Справа № 344/16422/24
Провадження № 22-ц/4808/109/25
Головуючий у 1 інстанції Атаманюк Б. М.
Суддя-доповідач Максюта
13 березня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,
суддів: Баркова В.М., Томин О.О.,
секретаря Шемрай Н.Б.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Атаманюком Б.М. 07 листопада 2024 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області, повний текст якого складено 13 листопада 2024 року,
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області про стягнення коштів.
В обґрунтування позову вказав на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Ворохта Надвірнянського району Івано-Франківської області після тривалої хвороби помер його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був пенсіонером МВС України та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року у справі №300/43/22 задоволено позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області та зобов'язано здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату пенсії його батька, відповідно до складеної Державною установою "Територіальне медичне об'єднання МВС України по Івано-Франківській області" нової довідки за №570 від 01.06.2021р. про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, станом на листопад 2019 року, з виплатою різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Відповідач рішення суду виконав частково, а саме здійснив перерахунок пенсії ОСОБА_2 , однак не виплатив різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії.
Таким чином, ОСОБА_2 недоодержав за життя пенсію в розмірі 164 081,63 грн, що не заперечується відповідачем.
Він (позивач) є сином ОСОБА_2 та проживав разом з батьком, а тому звернувся із завою про виплату недоотриманої пенсії до відповідача.
Відповідач листом не заперечив, що ОСОБА_2 недоодержав пенсію, однак відмовив у виплаті, оскільки стягувачем є його батько та на виконання рішення суду підстав на зміну стягувача немає.
Просив суд стягнути з Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на його користь недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 164 081, 63 грн, та судові витрати (а.с.1-4).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 164 081 грн 63 коп. Стягнуто з Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 640 грн 82 коп (а.с.49-54).
Задовольняючи позов суд виходив з того, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ст. 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не можуть бути взяті до уваги, так як прямо суперечать ст. 1227 ЦК України та спеціальним нормам пенсійного законодавства з цього питання. Таким чином суд вважав, що позивач має право на спадкове майно - недоотримане за життя ОСОБА_2 підвищення до пенсії, та дійшов висновку про стягнення з Головного Управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 недоотримані за життя ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 164 081 грн. 63 коп.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з рішенням суду, представник Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу вказуючи на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апелянт вказав, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області як одержувач пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Виплату пенсії з 01.10.2023 року припинено у зв'язку з його смертю.
Апелянт звертає увагу суду на те, що вказана заборгованість не може вважатися недоодержаною пенсією, оскільки виплата заборгованості донарахованої на виконання рішення суду здійснюється за рахунок додатково виділених коштів з Державного бюджету, фінансування яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Також зазначив, що виконавче провадження у справі не відкривалось, виконавчий лист не видавався. А замінити сторону у виконавчому листі можливо лише у випадку видачі такого виконавчого листа стягувачу.
Суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців та залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, тому у спірному випадку відсутні відносини спадкування щодо недотриманих сум пенсії померлого ОСОБА_2 , нарахованих на виконання рішення суду.
Таким чином, у Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області відсутні законні підстави для здійснення виплати ОСОБА_1 коштів у розмірі 164 081,63 грн.
Також зазначив, що Верховний Суд дійшов висновку, що спір, пов'язаний з доведенням наявності підстав для підтвердження за особою певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім'ї військовослужбовця, не пов'язаний з будь якими цивільними правами та обов'язками особи, їх виникненням, існуванням та припиненням. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю (а.с.59-61).
Позиція інших учасників справи:
ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Зазначив, що хоч у спірних правовідносинах, які виникли між ним та відповідачем, дійсно однією зі сторін є орган державної влади, однак зміст таких спірних правовідносин є захист його спадкових прав, оскільки звертаючись до відповідача із відповідною заявою про виплату недоодержаної його батьком пенсії, він бажає реалізувати фактично право на спадкування та отримати спадщину у вигляді грошових коштів (недоотриманої пенсії), обов'язок щодо виплати яких виник у відповідача за життя його батька. Просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (а.с.83-85).
Заяви (клопотання) учасників справи:
Представник особи, яка подала апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у судове засідання не з'явився, апелянт просив розгляд справи проводити без участі їх представника.
Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов'язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування:
Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Ворохтянською селищною радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с.9).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Яремчанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 02.10.2023 року, актовий запис №127, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).
У довідці Яремчанської державної нотаріальної контори №242/02-14 від 07.05.2024 року зазначено, що за матеріалами спадкової справи №160/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем за законом є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11).
Із змісту довідки Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області №713 від 12.08.2024 року встановлено, що ОСОБА_1 займався похованням батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та протягом 2022-2023 років проживав разом із ним (а.с.10).
