19 березня 2025 року м. Харків Справа № 922/4811/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А.
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" (вх.№ 221 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 (прийняту у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Присяжнюк О.О., ухвалу підписано 22.01.2025) у справі №922/4811/24
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування", м. Київ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки", м. Харків,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК", м. Київ,
про стягнення коштів,
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/4811/24 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" (Документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2025, вх.№ 1148/25) повернуто заявнику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/4811/24 скасувати; справу №922/4811/24 направити до Господарського суду Харківської області для розгляду зі стадії вирішення питання щодо прийняття/неприйняття зустрічного позову до спільного розгляду із первісним позовом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" (вх.№ 221 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/4811/24 та постановлено здійснити її розгляд у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк до 05.03.2025 для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання учасникам справи, строк до 05.03.2025 для подання заяв, клопотань, тощо.
03.03.2025 до суду апеляційної інстанції від Акціонерного товариства "Укргазвидобування" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 2693), в якому позивач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" у задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/4811/24 - залишити без змін. В обґрунтування своєї правої позиції заявник посилається, зокрема, на те, що зустрічний позов не взаємопов'язаний із первісним позовом, задоволення зустрічного позову не виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову та прийняття і вирішення такого зустрічного позову не доведе відсутності у позивача матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову, оскільки задоволення зустрічного позову не потягне за собою відмову у первісному позові повністю або частково. На думку позивача за первісним позовом, хоча за змістом обох позовів сторони посилаються на договір поставки, проте позови мають різні предмети спору та, відповідно, відмінними є предмети доказування в межах цих позовів; при цьому саме лише визнання сторонами правовідносин з договору поставки та договору про надання банківської гарантії і самої гарантії, не може свідчити про пов'язаність позовів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Судова колегія зазначає, що учасники справи належним чином повідомлені про відкриття апеляційного провадження у справі та розгляд даної апеляційної скарги в порядку письмового провадження, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.
Таким чином, судом апеляційної інстанції було вжито всіх можливих заходів задля повідомлення учасників процесу про хід розгляду справи, витримано терміни, які колегія суддів вважає достатніми для можливості реалізації заявником своїх процесуальних прав.
Клопотань від учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом) до суду апеляційної інстанції не надійшло.
Враховуючи наведене, зважаючи на відсутність клопотань від учасників справи про розгляд даної справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та відсутність необхідності призначати розгляд даної справи в судове засідання з повідомленням осіб за власною ініціативою, перегляд оскаржуваної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви (пункт 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України) здійснюється без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2024 року позивач - Акціонерне товариство "Укргазвидобування", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки", в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" на користь АТ "Укргазвидобування" 104108,16 грн пені та 112694,40 грн штрафу, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на такі обставини.
- між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" (далі - АТ "Укргазвидобування", покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" (далі - ТОВ "НТЦ ПНІТ", постачальник, відповідач), укладено договір поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві Інгібітор органічний на основі поліамінів (далі - товар), зазначений в специфікації, що додається/ються до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар. Під поставкою сторони розуміють передачу товару постачальником для прийняття покупцем.
За змістом п. 1.2 договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару вказується у специфікації (далі - Специфікація), яка є Додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається Графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Положеннями розділу ІІ Договору сторони погодили якість товару, а саме: постачальник повинен поставити покупцю товар, передбачений цим договором, (невідповідність товару умовам договору для цілей застосування розділу VII. Відповідальність сторін прирівнюється до неналежної якості товару), якість якого відповідає сертифікатам якості/ відповідності та/або паспорту/-ам виробника, Держстандартам, (при необхідності), технічним або іншим вимогам/умовам, які пред'являються до Товару даного виду та підтверджується відповідними документами (п. 2.1). Постачальник гарантує якість і надійність товару, що постачається, протягом гарантійного строку. Гарантійний строк товару не може бути меншим від гарантійного строку заводу-виробника. Гарантійний строк на товар встановлюється в Специфікації до цього договору (2.2).
Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в Специфікації до цього договору та становить до 3219840,00 гривень, у тому числі ПДВ (включно). У вартість товару включаються, зокрема, транспортні витрати відповідно до умов поставки, що зазначені у Специфікації до даного договору (п. 3.2 договору).
Пунктом 5.1 договору передбачено, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в Специфікації та Графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.
Відповідно до пп. 6.3.1 п. 6.3 договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 7.8. договору, у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.
Згідно з умовами Специфікації №1 від 30.07.2024 (Додаток №1 до договору), постачальник зобов'язався поставити покупцю 120 тон Реагенту "РГН" марка Е стандарту ТУ У 20.5-23913269-015:201918 загальною вартістю з ПДВ до 3219840,00 грн.
Пунктом 3 зазначеної Специфікації сторонами погоджено строк поставки товару: згідно з графіком поставки.
Додатком №3 до договору "Графік поставки від 30.07.2024" визначено строк поставки товару до відповідного пункту приймання: 20 т - 60 календарних днів з моменту укладання договору; 20 т - 60 календарних днів з моменту укладання договору; 20 т - 90 календарних днів з моменту укладання договору; 20 т - 120 календарних днів з моменту укладання договору; 20 т - 150 календарних днів з моменту укладання договору; 20 т - 180 календарних днів з моменту укладання договору.
Позивач стверджує, що за домовленістю сторін договору, виходячи зі змісту п. 5.1., п. 6.3.1 договору, п. 3 Специфікації №1 та Графіку поставки від 30.07.2024 граничним строком поставки товару, з урахуванням норми ч. 5 ст. 254 ЦК України, є: 40 т - 30.09.2024 (60 к.д.); 20 т - 28.10.2024 (90 к.д.); 20 т - 27.11.2024 (120 к.д.); 20 т - 27.12.2024 (150 к.д.); 20 т - 27.01.2025 (180 к.д.).
Технічні, якісні та кількісні характеристики товару визначені у Додатку № 5 до договору.
- згідно акту вхідного контролю № 711 від 22.08.2024 відповідач передав 4 тони хімічного реагенту Реагент "РГН" марка Е та 16 тон згідно акту вхідного контролю № 712 від 23.08.2024, про що також свідчать товарно-транспортні накладні № 0822/1 від 22.08.2024, № 0822/2 від 22.08.2024.
