Справа № 163/876/24 Провадження №11-кп/802/131/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
13 березня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017030150000313 від 08 серпня 2017 року, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності,
До Любомльського районного суду Волинської області 10.04.2024 року надійшов від Ковельської окружної прокуратури обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017030150000313 від 08.08.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Органами обвинувачення ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що він у січні 2014 року, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи біля будинку № 15 по вулиці Наталії Ужвій у місті Любомль Волинської області, діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, шляхом обману, з метою надання своїм діям вигляду цивільно-правової угоди, уклав з потерпілою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усний договір, який заздалегідь не мав наміру виконувати.
Так, ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання надати послуги, а саме збудувати два дачних будинки на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_10 в якості оплати за надані послуги зобов'язувалась передати у його власність вантажний автомобіль марки "Renault Master", номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100273,67 гривень.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_7 у квітні 2014 року, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, повідомив потерпілій ОСОБА_10 неправдиві відомості про необхідність залучення вищевказаного транспортного засобу до будівельних робіт, не маючи наміру їх виконувати, внаслідок чого остання в період з 15.04.2014 року по 28.04.2014 року, точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи на вулиці Вокзальна у місті Любомль Волинської області, передала у фактичне користування ОСОБА_7 вантажний автомобіль марки "Renault Master", номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , вартістю 100273,67 гривень та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу серії НОМЕР_3 , вважаючи що це є необхідною умовою виконання ним зобов'язань за укладеним договором.
У подальшому ОСОБА_7 , в період з квітня 2014 року по 19.08.2014 року, незаконно розпорядився вантажним автомобілем марки "Renault Master", номер кузова НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , шляхом передачі його третім особам, внаслідок чого 19.08.2014 року Центром ВРЕР ДАІ 0701, всупереч волі законного власника ОСОБА_10 , здійснено перереєстрацію автомобіля марки "Renault Master", номер кузова НОМЕР_1 на нового власника - ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та присвоєно номерний знак НОМЕР_4 .
Вищевказаними діяннями ОСОБА_7 вчинив незаконне заволодіння транспортним засобом марки "Renault Master", номер кузова НОМЕР_1 , який належить на праві власності ОСОБА_10 , вартістю 100273,67 гривень, що станом на січень 2014 року становить більше 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тим самим завдав потерпілій значної матеріальної шкоди.
Дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України, тобто у незаконному заволодінні транспортним засобом, що завдало потерпілій значної матеріальної шкоди (а.с.2-5).
Захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 04.09.2024 року скерував на адресу Ратнівського районного суду Волинської області клопотання про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
У судовому засіданні захисник клопотання підтримав, просив його задовольнити та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив, що йому зрозуміла як суть обвинувачення, так і підстава звільнення від кримінальної відповідальності. Крім цього, обвинувачений ОСОБА_7 заявив, що його позиція є добровільною і істинною, йому зрозумілі суть і правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності, просив звільнити його від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності та закрити кримінальне провадження.
Прокурор ОСОБА_9 щодо звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, заперечив, оскільки відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2023 року ОСОБА_7 вчинив злочин 24.04.2015 року, що перериває перебіг давності щодо обвинуваченого.
Потерпіла ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_12 заперечила проти звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження, так як строк притягнення останнього до кримінальної відповідальності закінчується 14.04.2025 року.
Ухвалою Ратнівського районного суду Волинської області від 04.11.2024 року задоволено клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України у зв'язку із закінченням строків давності,
Звільнено ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження № 12017030150000313, відомості про яке внесено до ЄРДР 08.08.2017 року, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, закрито.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та скасування незаконної перереєстрації транспортного засобу "Renault Master", 2006 року випуску, залишено без розгляду.
Роз'яснено ОСОБА_10 право звернутися із цивільним позовом до обвинуваченого ОСОБА_7 у порядку цивільного судочинства.
Скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді від 18.10.2017 року, на автомобіль марки "Renault Master", 2006 року випуску, білого кольору, номер кузова НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 .
Речовий доказ: автомобіль марки "Renault Master", 2006 року випуску, білого кольору, номерний знак НОМЕР_5 залишено ОСОБА_11 .
Таке рішення суд мотивував тим, що враховуючи що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, яке відноситься до тяжкого злочину, беручи до уваги, що з дня вчинення інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення сплив десятирічний строк, передбачений п.4 ч.1 ст.49 КК України, який в силу ч.2, ч.3 ст.49 КК України не переривався, суд доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання захисника та звільнити ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України, на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України, закривши дане кримінальне провадження (а.с.179-181).
