Справа № 752/22213/24
Провадження № 2/761/4660/2025
18 березня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Матвєєва Ю.О. розглянувши у судовому засіданні у місті Києві в приміщенні суду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасниківцивільну справу за позовом ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги, -
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла цивільна справа, де ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно боргу за житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 24044,36 грн. та судові витрати.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО», здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, де проживають відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проте останні не проводить оплату за надані послуги, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 21809,90 грн. Таким чином, оскільки відповідачі у добровільному порядку заборгованість не погашають, позивач вимушений був звернутись до суду за її примусовим стягненням, а також просив суд стягнути три проценти річних, інфляційну складову заборгованості та судові витрати.
ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» звернулося до Голосіївського районного суду м. Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги.
Ухвалою суду від 28.10.2024 року вищевказану цивільну справу направлено за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 р. матеріали позовної заяви передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.01.2025 року справу прийнято до свого провадження, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.
30.01.2025 року від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що відповідачем не визнається договір укладений між позивачем та забудовниками. Договір приєднання, що був підписаний між позивачем та відповідачем, був підписаний під примусом та шляхом обману. В день приймання об'єкту нерухомого майна та підписання акту прийому-передачі приміщення, відповідачу був наданий на підпис договір приєднання №Т25/178 від 26.10.2021 до договору №1 від 28.09.2021 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 управляючою компанією ТОВ «Альте Комфорт Уно», яка була одноосібно була обрана забудовником. Відповідач неодноразово зверталась до представників позивача та забудовника, що з нею особисто, як і з майбутнім споживачем та платником послуг, ніхто із представників позивача не зв'язувався, обговорення та погодження умов, послуг, тарифів надання послуг не відбувалось та з самим договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком не ознайомив. Відповідача шляхом шантажу примусили підписати договір приєднання, погрожуючи останній розірванням основного договору купівлі-продажу та не допуску відповідача до придбаного житла у разі відмови підписати договір №Т25/178, що змусило відповідача підписати даний договір. Відповідач неодноразово зверталася до позивача з заявами та скаргами щодо невідповідності тарифу, дублювання ідентичних послуг та закладання в кошторис послуг тарифу за електроенергію не як для побутового споживача. Щодо витрат на правничу допомогу, то останні є завищеними та нічим необґрунтованими та не відповідають критерію реальності адвокатських витрат.
30.01.2025 року від Відповідача-2 надійшов аналогічний відзив на позовну заяву, в якому також просив відмовити в повному обсязі.
05.02.2025 року представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник позивача заперечує проти доводів відповідачів посилаючись на наступні обставини. Посилання відповідача на відсутність договору не є підставою для нарахування житлово-комунальних послуг. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг. Відповідача повідомлено про умови договору приєднання, його форма відповідає формі, що встановлена законодавством. Після введення будинку в експлуатацію співвласники будинку повинні протягом строку встановленого ЗУ "Про регулювання містобудівної діяльності" передати функції з управління будинком управителю. Відповідно до даного нормативно-правового акту та ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мали повне право на обрання управителя та укладання з ним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. В результаті 28.09.2021 співвласниками було укладено тристоронній договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з позивачем. Форма договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком розроблена та погоджена співвласниками до належного виконання його умов усіма сторонами. Форма договору приєднання встановлена однакова для всіх співвласників, жодних індивідуальних особливостей до договору відповідно до законодавства бути не може. На момент підписання договору ще не було підписано акту приймання-передачі майнових прав, тому відповідачу було запропоновано укласти договір приєднання з вже обраним співвласниками управителем. Жодного примушення щодо підписання зазначеного договору приєднання не могло бути, так як відповідач на той час не мав повноважень обирати управителя та визначати умови договору, а міг лише приєднатися за договором приєднання та отримувати послуги по вже укладеному раніше з управителем договору. Співвласники станом на 2024 рік не ініціювали зміну керуючої компанії, що свідчить про належне утримання управителем будинку. Посилання відповідача щодо ціни за електроенергію, не може бути взято до уваги, оскільки відповідачу не нараховувалася оплата за електроенергію. Теж саме стосується і абонплати, яку не заявлено до стягнення. Основним аргументом відповідача є відсутність договору, однак даний факт не є підставою для ігнорування обов'язку по утриманню власності.
20.02.2025 року від Відповідача-2 надійшла відповідь на відповідь на відзив.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» - є управителем багатоквартирного будинку з підземним паркінгом по АДРЕСА_1 надає належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та відповідно забезпечує належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб споживачів житлово-комунальних послуг, що підтверджується копією Договора №1 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком від 28.09.2021 р.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується копією Договору купівлі-продажу майнових прав на об'єкт нерухомого майна № 1.178-Т25-08102020-МП від 08.10.2020 р.
26.10.2021 року між Відповідачами та Позивачем було укладено Договір приєднання № Т25/178 до Договору № 1 від 28.09.2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відповідно до пункту 2.1. Розділу 2 якого «Управитель зобов'язується надавати Споживачеві та/або Співвласникові послуги з управління багатоквартирним будинком, забезпечення обслуговування Будинку, його технічного обладнання, надання комунальних й інших послуг, дотримання санітарного стану прибудинкової території, згідно з Договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком № 1 від 28 вересня 2021 року .... Споживачі та/або Співвласники зобов'язані дотримуватися умов зазначеного Договору та не порушувати вимог його пунктів».
