Справа № 643/205/17 Головуючий суддя І інстанції Сугачова О. О.
Провадження № 22-ц/818/1306/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)
27 лютого 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Токаренко Христини Олексіївни на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року, у справі за скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Панасенка Павла Петровича на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Смолка Г.А.,
У червні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив поновити строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по виконавчому провадженню №7269400344; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Салтівськийй ВДВС ку м. Харкові СМУМЮ) Смолка Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 року по виконавчому провадженню №72694003 та визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолка Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 року по виконавчому провадженню №72694003.
Скарга мотивована тим, що в провадженні Салтівського ВДВС м. Харкова СМУМЮ знаходиться виконавче провадження № 72694003 у відношенні боржника ОСОБА_2 13.12.2023 державним виконавцем вказаного ДВС Смолка Г.А. за виконавчим провадженням №72694003 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Вказані постанови, на думку скаржника, винесені незаконно і підлягають скасуванню з наступних підстав. Так, 04.04.2009 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрований шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_3 . Протягом сумісного сімейного життя були гармонійні відносини, але виникали і суперечки, в тому числі. Так, після чергової суперечки, у 2017 ОСОБА_1 подала до суду заяву про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 28.03.2017 рішенням Московського районного суду м. Харкова з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти у розмірі 1/4 з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше, ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , до її повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 12.01.2017. Але, у зв'язку з тим, що всі розбіжності між подружжям були подолані та у 2017 році, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подовжене сімейне сумісне життя, спільне ведення господарства та ведення спільного сімейного бюджету, через що ОСОБА_1 не отримувала і не пред'являла до виконання виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 утримував дитину і це було та є нормою для нього. Сторони вели спільне господарство, разом виховували дитину, разом проживали та спільно відпочивали. Після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України у лютому 2022 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з донькою разом ховалися спочатку в підвалі сусіднього будинку АДРЕСА_1 , потім в приміщення ЖЕКу АДРЕСА_2 , та деякий час сім'я мешкала разом в квартирі, яка належить брату ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
В травні 2022 ОСОБА_2 за місцем своєї у AT «ОТР БАНК» запропоновано відправити членів його родини, а саме, дружину та дитину до м. Будапешт за рахунок Банку. При цьому, ОСОБА_1 разом з донькою виїхали до м. Будапешт, а потім, у зв'язку з закінченням фінансування Банком проживання, подружжя прийняте сумісне рішення про переїзд матері з донькою до Німеччини. Під час виїзду ОСОБА_1 за кордон з донькою, ОСОБА_2 передано свою банківську картку доньці - ОСОБА_3 . Дана картка використовувалася донькою в Німеччині, про що свідчить виписка з рахунку. Грошові кошти на дану картку перераховувалися ОСОБА_2 . У квітні-травні 2023 ОСОБА_2 зміг з'їздити в гості до доньки та дружини в Німеччину та провів з ними час. В травні 2023 подружжя посварилися і вирішили проживати окремо. В травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про розірвання шлюбу. 27.07.2023 ОСОБА_1 отримала у Московському районному суді м. Харкова виконавчий лист № 643/205/17 про стягнення з ОСОБА_2 на свою користь аліментів у вказаному вище розміру на утримання доньки. 05.09.2023 ОСОБА_1 звернулася до Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ із заявою про примусове виконання виконавчого листа № 643/205/17 від 27.07.2023. 13.09.2023 державним виконавцем Смолка Г.А. на підставі виконавчого листа № 643/205/17, виданого 27.07.2023, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №72694003, та нараховано заборгованість за аліментами з 12.01.2017 у сумі 588370 грн. Не погодившись із зазначеною заборгованістю за аліментами, оскільки весь цей час він утримував дитину, ОСОБА_2 21.11.2023 звернувся до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та судом відкрито провадження. 13.12.2023 державним виконавцем Смолка Г.А. за виконавчим провадженням винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України. Копії вказаних постанов державним виконавцем 13.12.2023 направлено боржнику ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_4 , за якою останній не проживає з 26.04.2021 року. 07.