Справа № 2020/332/2012 Головуючий суддя І інстанції Чайка І. В.
Провадження № 22-ц/818/143/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші процесуальні питання
27 лютого 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 31 січня 2012 року, по цивільній справі № 2020/332/2012, за заявою ОСОБА_2 про зміну виду забезпечення її позову до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми,
З матеріалів відновлення втраченого судового провадження по цивільній справі №2020/332/2012 вбачається наступне.
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми боргу- 17833 грн.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 19 січня 2012 заяву ОСОБА_2 задоволено.
Накладено арешт на майно та грошові кошти Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », розташований за адресою м. Харків пр.-т Героїв Сталінграду б. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 .
Накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_1 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_1 , інд.номер НОМЕР_1 .
Накладено арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_2 .
Копію ухвали для виконання направлено до ДВС у Комінтернівському районі м. Харкова , ДВС у Дзержинському районі м. Харкова та ДВС Золочівського району Харківської області.
Копію ухвали суду після її виконання направити до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія», ОСОБА_1 , ОСОБА_3
Ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року у порядку ст. 152 ЦПК України з КП «Харківського міського БТІ» була витребувана довідка про наявність зареєстрованого майна у відповідачів по справі.
Згідно відповіді КП «Харківське міське ОСОБА_4 належить квартира АДРЕСА_3 . За відповідачем по справі ОСОБА_3 право власності на нерухоме майно не зареєстровано. За Повним товариством «Ломбард «Корал'Подус і Компанія'зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_4 .
Представник позивача надала суду заяву в який просила суд змінити спосіб забезпечення позову -накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 , накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить Повному товариству «Ломбард «Корал'Подус і Компанія».
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Змінено спосіб забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить Повному товариству «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», розташований за адресою м. Харків пр.-т Героїв Сталінграду б. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 згідно свідоцтва про придбання заставленого майна на публічних торгах, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. від 10.08.2001 року № 7242. Накладення арешту ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року на інше майно та грошові кошти Повного товариство «Ломбард «Корал» Подус і Компанія »- скасовано.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10-ю ХДНК від 12.09.2001 року реєстр. № 1-399 та свідоцтва про право власності, виданого ХМЦПДЖФ від 11.03.1998 року № 1-98-119296. Накладення ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року арешту на інше майно та грошові кошти ОСОБА_1 - скасовано.
Накладений ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_2 - скасовано.
Копію ухвали для виконання направити до ДВС у Комінтернівському районі м. Харкова, ДВС у Дзержинському районі м. Харкова та ДВС Золочівського району Харківської області.
Копію ухвали суду після її виконання направити до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції зі значним спливом процесуального строку на оскарження та заявою про його поновлення, 24 червня 2024 року ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу, яка надійшла на адресу Харківського апеляційного суду 24 червня 2024 року.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 01 липня 2024 року із Комінтернівського районного суду м. Харкова були витребувані матеріали цієї цивільної справи № 2020/332/2012, які надійшли до Харківського апеляційного суду 08 липня 2024 року у вигляді копій ухвал по цій справі від 19 січня 2012 року, 31 січня 2012 року, 17 квітня 2013 року, копії рішення від 20 грудня 2013 року та ухвали від 12 лютого 2014 року разом з листом керівника апарату суду про те, що цивільна справа № 2020/332/2012 знищена за строком зберігання згідно відповідного акту, в архіві Комінтернівського районного суду зберігаються лише їх оригінали.
Ухвалою судді Харківського апеляційного суду від 11 липня 2024 року матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Комінтернівського районного суду м.Харкова від 31 січня 2012 року, по цивільній справі № 2020/332/2012, за заявою ОСОБА_2 про зміну виду забезпечення її позову до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми - повернуто до Комінтернівського районного суду міста Харкова для відновлення знищеного судового провадження.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м.Харкова від 27 серпня 2024 року відновлено втрачене судове провадження по цивільній справі №2020/332/2012.
16 вересня 2024 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №2020/332/2012.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом не було враховано, що у свідоцтві про право власності, виданому ХМЦПДЖФ від 11.03.1998 року № 1-98-119296 співвласником квартири АДРЕСА_3 є її син ОСОБА_5 .
Просила суд скасувати накладений арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10-ю ХДНК від 12.09.2001 року реєстр № 1-399 та ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого ХМЦПДЖФ від 11.03.1998 року № 1-98-119296. Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 605 грн 60 коп.