- 29.08.2024 та 02.09.2024 позивачем проведено лабораторні дослідження зразків хімічного реагенту "Реагент РГН марки Е", переданого відповідачем відповідно до вище згаданих актів вхідного контролю №711 та №712 та ТТН. За результатами лабораторних досліджень хімічний реагент "Реагент РГН марки Е" не відповідає технічним вимогам за показником колоїдної глини (МВТ) в буровому розчині при додаванні 20 кг/м3 реагенту, який має бути менше від показника колоїдної глини (МВТ) в буровому розчині без додавання реагенту "не менше 40%", що не відповідає Додатку 5 до договору № УБГ24-275 від 30.07.2024, за рештою показників відповідає.
- відповідно до актів вхідного контролю № 711 від 22.08.2024 та № 712 від 23.08.2024 комісією вхідного контролю вирішено не оприбутковувати (не приймати у власність) оглянуті ТМЦ, оскільки за результатами лабораторного аналізу (технічних випробувань) встановлено, що товар не відповідає технічним характеристикам за якісними характеристиками, а саме: за показником колоїдної глини (МВТ) в буровому розчині при додаванні реагенту, тобто не відповідає умовам додатку 5 до договору № УБГ24-275 від 30.07.2024.
- в подальшому між сторонами було листування стосовно виконання умов договору, зокрема методики перевірки реагенту. Зокрема, у листі №11-29/1 від 29.11.2024 відповідач повідомив позивача, що неодноразово інформував про недотримання АТ "Укргазвидобування" умов договору в частині методики тестування, внаслідок чого вхідний контроль продукції, що постачається, здійснюється із деградацією товару, що постачається та просить підписати додаткову угоду про розірвання договору поставки. Проте, листом 305.4-305-2-9330 від 02.12.2024 постачальнику було відмовлено в розірванні договору. Після чого відповідач повідомив листом №12-03/2 від 03.12.2024 про готовність відновити постачання інгібітору органічного на основі поліамінів за умови додавання при проведенні вхідного контролю інгібітору після обробки перекисом водню та нагрівання бурового розчину. Проте, у відповідь на зазначену пропозицію із застереженнями, листом №305.4-305-2-9546 від 09.12.2024 постачальнику повідомлено, що у попередньому листуванні надано вичерпні відповіді щодо технічних та якісних характеристик до реагенту, методики тестування при проведенні вхідного контролю.
- отже, за твердженням позивача, постачальник (відповідач) товар не поставив, чим не виконав свої зобов'язання з поставки товару вартістю 3219840,00 грн у встановлений договором строк та порушив умови п.п. 1.1, 5.1, пп. 6.3.1 п. 6.3 договору, Додатку №5 до договору, п. 3 Специфікації № 1 від 30.07.2024 та Графіку поставки товару від 30.07.2024, у зв'язку з чим на підставі п. 7.8 договору повинен сплатити позивачу 216802,56 грн пені та штрафу за невиконання зобов'язань з поставки товару станом на 09.12.2024.
В свою чергу, 16.01.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" через систему "Електронний суд" надійшла зустрічна позовна заява (вх.№ 1148/25), в якій заявник просив суд:
- у задоволенні позову Акціонерне товариство "Укргазвидобування" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" про стягнення пені та штрафу - відмовити повністю.
- зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" до Акціонерне товариство "Укргазвидобування" про розірвання договору та стягнення коштів задовольнити повністю. Розірвати договір поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024, укладений між Акціонерне товариство "Укргазвидобування" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки". Стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки" безпідставно збережені грошові кошти у сумі 160992,00 гривень.
- стягнути з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки" судовий збір у сумі 6056 грн, витрат, здійснених за проведення експертизи у сумі 25444,61 грн, витрат на професійну правничу допомогу у сумі 24000 грн.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається, зокрема, на такі обставини.
- між АТ "Укргазвидобування" та ТОВ "НТЦ ПНІТ" укладено договір поставки №УБГ 24-275 від 30.07.2024, товар - Інгібітор органічний на основі поліамінів. (Реагент "РГН" марка Е ТУ У 20.5- 23913269015:2019) (п. 1.1 договору, Додаток №1 до договору Специфікації №1 від 30.07.2024).
Згідно з п.п. 6.3.2. договору обов'язком постачальника є забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам, установленим розділом II цього договору.
Відповідно до п. 5.9 договору сторони узгодили окремий порядок приймання-передачі товарів по кількості та якості (Порядок приймання товарно-матеріальних цінностей під час виконання договорів в AT "Укргазвидобування", розміщений на офіційному сайті AT "Укргазвидобування" - http://ugv.com.ua/ за посиланням: http://ugv.com.ua/uk/page/docs?count=6 у розділі Закупівлі - Нормативні документи).
Згідно п. 11.1. договору зміни та доповнення в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди до цього договору. Договір може бути розірваний лише за згодою сторін, крім випадків, встановлених цим договором та чинним законодавством України (п.11.2 договору).
Невід'ємною частиною договору є Додаток №5 підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками, яким визначено методику тестування.
- в подальшому, після отримання від АТ "Укргазвидобування" листа № 305.4-305-2-6574 від 04.09.2024 щодо невідповідності поставленого товару за якістю, з метою з'ясування причин невідповідності поставленого товару ТОВ "НТЦ ПНІТ" запросило надати зразок глинопорошку бетонітового ПБМБ, який наразі використовується АТ "Укргазвидобування" при проведенні вхідних випробувань та звернулось до Філії "Український науково-дослідний інститут природних газів" АТ "Укргазвидобування" (УкрНДІгаз) (з яким відповідачем за первісним позовом укладено договір на виконання послуг по дослідженню (аналізу) хімічних реагентів для бурових розчинів та інш.) з проханням провести дослідження реагенту "РГН" марка Е ТУ У 20.5-23913269- 015:2019 (виробник ТОВ "НТЦ ПНІТ", Україна) на його відповідність технічним вимогам, зазначеним в додатку №5 до договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024. Внаслідок отримання незадовільних результатів випробування в лабораторії УкрНДІгаз ТОВ "НТЦ ПНІТ" надіслано покупцю листа №10-07/1 з обґрунтуванням неможливості поставки реагенту "РГН" марка Е, який би відповідав технічним вимогам договору, у зв'язку із використанням АТ "Укргазвидобування" іншого глинопорошку ніж той, що використовувався раніше та просив розірвати договір поставки, з чим не погодилось АТ "Укргазвидобування" та вимагало виконання договору.