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 ОСОБА_2 працює з 02.05.2019 в АТ «ОТП БАНК», обіймає посаду старшого експерта. AT «ОТП БАНК» з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження №72694003, АТ «ОТП БАНК» щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 . Тому ОСОБА_2 не ухилявся від сплати аліментів на дитину. Заборгованість зі сплати аліментів виникла не з вини боржника ОСОБА_2 , а через пред'явлення виконавчого документа про стягнення аліментів з 12.01.2017 до примусового виконання 05.09.2023 і через несвоєчасне звернення 07.122023 стягнення на заробітну плату боржника. Крім того, відповідно до ч. 4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування передбачених Законом заходів, обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання. Вказані постанови державним виконавцем Смолка Г.А. винесені незаконно та підлягають скасуванню. Крім того, скаржник зазначає, що є інвалідом 2 групи, систематично походить стаціонарне лікування, з 04.03.2024 проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда. Обмеження державним виконавцем Філоненка С.М. у праві керування транспортним засобом створює останньому труднощі у пересуванні з урахуванням стану його здоров'я, чим суттєво порушує його права. Обмеження державним виконавцем Філоненка С.М. у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також за кордоном України, порушує його права на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з останньою, яка перебуває за кордоном України. Скаржник також при заявлені вимоги про поновлення строків на оскарження дій державного виконавця посилається на те, що копії постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 державний виконавець Смолка Г.А. 13.12.2023 направив боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_4 . При цьому докази направлення копії зазначених постанов рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні. Разом з тим, у квітні 2021 ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , та з 26.04.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . З 24.02.2023 ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість, усі документи за виконавчим провадженням №72694003 ОСОБА_2 державним виконавцем ОСОБА_4 надсилалися за колишньою адресою, у зв'язку з чим боржник з поважних причин не міг отримувати зазначені документи. Копії постанови оскаржуваних постанов ОСОБА_2 не отримував та не був обізнаний про їх винесення. 12.06.2024 боржник ОСОБА_2 в особі свого представника ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №72694003 та з оскаржуваними постановами. Боржником ОСОБА_2 пропущене строк на оскарження цих постанов з поважних, не залежних від нього причин, тому ОСОБА_2 має право на поновлення пропущеного строку на їх оскарження.
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року скаргу задоволено.
Поновлено строк на оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду з межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.
Визнано неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.
Визнано неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат - Токаренко Христина Олексіївна подала апеляційну скаргу, у якій просила Скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22.11.2024 у справі №643/205/17 (провадження №4-с/643/35/24) та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_2 в задоволенні скарги на дії державного виконавця Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Смолки Григорія Андрійовича - в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 16 500,00 грн, пов'язані з розглядом справи №643/205/17 (провадження №4-с/643/35/24) у суді першої інстанції. Судові витрати понесені ОСОБА_1 під час розгляду справи №643/205/17 (провадження №4-с/643/35/24) в суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_2 .
Вказала, що суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 183 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю у скарзі від 25.06.2024, поданої адвокатом Панасенко П.П. в інтересах боржника ОСОБА_2 , відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, мав залишити наголошену скаргу без розгляду. Втім, суд першої інстанції не дотримався принципу верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу перед судом, залишив твердження представника стягувача про невідповідність поданої представником стягувача скарги від 25.06.2024 без уваги, не звернувся до обов'язкових процедур перевірки. Це призвело до постановлення ухвали від 22.11.2024 з порушенням процесуальних вимог, встановлених ЦПК України, що, у свою чергу, порушило права та інтереси стягувача. Судом першої інстанції, всупереч вимогам ч. 4 ст. 183 ЦПК України, не було повернуто без розгляду заяву представника боржника від 25.06.2024, яка не містила доказів надіслання (надання) скарги стягувачу за виконавчим провадженням, чим було порушено принципи верховенства права, змагальності сторін та диспозитивності.
