Іменем України
18 березня 2025 року
м. Харків
справа № 642/7767/24
провадження № 22-ц/818/1645/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.
Суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря: Сізонової О.О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобуза апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року, постановлену під головуванням судді Петрової Н.М., -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кіровоградській областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Одночасно з позовною заявою до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії, а саме відчужувати в будь який спосіб автомобіль марки «Skoda Superb», 2006 року випуску, тип - легковий седан з номером шасі НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 ».
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінніцькій, Черкаській та Кіровоградський областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу- задоволено. Заборонено відчуження та розпорядження транспортним засобом марки «Skoda Superb», 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 », який на підставі договору купівлі-продажу №7142/2023/4016382 від 25.08.2023 року належить ОСОБА_3 , до вирішення справи по суті та набрання законної сили рішення суду у даній справі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що захід забезпечення позову, який просить вжити позивач не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачем не доведено факту реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, який пред'явлений позивачем до суду. Також вказує, що даний автомобіль було продано на підставі нотаріальної довіреності виданої ОСОБА_1 на його ім'я від 11.11.2022 року, якою вона уповноважила ОСОБА_2 незалежно один від одного експлуатувати, керувати, ремонтувати та слідкувати за технічним станом, крім того і розпоряджатися (продати, обміняти, здати в оренду) належний їй автомобіль. Отже вважає, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо співмірності заяви про забезпечення позову з позовними вимогами позивача та не врахував, що вона добровільно надала довіреність із зазначенням про можливість продати спірний автомобіль.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду першої інстанції та відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що захід забезпечення позову, який просить вжити позивач не відповідає змісту порушеного, на думку позивача, права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачем не доведено факту реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, який пред'явлений позивачем до суду. Також вказує, що 25.08.2023 року вона придбала даний автомобіль. На теперішній час вона не намагалась проводити хоч якісь дії щодо відчуження даного автомобіля. Докази надані позивакою на підтвердження факту відчуження автомобіля є безпідставними. Тому вважає, що задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо співмірності заяви про забезпечення позову з позовними вимогами позивача.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п. 4 роз'яснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Судом встановлено, що 09 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС у Вінницькій, Черкаській та Кировоградській областях про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу.
Як на підставу заявлених вимог, ОСОБА_1 посилалася на те, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу №7142/2023/4016382 від 25.08.2023 року відчужив на користь ОСОБА_3 транспортний засіб марки «Skoda Superb», 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 », без її відома та згоди, у зв'язку з чим вона звернулась до суду із позовом про визнання договору купівлі - продажу даного автомобіля недійсним.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на заявлені позовні вимоги існує обґрунтоване припущення, що незабезпечення позову шляхомзаборони відчуження та розпорядження транспортним засобом марки «Skoda Superb», 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі,рама) НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 », належного ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №7142/2023/4016382 від 25.08.2023 року, може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, - колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову шляхом заборони відчуження та розпорядження транспортним засобом марки «Skoda Superb», 2006 року випуску, сірого кольору, номер кузова (шасі,рама) НОМЕР_1 , д.н.з. « НОМЕР_2 », належного ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу №7142/2023/4016382 від 25.08.2023 року на праві власності.
Забезпечення позову у такий спосіб унеможливить зміну власника даного транспортного засобу до моменту закінчення розгляду справи, що відповідає меті забезпечення позову.
Посилання апелянтів на відсутність наміру продати спірний автомобіль, не спростовують висновки суду про наявність підстав для забезпечння позову у спосіб, про який просить позивач.
Доводи апеляційної скарги щодо добровільного надання позивачкою довіреності на продаж спірного автомобіля стосується незгоди із завленими позовними вимогами, та на висновки суду про необхідність забезпечити позов не впливають.
Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова
Повне судове рішення виготовлено 19.03.2025 року.