За твердженням постачальника, 29.10.2024 згідно домовленості між ТОВ "НТЦ ПНІТ" та УкрНДІгаз було проведено сумісне дослідження в лабораторії УкрНДІгаз та демонстрація використовуваної методики аналізу «показника колоїдної глини в буровому розчині» і впливу на цей показник інгібітору органічного "Реагент РГН марки Е", за результатами проведення якого встановлено що УкрНДІгаз, так само як й АТ "Укргазвидобування", застосовує неналежний метод тестування "Реагент РГН марки Е".
Щодо питання проведення контролю якості товару заявник вказує на те, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" виконує вихідний контроль продукції згідно з чинним в Україні ДСТУ Б EN 933-9:2015, який є тотожним перекладом EN 933-9:2009 + А1:2013 та введений в дію наказом Мінрегіону від 30.12.2015 № 355, чинний з 2016-07-01. В свою чергу, АТ "Укргазвидобування" повідомив, що не буде змінювати спосіб вхідного контролю який він проводить за стандартом Американського інституту нафти "API 13B-1 Testing Water-based Drilling Fluids, у розділі 10 Methylene blue capacity". Тотожніми до цього стандарту є міждержавний (мовою оригіналу) ГОСТ 33696-2015 Растворы буровые. Лабораторные испытания/Drilling fluids. Laboratory testing розроблений на основі ISO 10416:2008 та ГОСТ 33213-2014 Контроль параметров буровых растворов в промысловых условиях. Растворы на водной основе розроблений на основі ISO 10414:2008.
За твердженням ТОВ "НТЦ ПНІТ", АТ "Укргазвидобування" невірно проводиться вхідний контроль товару, що постачається ТОВ "НТЦ ПНІТ", що призводить до спотворення результатів вхідного контролю внаслідок деградації постачаємого товару під час дослідження, чим обумовлюється невиконання АТ "Укргазвидобування" п.п. 6.1.2, додатку №5 до договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024 в частині методики дослідження, що унеможливлює здійснення ТОВ "НТЦ ПНІТ" постачання товару, оскільки якісний товар за застосування невірної методики оцінювання якості не приймається Покупцем із-за невірно визначених ним показників якості.
- Щодо вимог зустрічного позову в частині розірвання договору поставки заявник зазначає, що АТ "Укргазвидобування" не було доведено обґрунтованість тверджень щодо поставки йому товару - Інгібітор органічний на основі поліамінів. (Реагент "РГН" марка Е ТУ У 20.5-23913269015:2019) неналежної якості, що є порушенням ТОВ "НТЦ ПНІТ" умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, оскільки в Додатку № 5 до договору визначено методику тестування, в якій не передбачено здійснення процедури тестування таким чином, яке це здійснювало АТ "Укргазвидобування".
Укладаючи спірну угоду, ТОВ "НТЦ ПНІТ" був зацікавлений в отриманні прибутку та досягненні економічних результатів від такої діяльності (зокрема, отримання прибутку від постачання товару на адресу АТ "Укргазвидобування", однак в результаті порушення АТ "Укргазвидобування" умов договору в частині дотримання методики Тестування викладеної в Додатку №5 до договору ТОВ "НТЦ ПНІТ" позбавився того, на що розраховував під час укладення оспорюваного правочину та втратив довіру до АТ "Укргазвидобування", як сторони спірного договору, та інтерес у досягненні єдиної (загальної) мети, яку сторони ставили перед собою, укладаючи оспорюваний прав.
Оскільки сторони, зокрема ТОВ "НТЦ ПНІТ" обмежені положеннями Закону України "Про публічні закупівлі" в частині можливості внесення змін до договору, то єдиним варіантом реакції на таку істотну зміну обставин та порушення з боку АТ "Укргазвидобування" є розірвання договору.
За твердженням заявника, враховуючи невиконання АТ "Укргазвидобування" п.п. 6.1.2, Додатку №5 до договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, ТОВ "НТЦ ПНІТ" не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - здійснення постачання товару та отримання за нього грошових коштів у визначений договором строк, що є істотним порушення АТ "Укргазвидобування" умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, яке є підставою для його розірвання в судовому порядку.
- Щодо вимог зустрічного позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів заявник вказує на те, що 22 липня 2024 року АТ "АЛЬТБАНК" (далі - Банк) надав банківську гарантію №118015/V-2054 на суму 160992,00 гривень в рамках договору про надання гарантії №118015/V-2054 від 22 липня 2024 року (далі - договір гарантії).
За умовами договору про надання гарантії №118015/V-2054 від 22 липня 2024 року ТОВ "НТЦ ПНІТ", (далі - принципал) надав вищезазначену гарантію бенефіціару - АТ "Укргазвидобування" у якості забезпечення виконання договору поставки №УБГ 24-275 від 30.07.2024.
22 листопада 2024 року АТ "АЛЬТБАНК" отримав від бенефіціара засобами системи SWIFT письмову вимогу № GRN/24/687/OR (надалі - Вимога) за гарантією щодо сплати коштів у сумі 160992,00 гривень у зв'язку з порушенням принципалом зобов'язань, в забезпечення яких видана гарантія, а саме: станом на 20.11.2024 принципал не виконав зобов'язання за договором та не здійснив поставку товару відповідно до п. 5.1. та 6.3.1 вказаного договору та специфікації №1 (Додаток №1 до договору) та графіку поставки (Додаток №3 до договору), що є невід'ємними частинами договору.