Зазначила, що представник боржника не спроможний визначити вірний індекс поштової адреси та поштового відділення АТ «Укрпошта», на яке адресується лист, навіть у додатках до скарги, які подані представником боржника, а саме у позовній заяві про зміну розміру, або звільнення від сплати аліментів зазначено вірний поштовий індекс стягувача, а саме 61170. Наголошені дії представника боржника свідчать про свідоме направленням скарги з додатками на поштове відділення яке не має жодного відношення до місця реєстрації стягувача, а відтак представником боржника не було направлено скаргу від 25.06.2024 стягувачу та не надано докази належного направлення суду.
Вказала, що з огляду на несплату боржником судового збору за подання скарги, скарга на постанову державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУМЮ Смолки Г.А. про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по виконавчому провадженню №72694003 представника стягувача адвоката Панасенко П.П. відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 ЦПК підлягала поверненню судом першої інстанції без розгляду.
Зауважила, що судом першої інстанції при постановленні ухвали не надано оцінку тому, що постанова про відкриття виконавчого провадження №72694003 з ідентифікатором доступу до системи АС ВП, була отримана боржником ще у жовтні 2023 року, про що Боржник особисто повідомив суду першої інстанції під час судового засідання, яке відбулось 22.11.2024, та після цього боржник особисто приходив до державного виконавця Салтівського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ Смолки Г.А., отримував розрахунок заборгованості за аліментами, ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, отримував постанови винесені після оскаржуваних постанов, а саме постанову про зміну доповнення реєстраційних даних від 26.12.2023 яку боржником було долучено до матеріалів справи 643/12277/23 06.02.2024, а також має вільний доступ до виконавчого провадження у системі АС ВП, як особисто так і через свого представника, заява представника ОСОБА_2 - адвоката Панасенко П.П. про поновлення строку на подачу скарги не підлягала задоволенню, а сама скарга від 25.06.2024 підлягала залишенню судом першої інстанції без розгляду. Суд першої інстанції не надав оцінку відомостям отриманим під час судового засідання 22.11.2024 від Боржника, а саме тому, після отримання ним у додатку «ДІЯ» постанови про відкриття виконавчого провадження №72694003 з ідентифікатором доступу до системи АС ВП, боржник був добре обізнаний про стан та хід свого виконавчого провадження, він навіть спілкувався з державним виконавцем Смолкою Г.А. в тому числі за допомогою додатку «Viber» (3 абзац зверху 6 сторінки заяви боржника про поновлення строку на оскарження постанови). Таким чином, боржник не лише добре обізнаний про стан власного виконавчого провадження №72694003, а й підтримує прямий зв'язок з державним виконавцем на виконанні якого на той час перебувало дане провадження, що суперечить висновкам суду першої інстанції про необізнаність боржника про стан та хід виконавчого провадження №72694003. Більш того, суд першої інстанції не надав оцінку тому, що Боржник оскаржує дії які тривають з 13.09.2023, про які йому було відомо з жовтня 2023 року, а відтак скаржником було пропущено строк для звернення до суду із скаргою від 25.06.2024. Проте, суд першої інстанції зробив необґрунтований висновок, що боржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із скаргою, хоча жодного доказу цього боржником надано не було.
Зазначила, що індивідуальна програма реабілітації особи/дитини з інвалідністю від 04.03.2024 №144 не містить жодного зазначення необхідності використання боржником транспортного засобу у зв'язку з інвалідністю. Натомість, у розділах «засоби для пересування» лікарем стоять риски, що свідчить про відсутність потреби у використанні транспортного засобу для реабілітації. А відтак, обмеження права керування транспортними засобами не є порушенням прав боржника та не впливає на його можливість отримання реабілітації, всупереч висновкам суду першої інстанції.
