується інформацією компетентних органів. Роботи ведуться під лініями електропередачі та в межах газопроводу, водопроводу та каналізації.
У випадку подальшого самовільного використання земельної ділянки, можуть пошкодитись об'єкти критичної інфраструктури, які забезпечують нормальне життя та діяльність людей, які проживають в районі спірної земельної ділянки, та підприємств, які розташовані поблизу.
Сторони правом на подання відзиву не скористались.
Натомість, відповідачем 28.10.2024 подані письмові пояснення, у яких останній наголосив, що застосовані заходи забезпечення позовної заяви є обґрунтованими, спірозмірними та допустимими, тобто, забезпечення позову фактично обумовлене забороною Дніпровській міській раді та іншим особам порушувати конституційне право користування належного на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна, і жодним чином не вирішує справу по суті, а вимоги забезпечення позову не є однорідними з вимогами позовної заяви, оскільки саме рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 07.05.2024 № 32-7/5 «Про вжиття заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста» продовжує бути чинним.
Також, зазначає, що з урахуванням уточненої зустрічної позовної заяви, ТОВ “Фірма “ГРІНВЕЙ» вимагає визнати за нею право власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю торгівельного призначення, розташовану за адресою: вул. Старочумацька, 8 Н, м. Дніпро. Вказана позовна заява обґрунтована тим, що Дніпровська міська рада не визнає право власності ТОВ «Фірма «ГРІНВЕЙ». Враховуючи зазначене, позовні вимоги ТОВ «Фірма ГРІНВЕЙ» у уточненій зустрічній позовній заяві не є однорідними з вимогами про забезпечення позову, і, відповідно, забезпечення позову, застосоване оскаржуваною ухвалою є цілком обґрунтованим та допустимим.
Наголошує, що питання обґрунтованості втручання у господарську діяльність Відповідача вже було предметом дослідження судом апеляційної інстанції в даній справі, в рамках чого було встановлено, що таке втручання є недопустимим.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 10.07.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 10.07.2024 здійснено запит матеріалів справи №904/1805/24 із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.
17.07.2024 матеріали справи №904/1805/24 надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на ухвалу господарського суду від 04.07.2024 у справі №904/1805/24; судове засідання з розгляду апеляційної скарги призначено на 17.09.2024; сторонам наданий строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань.
У зв'язку з перебуванням судді-члена колегії Верхогляд Т.А. у відрядженні, відповідно до п.2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, розгляд справи № 904/1805/24, призначеної на 17 вересня 2024 року не відбулося.
Ухвалою суду від 02.10.2024 визначена нова дата судового засіданні - 10.10.2024.
В судовому засіданні 10.10.2024 оголошено перерву до 29.10.2024.
В судовому засіданні 29.10.2024 оголошено перерву до 13.11.2024.
Розгляд справи, призначений у судовому засіданні на 13.11.2024 не відбувся у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б.
У зв'язку з виходом на роботу судді-члена колегії суддів Паруснікова Ю.Б., судова колегія ухвалою від 18.11.2024 призначила іншу дату судового засідання по справі - 03.03.2025.
03.03.2025, з урахуванням неможливості завершити розгляд справи в даному судовому засіданні, колегією суддів оголошено перерву до 17.03.2025.
В судовому засіданні 17.03.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутнього представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Дніпровська міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей", в якій просить суд:
- усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні земельною ділянкою, належною до земель комунальної власності територіальної громади м.Дніпро, шляхом знесення самочинно побудованих будівель та споруд торгівельного призначення з наступним описом: літ.А - Торгівельні приміщення, площею 930,0 кв.м., літ.Б - Торгівельні приміщення, площею 1 6821,1кв.м., літ.В - Торгівельні приміщення, площею 150,0 кв.м., літ.Г - Торгівельні приміщення, площею 400,0 кв.м. (РНОНМ 2796081912020), розташовані за адресою: вул.Старочумацька, буд.8Н у м.Дніпро за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей";
- припинити володіння Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" (код ЄДРПОУ 45373582) правом власності на будівлі та споруди торгівельного приміщення з наступним описом: літ.А - Торгівельні приміщення, площею 930,0 кв.м., літ.Б - Торгівельні приміщення, площею 1 6821,1кв.м., літ.В - Торгівельні приміщення, площею 150,0 кв.м., літ.Г - Торгівельні приміщення, площею 400,0 кв.м. (РНОНМ 2796081912020), розташовані за адресою: вул.Старочумацька, буд.8Н у м.Дніпро
Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей» надійшла зустрічна позовна заява разом із заявою про забезпечення позову, в якій Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей» просить суд: заборонити Дніпровській міській раді, її структурним підрозділам, підпорядкованим комунальним підприємствам та іншим особам перешкоджати у користуванні ТОВ “Фірма ГРІНВЕЙ» належним їй на праві приватної власності об'єктом нерухомого майна, розташованим за адресою: вул. Старочумацька (вул. Байкальська), 8 Н.