27 листопада 2024 року обслуговуючий банк АТ "АЛЬТБАНК" повідомив ТОВ "НТЦ ПНІТ", що 26 листопада 2024 року сплатив кошти за вимогою № GRN/24/687/OR від 22 листопада 2024 року у сумі 160 992,00 гривень за рахунок коштів принципала, що були розміщені на рахунку покриття за банківською гарантією №118015/V-2054 від 22 липня 2024 року.
За твердженням заявника, підставою для перерахування Банком-гарантом на користь АТ "Укргазвидобування" 160 992,00 гривень за рахунок коштів принципала- ТОВ "НТЦ ПНІТ", що були розміщенні на рахунку покриття за банківською гарантією №118015/V-2054 від 22 липня 2024 року, стала необґрунтована вимога бенефіціара- АТ "Укргазвидобування" № GRN/24/687/OR від 22 листопада 2024 року, що виникла з причини неправильного здійснення АТ "Укргазвидобування" вхідного контролю товару, про що принципал тричі повідомляв бенефіціара (04.11.2024 лист №11-04/, 08.11.2024 лист №11-08/1, 14.11.2024 лист№11-14/1), та як наслідок, відсутності факту порушення договору. Відтак, перерахування Банком-гарантом на користь АТ "Укргазвидобування" гарантійного платежу фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024.
А тому він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України. На підтвердження своєї правої позиції в цій частині позивач за зустрічним позовом посилається на висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
Окрім того, посилається на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, після розірвання договору в судовому порядку сторони такого договору мають право вимагати повернення безпідставно набутого майна за розірваним договором на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Таким чином, на думку заявника, наявні всі підстави для стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки" безпідставно збережених грошових коштів у сумі 160992,00 гривень.
- Щодо вимог первісного позову позивач за зустрічним позовом вказує на те, що неможливість поставки товару у встановлений договором строк зумовлена неможливістю ТОВ "НТЦ ПНІТ" вплинути та зобов'язати АТ "Укргазвидобування" використовувати належну неруйнуючу процедуру вхідного контролю. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 104 108,16 грн пені та 112 694,40 грн штрафу за неналежне виконання умов договору з боку відповідача, позивачем не обґрунтовані, спростовані відповідачем, тому не підлягають задоволенню. В той же час ТОВ "НТЦ ПНІТ" довело, що порушення договору сталося внаслідок недотримання його умов з боку позивача за первісним позовом, а саме застосування руйнуючої методики перевірки товару, що постачається, яка не передбачена договором. Товариство вживало всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, і, що, відповідно, відсутня його вина у порушенні зобов'язання, а відтак останнє звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні первісного позову, та навпаки зустрічний позов ТОВ "НТЦ ПНІТ" про розірвання вищевказаного договору у судовому порядку підлягає задоволенню, так само як і вимоги щодо повернення гарантійного платежу.
- Крім того, з посиланням на приписи статей 50, 51 ГПК України ТОВ "НТЦ ПНІТ" вважало за необхідне залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом Акціонерне товариство "АЛЬТБАНК (код ЄДРПОУ 19358784), яке приймало участь щодо здійснення гарантійного платежу та на права й обов'язки якого може вплинути рішення у даній справі, у зв'язку з чим звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
АТ "Укргазвидобування" заперечило проти клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, та прийняття зустрічного позову ТОВ "НТЦ ПНІТ" з наступних підстав:
- заявник не зазначив, на які права чи обов'язки АТ "АЛЬТБАНК" та яким чином може вплинути рішення суду у даній справі. АТ "АЛЬТБАНК" не є стороною договору поставки №УБГ24-275 від 30.07.2024, за яким виник спір, тому судове рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на його права та обов'язки. При цьому, у зустрічному позові зазначено про те, що АТ "АЛЬТБАНК" сплатив кошти за вимогою за рахунок коштів принципала, що були розміщенні на рахунку покриття за банківською гарантією. Тому, на думку позивача за первісним позовом, навіть якщо сума по гарантії була сплачена за відсутності гарантійного випадку, то і в такому разі принципал може подати позов до бенефіціара, а не до гаранта, що виключає обставини впливу судового рішення на права або обов'язки банка щодо однієї із сторін спору, а отже підстави для залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом АТ "АЛЬТБАНК" відсутні;
- зазначені у зустрічному позові ТОВ "НТЦ ПНІТ" дві вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення, ні поданими доказами, адже кошти по гарантії сплачені банком не на підставі договору поставки УБГ 24- 275 від 30.07.2024. До предмету доказування у спорі про стягнення коштів, отриманих бенефіціаром від банка по гарантії входять інші докази - односторонній правочин: гарантія, вимога сплати коштів за гарантією, докази сплати таких коштів згідно гарантії. Вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 160992,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України не є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024. Отже, вважає, що об'єднання зазначених вимог в одній позовній заяві не передбачене нормами процесуального закону та не сприятиме виконанню завдання господарського судочинства;
- ТОВ "НТЦ ПНІТ" не обґрунтував взаємопов'язаність обох позовів і що спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, не вмотивував, що вони виникають з одних правовідносин або задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вважає, що первісний і зустрічний позов випливають з різних правовідносин, а їх спільний розгляд не можна визнати таким, що відповідає категорії доцільності та сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору. Крім того, задоволення зустрічного позову не виключатиме можливість задоволення повністю або частково первісного позову, оскільки штрафні санкції з відповідача стягуються за період дії спірного договору поставки та ймовірне розірвання договору поставки №УБГ24-275 від 30.07.2024 у майбутньому абсолютно не виключатиме правомірність позовних вимог про стягнення з ТОВ "НТЦ ПНІТ" штрафних санкцій; сплата банком (гарантом) на вимогу бенефіціара коштів по банківській гарантії не звільняє принципала від обов'язку сплатити неустойку (пеню, штрафи), передбачені договором поставки, так як неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань, зазначені способи мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання та не є взаємовиключними.
В свою чергу, ТОВ "НТЦ ПНІТ" у заяві (від 18.01.2025, вх.№ 1396/25) не погодилось із доводами позивача за первісним позовом та зазначило, що позовні вимоги щодо розірвання договору ґрунтуються на одному договорі поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, так само як більша частина долучених до позовної заяви доказів; позовні вимоги об'єднані "НТЦ ПНІТ" саме з причин процесуальної економії та якнайшвидшого вирішення господарського спору, що дійсно сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.