27.02.2024 року ОСОБА_1 подав до Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області заяву про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера (а.с.5).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області від 26.03.2024 року №0900-0405-8/18717, ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Івано-Франківській області як одержувач пенсії. На виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 року по справі №300/43/22 суду, яке набрало законної сили 22.03.2022 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківській області року проведено перерахунок пенсії ОСОБА_2 . Різниця між перерахованим розміром пенсії і фактично виплаченою пенсією за період з 01.12.2019 року по 30.04.2022 року, яка підлягала до виплати ОСОБА_2 , становить 164 081,63 грн. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З 01.10.2023 року виплату пенсії ОСОБА_2 припинено у зв'язку з смертю пенсіонера (а.с.6-7).
На виконання вимог ухвали апеляційного суду державним нотаріусом Яремчанської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мотрук Н.Д. направлено копію спадкової справи №160/2023 від 24.10.2023 року, заведеної після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку зареєстровано в Спадковому реєстрі за реєстраційним номером 71444357.
Із матеріалів спадкової справи встановлено, що ОСОБА_1 24 жовтня 2023 року звернувся до нотаріальної контори із заявою (№578) про прийняття спадщини за законом після смерті свого батька ОСОБА_2 . У заяві зазначив, що крім нього спадкоємцем за законом є син померлого ОСОБА_3 , інших спадкоємців, передбачених законодавством України, а також дружини, яка пережила, немає.
Із довідки Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області від 18.10.2023 року №895 встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_2 у зазначеному будинку був зареєстрований та проживав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Заповіт від імені ОСОБА_2 у Ворохтянській селищній раді не посвідчувався.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , подав у шестимісячний строк до нотаріальної контори заяву, датовану 15.01.2024 року та засвідчену віце-консулом Генерального консульства України в Дюссельдорфі (Нідерланди), про відмову від прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 . Заяву за №109 долучено до матеріалів спадкової справи №160/2023.
Згідно довідки №242/02-24 від 07.05.2024 року Яремчанської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за матеріалами спадкової справи №160/2023 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є спадкоємцем за законом прав та обов'язків померлого.
Застосовані норми права
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначає, що Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У відповідності до вимог ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Ст. 1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцеві, незалежно від часу прийняття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст. 1219 ЦК України, передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені ст. 608 цього Кодексу.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами 2, 3 ст. 61 Закону №2262-ХІІ визначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення ч. 3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону №2262-ХІІ також узгоджується зі змістом ст. 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в ч.1 ст. 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин 2,3 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 61 Закону №2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21, від 22 лютого 2024 року у справі № 461/5878/22.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: - цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до ст. 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення ст. 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії, нарахованих на виконання цього рішення. У розумінні положень ст. 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не поширюються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при застосуванні відповідних норм права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Спір між сторонами у даній справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Враховуючи принцип обов'язковості судових рішень та тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке набрало законної сили за життя спадкодавця, не позбавляє спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду ОСОБА_2 за життя нараховані грошові кошти в сумі 164 081,63 грн, які по суті є майном, на яке мав право спадкодавець.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що після смерті батька позивача відкрилася спадщина, яка, крім іншого, складається із нарахованої, але недоодержаної пенсії станом на листопад 2019 року, розмір якої становить 164081,63 грн.
Колегія суддів вважає, що такі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи та є законними та обґрунтованими.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем першої черги, який у строк, передбачений статтею 1270 ЦК України, звернувся в нотаріальну контору із відповідною заявою про прийняття спадщини. Інші спадкоємці першої черги, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку, відсутні.
Позивач ОСОБА_1 , як син спадкодавця, у першу чергу має право на спадкування за законом та є єдиною особою, яка звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2 , про що свідчать матеріали спадкової справи №160/2023 , яку відкрито 24.10.2023 року.
Отже, ефективним способом захисту прав позивача є саме визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті його батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на нараховані та недоотримані грошові кошти (пенсію) в розмірі 164081,63 грн та стягнення цієї суми грошових коштів з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь позитвача.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 727/12371/21, припинення пенсійних виплат за життя спадкодавця з підстав, не передбачених законом, та не оскарження дій фонду спадкодавцем не зумовлює припинення вже призначених пенсійних виплат і не позбавляє його спадкоємців можливості спадкувати право на отримання пенсії. Право на таку пенсію у спадкодавця зберігається і в розумінні положень статті 1227 ЦК України ці пенсійні виплати вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, а тому спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, має право на отримання пенсії у порядку спадкування за законом.
За наведених обставин, суд першої інстанції правильно встановив, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив вірний висновок про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374,375,381- 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2024 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач І.О. Максюта
Судді: В.М. Барков
О.О. Томин
Повний текст постанови складено 18 березня 2025 року.