У письмовому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Панасенко П.П. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін. Відмовити ОСОБА_1 у стягненні з ОСОБА_2 на її користь судові витрати у розмірі 16500,00 грн, пов'язані з розглядом справи у суді першої інстанції та судові витрати понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Вказав, що копії оскаржуваних постанов від 13.12.2023 року по виконавчому провадженню № 72694003 ОСОБА_2 не отримував та не був обізнаний про їх винесення. Твердження апелянта про те, що ОСОБА_2 з жовтня 2023 року було відомо про відкриття виконавчого провадження не свідчить про те, що він був обізнаний про їх винесення та ознайомлення з їх змістом. Докази направлення копій зазначених постанов поштою рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження №72694003 відсутні. Зауважив, що у квітні 2021 ОСОБА_2 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_4 , та з 26.04.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 . З 24.02.2023 ОСОБА_2 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 . Натомість, усі документи за виконавчим провадженням №72694003 ОСОБА_2 державним виконавцем ОСОБА_4 надсилалися за колишньою адресою, у зв'язку з чим боржник з поважних причин не міг отримувати зазначені документи. Копії постанови оскаржуваних постанов ОСОБА_2 не отримував та не був обізнаний про їх винесення. 12.06.2024 боржник ОСОБА_2 в особі свого представника ознайомився із матеріалами виконавчого провадження №72694003 та з оскаржуваними постановами.
Зазначив, що у ОСОБА_2 як у учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.
Щодо сплати судового збору за подання скарги до суду, то ним сплачено судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, однак ОСОБА_1 , звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення
Вказав, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, систематично походить стаціонарне лікування, з 04.03.2024 проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда. Обмеження державним виконавцем Філоненка С.М. у праві керування транспортним засобом створює останньому труднощі у пересуванні з урахуванням стану його здоров'я, чим суттєво порушує його права. Обмеження державним виконавцем Філоненка С.М. у праві виїзду за межі України порушує його права на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також за кордоном України, порушує його права на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з останньою, яка перебуває за кордоном України.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам ухвала суду першої інстанції відповідає.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 28.03.2017 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі з усіх видів заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до її повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, починаючи з 12.01.2017.Виконавчий лист №643/205/17 виданий 27.07.2023.
01.09.2023 представником стягувача ОСОБА_1 - адвокатом Токаренко Х.О. подано заяву до Московського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ (м.Харків) про відкриття виконавчого провадження.
Постановою державного виконавця Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолка Г.А. 13.09.2023 відкрито виконавче провадження №72694003, копія якої направлена боржнику ОСОБА_2
13.09.2023 державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних втрат виконавчого провадження.
18.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника.
20.10.2023 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору.
06.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
07.12.2023 державним виконавцем повідомлено про винесено відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.
07.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу.
07.12.2023 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
13.12.2023 держаним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника праві керування транспортними засобами.
13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та ополощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.
13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання.
13.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
21.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
26.12.2023 державним виконавцем винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних за заявою представника стягувача.
08.02.2024 та 04.04.2024 державним виконавцем складено довідки про наявність заборгованості зі слати аліментів та про неотримання аліментів.
19.06.2024 державним виконавцем винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
Державним виконавцем зроблений розрахунок заборгованості по аліментам за ОСОБА_2 , яка станом на 01.08.2024 складає 878320,53грн.
Такі обставини вбачаються із наданих Салтівським ВДВС у м. Харкові СМУМЮ копій матеріалів виконавчого провадження (т.1 а.с.107-150).
Скаржник просив суд поновити строк оскарження постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, оскільки вказані постанови державним виконавцем направлялись ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , що вбачається із супровідного листа. Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні. ОСОБА_2 з квітня 2021 зняти з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 та 26.04.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а з 24.02.2023 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 . Між тим, усі документи за виконавчим провадженням державним виконавцем направлялися за колишньою адресою: АДРЕСА_6 . ОСОБА_2 в особі представника 12.04.2024 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, із оскарженими постановами, а тому вважає, що строк на оскарження постанов пропущений з поважних та незалежних від боржника причин.