22.01.2025 місцевим господарським судом постановлено оскаржувану ухвалу про повернення зустрічної позовної заяви ТОВ "НТЦ ПНІТ" заявнику.
Вказана ухвала суду першої інстанції з посиланням на приписи частини першої статті 173 ГПК України, статті 180 ГПК України, мотивована тим, що підстави та умови задоволення банком вимоги бенефіціара врегульовані саме банківською гарантією, а не договором поставки; до предмету доказування у спорі про стягнення коштів, отриманих бенефіціаром від банка по гарантії, входять інші докази - гарантія, вимога сплатити коштів за гарантією, докази сплати таких коштів згідно гарантії; вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України не є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024; задоволення зустрічного позову не виключатиме можливість задоволення повністю або частково первісного позову з урахуванням положень ч. 5 ст. 188 ГК України, оскільки штрафні санкції, заявлені АТ "Укргазвидобування" до стягнення, стягуються за період дії спірного договору поставки, а тому ймовірне розірвання договору поставки №УБГ24-275 від 30.07.2024 у майбутньому абсолютно не виключатиме правомірність позовних вимог про стягнення з ТОВ "НТЦ ПНІТ" штрафних санкцій; сплата банком (гарантом) на вимогу бенефіціара коштів по банківській гарантії, не звільняє принципала від обов'язку сплатити неустойку (пеню, штрафи), передбачені договором поставки. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви, оскільки зустрічні позовні вимоги не є взаємопов'язаними з первісними позовними вимогами, і задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів.
Суд першої інстанції вмотивував наявність підстав для повернення зустрічної позовної заяви тим, що позивачем за зустрічним позовом порушено правила об'єднання декількох вимог в одній позовній заяві в розумінні ч. 1 ст. 173 ГПК України, зустрічні позовні вимоги не є взаємопов'язаними з первісними позовними вимогами і зважаючи на норму ч. 5 ст. 188 ГК України, задоволення зустрічних позовних вимог не виключить повністю або частково задоволення первісних позовних вимог, а їх спільний розгляд не буде сприяти оперативному, доцільному і правильному вирішенню спорів.
Судом враховано, що штрафні санкції, заявлені АТ "Укргазвидобування" до стягнення, стягуються за період дії спірного договору поставки, який є правомірним в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, у зв'язку з чим ймовірне розірвання договору поставки №УБГ24-275 від 30.07.2024 у майбутньому абсолютно не виключатиме правомірність позовних вимог про стягнення з ТОВ "НТЦ ПНІТ" штрафних санкцій у розмірі 216802,56 грн.
Разом з тим, сплата банком (гарантом) на вимогу бенефіціара коштів по банківській гарантії, не звільняє принципала від обов'язку сплатити неустойку (пеню, штрафи), передбачені договором поставки. Оскільки неустойка і банківська гарантія є різними способами захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, різними засобами забезпечення виконання господарських зобов'язань. Зазначені способи мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання та не є взаємовиключними.
Стосовно вимоги зустрічного позову про стягнення коштів, враховуючи висновки Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 щодо механізму забезпечувального інституту гарантії, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що підстави та умови задоволення банком вимоги бенефіціара врегульовані саме банківською гарантією, а не договором поставки. Умови покриття за банківською гарантією погоджені принципалом і гарантом у відповідному укладеному між ними договорі про надання гарантії, а не договором поставки, кошти по гарантії сплачені банком не на підставі договору поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024. До предмету доказування у спорі про стягнення коштів, отриманих бенефіціаром від банка по гарантії, входять інші докази - гарантія, вимога сплати коштів за гарантією, докази сплати таких коштів згідно гарантії. Вимога про стягнення безпідставно збережених грошових коштів у сумі 160 992,00 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України не є похідною вимогою від вимоги про розірвання договору поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024 з огляду на ч. 1 ст. 173 ГПК України
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував приписи статті 180 ГПК України та дійшов помилкового висновку про порушення правил об'єднання позовних вимог. Заявник вважає, що заявлені ним позовні вимоги мають розглядатися разом у межах однієї справи, адже у випадку відсутності порушення з боку позивача за зустрічним позовом умов договору поставки, вимога відповідача про виплату банківської гарантії заявлена неправомірно, а отримані останнім кошти набувають статусу отриманих без належної правової підстави; повний склад істотного порушення відповідачем за зустрічним позовом договору поставки можна встановити лише шляхом системного аналізу всієї сукупності дій чи бездіяльності останнього, у тому числі дослідженням правильності застосованого методу вхідного контролю товару, що постачався в рамках договору поставки, тоді як питання повернення безпідставно отриманих коштів не можна розглядати окремо від питання розірвання договору поставки у зв'язку із його істотним порушенням. На думку скаржника, подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність підстав для стягнення з ТОВ "НТЦ ПНІТ" пені та штрафних санкцій за невиконання поставки, яка і не могла бути виконана у зв'язку із неправильним визначенням позивачем за первісним позовом вхідного контролю товару.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмежене, особливо щодо умов прийнятності скарги. Проте право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (mutatis mutandis, рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мельник проти України" ("Melnyk v. Ukraine" заява № 23436/03, § 22, від 28 березня 2006 року).
Також у пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom), Series A, № 93).
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч 2 ст. 4 ГПК України).
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм Господарського процесуального кодексу України.
Частиною першою статті 46 ГПК України передбачено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Пунктом 3 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до статті 180 ГПК України відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву (частина перша).
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову (частина друга).
Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об'єднуються в одне провадження з первісним позовом (частина третя).
Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред'явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу (частини четверта та п'ята).
Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (частина шоста).
Суд констатує, що право відповідача подати до позивача зустрічний позов для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Таке право може бути реалізоване за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення зустрічних позовів, установлених процесуальним законодавством.
Пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміють матеріально-правову вимогу, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднані можуть бути вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Таким чином, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Об'єднаними можуть бути позовні заяви, які пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того самого відповідача. Однорідними позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів (схожі за змістом висновки викладено в пункті 5.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 921/318/22, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 22.04.2019 у справі № 914/2191/18, від 27.03.2019 у справі № 910/15326/18).