Вказала, що судом було допущено помилку у виді забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто вартість нерухомого майна, яке бажають арештувати, має відповідати позовним вимогам. Вартість квартири АДРЕСА_5 , що належить Повному товариству «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», по вул. Блюхера, 13-А в м. Харкові, складає 533 100,00 грн, що підтверджується висновком про вартість майна ТОВ «Експерт - 2012» (а.с.21).
Вказує, що виконавче провадження за ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року по справі №2020/332/2012 відсутнє, майнові претензії з боку позивача ОСОБА_2 також відсутні.
При ухваленні судового рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2012 року, суд у порушення ст.158 ЦПК України не скасував накладений арешт.
Посилалася на постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св2 постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21) сформульовано правовий висновок про те, що наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, за відсутності учасників справи, які були належним чином повідомлені про судове засідання, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Ухвала судді суду першої інстанції мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відчуження майна, яке є предметом спору є необхідним задля ефективного захисту прав позивача у разі задоволення позову.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 909/835/18 зазначено, що повинен бути наявним зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Подібні правові висновки сформульовані також в постановах Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20, від 31 січня 2023 року у справі № 295/5244/22 (провадження № 61-12011св22), від 28 серпня 2023 року у справі № 493/1457/22 (провадження № 61-6886св23).
Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову. Обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Зазначений висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.
Згідно відновлених матеріалів цивільної справи № 2020/332/2012 вбачається наступне.
У січні 2012 році ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Повного товариства «Ломбард «Корал» Єрмолаєва і компанія», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та стягнення суми.
Позовна заява мотивована тим, що 07 березня 2011 року між нею та Повним товариством «Ломбард «Корал» Подус і компанія», правонаступником якого є Повне товариство «Ломбард» «Корал» Єрмолаєва і компанія» (ПТ «Ломбард «Корал»), було укладено договір депозиту, відповідно до умов якого відповідач прийняв від неї 160 000 грн. та зобов'язався повернути вказану суму протягом двох місяців після отримання відповідної вимоги вкладника, а також сплачувати проценти за користування вкладом із розрахунку 24% річних.
25 березня 2011 вона попередила відповідача про необхідність повернення суми вкладу, однак грошові кошти їй повернуто не було. Посилаючись на те, що вказаний договір було укладено нею під впливом обману з боку директора ПТ «Ломбард «Корал» Бриль Ф.І. та за відсутності у ПТ «Ломбард «Корал» відповідної ліцензії, з урахуванням уточнених у червні 2012 року позовних вимог, ОСОБА_2 просила визнати укладений 07 березня 2011 року між нею та відповідачем договір депозиту недійсним, стягнути з ПТ «Ломбард «Корал» на її користь 160 000 грн. неповернутого вкладу та 37 625 грн. завданих збитків.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року заяву ОСОБА_2 задоволено.
Змінено спосіб забезпечення заявленого ОСОБА_2 позову до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія», ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення суми.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_4 , яка належить Повному товариству «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», розташований за адресою м. Харків пр.-т Героїв Сталінграду б. 136-Г, код ЄДРПОУ 24272766 згідно свідоцтва про придбання заставленого майна на публічних торгах, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Мороз Г.І. від 10.08.2001 року № 7242. Накладення арешту ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року на інше майно та грошові кошти Повного товариство «Ломбард «Корал» Подус і Компанія »- скасовано.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 10-ю ХДНК від 12.09.2001 року реєстр. № 1-399 та свідоцтва про право власності, виданого ХМЦПДЖФ від 11.03.1998 року № 1-98-119296. Накладення ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року арешту на інше майно та грошові кошти ОСОБА_1 - скасовано.
Накладений ухвалою Комінтернівського районного суду від 19.01.2011 року арешт на майно та грошові кошти ОСОБА_3 , який мешкає за адресою АДРЕСА_6 , інд.номер НОМЕР_3 - скасовано.
Копію ухвали для виконання направити до ДВС у Комінтернівському районі м. Харкова, ДВС у Дзержинському районі м. Харкова та ДВС Золочівського району Харківської області.
Копію ухвали суду після її виконання направити до Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .
Зазначена ухвала набрала законної сили 04.02.2012 (а.с.44-45).
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2012 року позовні вимоги задоволено частково.