Згідно ч.1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною 2 ст. 126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Разом із тим, згідно роз'яснень, які містяться в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 17 жовтня 2014 року N 6, відповідно до статті 385 ЦПК скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк, а при оскарженні постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк, які обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Також суди повинні враховувати, що коли в законі встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, стаття 26 - оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, стаття 58 - оскарження оцінки майна, визначеної за результатами рецензування звіту про оцінку майна (Закону про виконавче провадження), їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за нормами статті 385 ЦПК. Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущене строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущене строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод право на справедливий суд передбачає і доступ до правосуддя і, зокрема гарантується тим, що суд має бути не заформалізованим, що знайшло своє відображення у рішеннях ЄСПЛ "Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі" (Podbielski and PPU Polpure v. Poland) від 26 липня 2005 року, заява N 39199/98, п. 62), "Воловік проти України" від 6 грудня 2007 року, заява N 15123/03.
У рішенні в справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява N 23436/03 ЄСПЛ зазначено: "Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21 лютого 1975 року, Серія А N 18, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення у справі Guerin v. France від 29 липня 1998 року, Reports of Judgments and Decisions 1998-V, p. 1867, § 37). 23. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення у справі Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28 жовтня 1998 року).
В постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі N 755/8494/16-ц вказано про те, що відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "ОСОБА_11 проти України" (974_256) (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст. 89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що не оспорюється скаржником та на чому наполягає представник стягувача, про те, що ОСОБА_2 відомо про примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів. Між тим, про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, стало відомо лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12.06.2024.
Із матеріалів справи, наданих копії матеріалів виконавчого провадження, вбачається, що державним виконавцем направлялись вказані вище постанови боржнику ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_6 , яка зазначена у виконавчому документі та у супровідних листах, наданих скаржником. У наданих Салтівським ВДВС копій матеріалів виконавчого провадження, взагалі відсутні будь-які докази відправлення боржнику виконавчих документів.
Частиною 5 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Проте, встановлено, що ОСОБА_2 з квітням 2021 знятий з реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 та 26.04.2023 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , а з 24.02.2023 зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_3 (т.1 а.с.15-20).
Державний виконавець не скористався правом отримати відомості про наявну реєстрацію боржника ОСОБА_2 у Реєстрі територіальної громади м. Харкова, а тому усі документи за виконавчим провадженням державним виконавцем, в тому числі оскаржувані постанови, направлялися за колишньою адресою: АДРЕСА_6 .
Далі, ОСОБА_2 в особі представника 12.04.2024 ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, зокрема, із оскаржуваними постановами.
Системний аналіз положень пункту 5 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), частини п'ятої статті 26, частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить, що на виконавця покладено обов'язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження, а також надіслати копії постанов про відкриття виконавчого провадження його сторонам рекомендованим поштовим відправленням. Особливістю рекомендованих поштових відправлень є те, що у відправника такого поштового відправлення є можливість підтвердити не лише факт відправлення поштового повідомлення, але й відстежити його подальший рух, підтвердити факт вручення такого відправлення адресату, ідентифікувати особу-отримувача, а також дату та час вручення. Доводи скаржника про те, що на підтвердження відкриття виконавчого провадження копії постанов було направлено сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією, Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки положеннями частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено інший порядок направлення копій постанов про відкриття виконавчого провадження та не передбачено процедури надання інформації про порушення виконавчого провадження стягувачу чи боржнику в телефонному режимі чи простим поштовим відправленням. Верховний Суд також погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виконання рішення не є належним повідомленням стягувача про відкриття виконавчого провадження та про вчинені виконавцем у виконавчому провадженні дії. Виконання рішення суду в цьому випадку не звільняє виконавця від обов'язку надавати сторонам виконавчого провадження інформацію про вчинені у такому виконавчому проваджені дії відповідно до положень статті 28 Закону України "Про виконавче провадження". Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що Законом України "Про виконавче провадження" передбачено не обов'язок сторони виконавчого провадження, а її право використовувати автоматизовану систему виконавчого провадження для відстежування стану виконавчого провадження, що не звільняє судового виконавця від вчинення належних дій під час здійснення виконавчого провадження. Колегія суддів КГС ВС звертає увагу на фактичну неможливість у цьому випадку використання скаржником автоматизованої системи виконавчого провадження з огляду на таке. За пунктом 2 розділу VI Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Мін'юсту України від 05.08.2016 № 2432/5, сторони виконавчого провадження можуть отримати доступ до Автоматизованої системи виконавчих проваджень за допомогою ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України. Однак відсутність у сторони виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження фактично позбавляє її доступу до такої системи та можливості формування узагальненої інформації про рішення (виконавчі дії), прийняті (вчинені) виконавцем, визначення дати їх прийняття (вчинення), а також можливості дистанційного доступу до документів виконавчого провадження. Не направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з відповідним ідентифікатором доступу порушує право сторони (стягувача) на доступ до інформації, наявної в автоматизованій системі виконавчих проваджень, яке передбачене частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження". Задовольняючи скаргу, Північний апеляційний господарський суд виходив з того, що скаржнику на момент звернення не було відомо про хід виконавчого провадження, винесені постанови, не встановлено осіб державних виконавців, які здійснювали виконання рішення третейського суду за відповідними наказами, а ухвала в частині визнання протиправною бездіяльності державного виконавця приймалася з урахуванням встановлених обставин справи та прохальної частини скарги позивача скаржника. Зважаючи на те, що в такому випадку скаржник не ставив питання про притягнення до відповідальності окремо ідентифікованих осіб, а лише просив підтвердити наявність протиправної поведінки у бездіяльності державного виконавця (як представника органу ДВС), визначення подальших наслідків такої протиправної бездіяльності обох судових виконавців повинно здійснюватися з урахуванням положень статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", статті 12 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". З огляду на зазначене, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, ухвалу апеляційного суду без змін. Детальніше з текстом постанови КГС ВС від 15.10.2020 у справі № 873/26/20 можна ознайомитися за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/92384871. Аналогічна правова позиція викладена у постанові КГС ВС від 14.09.2020 у справі № 904/1202/15.
Докази про направлення рекомендованим поштовим відправленням у матеріалах виконавчого провадження відсутні.
Далі, п.2.12.2. Інструкції передбачено ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, яке здійснюється в приміщенні органу ДВС та у присутності державного виконавця, про що у виконавчому провадженні робиться відмітка із зазначенням дати ознайомлення та особи, яка ознайомилася з матеріалами виконавчого провадження.
Так, у т.1 а.с.51 міститься заява представника ОСОБА_2 - адвоката Панасенка П.П. про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №72694003 від 12.06.2024. Зворотнього судом не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 28 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.
Права сторони у виконавчому провадженні щодо обізнаності про стан виконавчого провадження будуть належним чином реалізовані лише у випадку вчинення виконавцем дій, спрямованих на надсилання документів у встановленому ЗУ «Про виконавче провадження» порядку. Відсутність доказів направлення виконавцем постанов, зокрема, боржнику, свідчить про порушення прав останнього бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. За наведених обставин, а також за відсутністю обов'язку у сторін виконавчого провадження відстежувати Автоматизовану систему виконавчих проваджень та доказів направлення виконавцем постанови скаржнику (боржнику) , колегія суддів дійшла висновку про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання наведених скаржником причин пропуску процесуального строку поважними та залишення скарги без розгляду.
Такий висновок зроблений Верховним Судом у постанові по справі №910/22695/13 від 11.01.2019.
Харківським апеляційним судом у поставні по справі №641/11195/13 від 13.06.2024 надано такі висновки щодо застосування норм права: «Водночас, така обізнаність не виникає з дати винесення постанови виконавця до автоматизованої системи виконавчих проваджень, адже, як правильно зазначив апелянт, з посиланням на постанови Верховного суду від 09.10.2019 та від 11.10.2019 у справі 3910/22695/13, - у учасника виконавчого провадження немає обов'язку щоденно відслідковувати відомості з автоматизованої системи виконавчих проваджень.».
Далі, представник стягувача посилається і на той факт, в обґрунтування своїх заперечень стосовно поновлення строків на оскарження вищезазначених постанов державного виконавця від 13.12.2023, що боржник мав можливість через додаток «ДІЯ» отримати інформацію про виконавче провадження.
У т.2 на а.с.12 міститься скриншот повідомлення через додаток «ДІЯ» про завершене виконавче провадження, оригінал повідомлення оглянутий в судовому засіданні.