У розумінні положень частини 1 статті 173 ГПК України порушення правил об'єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов'язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна.
Крім того не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині 1 статті 173 ГПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені в частинах 4, 5 вказаної статті.
Саме встановлення господарським судом наведених обставин, які свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, є підставою для повернення позовної заяви з посиланням на пункт 2 частини 5 статті 174 ГПК України.
У той же час аналіз пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у системному співвідношенні з положеннями статті 173 цього Кодексу свідчить про те, що у разі порушення правил об'єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання господарського судочинства може не повертати позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власною ініціативою самостійно роз'єднати позовні вимоги за правилами частини 6 статті 173 ГПК і розглянути кожну із заявлених вимог окремо.
Отже, з урахуванням конкретних обставин суд має право застосувати положення частини 6 статті 173 ГПК України як у разі дотримання правил об'єднання позовних вимог, так і в разі їх порушення. Проте в будь-якому випадку, коли заявлені в одному позові вимоги є однорідними або співвідносяться як основна та похідна та не підпадають під заборони, визначені у частинах 4, 5 статті 173 ГПК України, в суду відсутні підстави для повернення позовної заяви незалежно від того, чи заявлено позивачем клопотання про об'єднання позовних вимог. У цьому разі суд має керуватися змістом самої позовної заяви, обставинами та доказами, якими обґрунтовується позов (схожі за змістом правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 902/434/19, від 02.12.2020 у справі № 908/420/20, від 24.12.2021 у справі № 911/2291/21, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21, від 19.12.2022 у справі № 921/318/22).
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин (схожі висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2021 у справі № 904/4376/20, від 12.08.2022 у справі № 911/2401/21).
Висновки про наявність умов за яких зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом неодноразово викладались Верховним Судом.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 зазначено, що ознаками зустрічного позову є його взаємопов'язаність із первісним позовом і доцільність його спільного розгляду з первісним позовом, зокрема коли позови виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом можуть різнитися з вимогами первісного позову, але вони об'єднуються в одне провадження з первісним позовом ухвалою суду. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах, вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Водночас подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
У постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що взаємопов'язаність зустрічного та первісного позовів може виражатися у підставах цих позовів або поданих доказах, а також у тому, що вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись. Подання зустрічного позову, задоволення якого виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову, має на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Верховний Суд у постанові від 27.01.2021 у справі № 908/1688/20 зазначив, що зустрічний позов має на меті захист від первісного позову або залік, або спростування його частково чи повністю, або розгляд в одному провадженні хоча й різних, але взаємопов'язаних вимог.
Зустрічний позов може подаватися не лише для захисту проти первісного позову, а й бути самостійним засобом захисту проти відповідача, іноді зустрічний позов може бути спрямовано тільки до заліку первісної вимоги. Подання зустрічного позову надає можливість через спільний розгляд первісної і зустрічної вимоги повніше врахувати правові відносини сторін.
Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним. Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів може виявлятись у такому:
а) обидва позови взаємно пов'язані, і їх спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору; взаємна пов'язаність первісного і зустрічного позову може виражатись у підставах цих позовів або поданих доказах;
б) вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись; відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін;
в) задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову; подання такого зустрічного позову має на меті довести відсутність у позивача матеріально-правової підстави на задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб'єктивне право позивача за первісним позовом.
Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18 та постановах Верховного Суду від 18.11.2021 у справі № 910/3310/21, від 12.05.2022 у справі № 910/7951/21, від 17.05.2021 у справі № 910/18778/20.
У постанові від 07.08.2023 у справі №909/161/23 Верховний Суд зазначив, що конструкція частини другої статті 180 ГПК вказує на її імперативність, тобто суд позбавлений у даному випадку широкого розсуду щодо доцільності прийняття зустрічного позову. Умовою цього є посилання у зустрічному позові на обставини, за якими задоволення зустрічного позову матиме наслідком повну або часткову відмову у задоволенні первісного позову, та виникнення позовів з одних правовідносин.
Отже, враховуючи норми частини другої статті 180 ГПК зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов'язаності, а й доцільності їх спільного розгляду.
Взаємна пов'язаність зустрічного та первісного позовів та доцільність їх спільного розгляду може виявлятись у такому:
- повністю чи частково співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини); при цьому правові підстави цих позовів можуть бути різними;
- для підтвердження підстав позову сторонами (позивачем за первісним позовом і відповідачем за зустрічним) надані переважно або частково одні ті самі докази;
- вимоги за зустрічним і первісним позовами можуть зараховуватись (при цьому предмети та підстави таких позовів можуть бути не пов'язаними, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію, уникнення процедури примусового виконання одночасно двох судових рішень);
- задоволення зустрічного позову виключатиме повністю або частково задоволення первісного позову;
- спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами (пункт 25 постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі №910/6070/21, від 26.12.2024 у справі № 910/7248/24).
Як встановлено судом позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" на користь АТ "Укргазвидобування" 104108,16 грн пені та 112694,40 грн штрафу у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024 в частині поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постачальник (відповідач) товар не поставив, чим не виконав свої зобов'язання з поставки товару вартістю 3219840,00 грн у встановлений договором строк та порушив умови п.п. 1.1, 5.1, пп. 6.3.1 п. 6.3 договору, Додатку №5 до договору, п. 3 Специфікації № 1 від 30.07.2024 та Графіку поставки товару від 30.07.2024, у зв'язку з чим на підставі п. 7.8 договору повинен сплатити позивачу пеню та штраф за невиконання зобов'язань з поставки товару станом на 09.12.2024.
Натомість предметом спору зустрічного позову про розірвання договору та стягнення коштів є:
- розірвання договору поставки УБГ 24-275 від 30.07.2024, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки";
- стягнення з Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково технічний центр прикладної науки i техніки" безпідставно збережених грошових коштів у сумі 160992,00 грн.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що АТ "Укргазвидобування" неправильно проводиться вхідний контроль товару, що постачається ТОВ "НТЦ ПНІТ", що призводить до спотворення результатів вхідного контролю внаслідок деградації постачаємого товару під час дослідження, чим обумовлюється невиконання АТ "Укргазвидобування" п.п. 6.1.2, додатку №5 до договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024 в частині методики дослідження, що унеможливлює здійснення ТОВ "НТЦ ПНІТ" постачання товару, оскільки якісний товар за застосування невірної методики оцінювання якості не приймається покупцем із-за невірно визначених ним показників якості.