Суд визнав недійсним договір депозитного вкладу № 2011-1 від 07.03.2011 року, який укладено між Повним товариством «Ломбард «Корал'Подус і компанія'та Хрістенко О.В. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 160 000 грн. та судові витрати в сумі 1921 грн.90 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду змінити, задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 04.12.2012 апеляційну скаргу відхилено. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 липня 2012 року залишено без змін.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.04.2013 вищевказане рішення від 03.07.2012 та ухвалу АСХО від 04.12.2012 було скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.22-24,44-49).
Після повернення справи до Комінтернівського районного суду м.Харкова було присвоєно номер № 641/5060/13-ц та ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова цивільну справу прийнято до провадження.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року позов задоволено частково. Визнано недійсним укладений 07 березня 2011 року між ПТ «Ломбард» «Корал» Подус і компанія» та ОСОБА_2 договір депозитного вкладу № 2011-1, стягнуто з ПТ «Ломбард» «Корал» Єрмолаєва і компанія» на користь ОСОБА_2 160 000 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 12 лютого 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , відхилено, рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 20 грудня 2013 року залишено без змін.Зазначена ухвала набрала законної сили (а.с.11-13).
Згідно з положеннями статті 41 Конституції України та статті 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні. Право приватної власності є непорушним.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як вбачається з копії свідоцтва про право власності, виданому ХМЦПДЖФ від 11.03.1998 року № 1-98-119296 та копії технічного паспорта співвласниками квартири АДРЕСА_3 є її син ОСОБА_5 йому належить 1/3 частина, та 2/3 частини належить ОСОБА_1 (а.с.29,30).
Доводи скарги про те, що співвласником квартири є її син ОСОБА_5 та йому належить 1/3 частина, колегія судді не приймає, з огляду на наступне.
Матеріали справи також не містять жодних доказів на підтвердження наявності майнових претензій у стягувача ОСОБА_2 до ОСОБА_5 чи ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2014 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42720538, та 17.11.2014 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с.91,92).
В автоматизованій системі виконавчого провадження відсутні відомості щодо наявності відкритих виконавчих проваджень з примусового виконання де є ОСОБА_1 боржником перед Повного товариства «Ломбард «Корал'Подус і Компанія », код ЄДРПОУ 24272766.
Доводи скарги про те, що згідно наданого висновку про вартість майна ТОВ «Експерт - 2012» - квартири АДРЕСА_5 , що належить Повному товариству «Ломбард «Корал» Подус і Компанія», по вул. Блюхера, 13-А в м. Харкові, складає 533 100,00 грн, що підтверджується висновком про вартість майна ТОВ «Експерт - 2012» (а.с.21), тому судом вжито неспівмірні заходи забезпечення позову, колегія суддів не приймає з огляду на те, що квартира за іншою адресою знаходиться яка належить товариству, і за якою ОСОБА_1 у поданій апеляційній скарзі не просить скасувати ареш .
Статтею 124 ЦК України визначено:
1. У разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов'язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення.
2. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство.
3. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов'язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства.
4. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.
Відповідно до ч.3 ст.3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі №127/1541/14-ц, від 03 лютого 2023 року у справі №639/858/21.
У постановах Верховного Суду від 27 березня 2020 року у справі №817/928/17, від 10 січня 2024 року у справі №569/6234/22 зазначено про те, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав, законодавцем визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного виконавця не проводяться.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду.
Частиною 7 ст.158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення (ч. 8 ст. 158 ЦПК України).
У п. 10 своєї постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Забезпечення позову за своєю суттю є тимчасовим обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору.
Таким чином, ОСОБА_1 не довела суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції при забезпеченні позову безпідставно наклав арешт на майно. Доводи апеляційної скарги про те, що тривалість наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, мають юридичне значення для звернення із заявою до суду першої інстанції про скасування вжитих ухвалою суду від 31.01.2012 заходів забезпечення позову відповідно до ст. 158 ЦПК України з мотивів втрати нею актуальності для забезпечення інтересів правосуддя, - а не для законності її ухвалення судом 31.01.2012, що наразі є предметом розгляду в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів зауважує, що заявниця ОСОБА_1 не позбавлена права з цього приводу відповідно до ст. 158 ЦПК України звернутися до суду першої інстанції заявою про скасування вжитих ухвалою суду першої інстанції від 31.01.2012 заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Комінтернівського районного суду м. Харкова від 31 січня 2012 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 19 березня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії О.В. Маміна.
Н.П. Пилипчук.