Представник стягувача посилається на подання боржником ОСОБА_2 до Салтівського ДВС у м. Харкові СМУМЮ особистої заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 02.04.2024, додавши копію заяви ОСОБА_2 від 02.04.2024 про ознайомлення останнього з матеріалами виконавчого провадження №72694003 (т.1 а.с.220).
Між тим, із копій наданих матеріалів виконавчого провадження №72694003 ані заяви ОСОБА_2 , ані розписки про ознайомлення останнього з матеріалами вказано ВП не міститься.
Відтак, дійти обґрунтованого висновку, що боржник ОСОБА_2 був ознайомлений у вказаний період часу з матеріалами виконавчого провадження, не можливо.
Крім того, представник стягувача зазначає, що ОСОБА_2 звернувся 14.12.2023 до Московського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 про звільнення від сплати заборгованості з аліментів. Інтерсекси ОСОБА_2 по цивільній справі представляєм адвокат Мирошниченко А.М., яка має вільний доступ до матеріалів виконавчого провадження, АСВП, а тому, на думку представника стягувача, має повідомляти ОСОБА_2 про виконавчі дії тощо. Також боржник ОСОБА_2 тривалий час, а саме з 06.11.2007 по 16.10.2013 працював державним виконавцем у Київському ВДВС ХМУЮ МЮУ, а тому має досвід щодо проведення виконавчих дій.
Отже, аналізуючи вищевикладене, враховуючи судову практику, суд дійшов висновку, що належним та допустимим доказом того, що скаржник ознайомився з матеріалами викоанвчого провадження, а саме, дізнався про наявність постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 по ВП №72694003, лише після ознайомлення представником ОСОБА_2 з матеріалами виконавчого провадження 12.06.2024, тому звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця у встановлений законом строк, оскільки скаржником доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із вказаною скаргою, а тому у суду є підстави для поновлення строку на оскарження зазначених постанов в розумінні положень ст. 449 ЦПК України.
Аналогічні висновки зазначені у постанові по справі №642/1197/23 від 12.07.2023 Харківського апеляційного суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 зазначено висновок про те, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною другою ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» визначений перелік зобов'язань виконавця при здійснені заходів примусового виконання рішень.
Згідно з ч.1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, які державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Тому боржник має бути належним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, а державний виконавець повинен не лише направити боржнику копію постанови про відкриття виконавчого провадження, а й встановити факт отримання ним копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення суду.
Отже, здійснення державним виконавцем комплексу дій, які визначені Законом, будуть вважатися належними у разі вжиття останнім усіх необхідних (можливих) заходів у їх передбаченій нормативно-правовим актом певній послідовності для повного виконання виконавчого документу у встановлені Законом строки, з дотриманням прав учасників виконавчого провадження - стягувача та боржника.
Судом при вирішенні питання про поновлення строку звернення ОСОБА_5 зі скаргою встановлено, що дії державного виконавця при примусовому виконані виконавчого листа №643/205/17 не відповідають положенням ЗУ «Про виконавче провадження», в частині здійснення належних та необхідних заходів щодо повідомлення боржника про виконавчі дії, зокрема, про винесення оскаржуваних постанов.
Згідно з ч.1 ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження виконавче», у редакції 02.06.2016, провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Порядок звернення стягнення на заробітну плату боржника унормований приписами ст.ст.68-70 ЗУ «Про виконавче провадження».
Так, 07.12.2023 державним виконавцем винесено постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів (ч.1 ст.68 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Відповідно до ч.1 ст.69 цього Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.
Таким чином, із наведених норм закону вбачається, що у разі прийняття державним виконавцем рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника та недоведеності існування у заявника інших джерел доходів, обов'язок із виконання відповідного рішення державного виконавця (а відтак, і відповідного рішення суду) покладений виключно на роботодавця боржника як найманого працівника.
Далі, згідно з ч.4 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов'язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувану і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувана; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.