Щодо вимог зустрічного позову в частині розірвання договору поставки заявник зазначає, що АТ "Укргазвидобування" не було доведено обґрунтованість тверджень щодо поставки йому товару - Інгібітор органічний на основі поліамінів. (Реагент "РГН" марка Е ТУ У 20.5-23913269015:2019) неналежної якості, що є порушенням ТОВ "НТЦ ПНІТ" умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, оскільки в Додатку № 5 до договору визначено методику тестування, в якій не передбачено здійснення процедури тестування таким чином, яке це здійснювало АТ "Укргазвидобування".
За твердженням заявника, враховуючи невиконання АТ "Укргазвидобування" п.п. 6.1.2, Додатку №5 до договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, ТОВ "НТЦ ПНІТ" не було отримано очікуваного результату при укладенні договору - здійснення постачання товару та отримання за нього грошових коштів у визначений договором строк, що є істотним порушення АТ "Укргазвидобування" умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, яке є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Щодо вимог зустрічного позову в частині стягнення безпідставно збережених коштів заявник вказує на те, що підставою для перерахування Банком-гарантом на користь АТ "Укргазвидобування" 160 992,00 гривень за рахунок коштів принципала- ТОВ "НТЦ ПНІТ", що були розміщенні на рахунку покриття за банківською гарантією №118015/V-2054 від 22 липня 2024 року, стала необґрунтована вимога бенефіціара- АТ "Укргазвидобування" № GRN/24/687/OR від 22 листопада 2024 року, що виникла з причини неправильного здійснення АТ "Укргазвидобування" вхідного контролю товару, про що принципал тричі повідомляв бенефіціара (04.11.2024 лист №11-04/, 08.11.2024 лист №11-08/1, 14.11.2024 лист№11-14/1), та як наслідок, відсутності факту порушення договору. Відтак, перерахування Банком-гарантом на користь АТ "Укргазвидобування" гарантійного платежу фактично відбулося поза межами умов, передбачених договором поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024.
Крім того, у зустрічній позовній заяві щодо вимог первісного позову заявник вказує на те, що неможливість поставки товару у встановлений договором строк зумовлена неможливістю ТОВ "НТЦ ПНІТ" вплинути та зобов'язати АТ "Укргазвидобування" використовувати належну неруйнуючу процедуру вхідного контролю. Вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 104108,16 грн пені та 112694,40 грн штрафу за неналежне виконання умов договору з боку відповідача, позивачем не обґрунтовані, спростовані відповідачем, тому не підлягають задоволенню. В той же час, вважає, що ТОВ "НТЦ ПНІТ" довело, що порушення договору сталося внаслідок недотримання його умов з боку позивача за первісним позовом, а саме застосування руйнуючої методики перевірки товару, що постачається, яка не передбачена договором. Товариство вживало всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, і, що, відповідно, відсутня його вина у порушенні зобов'язання, а відтак останнє звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, є підставою для відмови у задоволенні первісного позову, та навпаки зустрічний позов ТОВ "НТЦ ПНІТ" про розірвання вищевказаного договору у судовому порядку підлягає задоволенню, так само як і вимоги щодо повернення гарантійного платежу.
У справі, яка переглядається, підставою звернення позивача з первісним позовом є порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № УБГ 24-275 від 30.07.2024 щодо поставки товару у встановлений договором строк, а підставою пред'явлення зустрічного позову є неналежне виконання відповідачем (позивачем за первісним позовом) взятих на себе зобов'язань за цим же договором щодо належного прийняття товару, що постачався за цим договором.
Отже, предметом дослідження як за первісним позовом, так і за зустрічним позовом є обставини виконання сторонами зобов'язань за договором поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024, що, у свою чергу, свідчить про їх взаємопов'язаність.
Суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні встановив, що предметом первісного позову є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем договору поставки, а предметом зустрічного позову є розірвання такого договору, що з урахуванням приписів чинного законодавства стосовно припинення зобов'язань сторін за договором з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили не виключає правомірність первісних позовних вимог.
Проте, ураховуючи наведені висновки та обставини цієї справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не враховано, що звернувшись із зустрічним позовом щодо розірвання договору у зв'язку з неналежним виконанням його умов, відповідач за первісним позовом мав на меті довести відсутність у Товариства (позивача за первісним позовом) матеріально-правової підстави на задоволення його вимог про стягнення з ТОВ "НТЦ ПНІТ" штрафних санкцій за невиконання поставки, яка за твердженням останнього, не могла бути виконана саме у зв'язку із неправильним визначенням позивачем за первісним позовом вхідного контролю товару.
Крім того, в оскаржуваному судовому рішенні суд попередньої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що заявником об'єднано в зустрічній позовній заяві декілька позовних вимог, які не пов'язані з первісним позовом підставами виникнення та поданими доказами, а задоволення вказаних вимог по зустрічному позову не вплине на вимоги за первісним позовом, з огляду на те, що підставою первісного позову про стягнення штрафних санкцій є прострочення виконання постачальником зобов'язання в зв'язку з непоставкою товару в повному обсязі, а підставою зустрічного позову є безпідставне одержання покупцем спірної суми гарантійного забезпечення в зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань за цим же договором щодо належного прийняття товару, що зумовлює їх взаємопов'язаність.
Так, Верховний Суд у постанові від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зазначив, що:
- боржник (принципал) вправі звернутися до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України;
- принципал позивається до суду про стягнення з бенефіціара суми, яку принципал вважає отриманою за його рахунок без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність боргу принципала (пункти 56, 59 постанови Об'єднаної палати від 17.05.2024 у справі №910/17772/20).