Заяву про забезпечення позову Товариство з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей» мотивує тим, що можливе вчинення дій з боку позивача за первісним позовом в особі Дніпровської міської ради, її структурних підрозділів та підпорядкованих комунальних підприємств або від інших осіб, направлених на перешкоджання Товариству з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей» користування належним об'єктом нерухомого майна - будівлею торгівельного призначення, розташованої за адресою: вул. Старочумацька, 8н, м. Дніпро, що призведе до виникнення тягаря подальшого поновлення своїх порушених прав від осіб, які не залучені до участі у цій судовій справі, що спричинить додаткові витрати для відновлення порушених прав. Заборона вчиняти дії, направлені на вчинення перешкод у користуванні об'єктом нерухомого майна, на думку позивача, забезпечить можливість недопущення порушення прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей».
Оскаржуваною ухвалою суду від 04.07.2024 задоволено заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Вказаний процесуальний документ і є предметом апеляційного оскарження.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову у цій справі з високою імовірністю може призвести до того, що на день набранням законної сили будь-яким рішенням у цій справі, майно, яке є предметом цього позову, може бути передано у власність або користування іншим особам, а також може бути зіпсовано, пошкоджено або перетворено.
Це значно ускладнить (приведе до виникнення нових судових проваджень щодо спірного майна) чи зробить взагалі неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні майном.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) 119961 ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути “ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).
Іншими словами ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає ст. 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 137 ГПК України).
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення Відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Водночас, якщо відповідач за первісним позовом звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
Як вбачається з матеріалів справи - предметом зустрічного позову є рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 07.05.2024 № 32-7/5 “Про вжиття заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста». Вказаним рішенням виконавчим комітетом Дніпровської міської ради було доручено інспекції з питань благоустрою Дніпровської міської ради спільно з Комунальним підприємством “Управління контролю за благоустроєм міста» Дніпровської міської ради вжити заходів щодо безпечного користування об'єктом благоустрою міста, відгородивши бетонними блоками ділянку відповідно до графічного матеріалу, яка межує із самочинним будівництвом за адресою: вул. Старочумацька, будинки № № 8 Д, 8 М, 8 Н, що створює загрозу для життя та здоров'я людей.
Тобто, відповідач за первісним позовом звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних його прав або інтересів.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими Позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позовними вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20, від 28.02.2024 у справі № 910/13624/23, від 01.02.2024 по справі № 910/12337/23, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Ані до зустрічної позовної заяви, ані до заяви про забезпечення зустрічного позову заявником не додано жодних доказів, які б свідчили про порушення його прав.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем за первісним позовом не доведено необхідність застосування заходів забезпечення позову у цій справі.
Саме лише посилання в заяві відповідача за первісним позовом про забезпечення позову на потенційну можливість порушення прав ТОВ «Фірма Грінвей», без наведення відповідного обґрунтування та подання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.
Отже, оскаржувана ухвала суду не кореспондується з нормами ст. 137 ГПК України (реальним порушенням прав), а доводи заявника апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід скасувати, прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Грінвей» про забезпечення позову від у справі № 904/1805/24 відмовити.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 277, 282-284 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у справі №904/1805/24 - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 04.07.2024 у справі №904/1805/24 - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" про застосування заходів забезпечення позову - відмовити у повному обсязі.
Судові витрати по справі за подання заяви покласти на заявника.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Грінвей" на користь Дніпровської міської ради 3028 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу, з урахуванням необхідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.03.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков