вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"19" лютого 2025 р. Справа № 910/10081/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сибіги О.М.
суддів: Михальської Ю.Б.
Іоннікової І.А.
секретар судового засідання: Михайленко С.О.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 19.02.2025
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024
повний текст рішення складено 10.12.2024
та
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024
повний текст додаткового рішення складено 10.12.2024
у справі № 910/10081/22 (суддя Бойко Р.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичне об'єднання «Проект Монтаж Наладка»
до Акціонерного товариства «Укртрансгаз»
про стягнення заборгованості у розмірі 353 648,80 грн, -
Короткий зміст первісних позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 353 648,80 грн., з них: 3% річних - 50 511,78 грн. та інфляційних втрат - 303 137,02 грн.
Позовні вимоги мотивовано простроченням виконання відповідачем зобов'язання, яке підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/16004/20, у зв'язку з чим позивачем нараховано на суму боргу у розмірі 831 970,23 грн. 3% річних за період з 06.09.2020 по 14.09.2022 у розмірі 50 511,78 грн. та інфляційні втрати за період з 01.09.2020 по 14.09.2022 у розмірі 303 137,02 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.10.2022 відкрито провадження у справі № 910/10081/22, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2022 призначено судове засідання.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 у справі № 910/10081/22 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 3% річних у розмірі 50 511,78 грн., інфляційні втрати у розмірі 303 137,02 грн. та судовий збір у розмірі 5312,94 грн.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що судовими рішеннями в межах справи № 910/16004/20 встановлено прострочення виконання відповідачем обов'язку зі сплати позивачу коштів у розмірі 831 970,23 грн., кошти у зазначеному розмірі сплачено 15.09.2022. У зв'язку із допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання у розмірі 831 970,23 грн. відповідач зобов'язаний сплатити 3% річних у розмірі 67 571,30 грн. та інфляційні втрати у розмірі 127 667,22 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі№ 910/10081/22 стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 25 000,00 грн. відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування прийнятого додаткового рішення судом першої інстанції зазначено, що заявлена до відшкодування сума витрат на оплату правничої допомоги значно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд першої інстанції на підставі ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 25 000,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 по справі № 910/10081/22, 13.11.2024 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/10081/22 повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваних рішень судом першої інстанції не з'ясовано обставини, що мають значення для справи; висновки суду не відповідають обставинам справи; порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" по справі № 910/10081/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Сибіга О.М., судді: Коробенко Г.П., Тарасенко К.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/10081/22.
05.12.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/10081/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-24-6882 від 13.11.2024 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/10081/22 залишено без руху та зазначено, що протягом десяти днів з дня вручення/доставлення даної ухвали, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" має право усунути недоліки.
19.12.2024 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з заявою про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник, на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 у справі № 910/10081/22 надає суду докази сплати судового збору.
Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2025, в зв'язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. та судді Коробенка Г.П., які входять до складу колегії суддів і не є головуючим суддею, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/10081/22.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2025, для вирішення питання щодо руху апеляційної скарги у справі№ 910/10081/22 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду, у складі: головуючий суддя - Сибіга О.М., судді - Михальська Ю.Б., Іоннікова І.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10081/22 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 та призначено справу до розгляду на 19.02.2025.
05.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує та наводить власні на їх спростування, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 без змін, з наступних підстав.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вірно було встановлено Господарським судом міста Києва та перевірено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/16004/20 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" відмовлено повністю.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/16004/20 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 831 970,23 грн. основного боргу, 127 667,22 грн. інфляційних втрат, 67 571,30 грн. 3% річних і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 52 031,00 грн.
15.09.2022 Акціонерним товариством "Укртрансгаз" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" суму боргу та додаткові нарахування.
Постановою Верховного Суду від 19.12.2022 у справі № 910/16004/20 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 скасовано, а справу№ 910/16004/20 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/16004/20 змінено, з викладенням його мотивувальної частини в редакції вказаної постанови, в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 у справі № 910/16004/20 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 11.07.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 910/16004/20 скасовано, справу № 910/16004/20 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/16004/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 831 970,23 грн. основного боргу, 127 667,22 грн. інфляційних втрат, 67 571,30 грн. 3% річних, 15 408,14 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 23 112,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 195,37 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 рішення Господарського суд міста Києва від 21.11.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" в задоволенні позовних вимог повністю. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09.09.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/16004/20 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 залишено в силі; стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 31 012,90 грн. витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, яке підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2022 у справі № 910/16004/20, позивачем нараховано на суму боргу у розмірі 831 970,23 грн. за період з 06.09.2020 по 14.09.2022 3% річних у розмірі 50 511,78 грн. та за період з 01.09.2020 по 14.09.2022 інфляційні втрати у розмірі 303 137,02 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/16004/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" 831 970,23 грн. основного боргу, 127 667,22 грн. інфляційних втрат, 67 571,30 грн. 3% річних, 15 408,14 грн. судового збору за подачу позовної заяви та 23 112,21 грн. судового збору за подання апеляційної скарги; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 195,37 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 рішення Господарського суд міста Києва від 21.11.2023 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" в задоволенні позовних вимог повністю. Здійснено розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09.09.2024 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" задоволено; постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі № 910/16004/20 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 залишено в силі.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
За змістом статті 1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Принагідно слід зазначити, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі № 910/16004/20 встановлено факт наявності у Акціонерного товариства "Укртрансгаз" обов'язку сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" заборгованість за договором №1608000596 від 26.08.2016 у розмірі 831 970,23 грн. та факт прострочення відповідачем виконання такого обов'язку.
При цьому, рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі№ 910/16004/20 встановлено, що строк виконання зобов'язання Акціонерним товариством "Укртрансгаз" закінчився 28.09.2017 та 08.10.2017, а з 29.09.2017 та 09.10.2017 відповідно почалося прострочення зобов'язань відповідача та з цього часу розпочався перебіг строку позовної давності.
Судом встановлено, що 15.09.2022 Акціонерним товариством "Укртрансгаз" сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" заборгованість у розмірі 831 970,23 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
За встановлених судом обставин, підставним є висновок, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по сплаті позивачу коштів у розмірі 831 970,23 грн. та виконав такий обов'язок 15.09.2022.
У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання по сплаті заборгованості у розмірі 831 970,23 грн., позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних за період з 06.09.2020 по 14.09.2022 у розмірі 50 511,78 грн. та інфляційні втрати за період з 01.09.2020 по 14.09.2022 у розмірі 303 137,02 грн.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Суд першої інстанції, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, дійшов обґрунтованого висновку, що правомірним є стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 50 511,78 грн. та інфляційних втрат у розмірі 303 137,02 грн.
Щодо наявності підстав для зменшення 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналіз статі 551 Цивільного кодексу України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі № 908/868/18 та в ін.).
В контексті вищенаведеного, суд звертає увагу на те, що положення ст. 551 Цивільного кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов'язку боржника сплатити інфляційні та 3% річних не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов'язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, інфляційні та 3% річні будучи акцесорними до основного зобов'язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов'язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.
Отже, заявлені позивачем до стягнення 3% та інфляційні втрати носять компенсаційний характер, тому не підлягають зменшенню.
Щодо застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 до 03.04.2020 на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні триває.
Тобто, на дату звернення позивача до суду з розглядуваним позовом строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв'язку з чим цей позов пред'явлено в межах строку позовної давності.
Щодо доводів скаржника в частині оскарження додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як встановлено судом першої інстанції, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу та для визначення їх розміру позивачем подано до суду: договір про надання правової допомоги від 20.09.2022; додаткову угоду №1 від 20.09.2022 до договору; звіт про хід та результати виконання доручення; опис виконаних робіт.
Так, 20.09.2022 між Адвокатською компанією "Полонський і Партнери" (адвокатська компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатська компанія приймає на себе обов'язок надати правову допомогу в об'ємі та на умовах передбачених цим договором: представництво інтересів у Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді по господарській справі зі стягнення 3% річних, інфляційних втрат за договором №1608000596 від 26.08.2016, укладеним між ПАТ "Укртрансгаз" та ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка".
За домовленістю сторін, виконання дій, передбачених цим договором, вчинятиметься адвокатом Подольною Тетяною Альбертівною (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №358 від 11.12.2002, видане Одеською обласною КДКА), поіменована як "адвокат" (п. 1.2. договору).
Додатковою угодою № 1 від 20.09.2022 до договору погоджено вартість послуг, зокрема, усної консультації клієнта, узгодження правової позиції у розмірі 1254,00 грн./год, складання позовної заяви у розмірі 10 000,00 грн., складання процесуальних документів (клопотання, заперечення, заяви, скарги, пояснення, адвокатські запити) у розмірі 1254,00 грн./год, участі у судових засіданнях (в т.ч. у режимі відеоконференції) у Господарському суді м. Києва, Північному апеляційному господарському суді (судодня) у розмірі 4000,00 грн., вивчення актуальної судової практики Верховного Суду по аналогічним справам у розмірі 1254,00 грн./год, технічної роботи з підготовки позовної заяви, копіювання документів для подання до суду у розмірі 1254,00 грн./год.
Відповідно до звіту про хід та результати виконання доручення та опису виконаних робіт адвокатом Подольною Т.А. виконано наступні роботи / надано наступні послуги:
1. складання та подання до Господарського суду міста Києва: (1) позовної заяви про стягнення заборгованості з АТ "Укртрансгаз" у розмірі 353 648,80 грн. - у твердій грошовій сумі - 10 000,00 грн.; (2) відповіді на відзив - 3762,00 грн. (3 години роботи адвоката);(3) клопотання про долучення доказів від 04.11.2022 - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката); (4) заяви про намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу від 04.11.2022 - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката); (5) заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду від 04.11.2022 - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката); (6) пояснення на заперечення відповідача на відповідь на відзив від 04.11.2022 - 3762,00 грн. (3 години роботи адвоката);(7) клопотання про поновлення провадження у справі від 17.09.2024 - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката); (8) клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - 5016,00 грн. (4 години роботи адвоката); (9) опису виконаних робіт - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката); (10) додаткових пояснень у справі №910/10081/22 від 02.10.2024 - 3762,00 грн. (3 години роботи адвоката);
2. вивчення судової практики Верховного Суду за аналогічними господарськими справами - 3762,00 грн. (3 години роботи адвоката);
3. надання ТОВ "Енергетичне об'єднання "Проект Монтаж Наладка" правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань щодо господарської справи №910/10081/22, їх прав та обов'язків, як учасника господарського судочинства - 2508,00 грн. (2 години роботи адвоката);
4. представництво інтересів під час здійснення господарського судочинства по справі №910/10081/22. Участь адвоката у 1 судовому засіданні (1 с/з х 4000,00 грн.) у режимі відеоконференції призначеному на 13.12.2022, наступний розгляд справи призначений на 10.10.2024 - 8000,00 грн.;
5. технічна робота з підготовки подання позову до суду, копіювання матеріалів - 1254,00 грн. (1 година роботи адвоката).
Загальна вартість наданих послуг становить 48 096,00 грн.
Частиною 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто, в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).
Відповідач проти розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру.
Відповідні доводи скаржник продублював також в апеляційній скарзі.
На переконання колегії суддів, місцевий господарський суд виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, дійшов обґрунтованого висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн.
Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду скаржника з висновками суду щодо розподілу судових витрат, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни судового рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції юридично неспроможними.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд не допустив порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Встановивши обставини даної справи та надавши відповідну правову оцінку зібраним у справі доказам, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку, що скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Отже, в задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" слід відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 залишити без змін.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/10081/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2024 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2024 у справі № 910/10081/22- залишити без змін.
3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги розподіляється відповідно до ст.ст. 129 та 282 Господарського процесуального кодексу України.
4. Матеріали справи № 910/10081/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.03.2025.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
Судді Ю.Б. Михальська
І.А. Іоннікова