Відповідно до підпункту 2 пункту 4.2 Розділу 4 Договору приєднання «Споживач та/або Співвласник зобов'язаний своєчасно оплачувати Послуги та здійснювати відповідне відшкодування витрат Управителя у розмірі та порядку, встановленому цим та іншими Договорами та чинним законодавством України».
Представник позивача вказує, що у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по сплаті спожитих послуг у відповідачів виникла заборгованість.
Відповідно до п. 9.1-9.7 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту йог підписання і діє протягом одного року. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається пролонгованим на такий же строк та на тих умовах.
В матеріалах справи відсутні повідомлення про відмову від договору.
Позивачем, як балансоутримувачем багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 безперервно надаються житлово-комунальні послуги та заключено ряд договорів на належне його утримання, зокрема вивезення побутового сміття, обслуговування та ремонту ліфтів, технічне обслуговування систем протипожежного захисту, технічне обслуговування водопровідних насосних станцій та систем вентиляції, технічне обслуговування і ремонт обладнання ОДС, постачання теплової енергії та гарячої води, обслуговування систем центрального опаленя, каналізації, гарячого та холодного водопостачання внутрішніх будинкових електромереж, електрощитових та систем внутрішнього опалення, тощо.
Статтею 322 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі по тексту - ЗУ «Про житлово-комунальні послуги») визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Разом з тим, ст. 4 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно зі ст. 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
Згідно з частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.
За змістом ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 162 ЖК України визначено, що плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
За приписами статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 №572, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог «Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями», які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Судом встановлено, що позивач безперебійно надавав та надає житлово-комунальні послуги, а відповідачі в свою чергу споживають їх, однак не належним чином виконують свої зобов'язання щодо оплати отриманих житлово-комунальних послуг, у зв'язку із чим за ними утворилась заборгованість, яка станом на 24.09.2024р. становить 21809,90 грн., що підтверджується наявним рахунком в матеріалах справи, відповідачі в обґрунтування своїх заперечень іншого контррозрахунку не подавав.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Згідно з диспозицією зазначеної статті цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. За таких обставин, вбачається, що відповідач зобов'язана сплачувати житлово-комунальні послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
На підставі викладеного вище, суд стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 21809,90 грн.
Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідачів та користь позивача суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних суд зазначає наступне.
За приписом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до розрахунку позивача інфляційна складова боргу, яка підлягає стягненню з відповідачів становить 1062,12 грн., та 3% річних 549,40 грн.
Відповідно до ст. 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.
Згідно з розрахунком наданим позивачем розмір пені, що підлягає стягненню з відповідачів становить 622,94 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно чч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачами, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати наданих їй житлово-комунальних послуг та відсутності заборгованості перед позивачем по оплаті цих послуг.
Оцінюючи належність, допустимість а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позивач є балансоутримувачем та надає житлово-комунальні послуги, споживачем яких є відповідачі, проте останні не здійснюють їх оплату, обов'язок по сплаті яких покладений на відповідачів, як на власників нерухомого майна ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", останні підлягають стягненню в примусовому порядку з урахуванням штрафних санкцій. Разом з тим, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо фіктивності укладеного договору №1 від 28.09.2021, відповідно до якого позивач є балансоутримувачем багатоквартирного будинку, оскільки даний договір в судовому порядку не оспорений є дійсним і доказів протилежного суду не надано.
Крім того, позиція відповідачів щодо примусу на укладення договору є неспроможною, оскільки не підтверджується належними та допустимими доказами.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.
Згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. 2 ст. 141 ЦПК України. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як зазначив Верховний Суд у постановах від 07.12.2020 у справі № 922/3708/19, а також, від 01.10.2021 у справі № 607/14338/19-ц, проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт, а також суд не вправі зменшувати розмір витрат на професійну допомогу адвоката.
В матеріалах справи наявне клопотання Відповідача-1 та Відповідача 2 про відмову у задоволенні стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
При визначені розміру компенсації позивачу витрат на правничу допомогу, суд враховує, позицію Відповідачів, категорію справи, яка не відноситься до категорії важких, обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, їх необхідність та доцільність, керуючись принципом законності, співмірності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн., що буде відповідати принципу справедливості та розумності.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2422,40 грн., а також стягнути на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі - 8000,00 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1, 5,7,8, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 629 ЦК України, ст.ст. 162, 179 Житлового кодексу України, ст.ст. 10, 12, 13, 19, 43, 44, 49, 76-83, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» (код ЄДРПОУ 44463340) заборгованість у загальному розмірі 24044,36 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ТОВ «АЛЬТЕ КОМФОРТ УНО» (код ЄДРПОУ 44463340) судовий збір у рівних долях, тобто по 1211,20 грн. з кожного відповідача та витрати на правову допомогу у рівних долях по 4000,00 грн. з кожного відповідача.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
18 березня 2025 року