Зважаючи на висновки Об'єднаної палати (пункти 56, 59 постанови від 17.05.2024 у справі №910/17772/20), саме позивач, як принципал, вправі пред'явити позов про стягнення зі скаржника (бенефіціара) коштів, сплачених гарантом, які вважає отриманими за рахунок власних коштів без достатньої правової підстави (глава 83 ЦК України) з огляду на відсутність порушення основного зобов'язання за договором.
Отже, за відсутності порушення (невиконання чи неналежного виконання) основного зобов'язання принципалом, у бенефіціара не виникає підстав для звернення до гаранта для виплати суми банківської гарантії, у такому випадку повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією відбувається відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
У разі ненастання гарантійного випадку через виконання принципалом основного зобов'язання (відсутності порушення), сплачені кошти за банківською гарантією вважаються такими, що отримані бенефіціаром поза межами домовленостей, не на виконання основного договору та договору банківської гарантії.
При вирішенні спору щодо повернення бенефіціаром принципалу коштів за банківською гарантією, у першу чергу, дослідженню підлягають встановлення наявності чи відсутності гарантійного випадку (порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією) (постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі № 910/2024/24).
Отже, в цій справі з'ясуванню та доведенню підлягає, зокрема, наявність/відсутність достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).
В оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для спільного розгляду заявленого відповідачем зустрічного позову з первісним позовом у даній справі, з тих підстав, що первісний та зустрічний позов взаємно не пов'язані між собою, оскільки стосуються різних підстав виникнення та засобів доказування, виходячи зі змісту зустрічних позовних вимог, задоволення вимог за зустрічним позовом не може довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову щодо стягнення штрафних санкцій, у зв'язку з непоставкою товару за договором (вимоги за первісним позовом), а також задоволення одного з них не може виключити повністю або частково задоволення іншого, а тому спільний розгляд цих позовів не є доцільним.
Суд не врахував, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024. Обидва позови безпосередньо пов'язані з цим договором та стосуються питань виконання іншою стороною взятих на себе зобов'язань за договором.
Підсумовуючи вищевикладене, зі змісту первісного та зустрічного позовів, ураховуючи доводи скаржника, вбачається, що:
- по-перше, співпадають підстави обох позовів (фактичні обставини) в частині виконання/невиконання умов договору поставки № УБГ 24-275 від 30.07.2024 як ТОВ "НТЦ ПНІТ", так і АТ "Укргазвидобування";
- по-друге, для підтвердження підстав позовів сторонами (ТОВ "НТЦ ПНІТ" і АТ "Укргазвидобування") надані одні ті самі докази (зокрема, договір поставки);
- по-третє, доцільність розгляду в одному провадженні спрямована на процесуальну економію (так, суд які і під час розгляду первісного, так і під час зустрічного позовів буде досліджувати питання виконання/невиконання договору).
Принцип процесуальної економії господарського судочинства - загальне керівне положення, відповідно до якого господарський суд, учасники судового процесу економно і ефективно використовують усі встановлені законом процесуальні засоби для правильного та оперативного розгляду справ з дотриманням строків.
Сутність принципу процесуальної економії полягає в тому, щоб під час розгляду справи в господарському суді для найбільш повного та всебічного розгляду справи використовувати всі встановлені законом засоби з урахуванням строків, визначених нормами процесуального права.
Елементами змісту принципу процесуальної економії господарського судочинства варто вважати: вимогу оперативного розгляду справи; вимогу економного використання процесуальних засобів судом учасниками справи для повного та всебічного розгляду справи у господарському суді.
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №923/398/14, від 30.01.2019 у справі №912/2185/16(912/3192/17), від 28.11.2022 у справі №907/749/19.
Судова колегія звертає увагу, що окремий розгляд первісної та зустрічної позовних заяв призведе до недотриманням принципу процесуальної економії господарського судочинства, оскільки матиме наслідком паралельні судові процеси, збільшить кількість судових рішень, які ймовірно будуть предметом апеляційного та касаційного оскаржень;
- по-четверте, спільний розгляд сприятиме оперативному і правильному вирішенню спору/спорів між сторонами (так, АТ "Укргазвидобування" вказує на порушення зі сторони ТОВ "НТЦ ПНІТ" умов договору в частині поставки товару, а ТОВ "НТЦ ПНІТ", у свою чергу, зазначає про порушення умов договору саме АТ "Укргазвидобування").
З огляду на викладене, суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 180 Господарського процесуального кодексу України, не врахував зазначені вище правові позиції суду касаційної інстанції, що призвело до передчасних висновків про наявність правових підстав для повернення зустрічної позовної заяви.
Щодо посилання позивача за первісним позовом в суді апеляційної інстанції на те, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/912/25, предметом позову в якій є аналогічні вимоги ТОВ "НТЦ ПНІТ", що викладені у зустрічній позовній заяві у даній справі (№922/4811/24), то суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення на час його прийняття. Проте, як вбачається з доданого до суду апеляційної інстанції примірника позовної заяви ТОВ "НТЦ ПНІТ" про розірвання договору документ сформований в системі "Електронний суд" 26.01.2025, перевіркою інформації щодо стану розгляду справи №910/912/25 на офіційному сайті "Судова влада України" (https://court.gov.ua/fair/) встановлено, що дата надходження позовної заяви - 27.01.2025, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/912/25.
Отже, вказані обставини не існували на час постановлення оскаржуваної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви, не досліджувались судом першої інстанції під час вирішення питання щодо прийняття/повернення зустрічної позовної заяви та не покладались в основу оскаржуваного судового рішення, а відтак відсутні підстави для надання їм оцінки судом апеляційної інстанції.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм процесуального права судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви знайшли своє підтвердження.
За змістом пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції;
Відповідно до статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З огляду на наведені норми процесуального права, виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, враховуючи порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали про повернення зустрічної позовної заяви, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з переданням справи на розгляд суду першої інстанції для продовження розгляду.
Витрати зі сплати судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами розгляду справи по суті за загальними правилами, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст. 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічний центр прикладної науки i техніки" задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.01.2025 у справі №922/4811/24 скасувати.
Справу №922/4811/24 передати до Господарського суду Харківської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 19.03.2025.
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.А. Пуль