Не погоджуючись із ухвалою суду прокурор подав апеляційну скаргу в якій вказує, що не оспорюючи фактичні обставини кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, апеляційна скарга подається у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Вказує на те, що судом першої інстанції обґрунтовано було встановлено, що інкримінований ОСОБА_7 злочин, передбачений ч.2 ст.289 КК України, вчинено останнім з 15 квітня по 28.04.2014 року. З врахуванням строків передбачених вказаною ст.49 КК України строк давності притягнення ОСОБА_13 до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України сплив 28.04.2024 року. Однак, судом належним чином не враховано того, що відповідно до ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2023 року у справі № 161/7418/16-к ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, епізоди по яких останній вчиняв з 21.06.2013 року по 20.05.2015 року.
Згідно ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617-УІІІ від 22.11.2018 року) нетяжким злочином є передбачене Кримінальним Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років. Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, оскільки санкція ч.2 ст.190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 року, який діяв на момент вчинення кримінальних правопорушень) передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
З наведеного вбачається, що строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, який було вчинено в період з 15 квітня по 28.04.2014 року, неодноразово переривався у зв'язку зі вчинення останнім інших нетяжких кримінальних правопорушень, за які передбачено більш суворе покарання ніж позбавлення волі на строк до двох років.
Враховуючи, що останній злочин, передбачений ч.2 ст.190 КК України, було вчинено ОСОБА_7 20.05.2015 року, то саме з цього дня почали заново обчислюватись строки притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також положення п.4 ч.1 ст.49 КК України, відповідно до яких строки давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, становлять десять років, то строки давності притягнення до кримінальної відповідальності минають лише 21.05.2025 року.
Незважаючи на викладені обставини, судом необґрунтовано застосовано інститут звільнення від кримінальної відповідальності щодо ОСОБА_7 з огляду на відсутність в нього судимості за вчинення вищевказаних правопорушень.
Просить ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 04.11.2024 відносно ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України в суді першої інстанції (а.с.184-189).
На адресу Волинського апеляційного суду 31.01.2025 року від прокурора надійшли зміни та доповення до апеляційної скарги в яких вказує на те, що подана апеляційна скарга підтримується, однак на даний час виникла необхідність внести до неї доповнення та зміни.
Звертає увагу суду на те, що в даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування проведено судову транспортно-товарознавчу експертизу (висновок № СЕ-19/103-21/5901-АВ від 31.08.2021 року), витрати за проведення якої становлять 1029,27 гривень, про що вказано в обвинувальному акті щодо ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України.
Однак, суд першої інстанції, в порушення вимог закону при постановленні ухвали відносно ОСОБА_7 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження не вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат, а саме, витрат, пов'язаних із залученням експертів у кримінальному провадженні, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Просить ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 04.11.2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України в суді першої інстанції (а.с.211-212).
В судове засідання не з'явилися потерпіла ОСОБА_10 та її представник ОСОБА_12 , хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце розгляду вказаного кримінального провадження. Від них на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд кримінального провадження у їх відсутності, вимоги апеляційної скарги прокурора зі змінами та доповненнями підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити (а.с.214). Учасники кримінального провадження, які з'явилися в судове засідання не заперечували, щодо продовження розгляду справи у відсутності потерпілої та її представника. Їх неприбуття не перешкоджає розгляду кримінального провадження відповідно до вимог ч.4 ст.405 КПК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги зі змінами та доповненнями; прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; обвинуваченого та його захисника, які заперечили доводи апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали дає підстави дійти висновку про те, що вказане судове рішення вищевикладеним вимогам кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частина 4 ст.286 КПК України передбачає, що якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Частина 3 ст.288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення та до дня набрання вироком законної сили минуло 10 років - у разі вчинення тяжкого злочину.
В свою чергу, положеннями ч.2 ст.4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Санкція інкримінованого обвинуваченому ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, яка не зазнала змін з моменту вчинення останнім діяння, тобто після періоду з 15 квітня до 28.04.2014 року, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
На підставі викладеного, зазначене кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.289 КК України, відповідно до приписів ч.5 ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, тобто строк давності за ним становить, згідно з вищевикладеними положеннями закону України про кримінальну відповідальність, десять років.
Постановою об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 05.04.2021 року (справа № 328/1109/19) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у ч.1 ст.49 КК України диференційовані строки давності за умови, що протягом вказаних строків особа не вчинила нового злочину, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років (перебіг давності не перерваний); особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся); законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
Разом із тим, згідно вимог ч.3 ст.49 КК України, перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Вчинення такого злочину до закінчення строків призводить до переривання перебігу давності.
Відповідно до положень ст.49 КК України, першою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності, є ухилення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, від слідства або суду. В цьому разі відповідно до ч.2 ст.49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
Другою обставиною, що виключає благополучне закінчення строків давності за раніше вчинене кримінальне правопорушення (як диференційованих 2, 3, 5, 10, 15, так і недиференційованого 15-річного строку щодо осіб, які ухилялися від досудового розслідування або суду), є згідно з ч.3 ст.49 КК України вчинення даною особою до закінчення зазначених строків хоча б одного нового кримінального правопорушення певної тяжкості, за винятком нетяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років. Вчинення такого кримінального правопорушення до закінчення зазначених строків призводить до перериву перебігу давності.