За правилами ч.6 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі стягнення аліментів як частки заробітку (доходу) боржника на підприємстві, в установі, організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця відрахування здійснюються з фактичного заробітку (доходу) на підставі постанови виконавця.
Такими положеннями спеціальної норми права підтверджено вище окреслене загальне правило про те, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про звернення стягнення на заробітну плату боржника та недоведеності існування у заявника інших джерел доходів, обов'язок із виконання відповідного рішення державного виконавця, відтак відповідного рішення суду, покладений виключно на роботодавця боржника як найманого працівника.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює з 02.05.2019 в АТ «ОТП БАНК» , який з грудня 2023 щомісяця утримує із заробітної плати ОСОБА_2 аліменти згідно виконавчого провадження №72694003 та щомісяця надсилає виконавцю звіт про здійснені відрахування із заробітної плати ОСОБА_2 що підтверджується довідкою AT «ОТП БАНК» від 3.05.2024, звітом про здійснення відрахування із заробітної плати (т.1 а.с.44-51).
Отже, встановлене судом, що викладене вище не свідчить об'єктивно про те, що ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на дитину.
Із тексту оскаржуваних постанов не вбачається мотивів їх прийняття в частині наявності вини боржника ОСОБА_2 у виникненні боргу з виплати аліментів.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду та у праві керування транспортними засобами не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом певного строку, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. На момент винесення державним виконавцем постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження (що відповідає висновкам Верховного Суду України, викладеним в узагальненні судової практики щодо розгляду подань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01 лютого 2013 року).
Таким чином, право державного виконавця на встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
У даному випадку у матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази про те, що боржник умисно не виконував рішення суду.
Крім того, встановлено, що пред'явлення виконавчого листа про стягнення аліментів за рішенням суду від 12.01.2017 до виконання стягувачем відбулося більше ніж через 6 років, 05.09.2023, внаслідок чого станом на прийняття оскаржуваних рішень державним виконавцем, була нарахована заборгованість зі сплати аліментів у значному розмірі - 700343,75грн.
Відповідно до ч. 4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених п.п. 1-4 ч.9, ч. 14 ст. 71 цього Закону обчислюється з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Відповідно до положень ч. 9 ст.71 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Отже, юридичне значення має подія початку перебігу згаданого у цій нормі закону строку у 4 місяця, який у даному випадку на день ухвалення державним виконавцем вказаних постанов - ще не сплив.
Таким чином, положення ч. 4 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження» цілком кореспондують положенням абз. 3 ч.14 ст.71 цього Закону, відтак строк у 4 місяця слід обчислювати від календарної дати пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 13.12.2023 та постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 13.12.2023 за виконавчим провадженням №72694003 державним виконавцем Салтівського ВДВС у м. Харкові СМУМЮ Смолки Г.А. є такими, що винесені необґрунтовано, як так, що не відповідають ЗУ «Про виконавче провадження».
Крім того, суду надано з боку скаржника такі документи, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи, систематично проходить стаціонарне лікування, з 04.03.2024 проходить індивідуальну програму реабілітації інваліда ( т.1 а.с. 52-60).
Судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, підлягає з'ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання у повному обсязі або частково.
Відповідно до ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
У справі Гочев проти Болгарії ( Gochev v. Bulgaria від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення. Однак, таких
Обмеження державним виконавцем Філоненка С.М. у праві виїзду за межі України є втручанням у його право на отримання лікування та реабілітацію як інваліда за кордоном України, а також порушує його права, передбачені ст.ст. 150-155 СК України, на участь у вихованні дитини та особисте безперешкодне спілкування з дитиною, яка перебуває за кордоном, що не оспорюються сторонами по справі.
З огляду на вищевказане суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, належним чином доведеними, та законними, наведені доводи скарги не знайшли підтвердження у матеріалах справи.
Оскаржена ухвала суду відповідає нормам цивільного процесуального та матеріального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Токаренко Христини Олексіївни-залишити без задоволення.
Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 22 листопада 2024 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 19 березня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії О.В.Маміна.
Н.П.Пилипчук.