17 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/3106/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О., суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників сторін:
позивача - Воронюк М.О. (поза межами приміщення суду) - Ордер ВН№1473457 від 11.02.2025
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у межах апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь" (вх.86Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024
у справі №922/3106/24 (суддя Погорелова О.В., повний текст складено та підписано 26.12.2024)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання", с.Красносілка Лиманського району Одеської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Цепь", м.Харків
про стягнення коштів
Позивач, ТОВ "Завод елеваторного обладнання", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Сталь-Цепь", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти, сплачені за договором №0105/7 від 01.05.2024 у загальному розмірі 456.072,35 грн, з яких: 318.526,39 грн основна сума, 135.692,24 грн пеня, 1.853,72 грн - три проценти річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором щодо поставки товару належної якості.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення ТОВ "Сталь-цепь" на користь ТОВ "Завод елеваторного обладнання" - 318.526,93 грн основного боргу, 32.583,68 грн пені, 1.853,72 грн 3% річних та 5.294,47 грн судового збору. В решті позову - відмовлено.
За результатами розгляду апеляційної скарги ТОВ “Сталь-Цепь» на рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3106/24, Східним апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А, суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.) прийнято постанову від 19.02.2025, якою апеляційну скаргу ТОВ “Сталь-Цепь» залишено без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 17.12.2024 у справі №922/3106/24 залишено без змін.
21.02.2025 через систему "Електронний Суд" до Східного апеляційного господарського суду представником ТОВ "Завод елеваторного обладнання" подана заява про ухвалення додаткового рішення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №922/3106/24 щодо покладення на ТОВ “Сталь-Цепь» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 18.000,00 грн.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.02.2025 у справі №922/3106/24 заяву передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Радіонова О.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2025 прийнято заяву представника ТОВ "Завод елеваторного обладнання" про ухвалення додаткового рішення до провадження. Розгляд заяви призначено на 17.03.2025. Запропоновано відповідачу надати до Східного апеляційного господарського суду письмові пояснення/заперечення щодо заяви відповідача про розподіл судових витрат.
В судове засідання 17.03.2025 з'явився представник позивача - Воронюк М.О., який підтримав заяву про ухвалення додаткового рішення до постанови Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 у справі №922/3106/24 та просив покласти на ТОВ “Сталь-Цепь» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18.000,00 грн.
Відповідач не забезпечив участь свого представника в судовому засіданні, при цьому про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлялись належним чином, шляхом направлення копії ухвали суду від 24.02.2025 на електронний кабінет в підсистемі «Електронний Суд».
Відповідно до ч. 12 статті 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути заяву ТОВ "Завод елеваторного обладнання" про ухвалення додаткової постанови у даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача.
Розглянувши заяву про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
19.02.2025 під час судового засідання в апеляційному господарському суді представником позивача було оголошено заяву про подання доказів розміру понесених судових витрат у зв'язку із розглядом справи протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду в порядку частини 8 статті 129 ГПК України.
Із заявою про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та доказами їх понесення позивач звернувся через підсистему “Електронний Суд» 21.02.2025, тобто в межах встановленого п'ятиденного процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.
До вказаної заяви були додані (у копіях):
- договір про надання правової допомоги від 26.08.2024, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" та Адвокатським об'єднанням "Грищенко та партнери Одеса",
- акт надання послуг №50 від 19.02.2025,
- рахунок на оплату №51 від 19.02.2025 на суму 18.000,00 грн,
- платіжна інструкція №111798 від 19.02.2025 на суму 18.000,00 грн;
- ордер серії ВН №1405090 від 03.09.2024.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі №910/4201/19.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч.1 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Із наданих позивачем доказів вбачається таке.
Між Адвокатським об'єднанням «Грищенко та партнери Одеса» з однієї сторони як Виконавцем, та ТОВ «Завод елеваторного обладнання» з іншої сторони, як Замовником, укладено Договір про надання правової допомоги від 26.08.2024, за умовами якого АО "Грищенко та партнери Одеса", прийняло на себе зобов'язання надавати клієнту правничу допомогу з питання, пов'язаного зі стягненням заборгованості з ТОВ "Сталь-Цепь" за Договором №0105/7 поставки товару від 01.05.2024.
Пунктами 1.2., 1.3. Договору визначено коло дій, які уповноважене вчиняти АО "Грищенко та партнери Одеса" в інтересах клієнта.
Відповідно до пунктів 4.1., 4.2., 4.5. Договору, Оплата наданих послуг здійснюється на підставі актів виконаних робіт та рахунків.
Акти виконаних робіт та рахунки складаються Адвокатським об'єднанням та надаються Клієнту за кожну виконану процесуальну дію (одну або декілька), на протязі дії договору. Порядок передачі актів виконаних робіт та рахунків визначений п. 9.5. цього Договору.
Сума вартості за кожну надану послугу або виконану процесуальну дію встановлюється Адвокатським об'єднанням самостійно. Розмір суми вартості не може бути меншою за 1500 грн, та не може бути вищою за 30 000 грн за годину.
На виконання умов вказаного Договору, АО «Грищенко та партнери Одеса» згідно Акту №50 від 19.02.2025 надало ТОВ «Завод Елеваторного обладнання» наступні послуги:
- підготовка відзиву на Апеляційну скаргу на основне рішення (15.000,00 грн);
- прийняття участі в судовому засіданні (3.000,00 грн).
Вказаний акт підписано сторонами без зауважень та скріплено печатками сторін.
Відповідно до виставлених акту виконаних робіт та рахунку №51 від 19.02.2025 загальна сума вартості наданої (а замовником отриманої) правничої допомоги склала 18.000,00 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції ТОВ «Завод Елеваторного обладнання» в особі АО «Грищенко та партнери Одеса».
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №915/324/20.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого ч.4 ст.129 ГПК України, визначено також частинами 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
З матеріалів справи вбачається, що клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду даної справи апелянтом не заявлялось.
Приймаючи до уваги той факт, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога згідно умов укладеного договору, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, судова колегія вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 18.000,00 грн є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом та не є завищеними щодо іншої сторони спору.
Отже, розподіляючи витрати, понесені ТОВ "Завод елеваторного обладнання", на професійну правничу допомогу адвокатського об'єднання, судова колегія зазначає, що надані до матеріалів справи докази на суму 18.000,00 грн, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатським об'єднанням позивачу професійної правничої допомоги при розгляді апеляційної скарги ТОВ "Завод елеваторного обладнання" на суму 18.000,00 грн, заява представника позивача про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Заяву представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" про ухвалення додаткового рішення задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-цепь" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 111-А, оф. 8, код ЄДРПОУ 42940251) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод елеваторного обладнання" (67560, Одеська область, Лиманський район, с. Корасносілка, вул. Набережна, 80А, код ЄДРПОУ 34251863) 18.000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Дата складення повного тексту 19.03.2025
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя О.О. Радіонова
Суддя Д.О. Попков