Це означає, що час, який минув з дня раніше вчиненого кримінального правопорушення до дня скоєння нового кримінального правопорушення втрачає своє юридичне значення. Він визнається юридично незначущим, забувається і при новому обчисленні строків давності не береться до уваги. При перериванні перебігу давності обчислення строків давності як за раніше вчинене кримінальне правопорушення, так і за вчинене нове кримінальне правопорушення починається з дня вчинення саме нового кримінального правопорушення, при чому окремо за кожне кримінальне правопорушення. Іншими словами, при перериванні давності з дня вчинення нового кримінального правопорушення починають минати самостійно і паралельно два строки давності: один - за раніше вчинене кримінальне правопорушення, другий за нове кримінальне правопорушення. Ці строки не складаються, не поглинаються, не подовжуються до самого довшого з них, а обчислюються і минають окремо по кожному кримінальному правопорушенні.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 499/890/18 від 30.06.2022 року.
В цьому контексті, аналізуючи доводи сторони обвинувачення, апеляційний суд погоджується із ними та зауважує на тому, що обвинувачений ОСОБА_7 до закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України неодноразово вчиняв нові нетяжкі кримінальні правопорушення.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.03.2023 року у справі № 161/7418/16-к ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190 КК України, епізоди по яких останній вчиняв з 21.06.2013 року по 20.05.2015 року.
Згідно ст.12 КК України (в редакції Закону № 2617-УІІІ від 22.11.2018 року) нетяжким злочином є передбачене Кримінальним Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п'яти років.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, оскільки санкція ч.2 ст.190 КК України (в редакції Закону № 270-VI від 15.04.2008 року, який діяв на момент вчинення кримінальних правопорушень) передбачає покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.
З урахуванням викладеного, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 після вчинення ним в період з 15 квітня по 28.04.2014 року року кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, вчинив й інші кримінальні правопорушення, а саме за ч.2 ст.190 КК України (епізоди по яких ОСОБА_7 вчиняв з 21.06.2013 року по 20.05.2015 року), за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше двох років, колегія суддів констатує, що в даному випадку перебіг строку давності за вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, переривався.
Враховуючи, що останнє кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.190 КК України, було вчинено ОСОБА_7 20.05.2015 року, то саме з цього дня почали заново обчислюватись строки притягнення його до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, а також положення п.4 ч.1 ст.49 КК України, відповідно до яких строки давності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, становлять десять років, то строки давності притягнення до кримінальної відповідальності минають лише 21.05.2025 року.
З урахуванням викладеного, є слушними посилання прокурора на те, що наразі строк давності притягнення ОСОБА_7 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України не закінчився у зв'язку із його перериванням, внаслідок чого законних та достатніх підстав для ухвалення рішення про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності та, відповідно, закриття кримінального провадження у суду першої інстанції не було.
Окрім цього, слушними є доводи прокурора про те, що при постановленні ухвали відносно ОСОБА_7 про звільнення останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України та закриття кримінального провадження суд не вирішив питання щодо розподілу процесуальних витрат, а саме, витрат, пов'язаних із залученням експертів у кримінальному провадженні, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону.
Підсумовуючи все вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, задовольняючи клопотання сторони захисту та звільняючи обвинуваченого ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, дійшов помилкового висновку щодо закінчення строків давності притягнення до відповідальності в зазначеному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, залишивши поза увагою факт переривання строків давності, чим допустив невідповідність своїх висновків фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Пункти 2 та 4 ч.1 ст.409 КПК України визначають, що підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно п.1 ч.1 ст.411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, відповідно до п.2 ч.1 ст.413 КПК України, застосування закону, який не підлягає застосуванню.
При цьому, ст.415 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для призначення нового судового розгляді в суді першої інстанції, серед яких не має допущених судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 за ч.2 ст.289 КК України невідповідностей висновків фактичним обставинам провадження та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Частиною 6 ст.9 КПК України передбачено, що у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
До таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Приписами ч.6 ст.22 КПК України визначено, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Відтак, вищезазначені допущені судом першої інстанції порушення вимог закону не можуть бути усунені під час апеляційного розгляду кримінального провадження, тому в даному випадку суд апеляційної інстанції вважає за можливе, на підставі аналогії закону, застосувати положення ст.ст.415-416 КПК України та призначити новий розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України в суді першої інстанції, в іншому складі суду.
На підставі викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, із призначенням нового розгляду зазначеного кримінального провадження в суді першої інстанції.
Керуючись ст.ст.379, 404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - прокурора Любомльського відділу Ковельської окружної прокуратури ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Ратнівського районного суду Волинської області від 04 листопада 2024 року про звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.289 КК України на підставі п.4 ч.1 ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, - скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції.
Головуючий
Судді